Ухвала

від 04.10.2019 по справі 320/2289/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

04 жовтня 2019 року м. Київ № 320/2289/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

8 травня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 487/4 від 29 березня 2019 р. "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1Е.", зобов'язання вчинити певні дії - затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, та передати її безоплатно у власність позивачу.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

23 вересня 2019 р. представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2 жовтня 2019 р. представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову в цій адміністративній справі шляхом заборони Білогородській сільській раді Києво-Святошииського району Київської області приймати будь-які рішення щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480401:01:084:5102 загальною площею 0,5347 га; 3222480401:01:084:5103 загальною площею 0,4388 га; 3222480401:01:084:5104 загальною площею 0,2058 га. тимчасово, до набранням законної сили рішенням суду по справі № 320/2289/19.

В обґрунтування цієї заяви позивач зазначає, що 2 жовтня 2019 року представником позивача в ході отримання доступної публічної інформації з Державного земельного кадастру стосовно трьох земельних ділянок, сформованих в результаті поділу земельної ділянки 3222480401:01:084:5322, на яку претендує ОСОБА_1, виявлено, що: одна з трьох земельних ділянок, сформованих в результаті поділу земельної ділянки 3222480401:01:084:5322, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3222480401:01:084:5103 загальною площею 0,4388 га належить ОСОБА_2, про що свідчать Відомості про суб'єкта права власності на земельну ділянку із Інформації з ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку , а по іншій з трьох земельних ділянок, сформованих в результаті поділу земельної ділянки 3222480401:01:084:5322, а саме: земельній ділянці з кадастровим номером 3222480401:01:084:5102 база Публічної кадастрової карти України повідомляє наступні дані: Інформація про земельну ділянку з вказаним Вами кадастровим номером (3222480401:01:084:5102) не знайдена в Державному земельному кадастрі . Вважає, що зазначене призведе до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Суддя, дослідивши наявні матеріали справи в частині заявленої заяви, встановив таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні обиратися з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом ОСОБА_3 Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд звертає увагу позивача та його представника, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що представник позивача не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких представник позивач вважає, що захист прав позивача, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Журавель В.О.