Постанова

від 30.09.2019 по справі 531/1168/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1168/18 Номер провадження 22-ц/814/2085/19Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Прядкіної О.В.,

секретар: Зеленська О.І.

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивачів - адвоката Бухольського М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15 травня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" про визнання договорів оренди землі недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПСП Перемога про визнання договорів оренди землі недійсними.

В обґрунтування позову зазначали, що на початку 2007 року між сторонами терміном на 10 років були укладені договори оренди належних позивачами земельних ділянок, що знаходяться на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтав-ської області.

Відлік строку оренди землі розпочався від дати підписання сторонами акту прийняття-передачі земельних ділянок в оренду.

Вказували, що орендар відразу не повернув їхні примірники укладених договорів та акти приймання-передачі земельних ділянок, чим грубо порушив умови договорів і законів України, оскільки державну реєстрацію договорів здійснив лише 14 вересня 2009 року, а протягом попередніх років земельні ділянки використовував незаконно, чим порушив п. 40 Договорів, де вказано, що вони набирають чинності після підписання сторонами і їх державної реєстрації.

По закінченню строку, на який було укладено договори, вони звернулися до орендаря з письмовою заявою про розірвання договорів, проте, прибувши на свої земельні ділянки побачили, що орендар здійснює їх обробіток і не бажає припинити їх дію, після чого вони зверталися до правоохоронних органів.

Примірники договорів позивачі отримали лише у кінці 2016 року та помітили недоліки у їх оформленні і підробку документів, яка полягає в тому, що на першому аркуші не було зазначено дату, місяць і рік укладення договорів, а у актах прийняття-передачі земельних ділянок зроблено підробку, де переправлено ручкою дату складання актів з 2007 року на 2009 рік.

Факти підробки документів підтверджуються висновками експертиз та іншими доказами. Позивачі вважають, що укладені ними договори є недійсними, оскільки було грубо порушено законодавство України у сфері земельних правовідносин, невиконання умов договору, обманних дій, що позбавило позивачів права власності на земельні ділянки протягом 10 років, чим завдано їм суттєвих збитків.

Просили визнати договори оренди землі б/н, б/д, укладені між ПСП Перемога та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на початку 2007 року недійсними, оскільки зі сторони відповідача, орендаря ПСП Перемога були допущені грубі порушення законодавства України, умов договорів та обману при укладенні договорів та стягнути з відповідача витрати по даній справі кожному із позивачів по 704 грн. 80 коп. понесені ними по сплаті судового збору.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 15 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення суду обставинам справи, просили рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вважають, що районним судом не взято до уваги дату підписання договорів оренди, та неправомірну їх державну реєстрацію через значний проміжок часу.

Окрім цього, відповідачем було виправлено кульковою ручкою по машинописному тексту дату передачі земельних ділянок з 2007 року на 2019 рік, що є незаконним та протиправним.

Відзив на апеляційну скаргу надіслав представник ПСП ПЕРЕМОГА , у якому зазначає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з у рахуванням усіх обставин по справі, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивачі є власниками земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованих на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, площею по 4,00 га кожен, що підтверджується державними актами на право власності на землю серії P1 №520164 від 26 травня 2001року, Р1 № 520165 від 26 травня 2001року, Р1 № 520163 від 26 травня 2001року. (а.с. 81-83 т.1).

Між позивачами та ПСП Перемога були укладені договори оренди земель строком на 10 років, які зареєстровані у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 травня 2009 року за номерами 040955600135, 040955600106 та 01 вересня 2009року за номером 040955600027.

З примірників договорів позивачів та Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районі вбачається, що дата їх укладення відсутня, а з примірників договорів відповідача видно, що вони укладені 09 та 03 березня 2009 року.

Згідно актів прийому-передачі, наданих відповідачем 14та 01вересня 2009 року, було здійснено передачу вищевказаних земельних ділянок в оренду відповідачу, але з примірників договорів позивачів та Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районі вбачається, що дата їх укладення відсутня, вказаний лише рік - 2007 (а.с. 15, 56, 70, 244, 251 т.1, а.с. 3 т.2).

За висновком судово-технічної експертизи документів №1886 від 04 травня 2018року виконаного в межах кримінального провадження №12017170180000253 згідно якого, в договорах оренди між позивачами та відповідачем вносились зміни шляхом зміни першого аркушу.

За постановою слідчого СВ Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області від 25 червня 2018року провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників ПСП Перемога ознак злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, оскільки між сторонами вбачаються цивільно-правові відносини.

Надані сторонами договори оренди свідчать, що свого часу позивачі дійшли згоди про передачу відповідачу в оренду своїх земельних ділянок, що засвідчили своїми підписами.

З відомостей про отримані позивачами доходи та виплачені податки вбачається, що орендну плату від ПСП Перемога вони почали отримувати з третього кварталу 2007 року, що свідчить про те, що саме у 2007 році між сторонами склалися орендні відносини.

Відповідно до ч.2 ст. 125 ЗК України (в редакції станом на 2007 рік), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно п. п. 40, 41 спірних договорів оренди, договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації, укладається в трьох примірниках, по одній для кожної зі сторін, а третій зберігається у органі, який проводить державну реєстрацію. Пунктом 10 договорів визначено, що вони укладені на 10 років.

Разом з тим, пунктом 31 вказаних договорів передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

05 серпня 2010 року між відповідачем та позивачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладені додаткові угоди, які зареєстровані 10 грудня 2010 року у Карлівському РВ Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК за умовами яких сторони дійшли згоди, що строк договору становить 10 років, розмір орендної плати - 4,2% від нормативної грошової оцінки та вони є невід`ємною частиною договорів від 01 та 14 вересня 2009року.

04 та 05 серпня 2011 року між відповідачем та позивачами укладені додаткові угоди до договорів оренди землі за змістом яких сторони дійшли згоди, що орендна плата складає 6,5 % від нормативної грошової оцінки, а інші умови залишаються незмінними.

Додаткові угоди з позивачем ОСОБА_3 зареєстровані 02.02.2019 р., про що свідчать оригінали Витягу з Державного реєстру речових прав № 155171579 та № 155170369 від 05.02.2019р.

В той час, додаткова угода з позивачем ОСОБА_2 не зареєстрована, але 13 квітня 2018 року між нею, відповідачем ПСП Перемога та третьою стороною ТОВ Агро-Край (Новий орендар) укладена додаткова угода за умовами якої права та обов`язки за договором оренди від 14 вересня 2009року. перейшли до Нового орендаря. Дана угода зареєстрована 08 травня 2018 року.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем орендні відносини припинилися у травні 2018 року, шляхом заміни іншим орендарем, а відтак у позові слід відмовити, оскільки він поданий до неналежного відповідача та щодо інших аргументів сторін, вони не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується з даний висновком суду першої інстанції ,виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятоїстатті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 216 цього Кодексу визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 20 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (роз`яснення пункту 20 Пленуму Верховного Суду Українивід 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

За таких обставин, враховуючи те, що позивачі власноруч підписали спірні договори оренди, чим засвідчили свою згоду з їх змістом, шляхом підпису, що свідчить про ознайомлення та згодою із запропонованими умовами, після чого у 2010 та 2011роках позивачі- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а позивач ОСОБА_4 також і в 2018 році уклали додаткові угоди щодо зміни строку та розміру орендної плати, тим самим підтвердили свою волю на продовження договірних відносин з відповідачем, доказів вчинення цього правочину під впливом обману з боку відповідача не надали, а законних підстав його недійсності судом не встановлено, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

В той час, оскільки між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем орендні відносини припинилися у травні 2018 року, шляхом заміни іншим орендарем, натомість представники позивача наполягали на розгляді тільки договору оренди, без урахування додаткової угоди, а відтак у її позові відмовити, оскільки він поданий до неналежного відповідача.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Бондаревська С.М.

Судді: Кривчун Т.О.

Прядкіна О.В.