Рішення

від 02.10.2019 по справі 813/1539/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1539/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю:

представника позивача Пендерецького В . І., представника відповідача Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр груп" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Встановив:

05 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем`єр груп", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31 жовтня 2016 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 27 січня 2016 року повністю № 0000182202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 1100 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 550 грн., № 0000172202, яким позивачу визнано безпідставним заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 501 210 грн, та № 0000192202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 159 993 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 79 997 грн., в частині що не визнається позивачем, оскільки, факт безпідставності включення до складу податкового кредиту ПДВ суми 3 824 грн. 03 коп. згідно податкової накладної № 3025387/303 визнаний позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 31 жовтня 2016, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року, в адміністративній справі №813/1539/16, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр груп" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено повністю.

Не погодившись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач - Головне управління ДФС у Львівській області звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 року було задоволено частково касаційну скаргу відповідача, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 прийнято справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача через канцелярію суду за вхідним №26798 від 26.07.2019 р подано заяву про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження для правильного врегулювання спору.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про відсутність будь-яких умов для здійснення фінансово-господарської діяльності отримані лише з аналізу податкової звітності, які податковим органом і не перевірялись. Відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходження не може бути підставою для встановлення відсутності вчинення операції купівлі-продажу, доказом такої відсутності може слугувати лише запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а не податкова інформація податкового органу про Неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента.

Зустрічні звірки проводяться податковими органами згідно п. 73.5. ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому ПК України.

За своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків щодо нереальності господарських операцій.

Необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Наявність господарських операцій з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Спірні податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДФС України у Львівській області прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд позов задоволити повністю, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкового органу від 27 січня 2016 року повністю № 0000182202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 1100 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 550 грн., № 0000172202, яким позивачу визнано безпідставним заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 501 210 грн, та частково податкове повідомлення-рішення № 0000192202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 159 993 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 79 997 грн., в частині, а саме - скасувати в розмірі 234 254,00 грн.,- за основним платежем 156 169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78 085,00 грн.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою правомірно встановлено порушення ТОВ "Прем`єр груп" вимог ПК України, внаслідок чого, позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та занижено податок на прибуток. Також позивачем занижено податок на додану вартість.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є безтоварною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Операції позивача з ГІН ВКФ "Укрполіграфпостач", ТОВ "Антека", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Семикс" з ТОВ "Прем`єр груп", ТОВ "Альянс Трейд Компані", ТОВ "ВКФ "ПРОФІ-ІНСТРУМЕНТ" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання робіт та продажу ТМЦ. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності 1 ПІ ВКФ "Укрполіграфпостач" є виключно чи переважно формування податкових зобов`язань на адресу контрагентів.

Операції ПП ВКФ "Укрполіграфпостач", ТОВ "Антека", ТзОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Семикс" з ТОВ "Прем`єр груп", ТОВ "Альянс Трейд Компані", ТОВ "ВКФ "ПРОФІ - ІНСТРУМЕНТ" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також, позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву вх. № 26795 від 26.07.2019, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою правомірно встановлено порушення ТОВ "Прем`єр груп" вимог ПК України, внаслідок чого, позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та занижено податок на прибуток. Також позивачем занижено податок на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила в задоволенні таких відмовити.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, замінено відповідача Головне управління ДФС у Львівській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини, надав їм правову оцінку та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивач є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 23273893, перебуває на податковому обліку з 05 жовтня 1995 року, є платником податку на додану вартість з 18 вересня 1997 року.

Податковим органом у грудні 2015 року - січні 2016 року проведено документальну виїзну планову перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 19 січня 2016 року №4/13-01-22-02/23273893 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 27 січня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки № 4/13-01-22-02/23273893, а саме :

Податковим повідомленням-рішенням № 0000182202 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 550 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпунктів 14.1.27, 14.1.28 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000172202 зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік, за декларацією поданою Товариством до податкового органу 08 грудня 2015 року на суму 1 501 210 грн, з підстав порушення платником податку положень підпунктів 14.1.27, 14.1.28 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000192202 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 159 993 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 79 997 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов`язання визначені положення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Не погодившись з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно п. 14.1.27. Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 14.1.28. Податкового кодексу України, вироблена продукція - загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл продукції і доставленої в пункт виміру.

Згідно п. 44.1. Податкового кодексу України, Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України, Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 Податкового кодексу України, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 Податкового кодексу України, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 Податкового кодексу України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд враховує, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється ПК України.

У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому суд наголошує, що в силу ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" суд визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:

- договору купівлі-продажу № 3-П-2014 року від 27.02.2014 року укладеного між ТОВ "Прем`єр Груп" (Покупець) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Постачальник), та первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення № 725 від 19.05.2041 року, № 781 від 29.05.2014 року, № 814 від 05.06.2014 року, № 836 від 12.06.2014 року;

- договору поставки № 05-П-2014 року від 07.10.2014 року укладеного між ТОВ "Прем`єр Груп" (Покупець) та ТОВ "Антека" (Постачальник), та первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, специфікації накладну № 210, № 211 від 31.10.2014 року, платіжні доручення № 77 від 15.01.2015 року, № 20 від 22.01.2015 року, № 21 від 26.01.2015 року, № 47 від 27.01.2015 року, № 48 від 29.01.2015 року, № 106 від 02.02.2015 року;

- договору поставки № Л-04 року від 04.01.2011 року укладеного між ПП ВКФ "Укрполіграфпостач" (Постачальник) та ТОВ "Прем`єр Груп" (Покупець),та первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення № 161 від 10.02.2015 року, № 197 від 16.02.2015 року, № 197 від 16.02.2015 року, № 213 від 20.02.2015 року, № 264 від 24.02.2015 року;

- договору поставки № 02-П-2013 року від 21.08.2013 року укладеного між ТОВ "Прем`єр Груп" (Покупець) та ТОВ "Семикс" (Постачальник), та первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжне доручення № 424 від 24.03.2014 року;

- договору про відступлення права вимоги № 03-14 від 28.02.2014 року;

- договору № ВС07-05-2013 про надання маркетингових послуг від 07.05.2013 року;

- договору поставки № 06-П-2014 року від 01.12.2014 року укладеного між ТОВ "Прем`єр Груп" (Покупець) та ТОВ "Альянс трейд компані" (Постачальник), та первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення № 233 від 20.02.2015 року, № 254 від 24.02.2015 року, № 1160 від 25.07.2014 року;

- додаткового договору до договору № ВС07-05-2013 року про надання маркетингових послуг від 07.05.2013 року;

Судом враховуються наявні у справі докази та обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки такі оформлені по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами та повністю відображають зміст та обсяг зафіксованих ними господарських операцій придбання товарів (робіт, послуг).

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності.

Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданих йому товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) цими ж контрагентами. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів і відпуск зі складу ТМЦ. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку, як позивача так і вказаних контрагентів.

Щодо актів перевірок контрагентів позивача суд зазначає наступне, посилання відповідача на ряд актів перевірок є необґрунтованим, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій саме з позивачем податковим органом реально не встановлювались.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов`язків із збирання доказової інформації стосовно об`єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб`єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов`язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок контрагентів позивача.

Крім цього, позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, а також формування податкового кредиту, що відображають реальність господарської операції, їх зв`язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв`язку витрат чи формування податкового кредиту з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів (робіт, послуг), які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв`язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку в тому числі формування податкового кредиту, обов`язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Крім цього, виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагентів, які мали статус платників податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов`язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суд не надано.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкових повідомлень рішень від 27.01.2016 року за № № 0000172202, 0000182202, 0000192202, підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.28, п.14.1 ст.14; п.135.1, п.135.2 ст.135, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст., п.186.1 ст. 186, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.198.6 ст. 198 ПК України, відповідно і відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.

Окрім цього, суд вважає обґрунтованими пояснення позивача, що ним було допущено технічну описку в заяві про зменшення позовних вимог від 31.10.2016 року в номері податкового повідомлення-рішення, що було складене на підставі акту № 4/13-01-22-02/23273893 від 19.01.2016 року, - замість вірного номера № 0000192202 від 27.01.2015 року було помилково зазначено № 0000172202 від 27.01.2015 року. Вказане порушення, що стосується безпідставного включення до складу податкового кредиту ПДВ суму 3 824 грн. 03 коп. під час другої реєстрації податкової накладної № 3025387/303 в січні 2014 року, описане в акті № 4/13-01-22-02/23273893 від 19.01.2016 року, на підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000192202 від 27.01.2015 року, - натомість позивачем вірно вказавши номер податкової накладної, контрагента, що надіслав податкову накладну, та номер і дату акту, яким це правопорушення описане, допущено технічну помилку в номері податкового повідомлення - рішення - замість № 0000192202 помилково вказано № 0000172202.

Оскільки, ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 243 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 26 142,75 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0000182202 від 27.01.2016 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0000172202 від 27.01.2016 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0000192202 від 27.01.2016 року в частині, а саме скасувати в розмірі 234 254,00 грн., (за основним платежем 156 169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78 085,00 грн).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Груп" (ЄДРПОУ 43143039, вул. Пасічна 162, м. Львів) 26 142,75 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.