Постанова

від 03.10.2019 по справі 815/5315/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/5315/16

адміністративне провадження №К/9901/17207/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (суддя Завальнюк І.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (судді: Димерлій О.О. (головуючий), Єщенко О.В., Шеметенко Л.П.)

у справі № 815/5315/16

за позовом приватного підприємства Ексімгроуп

до Одеської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Хайлайн

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року приватне підприємство Ексімгроуп (далі - ПП Ексімгроуп ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 вересня 2016 року № 500060006/2016/00263, рішення про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2016 року №500060006/2016/000104/2; стягнути кошти на відшкодування шкоди в сумі 8585,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП Ексімгроуп під час здійснення митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Одеська митниця ДФС на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позов ПП Ексімгроуп задовольнив частково: визнав протиправними та скасував картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 вересня 2016 року № 500060006/2016/00263 і рішення про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2016 року №500060006/2016/000104/2. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач під час митного оформлення товарів надав усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які чітко ідентифікували оцінювані товари та не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товарів; натомість відповідач не обґрунтував, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товарів, та не довів неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із судовими рішеннями, Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ПП Ексімгроуп у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою митного органу.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

06 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 29 червня 2016 року між ПП Ексімгроуп (покупець) та Hong Kong Paerma Furniture (продавець) укладено контракт № TD-А2016-5-18 про купівлю-продаж меблів. Згідно з пунктом 2 вказаного контракту кількість, ціна та перелік товарів, які поставляються покупцеві, відображаються в інвойсах (специфікаціях) за кожну поставку. Загальна вартість контракту складає 35 000 дол. США. Вартість тари, пакування та маркування включається у вартість товару. Вартість страхування включається у вартість товару.

Поставка товару здійснюється у строки згідно із заявками покупця на умовах FOB (Shenzhen) або на інших умовах, визначених в інвойсах (пункт 3.2 контракту).

12 вересня 2016 року з метою митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним договором, позивач подав до Одеської митниці ДФС митну декларацію № 500060006/2016/016240, визначивши в ній митну вартість товару за основним методом (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до митного органу разом із митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 29 червня 2016 року № TD-А2016-5-18; рахунок-проформа TD-A2016-5-18 від 30 червня 2016 року; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 30 липня 2016 року; рахунок-фактура (інвойс) від 30 липня 2016 року № TD-A2016-5-18; пакувальний лист від 30 червня 2016 року № TD-A2016-5-18; навантажувальний документ від 06 вересня 2016 року № WGT083400; non-negotiable морський транспортний документ (морська накладна) від 05 серпня 2016 року № MOLU13018972888; міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 10 вересня 2016 року № 4832; коносамент (Bill of Landing) від 05 серпня 2016 року №MRFB16079225; банківські платіжні документи від 22 липня 2016 року № 102, від 02 серпня 2016 року № 103; документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 08 вересня 2016 року № 180, від 02 вересня 2016 року № 0209/16; виписка з бухгалтерської документації б/н від 31 серпня 2016 року; прейскурант (прайс-лист) виробника б/н від 30 липня 2016 року; сертифікат про походження товару загальної форми від 17 серпня 2016 року № 16С4406А0020/00187R; регістр б/н від 06 червня 2016 року; доручення б/н від 31 серпня 2016 року; доручення б/н від 02 вересня 2016 року; копія митної декларації країни відправлення від 31 липня 2016 року №530420160045636270.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації в Одеської митниці ДФС виник сумнів щодо достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому згідно з вимогами статті 53 МК України відповідач зобов'язав декларанта надати додаткові документи.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів та проведення процедури консультацій відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв картку відмови від 15 вересня 2016 року №500060006/2016/00263 та рішення про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2016 року № 500060006/2016/000104/2, відповідно до якого митна вартість оцінюваного товару визначена за резервним методом.

Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало виявлення відповідачем у наданих до митного оформлення документах розбіжностей, а саме:

1) у поданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - пакування (пакувальних матеріалів та відповідних робіт), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у наданому до митного оформлення документі, що підтверджує вартість перевезення, зазначено, що страхування товару не здійснювалося;

3) прайс-лист виробника товарів не містить умов поставки товарів, відповідно до яких зазначені ціни товарів, а також терміну його дії. Також у розрахунку ціни на товари зазначено поставку на умовах FOB, проте не зазначено географічний пункт.

4) подана до митного оформлення проформа-інвойс містить умови поставки FOB Shenzhen, а інвойс містить умови поставки FOB Chiwan, у той час як загальна вартість товарів є однаковою.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Одеської митниці ДФС, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 МК України.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, судами встановлено, що витрати на страхування, тару та пакування товару включені до ціни товару (фактурної вартості), про що зазначено в калькуляції від 30 липня 2016 року у графі Business expenses (комерційні витрати).

Вказана в інвойсі від 30 липня 2016 року умова поставки FOB Chiwan не утворює суперечності із зазначеною в проформі-інвойсі від 30 червня 2016 року умовою поставки FOB Shenzhen, оскільки термінал Чівань (Chiwan) є складовою порту в м.Шэньчжэнь (Shenzhen) (код порту UN/LOCODE: CNCWN координати: N 22° 27' E 113° 52'). У зв'язку із цим в проформі від 30 червня 2016 року № TD-A2016-5-18 вказано порт Shenzhen, а під час завантаження обумовлюється термінал цього порту в інвойсі, що передбачено пунктом 3.2 зовнішньоекономічного контракту. Отже, відповідна аргументація з боку митного органу є необґрунтованою, про що правильно зазначено судами попередніх інстанцій.

Таким чином, виявлені відповідачем у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності є формальними та несуттєвими, такі жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2016 року № 500060006/2016/000104/2 такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. При цьому обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова