Постанова

від 11.12.2019 по справі 177/2171/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10136/19 Справа № 177/2171/17 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Глеюватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Глеюватське комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємствана рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року, ухваленого суддею Суботіною С.А. у м.Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши який, просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 30.10.2017 №22-К Про розірвання контракту з ОСОБА_1 , а також скасувати наказ Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (КРЕП) від 30.10.2017 №66 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Глеюватського КРЕП на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, поновивши його на вказаній посаді з 30.10.2017.

Також, просив суд стягнути з Глеюватського КРЕП на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі визначеному на день ухвалення рішення, а також моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн та 3000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказав, що на підставі розпорядження голови Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 03.12.2015 №18, наказу Глеюватського КРЕП від 02.12.2015 №76, його призначено на посаду директора Глеюватського КРЕП, з укладенням контракту на строк з 03.12.2015 по 03.12.2017, яким визначені права та обов`язки ОСОБА_1 як директора комунального підприємства.

Розпорядженням голови Глеюватської сільської ради Криворізького району від 30.10.2017 вказаний контракт розірвано в односторонньому порядку, з посиланням на п.п. Б та Ж п. 5.3 контракту. На підставі вказаного розпорядження Глеюватським КРЕП видано наказ від 30.10.2017 №66 про звільнення його з посади на підставі п.8 ч.1 ст.38 КЗпП.

Посилаючись на протиправність та безпідставність розірвання контракту, вказав, що відповідач, не виконавши рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017, яке набрало законної сили 28.10.2017 та яким скасовано наказ і розпорядження про його відсторонення від посадових обов`язків, не видаючи наказу про поновлення його на роботі, 30.10.2017 голова Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області видав розпорядження яким достроково, в односторонньому порядку розірвав контракт. Підставами розірвання контракту вказано п.п. Б та Ж п. 5.3 контракту, тобто одноразове грубе порушення законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки, а також допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості.

Стверджував, що розпорядження та наказ є необґрунтованими, протиправними, не містять розкриття змісту підстав для розірвання контракту та його звільнення. Заборгованість підприємства, яка ставиться йому в вину, обліковувалася на балансі підприємства ще до укладення з ним контракту, а рішення суду яким ухвалювалося про стягнення заборгованості з Глеюватського КРЕП приймалися в період відсторонення його від посади.

Вказував, що своїми протиправними діями, які проявилися у незаконному звільненні, Глеюватський КРЕП завдав йому моральної шкоди, адже втративши роботу, він втратив соціальні зв`язки, перестав почуватися захищеним, втратив впевненість у майбутньому та можливість утримувати свою родину, змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просив суд стягнути з Глеюватського КРЕП на його користь 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Оскільки в результаті незаконного звільнення він втратив заробіток, просив суд скасувати незаконні розпорядження та наказ, та стягнути з Глеюватского КРЕП середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2017 по дату ухвалення рішення. Також просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішенням Криворізького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволені частково.

Визнано протиправним та скасувано розпорядження сільського голови Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №22-к від 30.10.2017 Про розірвання контракту з ОСОБА_1 .

Скасувано наказ Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №66 від 30.10.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Глеюватського КРЕП.

Поновлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на посаді директора Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, з 31 жовтня 2017 року.

Стягнуто з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ідентифікаційний номер 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2017 по 30.09.2019 в розмірі 141 510 (сто сорок одну тисячу п`ятсот десять) гривень 50 копійок.

Стягнуто з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ідентифікаційний номер 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми платежу за один місяць, допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ЄДРПОУ 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) та Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер 04339824, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 65, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) по 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок з кожного, у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ЄДРПОУ 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) та Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер 04339824, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 65, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь держави 1047 (одна тисяча сорок сім) гривень 24 копійки з кожного, в рахунок відшкодування судового збору.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Відповідач, Глеюватське комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство, не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволені його позовних вимог.

Зокрема, скаржник зазначає, що розпорядження сільського голови Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №22-к від 30.10.2017 Про розірвання контракту з ОСОБА_1 здійснено з підстав, визначених контрактом, зокрема зумовлено незадовільним станом підприємства, керівником якого був позивач, настанням вкрай негативних наслідків для підприємства. При цьому Наказ Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №66 від 30.10.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Глеюватського КРЕП є законним, адже його прийнято на підставі зазначеного Розпорядження. Відповідач вказує на те, що оскаржувані позивачем розпорядження та наказ були прийняті відповідачами з метою забезпечення майна підприємства ввіреного позивачу та з метою уникнути його банкрутства, що сталося через неодноразові порушення з боку ОСОБА_1 , які підтверджені доповідними записками від 04.11.2016 та від 06.02.2017 та дефектними актами від 06.09.2016.

Посилаючись на висновок експертного економічного дослідження №3054/3035-19 від 15.10.2019, який не досліджувався судом під час ухвалення рішення, оскільки його було виготовлено після його ухвалення, вказують, що цим висновком доведено той факт, що за період діяльності позивача на посаді директора Глеюватського КРЕП загальна сума нестачі товарно-матеріальних цінностей становить 31 802 грн., що доводить факт грубого порушення позивачем умов контракту.

Також скаржник вказує на те, що твердження позивача про те, що він на протязі часу з 31.10.2017 ро 30.09.2019 не мав заробітку під час нібито вимушеного прогулу, спростовуються ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження де зазначено, що ОСОБА_1 працює в ТОВ Індіго Грін , а також є відомості про отримання позивачем доходу від ТОВ НПО Вертикаль в розмірі 90 000 грн.

Окрім того, відповідач наголошує на тому, що суд невірно визначив розмір середньої заробітної плати, прийнявши за показник середньоденної заробітної плати 193,85 грн., тоді, як цей показник, виходячі з розрахунку 6202,83 грн. (загальна сума доходу позивача за останні 2 місяці перед звільненням) поділити на 32 (кількість робочих днів у цьому періоді) становить 193,84 грн.

Скаржник вказує і на неправильне визначення судом періоду вимушеного прогулу, який суд визначив у 730 днів (з 31.10.2017 по 30.09.2019), посилаючись на те, що судом були враховані всі дні кожного року, а не лише робочі дні, які за названий період часу становлять 477 робочих днів. Вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, також не підлягають задоволенню, так як звільнення позивача відбулось в межах норм законодавства України.

У відзиві представник позивача ОСОБА_5 на апеляційну скаргу відповідача, просить оскаржуване судове рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи і судом встановлено, що 03.12.2015 між Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області (як органом управління майном) в особі сільського голови, який діяв згідно з Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , а також рішення 14 сесії 5 скликання №258 V-XIV від 24.07.2008 Про створення Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства та ОСОБА_1 , укладено контракт (а.с. 13-16).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Правомірність укладення контракту, сторонами не заперечувалася.

За умовами контракту, ОСОБА_1 призначено на посаду директора Глеюватського КРЕП, згідно з розпорядженням голови сільської ради від 03.12.2015 № 18-к, на строк з 03.12.2015 по 03.12.2017. На ОСОБА_1 покладено обов`язки безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високопродуктивну діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна (а.с. 13-15). Укладення контракту з ОСОБА_1 узгоджується з повноваженнями сільської ради, як засновника Глеюватського КРЕП , що слідує зі статуту Глеюватського КРЕП (а.с. 16-17).

Відповідно до п. 2.7 контракту, орган управління майном звільняє директора у разі закінчення дії контракту, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту.

Пунктом 5.2 контракту визначено, що серед іншого, він припиняється після закінчення строку його дії, за згодою сторін, або з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Згідно з п. 5.3. контракту, директор може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії: Б - у разі одноразового грубого порушення директором законодавства чи обов`язків передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штраф і т.д.); Ж - у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості. Розірвання контракту здійснюється з посилання на п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП (п. 5.6 Контракту).

Пунктом 5.5. контракту визначено, що після закінчення терміну дії контракту, він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 скасовано розпорядження та наказ, на підставі яких ОСОБА_1 був відсторонений від посадових обов`язків, ОСОБА_1 допущено до роботи. Рішення суду набрало законної сили 28.10.2017 (а.с. 9-10).

Наказом № 58 Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства від 17.10.2017 скасовано наказ від 09.08.2016 № 57 про відсторонення ОСОБА_1 , зазначено про поновлення його директором КРЕП з 10.08.2016 (а.с. 148). Наказ не містить підпису позивача про ознайомлення з ним.

Виходячи зі змісту контракту, останній розірвано з ОСОБА_1 у зв`язку з одноразовим грубим порушенням законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні насліди (понесені збитки, виплачено штраф і т.д. (п. Б , Ж п. 5.3 Контракту), а також через допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості (п.п. Ж п. 5.3 Контракту).

Разом з дим, дослідивши зміст контракту від 03.12.2015 суд встановив, що розділ 2 Права та обов`язки сторін , містить лише права директора Глеюватського КРЕП, тоді як чітких обов`язків останнього даним розділом не визначено. До повноважень директора віднесено здійснення поточного (оперативного) керівництва підприємством, організація його виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань підприємства, без конкретизації повноважень, активних дій, які мають вчинятися директором на забезпечення вказаних завдань.

Пункт 2.2. контракту зобов`язує директора забезпечувати виконання показників ефективності використання комунального майна і прибутку згідно з додатком до контракту, однак такого додатку суду не надано, що унеможливлює встановлення дотримання ОСОБА_1 таких показників ефективності.

Як слідує зі змісту розпорядження від 30.10.2017 № 22-к, один із фактів, з яким пов`язано звільнення ОСОБА_1 , встановлено на підставі доповідної в.о. директора Глеюватського КРЕП Лугової О.В. від 04.11.2016, що згідно з її змістом складена на підставі матеріалів інвентаризації.

Твердження представника відповідача про те, що після прийняття вказаного наказу ОСОБА_1 мав приступити до виконання обов`язків, суд розцінив критично, оскільки рішення суду від 17.10.2017 набрало законної сили лише 28.10.2017 та не містило вказівки про негайне допущення ОСОБА_1 до роботи, що узгоджується з положеннями п. 4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, оскільки предметом даного спору було не поновлення на роботі, а скасування відсторонення від посади. Крім цього, перед судом не доведено, що ОСОБА_1 був ознайомленим з наказом від 17.10.2017 № 58.

Головою Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області видано розпорядження від 30.10.2017 № 22-к Про розірвання контракту з ОСОБА_1 , відповідно до якого з 30.10.2017 в односторонньому порядку розірвано контракт з ОСОБА_1 від 03.12.2015, на підставі п.п. Б , Ж п. 5.3 Контракту. Розірвання контракту мотивовано допущеними ОСОБА_1 , за час його перебування на посаді директора Глеюватського КРЕП, порушень контракту (а.с. 11).

ОСОБА_1 відмовився підписувати вказане розпорядження, що підтверджується актом Глеюватської сільської ради (а.с. 164), що спростовує твердження ОСОБА_1 про неотримання вказаного розпорядження, адже він фактично відмовився від реалізації права на його отримання.

Як слідує зі змісту розпорядження, в вину ОСОБА_1 ставилася наявність заборгованості Глеюватського КРЕП перед НАК Нафтогаз станом на 31.10.2016 в розмірі 226770,03 грн, стягнення з Глеюватського КРЕП 134487,60 грн пені, 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг на підставі рішення суду, допущення зростання цієї заборгованості, що роботодавець вважав грубим порушенням законодавства та обов`язків передбачених контрактом, у результаті чого настали значні негативні наслідки у вигляді вказаної заборгованості.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 виходив з того, що в судовому засіданні доведено факт звільнення ОСОБА_1 без законної підстави та порушення його права на працю та безумовне завдання моральних страждань, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

Колегія суддів у повному обсязі погоджується з такими висновками суду, однак погоджується із доводами апеляції відповідача щодо невірно визначеного судом розміром середньої заробітної плати, а також неправильного визначення судом періоду вимушеного прогулу, який суд визначив у 730 календарних, а не робочих днів, у зв`язку із чим, судове рішення у цій частині підлягає зміні, виходячи з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу дотримання вимог трудового законодавства при звільненні позивача ОСОБА_1

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави для розірвання трудового договору, зокрема п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - підстави, передбачені контрактом.

Пункт 13 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9 визначено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Зі змісту п. 18 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9, зі змінами, слідує, що при розгляді справ про поновлення на роботі з`ясуванню підлягають підстави проведеного звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), з перевіркою їх на відповідність законові.

Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Суд встановив, що органом управління майном - Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, в особі сільського голови, будучи уповноваженим на звільнення директора Глеюватського КРЕП, що слідує з п. 2.7, 5.3 контракту (а.с. 13-15) та п. 3.5 статуту Глеюватського КРЕП (а.с. 16-20), достроково розірвано контракт з директором Глеюватського КРЕП ОСОБА_1 , з посиланням на порушення ним умов контракту, а саме п.п. Б , Ж п.5.3, про що видано розпорядження сільського голови від 30.10.2017 № 22-К (а.с. 11).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 видно, що на підставі вказаного розпорядження Глеюватського сільського голови, Глеюватським КРЕП видано наказ від 30.10.2017 № 66, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Глеюватського КРЕП на підставі п.8 ст.36 КЗпП України, тобто з підстав передбачених контрактом (а.с. 53).

Видання вказаного наказу сторонами визнавалося, а тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню та узгоджується з записом в трудовій книжці ОСОБА_1 .

Допитавши в судововому засіданні в якості свідка голову Глеюватської сільської ради Сергієнка Ю.О. суд встановив, що, підставою видання ним розпорядження про розірвання контракту з ОСОБА_1 була недостача фінансових та матеріальних коштів, встановлена матеріалами інвентаризації.

Вказаній інвентаризації, рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 у справі № 177/1756/16-ц, надано належну оцінку, її визнано такою, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства. Вказаний факт має преюдиційне значення згідно з п. 4 ст. 82 ЦПК України.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції критично оцінив вказаний доказ, та обставини, що ним підтверджувалися.

Наступним фактом, з яким пов`язувалось, розірвання контракту з ОСОБА_1 була наявність стягнутих на підставі рішення суду сум заборгованості Глеюватського КРЕП перед НАК Нафтогаз , яка утворилася в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (а.с. 11). Вказаний факт підтверджено доповідною в.о. Глеюватського КРЕП (а.с. 149), рішенням Господарського суду Дніпропетровської області справі № 904/11217/16 від 20.12.2016 (а.с. 154-155).

Суд перевірив та встановив, що загальна сума боргу, стягнутого з Глеюватського КРЕП на підставі вказаного рішення суду, не узгоджується з сумою заборгованості, вказаною у розпорядженні сільського голови від 30.10.2017 № 22-к.

Окрім цього, як встановив суд, в період ухвалення даного рішення ОСОБА_1 був відсторонений від посади (а.с. 9-10), а отже був позбавлений можливості відстоювати права Глеюватського КРЕП у суді. Зі змісту рішення господарського суду, видно, що представники Глеюватського КРЕП в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не надали, тому позов було задоволено (а.с. 154-156).

Також, з цього судового рішення слідує, що стягнута заборгованість сформувалася за період з січня по грудень 2015 року (а.с. 154). Контракт, розірвання якого є предметом даного спору укладений з ОСОБА_1 03.12.2015 (а.с.13-15).

Заборгованість стягнута вище вказаним рішенням господарського суду, в своїй переважній більшості сформувалася в період дії контракту з ОСОБА_1 від 02.12.2014, який діяв з 02.12.2014 по 02.12.2015 (а.с. 80-82 справи № 177/1756/16-ц). Незважаючи на існування даної заборгованості, про існування якої, Глеюватська сільська рада мала знати відповідно до п. 2.5-2.7 контракту, 03.12.2015 з ОСОБА_1 укладено новий контракт, що свідчить про відсутність зауважень до його роботи.

Отже, висновок суду про те, що розірвання контракту від 03.12.2015, у зв`язку з наявністю заборгованості, основна частина якої сформувалася до моменту укладення вказаного контракту, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, умовами самого контракту, колегія суддів вважає вірним, так як відповідачами не доведені підстави для розірвання контракту за п.п. Б та Ж п. 5.3, а сааме, не доведено факт одноразового грубого порушення ОСОБА_1 обов`язків, передбачених контрактом від 03.12.2015, з яким були б пов`язані значні негативні наслідки для підприємства, а також не доведено допущення ним зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості, оскільки будучи відстороненим від посади, позивач був позбавлений можливості вживати заходів для погашення заборгованості, вести активну роботу щодо захисту інтересів Глеюватського КРЕП в процесі стягнення заборгованості.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про недоведеність підстав, з якими пов`язане розірвання контракту з ОСОБА_1 та його звільнення, у зв`язку і чим оскаржуване позивачем розпорядження Глеюватського сільського голови №22-к від 30.10.2017 та виданий на підставі нього наказ Глеюватського КРЕП №66 від 30.10.2017 прийняті з порушення закону, та підлягають скасуванню, є правильними і належним чином обґрунтованими.

Згідно ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Нормами ч.3 ст.367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До апеляційної скарги відповідачем надано висновок експертного економічного дослідження №3054/3035-19 від 15.10.2019, який не досліджувався судом під час ухвалення рішення, оскільки його було виготовлено після ухвалення оскаржуваного судового рішення і який відповідач просив врахувати при апеляційному розгляді справи, однак цей доказ не досліджувався під час ухвалення рішення тому судом апеляційної інстанції не приймається до уваги.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі.

Як видно з довідки про доходи позивача його середня заробітна плата за травень 2016 року становила (3750 грн.), за червень 2016 року становила (2452,83 грн.), що у сумі становить 6202,83 грн, цей період у робочих днях становить 32 робочі дні (травень 19 робочих днів, червень -13 робочих днів) тому, середньоденна заробітна позивача становить 193,84 грн., відповідно розрахунку: 6202,83 грн./ на 32 робочі дні, що дорівнює сумі 193,84 грн. зазначеній в апеляційній скарзі та відповідає вимогам зазначеним у постанові Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , а отже доводи відповідача у цій частині відповідають дійсності, оскільки судом середньоденна заробітна позивача визначена в розмірі 193,85 грн., що суперечить наведеним розрахункам.

Кількість робочих днів за період з 31 жовтня 2017 року (перший день після звільнення) по 30 вересня 2019 (день ухвалення судового рішення) становить 478 днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства на користь позивача ОСОБА_1 становить 92 655,52 грн., виходячи з розрахунку (193,84 грн. х 478 дн.), у зв ?язку із чим рішення суду підлягає зміні в частині зменшення стягнутої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 141 510, 50 грн. до 92 655,52 грн.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.15 ст.141 ЦПК України).

Судом першої інстанції з відповідачів стягнуто на користь держави 1047, 24 грн. з кожного, в рахунок відшкодування судового збору відповідно до задоволених судом позовних вимог.

Оскільки рішення суду змінено в частині визначеного судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу і його зменшено з 141 510, 50 грн. до 92 655,52 грн., а в іншій частині рішення залишається без змін, то відповідно задоволеним позовним вимогам зменшенню підлягає і судовий збір, стягнутий з кожного з відповідачів з 1047,24 грн. до 783,27 грн., відповідно до задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, п.п.1,3,4 ч.1 ст.376, ст.382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року змінити в частині зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнутого з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, зменшивши її з 141 510, 50 грн. до 92 655,52 грн., а також, стягнутого з відповідачів Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства розміру судового збору, зменшивши цей розмір з 1047,24 грн. до 783,27 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: