ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5716/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ганечко О.М., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Підприємства "Барекс ЛТД" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач в особі Підприємства "Барекс ЛТД" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2019/000032/2 від 28.03.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00156 від 28.03.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство для митного оформлення імпортованого товару надало митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, які на думку позивача підлягають скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28 березня 2019 року №UA100070/2019/000032/2.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 28 березня 2019 року №UA100070/2019/00156.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З матеріалів даної справи убачається, що між Підприємством "Барекс ЛТД" (покупець) та Sunshine Tiles Co P (India) (продавець) укладено контракт від 23.11.2017 №1-13/1117, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити товари, відповідно до інвойсів до цього контракту на кожну окрему поставку.
Відповідно до умов вказаного контракту, поставка товару здійснюється на умовах Франко борт (Free On Board, FOB) місце призначення порт Мундра (пункт 4.1). Оплата за товар здійснюється покупцем на банківський рахунок продавця, на підставі виставленого Інвойса. Умови оплати кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного Контракту (пункт 3.2).
На виконання умов зазначеного контракту продавцем виписаний Інвойс від 03.02.2019 №ЕХР-639-І2018/9 ЕХР-639-ІІ2018/9, за яким покупець повинен сплатити 100% вартості товару, що складає 5650,56 доларів США, після отримання поштою коносаменту.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 28.02.2019 №209 позивачем сплачено продавцю 100% вартості товару, зазначеної в інвойсі - 5650,56 доларів США.
З метою ввезення на територію України товару згідно з інвойсом від 03.02.2019 №EXP-639-І 2018/19 ЕХР-639-ІІ-2018/19 та його митного оформлення, позивачем подана митна декларація від 28.03.2019 №UA100070/2019/233890, декларація митної вартості №UA100070/2019/233890 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
- інвойс від 03.02.2019 №EXP-639-І-2018/19 EXP-639-ІІ-2018/19;
- пакувальний лист від 03.02.2019 №EXP-639-І-2018/19 EXP-639-ІІ-2018/19;
- Bill of lading (коносамент) від 12.02.2019 №EID0240946;
- сертифікат походження від 06.02.2019 №67298;
- накладна від 25.03.3019 №42964239, платіжне доручення від 28.02.2019№209, прайс-лист виробника від 28.11.2018;
- Експертний висновок Київської ТПП від 18.03.2019 №Ц-216/2;
- експортна декларація країни відправлення від 03.02.2019 №1776511;
- довідка про вартість морського фрахту з транспортування від 22.03.20189 з перекладом від 22.03.2019;
- лист про нестрахування вантажу від 22.03.2019 №1-22/0319;
- договір надання транспортно-експедиторських послуг від 01.03.2017 №1-01/0317;
- додаток від 01.02.2019 №101 до договору від 01.03.2017 №1-01/0317;
- контракт від 23.11.2017 №1-23/1117.
Листом від 28.03.2019, направленого засобами електронного зв'язку, інспектором Могилою В.В. повідомлено позивача про проведення митного огляду.
За результатами проведення митного огляду складено акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.03.2019. Цього ж дня інспектором Могилою В.В. засобами електронного зв'язку (електронною поштою) на адресу декларанта було надіслано запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості:
1) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та договору від 01.03.2017 №1-01/0317 - рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;
2) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV - документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктами господарювання, що залучаються до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) ліцензійний чи авторський договір покупця , що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
5) каталоги, специфікації виробника товару.
На виконання вимог органу доходів і зборів, позивачем 28.03.2019 засобами електронного зв'язку (електронною поштою) направлено заяву №1-28/0319 з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості:
- видаткова накладна від 13.07.2018 №3439;
- податкова накладна 13.07.2018 №2018;
- копія каталогу продукції "Sunshine Tiles Co P Ltd".
Старшим державним інспектором Могилою В.В. було прийнято рішення від 28.03.2019 про коригування митної декларації №UA100070/2019/000032/2 та відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.03.2019 №UA100070/2019/00156.
З метою здійснення митного оформлення товару та пропуску товарів через митний кордон України, позивачем було подано нову митну декларацію від 28.03.2019 №UA100070/2019/233926 та декларацію митної вартості №UA100070/2019/233926 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, проте це призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 48 584,93 грн.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100070/2019/000032/2 від 28.03.2019 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00156 від 28.03.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Отже, з наведених норм чинного законодавства випливає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, нормами чинного законодавства додатково визначено, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно із ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.
За приписами ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100070/2019/000032/2 від 28.03.2019 вбачається, що підставою для його прийняття став висновок митного органу про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах наявні розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме товари задекларовано на умовах FOB-Mundra. Згідно коносаменту №EID0240946 від 12.02.2019 морським агентом перевізника виступає Signed for the carrier CMA CGM S.A. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу надано договір експедирування від 01.03.2017 №1-01/0317 та додаток №101 до цього договору, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина), клієнтом підприємство "Барекс ЛТД". Відповідачем також зазначено, що обидва підприємства є пов'язаними особами. Підприємство Bareks dis Ticaret A.S. не визначено агентом перевізника Signed for the carrier CMA CGM S.A., що забезпечує перевезення вантажів згідно з коносаментом. Тарифи на перевезення вантажів, що застосовуються під час перевезення з Китаю до України вантажів 20-футовими контейнерами вище, ніж задекларовані декларантом.
Оцінюючи доводи відповідача, покладені в основу прийняття ним оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення в контексті вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що позивач подав до Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Натомість, відповідач, обмежившись лише загальним висновком про те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не зазначив у рішенні про коригування митної вартості товарів, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах, а також які відомості можуть підтвердити запитувані документи, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті ч. 2 ст. 55 МК України.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Між тим, вимоги ч.ч. 3 - 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити саме конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як було зазначено вище та не заперечується самим відповідачем, товар позивачем було задекларовано на умовах Франко борт (Free On Board, FOB) місце призначення порт Мундра. Оплата за товар здійснюється покупцем на банківський рахунок продавця, на підставі виставленого Інвойса. Умови оплати кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами Контракту. На виконання умов контракту продавцем виписаний Інвойс від 03.02.2019 №ЕХР-639-І2018/9 ЕХР-639-ІІ2018/9, за яким покупець повинен сплатити 100% вартості товару, що складає 5650,56 доларів США, після отримання поштою коносаменту. Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 28.02.2019 №209 позивачем сплачено продавцю 100% вартості товару, зазначеної в інвойсі - 5650,56 доларів США. Згідно коносаменту №EID0240946 від 12.02.2019 морським агентом перевізника є Signed for the carrier CMA CGM S.A. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу наданий договір експедирування від 01.03.2017 №1-01/0317 та додаток №101 до цього договору, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина), клієнтом підприємство "Барекс ЛТД".
За умовами пункту 1.1 договору експедирування від 01 березня 2017 року №1-01/0317, експедитор зобов`язується організувати транспортування, перевалку, стафірування, расстафірування та інші транспортно-експедиторські послуги експортно-імпортних та транзитних навалювальних, генеральних та штучних вантажів у відповідності до зовнішньоекономічних торгових контрактів клієнта при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом, а також в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах за маршрутами, вказаними клієнтом, а клієнт зобов`язується сплатити за наданні експедиторам послуги на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з пунктом 2.1.1. вказаного договору, відповідно до предмету даного договору експедитор зобов`язується організувати перевезення вантажів і/або інші, пов`язані з цим послуги щодо вантажу за умовами, що вказані в цьому договорі, додатках до нього, коносаментах и CMR.
Проте, митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Крім того, виконання умов вказаного договору обома сторонами, а також відсутність зауважень один до одного з боку сторін, свідчить також про досягнення між ними взаємної згоди щодо істотних умов такого договору, а також про досягнення взаємної згоди про те, що поставка товару здійснюється згідно додаток №101 до цього договору.
Слід також зазначити, що сторони самостійно вправі визначати форму, зміст договору та комерційних документів. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності та на принцип свободи договору, митним органам заборонено втручатися у діяльність сторін зовнішньоекономічного договору шляхом неврахування наданих до митного оформлення відомостей у якості специфікацій з причин наявності чи відсутності у них певних відомостей та реквізитів чи неналежної їх форми складення.
Посилання в оскаржуваному рішенні на пов`язаність експедитора та позивача та його вплив на вартість транспортно-експедиторських послуг є лише припущенням відповідача, оскільки не наведено ні джерела такої інформації, ні форми пов`язаності, ні способу впливу позивача на експедитора або навпаки.
Умови поставки FOB згідно правил Інкотермс 2010 не передбачають обов`язкового страхування. Умови контракту від 23.11.2017 №1-23/1117 також не передбачають обов'язок сторін здійснити страхування товару, тому страхові документи не могли бути надані митниці через відсутність факту їх існування, про що декларантом повідомлялось.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованого сумніву у Митниці що необхідності витребування вказаної інформації.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначається докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, в порушення наведених норм МК України оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100070/2019/000032/2 від 28.03.2019 не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Відповідачем не зазначена митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Отже, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про безпосередній обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, невиконання зазначених вимог свідчить про порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2019/000032/2 від 28.03.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00156 від 28.03.2019, а відтак вбачаються підстави для їх скасування.
Натомість, наявними у справі доказами підтверджується те, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась саме на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, а поданих позивачем документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).
Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.73 КАС України покладено обов`язок доказування, не доведено правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2019/000032/2 від 28.03.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00156 від 28.03.2019.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновок про задоволення позовних вимог.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Ганечко О.М.
Суддя Костюк Л.О.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.10.2019 |
Оприлюднено | 06.10.2019 |
Номер документу | 84746312 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні