Рішення

від 30.09.2019 по справі 177/2171/17

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2171/17

Провадження № 2/177/55/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 вересня 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів Кірлаша В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши який, просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 30.10.2017 № 22-К Про розірвання контракту з ОСОБА_1 , а також скасувати наказ Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (КРЕП) від 30.10.2017 № 66 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Глеюватського КРЕП на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, поновивши його на вказаній посаді з 30.10.2017.

Також просив суд стягнути з Глеюватського КРЕП на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі визначеному на день ухвалення рішення, а також моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн та 3000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказував, що на підставі розпорядження голови Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 03.12.2015 № 18, наказу Глеюватського КРЕП від 02.12.2015 № 76, його призначено на посаду директора Глеюватського КРЕП, з укладенням контракту на строк з 03.12.2015 по 03.12.2017, яким визначені права та обов`язки ОСОБА_1 як директора комунального підприємства.

Розпорядженням голови Глеюватської сільської ради Криворізького району від 30.10.2017 вказаний контракт розірвано в односторонньому порядку, з посиланням на п.п. Б та Ж п. 5.3 контракту. На підставі вказаного розпорядження Глеюватським КРЕП видано наказ від 30.10.2017 № 66 про звільнення його з посади на підставі п. 8 ч.1 ст. 38 КЗпП.

Посилаючись на протиправність та безпідставність розірвання контракту, вказував, що відповідач не виконавши рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017, яке набрало законної сили 28.10.2017 та яким скасовано наказ і розпорядження про його відсторонення від посадових обов`язків, не видаючи наказу про поновлення його на роботі, 30.10.2017 голова Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області видав розпорядження яким достроково, в односторонньому порядку розірвав контракт. Підставами розірвання контракту вказано п.п. Б та Ж п. 5.3 контракту, тобто одноразове грубе порушення законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки, а також допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості.

Стверджував, що розпорядження та наказ є необґрунтованими, протиправними, не містять розкриття змісту підстав для розірвання контракту та його звільнення. Заборгованість підприємства, яка ставиться йому в вину, обліковувалася на балансі підприємства ще до укладення з ним контракту, а рішення суду яким ухвалювалося про стягнення заборгованості з Глеюватського КРЕП приймалися в період відсторонення його від посади.

Вказував, що своїми протиправними діями, які проявилися у незаконному звільненні, Глеюватський КРЕП завдав йому моральної шкоди, адже втративши роботу, він втратив соціальні зв`язку, перестав почуватися захищеним, втратив впевненість у майбутньому та можливість утримувати свою родину, змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просив суд стягнути з Глеюватського КРЕП на його користь 10000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Оскільки в результаті незаконного звільнення він втратив заробіток, просив суд скасувати незаконні розпорядження та наказ, та стягнути з Глеюватского КРЕП середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2017 по дату ухвалення рішення. Також просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Позивач та його представник у ході судового засідання уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, надали відзиви, в яких заперечуючи проти позову вказували, що розпорядження про розірвання контракту з директором Глеюватського КРЕП ОСОБА_1 здійснено з підстав визначених контрактом, зокрема зумовлено незадовільним станом підприємства, керівником якого був позивач, настання вкрай негативних наслідків для підприємства.

Наказ Глеюватского КРЕП від 30.10.2017 № 66 про розірвання контракту вважали законним, адже він прийнятий на підставі розпорядження голови Глеюватської сільської ради Криворізького району від 30.10.2017 № 22-к.

Представник відповідачів пояснював, що ОСОБА_1 протягом двох тижнів здійснював прогул, не приступаючи до роботи після скасування наказу про його відсторонення від посади. У зв`язку з чим, вважав неможливим поновлення на посаді ОСОБА_1 , адже він звільнений з дотримання вимог чинного трудового законодавства. Крім цього 03.12.2017 закінчився строк дії контракту, а на посаду директора Глеюватського КРЕП призначено іншу особу, що, на думку відповідачів, унеможливлює поновлення позивача на посаді.

Не визнаючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, представник відповідачів вказував на відсутність вимушеного прогулу та закінчення строку дії контракту 03.12.2017, що, на його думку, унеможливлювало стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за межами строку дії контракту.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду відповідь на відзив, в якому заперечення відповідачів вважав безпідставними та необґрунтованими. Стверджував, що інвентаризація, на матеріали якої відповідачі посилаються як на одну з підстав для розірвання контракту, проведена за відсутності позивача, що є порушенням визначеного законом порядку, та їй судом вже надавалася оцінка.

Вказував, що відповідачами не підтверджено факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, та що саме його дії чи бездіяльність призвели до значних негативних наслідків для підприємства. Зокрема не доведено, що ним не вживалися дієві заходи до ліквідації боргів, не вказано які його дії чи протидії, як директора, вплинули на зростання обсягів простроченої заборгованості. Крім цього, вважав, що звільнення ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення обов`язків проведено без дотримання процедури, визначеної ст. 147-148 КЗпП.

Вислухавши пояснення учасників справи, їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку доказам дослідженим в судовому засіданні на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та їх достатності у взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 03.12.2015 між Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області (як органом управління майном) в особі сільського голови, який діяв згідно з Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , а також рішення 14 сесії 5 скликання № 258 V-XIV від 24.07.2008 Про створення Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства та ОСОБА_1 , укладено контракт (а.с. 13-16).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Правомірність укладення контракту, сторонами не заперечувалася.

За умовами контракту, ОСОБА_1 призначено на посаду директора Глеюватського КРЕП, згідно з розпорядженням голови сільської ради від 03.12.2015 № 18-к, на строк з 03.12.2015 по 03.12.2017. На ОСОБА_1 покладено обов`язки безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високопродуктивну діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна (а.с. 13-15). Укладення контракту з ОСОБА_1 узгоджується з повноваженнями сільської ради, як засновника Глеюватського КРЕП, що слідує зі статуту Глеюватського КРЕП (а.с. 16-17).

Відповідно до п. 2.7 контракту, орган управління майном звільняє директора у разі закінчення дії контракту, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту.

Пунктом 5.2 контракту визначено, що серед іншого, він припиняється після закінчення строку його дії, за згодою сторін, або з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Згідно з п. 5.3. контракту, директор може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії: Б - у разі одноразового грубого порушення директором законодавства чи обов`язків передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штраф і т.д.); Ж - у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості. Розірвання контракту здійснюється з посилання на п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП (п. 5.6 Контракту).

Пунктом 5.5. контракту визначено, що після закінчення терміну дії контракту, він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 скасовано розпорядження та наказ, на підставі яких ОСОБА_1 був відсторонений від посадових обов`язків, ОСОБА_1 допущено до роботи. Рішення суду набрало законної сили 28.10.2017 (а.с. 9-10).

Наказом № 58 Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства від 17.10.2017 скасовано наказ від 09.08.2016 № 57 про відсторонення ОСОБА_1 , зазначено про поновлення його директором КРЕП з 10.08.2016 (а.с. 148). Наказ не містить підпису позивача про ознайомлення з ним.

Як вказував позивач, вказаний наказ до його відома не доводився, що відповідачами перед судом не спростовано. Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом, суд розцінює критично, оскільки ці дані отримані ними зі слів іншої особи. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту, суду не надано.

Твердження представника відповідача про те, що після прийняття вказаного наказу ОСОБА_1 мав приступити до виконання обов`язків, суд розцінює критично, оскільки рішення суду від 17.10.2017 набрало законної сили лише 28.10.2017 та не містило вказівки про негайне допущення ОСОБА_1 до роботи, що узгоджується з положеннями п. 4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, оскільки предметом даного спору було не поновлення на роботі, а скасування відсторонення від посади. Крім цього, перед судом не доведено, що ОСОБА_1 був ознайомленим з наказом від 17.10.2017 № 58.

Головою Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області видано розпорядження від 30.10.2017 № 22-к Про розірвання контракту з ОСОБА_1 , відповідно до якого з 30.10.2017 в односторонньому порядку розірвано контракт з ОСОБА_1 від 03.12.2015, на підставі п.п. Б , Ж п. 5.3 Контракту. Розірвання контракту мотивовано допущеними ОСОБА_1 , за час його перебування на посаді директора Глеюватського КРЕП, порушень контракту (а.с. 11).

ОСОБА_1 відмовився підписувати вказане розпорядження, що підтверджується актом Глеюватської сільської ради (а.с. 164), що спростовує твердження ОСОБА_1 про неотримання вказаного розпорядження, адже він фактично відмовився від реалізації права на його отримання.

Як слідує зі змісту розпорядження, в вину ОСОБА_1 ставилася наявність заборгованості Глеюватського КРЕП перед НАК Нафтогаз станом на 31.10.2016 в розмірі 226770,03 грн, стягнення з Глеюватського КРЕП 134487,60 грн пені, 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг на підставі рішення суду, допущення зростання цієї заборгованості, що роботодавець вважав грубим порушенням законодавства та обов`язків передбачених контрактом, у результаті чого настали значні негативні наслідки у вигляді вказаної заборгованості.

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави для розірвання трудового договору, зокрема п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - підстави, передбачені контрактом.

Пункт 13 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9 визначено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП).

У зв`язку з чим, твердження представника позивача про недотримання при звільненні ОСОБА_1 . положень ст. 147-148 КЗпП України не заслуговують на увагу, оскільки звільнення за п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Зі змісту п. 18 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9, зі змінами, слідує, що при розгляді справ про поновлення на роботі з`ясуванню підлягають підстави проведеного звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), з перевіркою їх на відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Як встановлено судом, органом управління майном - Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, в особі сільського голови, будучи уповноваженим на звільнення директора Глеюватського КРЕП, що слідує з п. 2.7, 5.3 контракту (а.с. 13-15) та п. 3.5 статуту Глеюватського КРЕП (а.с. 16-20), достроково розірвано контракт з директором Глеюватського КРЕП ОСОБА_1 , з посиланням на порушення ним умов контракту, а саме п.п. Б , Ж п. 5.3, про що видано розпорядження сільського голови від 30.10.2017 № 22-К (а.с. 11).

Як слідує з копії трудової книжки ОСОБА_1 , на підставі вказаного розпорядження Глеюватського сільського голови, Глеюватським КРЕП видано наказ від 30.10.2017 № 66, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Глеюватського КРЕП на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, тобто з підстав передбачених контрактом (а.с. 53). Видання вказаного наказу сторонами визнавалося, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню та узгоджується з записом в трудовій книжці ОСОБА_1 .

Виходячи зі змісту контракту, останній розірвано з ОСОБА_1 у зв`язку з одноразовим грубим порушенням законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні насліди (понесені збитки, виплачено штраф і т.д. (п. Б , Ж п. 5.3 Контракту), а також через допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості (п.п. Ж п. 5.3 Контракту).

Разом з дим, дослідивши зміст контракту від 03.12.2015 судом встановлено, що розділ 2 Права та обов`язки сторін , містить лише права директора Глеюватського КРЕП, тоді як чітких обов`язків останнього даним розділом не визначено. До повноважень директора віднесено здійснення поточного (оперативного) керівництва підприємством, організація його виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань підприємства, без конкретизації повноважень, активних дій, які мають вчинятися директором на забезпечення вказаних завдань.

Пункт 2.2. контракту зобов`язує директора забезпечувати виконання показників ефективності використання комунального майна і прибутку згідно з додатком до контракту, однак такого додатку суду не надано, що унеможливлює встановлення дотримання ОСОБА_1 таких показників ефективності.

Як слідує зі змісту розпорядження від 30.10.2017 № 22-к, один із фактів, з яким пов`язано звільнення ОСОБА_1 , встановлено на підставі доповідної в.о. директора Глеюватського КРЕП Лугової О.В. від 04.11.2016, що згідно з її змістом складена на підставі матеріалів інвентаризації.

Допитаний у ході судового засідання в якості свідка голова Глеюватської сільської ради ОСОБА_5 підтвердив, що підставою видання ним розпорядження про розірвання контракту з ОСОБА_1 є недостача фінансових та матеріальних коштів, встановлена матеріалами інвентаризації.

Однак, вказаній інвентаризації, рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 у справі № 177/1756/16-ц, надано належну оцінку, визнавши інвентаризацію такою, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства. Вказаний факт має преюдиційне значення згідно з п. 4 ст. 82 ЦПК України.

Твердження про те, що доповідна в.о. голови Глеюватського КРЕП складена на підставі акта звіряння з НАК Нафтогаз , спростовується змістом доповідної від 04.11.2016 (а.с. 64-65).

У зв`язку з чим, суд критично оцінює вказаний доказ, та обставини, що ним підтверджувалися.

Наступним фактом, з яким пов`язується, розірвання контракту з ОСОБА_1 вказано наявність стягнутих на підставі рішення суду сум заборгованості Глеюватського КРЕП перед НАК Нафтогаз , яка утворилася в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (а.с. 11). Вказаний факт підтверджено доповідною в.о. Глеюватського КРЕП (а.с. 149), рішенням Господарського суду Дніпропетровської області справі № 904/11217/16 від 20.12.2016 (а.с. 154-155).

Однак, судом встановлено, що загальна сума боргу, стягнутого з Глеюватського КРЕП на підставі вказаного рішення суду, не узгоджується з сумою заборгованості, вказаною у розпорядженні сільського голови від 30.10.2017 № 22-к. Крім цього, у період ухвалення даного рішення суду ОСОБА_1 був відсторонений від посади (а.с. 9-10), а отже був позбавлений можливості відстоювати права Глеюватського КРЕП у суді. Як слідує зі змісту рішення господарського суду, представники Глеюватського КРЕП в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не надали, тому позов було задоволено (а.с. 154-156).

Також з даного судового рішення слідує, що стягнута заборгованість сформувалася за період з січня по грудень 2015 року (а.с. 154). Контракт, розірвання якого є предметом даного спору укладений з ОСОБА_1 03.12.2015 (а.с. 13-15). Заборгованість стягнута вище вказаним рішенням господарського суду, в своїй переважній більшості сформувалася в період дії контракту з ОСОБА_1 від 02.12.2014, який діяв з 02.12.2014 по 02.12.2015 (а.с. 80-82 справи № 177/1756/16-ц). Незважаючи на існування даної заборгованості, про існування якої, Глеюватська сільська рада мала знати відповідно до п. 2.5-2.7 контракту, 03.12.2015 з ОСОБА_1 укладено новий контракт, що свідчить про відсутність зауважень до його роботи. Тому, суд приходить до висновку, що розірвання контракту від 03.12.2015, у зв`язку з наявністю заборгованості, основна частина якої сформувалася до моменту укладення вказаного контракту, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, умовами самого контракту.

Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку про недоведеність перед судом наявності підстав для розірвання контракту визначених п.п. Б та Ж п. 5.3 контракту, а саме не доведення факту одноразового грубого порушення ОСОБА_1 обов`язків, передбачених контрактом від 03.12.2015, з яким були б пов`язані значні негативні наслідки для підприємства, а також не доведення допущення ним зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості, адже будучи відстороненим від посади, він був позбавлений можливості вживати заходів для погашення заборгованості, вести активну роботу щодо захисту інтересів Глеюватського КРЕП в процесі стягнення заборгованості.

Оскільки суд прийшов до висновку про недоведеність підстав, з якими пов`язане розірвання контракту з ОСОБА_1 та його звільнення, суд приходить до висновку, що розпорядження Глеюватського сільського голови № 22-к від 30.10.2017 та виданий на підставі нього наказ Глеюватського КРЕП № 66 від 30.10.2017 прийняті з порушення закону, є протиправними та підлягають скасуванню.

Прийшовши до висновку про звільнення ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, суд, керуючись ст. 235 КЗпП України, вважає за необхідне поновити його на посаді директора Глеюватскього КРЕП з 31.10.2017.

Вимоги позивача про поновлення на посаді з 30.10.2017 не узгоджуються з вимоги законодавства, згідно з якими, днем звільнення є останній робочий день, а отже будучи незаконно звільненим 30.10.2017 ( це його останній робочий день) він підлягає поновленню саме з 31.10.2017.

Твердження представника відповідачів про неможливість поновлення позивача на посаді у зв`язку з закінченням терміну дії контракту, визначеного ним, а також призначенням на посаду іншої особи, не узгоджуються з п. 6 ч.1 ст. 40, 235 КЗпП, п. 18 вище вказаної постанови Пленуму ВСУ, які передбачають обов`язок суду поновити на посаді працівника звільненого без достатньої правової підстави, за виключенням неможливості поновлення у зв`язку з ліквідацією підприємства та визначають правові наслідки такого поновлення у вигляді звільнення працівника, який займає посаду, на яку поновлюється незаконно звільнений працівник.

Твердження представника відповідача щодо неможливості поновлення ОСОБА_1 на посаді, оскільки він фактично допустив прогул, суд розцінює критично, оскільки суд не може розглядати причину звільнення, з якою роботодавець фактично не пов`язував звільнення.

Оскільки суд поновлює ОСОБА_1 на роботі, то відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, суд одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зважаючи на те, що справа перебувала в провадженні суду більше одного року, вини ОСОБА_1 у цьому не встановлено, що підтверджується матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.п. з п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, цей порядок обчислення заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Згідно з абз. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку, в даному випадку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як визначено п. 5, 8 розділу ІV цього Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, позивач, після скасування наказів про його відсторонення, на посаді директора Глеюватського КРЕП не працював, звільнений 30.10.2017, тому суд вважає за необхідне прийняти за основу середньоденну заробітну плату в розмірі 193,85 грн, яка визначена виходячи із заробітної плати за травень-червень 2016 року, як за останні два місяця роботи перед відстороненням - 6202,83 грн. (а.с. 12, 184-188) та встановлена рішенням Криворізького районного суду від 17.10.2017 у справі № 177/1756/16-ц, яке набрало законної сили, помноживши її на кількість днів вимушеного прогулу за період з 31.01.2017 по 30.09.2019 (станом на дату ухвалення рішення суду) - 730 днів:

193,85 грн х 730 дн. = 141510,50 грн - сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням того, що в судовому засіданні доведено факт звільнення ОСОБА_1 без законної підстави, чим порушено його право на працю та безумовно завдано моральних страждань, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, розглядаючи спір лише в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди з Глеюватського КРЕП.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер допущеного порушення трудових прав ОСОБА_1 , який був звільнений на другий день після допущення його до роботи на підставі рішення суду від 17.10.2017 (рішення суду набрало законної сили 28.10.2017), тривалість такого порушення, його наслідки для працівника, який втратив нормальні життєві та професійні зв`язки, протягом значного проміжку часу був позбавлений можливості реалізувати гарантоване Конституцією України право працювати та заробляти собі на життя, був позбавлений можливості забезпечувати свою сім`ю, в якій виховується троє дітей (а.с. 56-58 справи № 177/1756/16-ц) та змушений був вживати додаткових заходів для організації свого життя. Також суд враховує ступінь вини особи, до якої пред`явлено вимогу про відшкодування шкоди, адже Глеюватський КРЕП видав наказ про звільнення на підставі розпорядження про розірвання контракту, а тому оцінивши всі вище вказані обставини, виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає вимоги позивача про стягнення моральної шкоди такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 4000,00 грн.

У зв`язку з розглядом даної справи позивачем понесено витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн, клопотання про зменшення розміру цих витрат у порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України суду не подано, а тому відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в рівних частках, по 1500,00 грн з кожного, на користь позивача, витрати на професійну правничу допомогу. Суд покладає цей обов`язок на обох відповідачів, оскільки стягнення цих сум не є позовними вимогами, а стосується саме розподілу судових витрат.

Оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, позов задоволено частково, тому виходячи зі змісту задоволених позовних вимог та розміру їх задоволення, вини кожного із відповідачів в порушенні прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів, в рівних частках, на користь держави судовий збір в розмірі 1047,24 грн з кожного, згідно з розрахунком: сума судового збору за вимогу немайнового характеру (скасування незаконних наказів та поновлення на роботі) 640 грн + сума судового збору за вимоги майнового характеру пропорційно розміру задоволених вимог 1454,49 грн (1515,10 грн (1% від ціни заявлених майнових вимог: середній заробіток та моральна шкода в грошовому виразі) х 96 % задоволених вимог /100 % = 1454,49 грн) = 2094,48 грн сума судового збору, яка підлягає сплаті на користь держави, тобто по 1047,24 грн з кожного із відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л ИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 22-к від 30.10.2017 Про розірвання контракту з ОСОБА_1 .

Скасувати наказ Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 66 від 30.10.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Глеюватського КРЕП.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на посаді директора Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, з 31 жовтня 2017 року.

Стягнути з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ідентифікаційний номер 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2017 по 30.09.2019 в розмірі 141510 (сто сорок одну тисячу п`ятсот десять) гривень 50 копійок.

Стягнути з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ідентифікаційний номер 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ЄДРПОУ 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) та Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер 04339824, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 65, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) по 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок з кожного, у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ЄДРПОУ 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) та Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер 04339824, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 65, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь держави 1047 (одна тисяча сорок сім) гривень 24 копійки з кожного, в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.10.2019.

Суддя: