Постанова

від 30.09.2019 по справі 686/17608/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/17608/18

Провадження № 22-ц/4820/1382/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю позивача, представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби м.Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Приступи Д.І. від 02 квітня 2019 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що 20 вересня 2000 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . У цьому шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , 2001 року народження.

У шлюбі сторонами відповідно до договору купівлі-продажу від 04.09.2008 року було придбано житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м. В зв`язку із необхідністю здійснення ремонту у будинку та розширенням його площі сторонами було отримано кредит на споживчі цілі та здійснено його реконструкцію, внаслідок чого його загальна площа збільшилася до 171,8 кв.м загальної площі та 48,7 кв.м житлової.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.05.2010 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 розірвано. Спору щодо поділу майна подружжя між сторонами не виникало, все майно було зареєстровано на ОСОБА_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08.11.2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра заборгованість за кредитним договором № 155/МК/2008-980 від 04.09.2008 року в сумі 1060666,78 грн., а також судові витрати в сумі 3219 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.09.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 19.08.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

На примусовому виконанні Другого відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, пені в сумі 24510,74 грн. за прострочення сплати аліментів та 245,10 грн. судового збору, а також судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ці виконавчі провадження об`єднані в зведене виконавче провадження № 48819903 щодо боржника ОСОБА_2

Листом Другого відділу ДВС міста Хмельницький № 22148/14.20-32 від 23.05.2018 року представника позивача повідомлено, що постановою державного виконавця від 13.04.2018 року накладено арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 171,8 кв.м та земельну ділянку площею 0,0161 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6810100000:01:004:0308 (державний акт ЯИ 155556 № 011074200569 від 10.03.2010 року), проведено оцінку цього майна з метою продажу на прилюдних торгах.

Таким чином позивач довідалася про те, що майно, яке є предметом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 може бути відчужено через прилюдні торги з метою виконання рішення суду про стягнення заборгованості із сплати аліментів та пені за несвоєчасну сплату аліментів, стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , поручителем за якими є ОСОБА_1

Тому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 171,8 кв.м, 48,7 кв.м житлової площі та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0161 га, кадастровий номер 6810100000:01:004:0308, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити це майно з-під арешту, накладеного постановою опису та арешту майна від 13.04.2018 року, складеною державним виконавцем Другого відділу ДВС ГТУЮ в Хмельницькій області Дідик Л.О.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину майна та звільнено з-під арешту, накладеного Постановою опису й арешту майна від 13.04.2018 року, складеною державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Хмельницької області, житловий будинок, загальною площею 171,8 кв.м., 48,7 кв.м. житлової площі та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0161 га, кадастровий номер 6810100000:01:004:0308, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у позові ОСОБА_1 відмовити. На його думку, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до правовстановлюючих документів власником спірного майна є ОСОБА_2 , який водночас є боржником у виконавчому провадженні № 48819903. Відповідно до постанов пленумів вищих судів відповідачами в таких справах є боржник, стягувач у виконавчому провадженні, а в деяких випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, має бути залучено відповідний орган виконавчої служби, а також відповідний орган доходів та зборів, банк та іншу фінансову установу.

В порушення закону суд першої інстанції вирішив долю майна власника (апелянта) без залучення його до справи в якості відповідача та задовольнив позов до неналежного відповідача.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Позивач та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що сторони з 20 вересня 2000 року перебували в шлюбі, мають сина ОСОБА_3 , 2001 року народження.

У період шлюбу сторонами відповідно до договору купівлі-продажу від 04.09.2008 року було придбано житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м.

В зв`язку із необхідністю здійснення ремонту будинку та розширенням його площі сторонами отримано кредит на споживчі цілі та здійснено реконструкцію будинку, внаслідок чого його площа збільшилась до 171,8 кв.м загальної площі та 48,7 кв.м житлової площі.

26.04.2010 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 171,8 кв.м, житловою площею 48,7 кв.м.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 171,8 кв.м та земельну ділянку площею 0,0161 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6810100000:01:004:0308, є ОСОБА_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.05.2010 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08.11.2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра заборгованість за кредитним договором № 155/МК/2008-980 від 04.09.2008 року в сумі 1060666,78 грн., а також судові витрати в сумі 3219 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.09.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 19.08.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

На примусовому провадженні Другого відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, пені в сумі 24510,74 грн. за прострочення сплати аліментів та 245,10 грн. судового збору, а також виконавчий лист № 2218/17451/12, виданий Хмельницьким міськрайонним судом 04.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Надра заборгованості в сумі 1063885,78 грн.

Ці виконавчі провадження об`єднані в зведене виконавче провадження № 48819903 щодо боржника ОСОБА_2

Постановою державного виконавця від 13.04.2018 року у цьому виконавчому провадженні накладено арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 171,8 кв.м та земельну ділянку площею 0,0161 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6810100000:01:004:0308 (державний акт ЯИ 155556 № 011074200569 від 10.03.2010 року).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як набуте у шлюбі, частка позивачки у цьому майні складає Ѕ, а отже, слід визнати право власності за нею на половину цього майна та звільнити його з-під арешту.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Наведене цілком узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року (справа № 6-843цс17).

Встановивши, що житловий будинок по АДРЕСА_1 придбано сторонами, а в подальшому реконструйовано в період шлюбу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що він є спільною сумісною власністю подружжя й частка позивачки складає Ѕ.

Відповідач, який брав участь в суді першої інстанції через повноважного представника, не доводив жодними належними, допустимими та достатніми доказами те, що спірний будинок придбано та реконструйовано ним за особисті кошти, тобто, не спростував матеріально-правову презумпцію спільності майна подружжя.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 155556 від 10.03.2010 року, виданого на підставі рішення сесії Хмельницької міської ради від 23.12.2009 року № 16, власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0161 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6810100000:01:004:0308, є ОСОБА_2 (а.с.19).

Спірний житловий будинок розташований саме на вказаній земельній ділянці, яка передана ОСОБА_2 в порядку безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку.

З врахуванням положень ст.ст. 81, 116 ЗК України, оскільки вказана земельна ділянка набута у власність відповідачем до 09.02.2011 року (часу внесення змін до ст. 61 СК України щодо віднесення земельних ділянок, набутих одним із подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя), вона є особистою власністю ОСОБА_2 .

За змістом статті 120 ЗК України , статті 377 ЦК України , роз`яснень (пункт 18-2) постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ якщо на приватизованій одним із подружжя земельній ділянці знаходиться будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку між подружжям до особи, яка не мала право власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку будівлі, споруди.

Отже, відповідно до статті 120 ЗК України , статті 377 ЦК України суд обґрунтовано визнав право власності за позивачкою на Ѕ частину спірної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про неналежність відповідача та помилкове незалучення до участі в справі ОСОБА_2 співвідповідачем є безпідставними, оскільки за змістом протоколу судового засідання від 11.10.2018 року (а.с.84), технічного запису фіксації судового засідання, ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні, задоволено клопотання позивача та залучено до участі в справі як співвідповідачів ПАТ КБ Надра та ОСОБА_2 .

Вказівка в оскаржуваному рішенні про статус ОСОБА_2 як третьої особи у справі є неправильністю, яка може бути усунута судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

За змістом ч.1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Встановлено, що арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку накладено державним виконавцем в порядку примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 48819903 щодо боржника ОСОБА_2 .

На виконанні у Другому відділі ДВС м. Хмельницький також перебувало виконавче провадження № 48027090 по виконанню виконавчого листа № 2218/17451/12 від 04.12.2012 року, виданого Хмельницьким міськрайонним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ Надра заборгованості за кредитним договором № 155/МК/2008-980 від 04.09.2008 року в сумі 1060666,78 грн. та судових витрат в сумі 3219 грн.

26.04.2017 року державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні № 48027090 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підстав п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження - за відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Відтак на час вирішення спору судом не перебували на примусовому виконанні виконавчі провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 , зокрема, і на користь ПАТ КБ Надра заборгованості за кредитним договором № 155/МК/2008-980 від 04.09.2008 року в сумі 1060666,78 грн. та судових витрат в сумі 3219 грн.

За таких обставин правильним є висновок суду, що Ѕ частина спірного майна, на яке накладено арешт, належить ОСОБА_1 , а не боржникові, тому слід звільнити його з-під арешту, накладеного Постановою опису й арешту майна від 13.04.2018 року, винесеною державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Хмельницької області .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 жовтня 2019 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С.Гринчук

О.І.Ярмолюк