Постанова

від 03.10.2019 по справі 120/762/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/762/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

03 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,

апелянта: ОСОБА_2

позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року (рішення прийнято у м. Вінниці, повний текст рішення складено 15.05.2019, час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ФГ "Астрея" про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Вінницькій області від 14.08.2018 № 232025-55 про сплату боргу у сумі 9621,00 грн.

2. Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що на час звернення до суду з даним позовом за ним рахується заборгованість 9621,00 грн. зі сплати земельного податку з фізичних осіб, яка виникла у зв'язку з наявністю у нього земельної ділянки площею 50.00 га на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, надана рішенням 11 сесії 21 скликання Липовецької районної ради Вінницької області 10 березня 1993 року у постійне користування. Однак, вважає оскаржувану вимогу безпідставною та необґрунтованою.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року позов задоволено.

4. Визнано протиправнию та скасовано податкову вимогу №232025-55 від 14 серпня 2018 року про сплату боргу у сумі 9621,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. Скаржник, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Скаржник зазначив, що позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов'язки виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю. Наявні в матеріалах справи документи дозволяють дійти висновку, що земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні фізичної особи, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою та інформацією, що внесена до Державного земельного кадастру.

ІІ. ОСОБА_4 ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Судом встановлено, що 10 березня 1993 року рішенням 11 сесії 21 скликання Липовецької районної ради Вінницької області надано ОСОБА_3 у постійне користування земельну ділянку площею 50.00 га на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ВН №009280 від 21.09.2000 року (а.с.9).

8. 24 травня 2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №112383-5502-0214, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 9621,00 грн.

9. На переконання позивача сплата за користування земельною ділянкою має відбуватися фермерським господарством.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

10. Позивач зазначив, що податкова вимога ГУ ДФС у Вінницькій області від 14.08.2018 № 232025-55 про сплату боргу у сумі 9621,00 грн прийнята безпідставно, оскільки земельна ділянка, за яку нараховано земельний податок, передана в право користування створеній ним юридичній особі, реалізуючі, таким чином, форму підприємницької діяльності.

11. Відповідач вказав, що оскільки землі фермерського господарства Астрея складаються із земельної ділянки, яка належить на праві постійного користування громадянину ОСОБА_3 - засновнику (члену) цього господарства, то саме він є платником земельного податку.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

13. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

14. Згідно ст. 12 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

15. Згідно із ст. 12 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

16. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

17. Відповідно до статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

18. Статтею 23 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

19. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

20. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

21. Згідно статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

22. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

23. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

24. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

25. Відповідно до статті 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

26. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що у даній справі об'єктом плати за землю в спірних правовідносинах є земельна ділянка, надана в постійне користування позивачу з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані останнім до фермерського господарства «Астрея» , яке реалізуючи права землекористувача, має обов'язок внесення плати за землю. Тому, оскільки фактичним землекористувачем земельної ділянки, переданої в постійне користування позивачу, є ФГ «Астрея» , то ГУ ДФС у Вінницькій області безпідставно визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання за земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік.

27. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов до передчасного рішення про скасування оскаржуваної вимоги з урахуванням такого.

28. Відповідно до п.п. 4.1.153 п. 41.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

29. Підпунктом 14.1.156. п. 41.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

30. Згідно з п.п. 14.1.157 п. 41.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

31. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

32. Колегія суддів наголошує, що прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки) передує прийняття рішення про визначення суми грошового зобов`язання, як-то податкове повідомлення-рішення.

33. У матеріалах даної справи знаходиться податкове повідомлення-рішення №112383-5502-0214 від 24 травня 2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 9621,00 грн за 2018 рік.

34. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №112383-5502-0214 від 24 травня 2018 року стала наявність у позивача земельної ділянки площею 50.00 га на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, надана рішенням 11 сесії 21 скликання Липовецької районної ради Вінницької області 10 березня 1993 року у постійне користування.

35. Докази про визнання протиправним та/або скасування даного рішення, або його частини, внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження, у матеріалах справи відсутні.

36. Отже, на час формування спірної податкової вимоги, податковий борг позивача є узгодженим, тому вимога податкового органу прийнята у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством і підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

37. Суд першої інстанції вказані обставини не встановив, у зв'язку з чим прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваної вимоги.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

38. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

39. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

44. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі Ляшко проти України (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п. 47.

45. Сув відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах Лобо Мачадо проти Португалії (Lobo Machado v. Portugal) і Фермьойлєн проти Бєльгії (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reports of Judgments and Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі Нідерост-Губер проти Швейцарії (Nidero?stHuber v. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

46. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

47. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

48. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ФГ "Астрея" про визнання протиправною та скасування вимоги скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ФГ "Астрея", про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 14.08.2018 № 232025-55 про сплату боргу у сумі 9621,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 жовтня 2019 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6