Ухвала

від 30.09.2019 по справі 464/4918/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 464/4918/18

провадження № 61-16319ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОРГРЕС , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи: Приватне акціонерне товариство ЛЬВІВОРГРЕС , Львівська міська рада, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про скасування запису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 серпня 2019 року звернулась до Верховного Суду засобами поштового зв'язку з касаційною скаргою у вищевказаній справі з пропуском строку на касаційне оскарження, установленого статтею 390 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року вищевказану касаційну скаргу залишено без руху для усунення виявлених недоліків до 11 жовтня 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема запропоновано скаржнику надати докази, що підтверджують дату отримання постанови апеляційного суду.

У вересні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та докази отримання оскаржуваної постанови.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 отримала копію постанови апеляційного суду в приміщенні апеляційного суду 19 липня 2019 року, на підтвердження чого надала копію заяви про видачу копії повного тексту постанови Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року з поміткою про отримання такої саме 19 липня 2019 року.

Верховний Суд, розглядаючи питання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Наведені заявником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави суд не може визнати поважними, оскільки постанову апеляційного суду заявник отримала 19 липня 2019 року, а отже строк на касаційне оскарження сплив 19 серпня 2019 року. Касаційна скарга згідно відтиску поштового штемпеля та штрихкодового ідентифікатора на конверті подана 30 серпня 2019 року.

Суду не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало заявнику звернутись із касаційною скаргою починаючи з 19 липня 2019 рокуу строк передбачений ЦПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 Пономарьов проти України зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, від 3 квітня 2008 року № 3236/03, § 41, ЄСПЛ).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, від 21 грудня 2010 року № 17160/06 та № 35548/06, § 34,).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У клопотанні про поновлення процесуального строку заявник не наводить поважних причин, що перешкодили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою з дотриманням процесуальних строків та які б виправдовували втручання касаційного суду у принцип правової визначеності судових рішень.

З урахуванням наведеного та відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для подання заяви про поновлення пропущеного строку з наведенням інших підстав для його поновлення з наданням відповідних доказів на підтвердження наведених ним обставин, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 127, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1підстави для поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без руху для усунення зазначених недоліків касаційної скарги до 01 листопада 2019 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали.

Якщо заяву про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для його поновлення визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає .

Суддя І. Ю. Гулейков