Постанова

від 04.10.2019 по справі 520/3910/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 р. Справа № 520/3910/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019, головуючий суддя І інстанції: Мінаєва К.В., м. Харків, повний текст складено 12.06.19 по справі № 520/3910/19

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Зодіак"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Зодіак" (надалі - ТОВ фірма "Зодіак"), в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак" (юридична адреса: м. Чугуїв, Харківська область, вул. Есхарівська, б.7, інд. 63506, МФО: 300614, Р/р: НОМЕР_1, Банк: ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", код ЄДРПОУ: 23749679) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: Казначейство України Р/рахунок: 31219230020003, МФО: 899998, ЄДРПОУ: 37999654 УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 68881,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ч.3 ст. 18, ч. 3, 5 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Вважає, що якщо створене місце не введено в дію шляхом працевлаштування особи з інвалідністю, то підприємство, установа чи організація не звільняється від обовязку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду на підставі ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

ТОВ фірма "Зодіак" правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у ТОВ фірма "Зодіак", у 2018 році працювало 20 штатних працівників, отже, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, становить 1 особу.

У листопаді 2018 році Державною службою зайнятості була направлена на працевлаштування одна особа з інвалідністю - ОСОБА_2. Відповідно заяви на прийняття на посаду від 15.11.2018 та наказу №З-000000022-0000000110 про прийняття на роботу від 15.11.2018, ОСОБА_2 було прийнято на посаду "прибиральник виробничих приміщень" з 16.11.2018 р. Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією їй рекомендована праця прибиральниці. Однак, як зазначає відповідач, ОСОБА_2 в свій перший робочій день написала заяву на звільнення з 16.11.2018, та була звільнена за згодою сторін 16.11.2018 наказом № З-000000012-0000000110 (а.с.29-34).

Крім того, на підприємстві у грудні 2018 році працювала особа з інвалідністю, яка звернулась до відповідача безпосередньо, ОСОБА_3, який був прийнятий на посаду "оператор розфасуовувально-пакувального автомата" наказом № 24 від 03.12.2018, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (а.с.16-17).

На адресу Харківського обласного центру зайнятості відповідачем направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі з додатком "ІІ. Характеристики вакансій та вимоги до претендентів" з зазначенням про наявність вакансій (слюсар та водій автобуса) для працевлаштування інвалідів, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме: звіт від 12.02.2019, 09.01.2018, 09.02.2018, 06.03.2018, 04.04.2018, 04.05.2018, 25.06.2018, 31.07.2018, 07.08.2018, 04.09.2018, 04.10.2018, 13.11.2018 (а.с.16-28).

Позивачем надано до суду копію листа Чугуївської міської філії Харківського обласного центру зайнятості від 263/03/22-42 від 23.04.2019, яким останній повідомив позивача про те, що підприємством протягом 2018 року надавалися звіти за формою №3-ПН із зазначенням робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Також в листі вказано, що протягом 2018 року на обліку у Чугуївській обласній філії перебувало 35 осіб з інвалідністю. До ТОВ фірми "Зодіак" протягом зазначеного періоду за направленням Чугуївського центру зайнятості не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю у зв'язку з відсутністю на обліку осіб з інвалідністю, які відповідають вимогам роботодавця до даної вакансії. Відмов у працевлаштуванні інвалідів протягом 2018 року на цьому підприємстві не було.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вживав необхідні заходи для працевлаштування інвалідів у 2018 році.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно положень ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 3 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Законом №875 також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" №5067 (далі - Закон №5067), роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання п.4 ч.3 ст.50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів зазначає, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2019 по справі № 820/1889/17.

З урахуванням викладених обставин справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме подання відповідачем до Чугуївської міської філії Харківського обласного центру зайнятості інформації за 2018 рік про попит на робочу силу (вакансії) із вказівкою про підходящі для інвалідів вакансії за формою №3-ПН свідчить про вчинення відповідачем, як роботодавцем, усіх дій, необхідних для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з чим суд вважає наявні підстави для звільнення ТОВ фірми "Зодіак" від відповідальності, передбаченої ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", та відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що на підприємство покладається обов'язок по створенню, виділенню та самостійному працевлаштуванню інвалідів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки законодавством України передбачений лише обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів, їх атестування та інформування про кількість створених робочих місць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №820/2267/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 по справі № 520/3910/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова С.П. Жигилій