Постанова

від 26.09.2019 по справі 362/196/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 362/196/15-ц

провадження № 61-16160св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Києво-Святошинсько місцева прокуратура в інтересах держави в особі головного управління Держземагенства у Київській області, державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України ,

відповідачі: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2на рішення Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Приходька К. П.,

ОСОБА_4, від 03 жовтня 2016 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У січні 2015 року Києво-Святошинська місцева прокуратура в інтересах держави в особі головного управління Держземагенства у Київській області, державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (далі - ДП ДСВ ІФРГ НАН України ) звернулась до суду з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що ДП ДСВ ІФРГ НАН України 20 травня 2002 року видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102. Рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року у справі № 18/595-08 позов Глевахівської селищної ради Київської області задоволено, припинено право постійного користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України земельною ділянкою загальною площею 387,19 га, вилучено у ДП ДСВ ІФРГ НАН України вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право користування землею, виданий ДП ДСВ ІФРГ НАН України , скасовано його державну реєстрацію. У подальшому Глевахівська селищна рада Київської області здійснювала розпорядження землями, вилученими у ДП ДСВ ІФРГ НАН України на підставі рішення господарського суду Київської області від 30 грудня 2008 року. Згідно інформації управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області щодо земельних ділянок, які перетинають межі земель ДП ДСВ ІФРГ НАН України на території Глевахівської селищної ради Київської області станом на 08 липня 2011 року, ОСОБА_3 на підставі рішення Глевахівської селищної ради Київської області від 23 лютого 2010 року

№ 851-34-V передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, площею 0,10 га, та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 328336. Зазначена земельна ділянка згідно інформації управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області знаходиться у межах земель, переданих в постійне користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України . Разом з цим, рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року у справі

№ 18/595-08/17/4 задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення господарського суду Київської області

від 31 грудня 2008 року, вказане рішення суду скасовано рішення та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Глевахівської селищної ради Київської області відмовлено. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, рішення господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року у справі № 18/595-08/17/4 залишено без змін. Прокурор зазначав, що за таких обставин Глевахівська селищна рада Київської області, прийнявши рішення від 23 лютого 2010 року № 851-34-V у частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, діяла за відсутності повноважень та з порушенням положень Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , Земельного кодексу України. Ураховуючи те,

що 29 травня 2010 року ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_1 земельну ділянку, а він у свою чергу відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2, прокурор просив витребувати її у останнього власника.

Посилаючись на зазначені обставин, позивач просив суд визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради Київської області від 23 лютого

2010 року № 851-34-V у частині передачі у власність ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 29 квітня 2010 року ім'я

ОСОБА_3; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2014 року № 16974661 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована

АДРЕСА_1; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Головного управління Держземагенства у Київській області та ДП ДСВ ІФРГ НАН України земельну ділянку, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М., від 29 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час прийняття Глевахівською селищною радою Київської області рішення про виділення ОСОБА_3 спірної земельної ділянки землі за ДП ДСВ ІФРГ НАН України в управлінні Держкомзему у Васильківському районі Київської області не обліковувались, а тому рішення відповідачем прийнято з дотриманням вимог земельного законодавства та за відсутності відомостей про накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку ДП ДСВ ІФРГ НАН України . Прокурором не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, крім того прокурор відмовився від призначення судової земельно-технічної експертизи, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того, посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 92цс13, від 23 жовтня 2013 року у справі № 6-93цс13, районний суд вважав, що позовні вимоги прокурора в інтересах державного підприємства про визнання саме незаконним рішення органу місцевого самоврядування заявлені не у спосіб, визначений положеннями статті 152 ЗК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 23 лютого 2010 року № 851-34-V у частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, по АДРЕСА_1. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3, серії ЯК № 328336 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1, та скасовано його державну реєстрацію. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 05 листопада 2014 року № 16974661 за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП ДСВ ІФРГ НАН України земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач довів належними письмовими доказами факт виділення у власність

ОСОБА_3 земельної ділянки за рахунок земель ДП ДСВ ІФРГ НАН України . ОСОБА_3 набув права власності на спірну земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ДП ДСВ ІФРГ НАН України , незаконно, оскільки ця земельна ділянка не була вилучена у встановленому порядку. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки та повернення її у власність держави і у володіння законного користувача. Передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення і відноситься до особливо цінних земель (землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів), знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України , її цільове призначення не змінювалось, а відтак рішення Глевахівської селищної ради Київської області від 23 лютого 2010 року № 851-34-V у частині передачі ділянки у власність ОСОБА_3 та видача на його ім'я державного акту на право власності на земельну ділянку суперечить вимогам закону та порушує права держави. ОСОБА_2, хоча і є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки придбав її за відплатним договором у ОСОБА_1, який в свою чергу придбав її за договором купівлі-продажу від 29 травня 2010 року у ОСОБА_3, однак ця земельна ділянка підлягає витребуванню у нього, оскільки вона була отримана у власність її першим власником на підставі незаконного рішення селищної ради. Спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП ДСВ ІФРГ НАН України .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права .

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що З листа управління Держземагенства у Васильківському району Київської області від 05 січня 2015 року № 10-1009-0.2-2/2-15, який суд апеляційної інстанції визнав належним доказом підтвердження перетину спірної земельної ділянки із землями ДП ДСВ ІФРГ НАН України , неможливо зрозуміти щодо яких земельних ділянок прокуратурою було надано запит та відповідність запиту наданій інформації. Вищевказаний лист не містить посилань на будь-які додатки, а тому суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги долучений позивачем перелік земельних ділянок. Позивачем не було надано технічну документацію із землеустрою про встановлення меж земельних ділянок ДП ДСВ ІФРГ НАН України . Судом апеляційної інстанції було помилково скасовано рішення про державну реєстрацію права за ОСОБА_2 без визнання правовстановлюючих документів недійсними. Суд апеляційної інстанції не застосував наслідки спливу позовної давності, не надав належної правової оцінки заяві відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, не взяв до уваги, що право у позивача на пред'явлення цього позову виникло у 2010 році, проте до суду прокурор звернувся лише у січні 2015 року.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу передано до Верховного Суду та 10 червня 2019 року розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 травня 2002 року Гевахівської селищною Київської області радою видано ДП ДСВ ІФРГ НАН України державний акт на право постійного користування землею, площею 971,2 га, який зареєстровано за № 102 (т. 1, а. с. 14).

Рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року у справі № 18/595-08 позов Глевахівської селищної радиКиївської області задоволено, припинено право постійного користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України земельною ділянкою, загальною площею 387,19 га, вилучено у

ДП ДСВ ІФРГ НАН України вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право користування землею у частині користування земельною ділянкою, площею 387,19 га, виданий ДП ДСВ ІФРГ НАН України , скасовано його державну реєстрацію.

Рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року у справі № 18/595-08/17/4 задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року, рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Глевахівської селищної ради Київської областівідмовлено. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 червня

2011 року, рішення господарського суду Київської області від 21 квітня

2010 року у справі № 18/595-08/17/4 залишено без змін (а. с. 24-26).

Рішенням Глевахівської селищної ради Київської області від 23 лютого

2010 року № 851-34-У ОСОБА_3 була передана у власність земельна ділянка, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку по вул. Оксамитній, 29-А у смт Глеваха Київської області

(а. с. 15-17).

18 травня 2010 року на ім'я ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 328336, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101 (а. с. 18).

Згідно листа управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області від 11 грудня 2014 року № 5221/01-1, відповідно до державної статистичної звітності на території Васильківського району з 2002 року до 2008 року за ДВГ НААУ обліковувались землі загальною площею

971,2100 га. Упродовж 2009-2010 років координати земельних ділянок, площею 387,19 га, які вилучені згідно рішення господарського суду Київської області від 30-31 серпня 2010 року, Глевахівською селищною радою Київської області до управління Держкомзему у Васильківському районі не подавались (а. с. 21).

Відповідно до листа управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області від 05 січня 2015 року № 10-1009-0.2-2/2-15 земельна ділянка, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, має перетин із ділянкою державного підприємства (т. 1, а.с.22-23).

Згідно листа Головного управління Держземагенства у Київській області

від 13 березня 2015 року № 10-10-0.3-4058/2-15 на запит прокурора

від 25 лютого 2015 року земельна ділянка, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, входить до меж ділянки ДП ДСВ ІФРГ НАН України (т. 2, а. с. 6-7).

На підтвердження перебування спірної земельної ділянки,кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, у постійному користуванні ДП ДСВ ІФРГ НАН України прокурором надано копію технічної документації № L ІХ/8-93 по складанню державного акта на право постійного користування землею ДП ДСВ ІФРГ НАН України , площею 971,21 га, з цільовим призначенням для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, що розташована на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, графічне зображення (викопіювання) (т. 1, а. с. 186-223).

На підтвердження своїх вимог прокурор надав суду викопіювання із ортофотоплану із урахуванням технічної документації № L ІХ/8-93 та нанесенням місць взаємного розташування земельних ділянок ДП ДСВ ІФРГ НАН України і земель, виділених селищною радою фізичним особам (т. 2, а. с. 104).

Крім того, прокуратурою надано копію науково-технічного звіту з виконання робіт за темою: Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП ДСВ ІФРГ НАН України , виготовлений Науково-дослідним інститутом геодезії і картографії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

від 09 лютого 2016 року № 2243-16 (т. 2, а. с. 8-43).

29 травня 2010 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим номером

1100 посвідчено договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, перейшло до ОСОБА_1

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого

05 листопада 2014 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрованого у реєстрі

за № 2214, 05 листопада 2014 року, земельну ділянку, кадастровий номер 3221455300:03:008:0101, відчужено ОСОБА_2, право власності на яку останнім зареєстровано 05 листопада 2014 року, індексний номер 29044701 (т. 1, а. с. 146-147, 152).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України, 2004 року, особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.

Згідно зі статтею 31 ЦПК України, 2004 року, сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Як зазначено у касаційній скарзі, що також підтверджується матеріалами справи (т. 2, а. с. 122), ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, однак суд апеляційної інстанції у своєму судовому рішенні взагалі не надав оцінки такій заяві та не вирішив її по суті, що є процесуальним обов'язком суду.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).

Проте апеляційний суд, розглядаючи справу, не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи.

Вирішуючи спір, у порушення статей 212-214, 303 ЦПК України, 2004 року, суд апеляційної інстанції на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не надав належної правової оцінки доводам заяви ОСОБА_2 про сплив позовної давності за вимогами, які заявлені до нього, що має суттєве значення для правильного вирішення спору,не встановив коли органи, в інтересах яких прокурором подано позов, дізналися або могли дізнатись про порушення права власності, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Суду апеляційної інстанції необхідно врахувати, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, права визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Оскільки вказані недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення суду апеляційної підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно також врахувати правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), відповідно до яких власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович