Рішення

від 07.10.2019 по справі 520/7500/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2019 р. № 520/7500/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення виплати щомісячних страхових виплат за період з 01.12.2017 по 31.05.2018;

- зобов`язати Зміївське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області виплатити щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , за період з 01.12.2017 по 31.05.2018, однією сумою та негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є спадкоємицею свого чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54333321 від 04.12.2018. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 , як спадкоємцю виплачена повністю недоотримана пенсія, поряд із тим, недоодержані щомісячні страхові виплати за 6 місяців з грудня 2017 року по травень 2018 року не виплачено. На звернення позивача щодо страхових виплат за період з грудня 2017 року по травень 2018 року відповідач зазначив, що виплати припинені згідно протоколу №19 від 30.11.2017 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам в Нововодолазькому районі, у зв`язку із не підтвердженням місця проживання ОСОБА_2 . Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що ОСОБА_1 не має права на страхові виплати внаслідок трудового каліцтва за померлого чоловіка, оскільки у витязі про реєстрацію в спадковому реєстрі від 04.12.2018 № 54333321 у описі спадкового майна не міститься страхових виплат внаслідок трудового каліцтва. Крім того, зазначив, що позивачкою пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом.

Щодо посилань представника відповідача на те, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, суд зазначає наступне. Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 20.11.2014 № 6320000219 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 06.07.2018 серії НОМЕР_3 , виданого Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років, в м. Горлівка, Донецької області.

04 грудня 2018 року приватним нотаріусом Трубініковим С.О., позивачу видано витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги. Спадкове майно - кошти, недоотримана пенсія за період з січня по травень 2018 року у сумі 46627,35 грн.

ОСОБА_1 звернулась до Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області із листом щодо обґрунтованих причин не виплати щомісячних страхових виплат покійному чоловіку - ОСОБА_2 .

Листом від 23.04.2019 № 20.01/23-418 Зміївське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області повідомило позивача, що ОСОБА_2 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в відділенні ВД ФСНВУ у Валківському районі Харківської області з 22.11.2014 згідно довідки від 20.11.2014 року № 6320000221. Щомісячні страхові виплати виплачувались починаючи з листопада 2014 року по листопад 2017 року. З грудня 2017 року щомісячні страхові виплати припинені, у зв`язку із не підтвердженням статусу внутрішньо переміщеної особи.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. (частина 1 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.

Частинами 1, 4, 7, 10 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Суд зазначає, що ОСОБА_3 просить визнати протиправними дії Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення виплати щомісячних страхових виплат за період з 01.12.2017 по 31.05.2018, поряд із тим у вказаній частині позов задоволенню не підлягає, оскільки, відповідач не порушив прав ОСОБА_3 у період з 01.12.2017 по 31.05.2018, так як у вказаний період позивач не мала права на отримання вказаних виплат.

Крім того, Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Статтею 67 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з вимогами статей 1217, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно з приписами статті 1297 Цивільного кодексу України включення до складу спадщини майна та інших активів спадкодавця з видачею свідоцтва про право на спадщину віднесене до компетенції нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування.

Статтею 1300 Цивільного кодексу України передбачено, що повноваженнями по внесенню змін до свідоцтва про право на спадщину наділені саме нотаріуси або в сільських населених пунктах - уповноважені на це посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування.

Як вбачається із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, спадкове майно - кошти, недоотримана пенсія за період з січня по травень 2018 року у сумі 46627,35 грн.

Таким чином, спадкове майно ОСОБА_1 - кошти, а саме: недоотримана пенсія за період з січня по травень 2018 року.

Поряд із тим, в спадковому реєстрі не зазначено, що до спадкового майна належать і страхові виплати за період з 01.12.2017 по 31.05.2018.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що органи Фонду соціального страхування України не наділені повноваженнями по внесенню змін до свідоцтва про право на спадщину, у разі якщо відповідні виплати не включені до спадщини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 просила суд звільнити її від сплати судового збору, у зв`язку із відсутністю коштів для його сплати.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі зокрема, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача щодо звільненні від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (вул. 152-ї Стрілецької дивізії, буд. 20, м. Зміїв, Харківська область, 63404, код 25865273) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних