Постанова

від 01.10.2019 по справі 1.380.2019.000528

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7027/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.

за участі секретаря судового засідання Ратушної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Трускавецької міської ради Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року (суддя - Качур Р.П., м. Львів, повний текст судового рішення складено 17 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терен , ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Терен , ОСОБА_1 01.02.2019 звернулися до суду з позовом до Трускавецької міської ради Львівської області, у якому, з урахуванням заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду, просили визнати протиправним та скасувати рішення сорок восьмої сесії VII демократичного скликання Трускавецької міської ради від 20.12.2018 №1172 Про скасування п. 9 рішення Трускавецької міської ради від 17.03.2016 р №120 . В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушення земельного законодавства та Закону України Про місцеве самоврядування . Позивачі вважають, що відповідач в мотивувальній частині оскаржуваного рішення безпідставно посилається на положення статті 134 ЗК України, оскільки дана норма визначає обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) та не стосується спірних правовідносин щодо надання позивачам в оренду земельної ділянки, яка була сформована за рахунок земельних ділянок, які перебували у їх користуванні, як орендарів. Крім того, покликається на невідповідність рішення Трускавецької міської ради рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №7-рп/2009, у якому містяться висновки про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі №1.380.2019.000528 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує,підставою для скасування пункту 9 рішення Трускавецької міської ради від 19.03.2016 №120 стало набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Інфратон права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,3981 по АДРЕСА_1 , кадастровий №4611500000:11:010:0022. При цьому, наголошує, що законодавець закріпив за органами місцевого самоврядування право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційних повноважень органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими для виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості. Крім цього апелянт покликається не безпідставне відхилення судом першої інстанції доводів відповідача про відсутність адміністративного спору у справі.

Позивачі у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважають рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 24.07.2014 ТОВ Терен , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сформували спільну заяву компетентним органам за належністю, відповідно до якої ТОВ Терен , орендар земельної ділянки площею 0,2017га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий № 4611500000:11:010:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування міні-готелю, згідно договору оренди землі від 28.10.2005, зареєстрованого у Трускавецькому відділі ЛРФ ДП Центр державного земельного кадастру за №040544600101, ОСОБА_5 в особі представника, орендар земельної ділянки площею0,0964га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий №4611500000:11:010:0020, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, згідно договору оренди землі від 14.07.2006, зареєстрованого у Трускавецькому відділі ЛРФ ДП Центр державного земельного кадастру за № 040644600068, ОСОБА_2 , орендар земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий №4611500000:11:010:0019, цільове призначення: для будівництва готелю курортного типу, згідно договору оренди землі 31.05.2006, зареєстрованого у Трускавецькому відділі ЛРФ ДП Центр державного земельного кадастру за №040644600067, надали згоду на об`єднання права користування (права оренди) вищевказаних земельних ділянок в одне право користування (право оренди) земельної ділянки площею 0,3981га згідно плану об`єднання, що доданий до цієї заяви. Ця заява посвідчена нотаріально, зареєстрована у реєстрі за №1101, 1102, 1103.

Управлінням Держземагентства у Дрогобицькому районі Львівської області 17.12.2014 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 17.12.2014; ТвЛрф ДП ЦДКЗК , ОСОБА_6 , зареєстровано земельну ділянку з кадастровим №4611500000:11:010:0022, площею 0,3981, цільове призначення 03.08, що відноситься до земель комунальної власності для будівництва та обслуговування готелю курортного типу.

Пунктом 8 рішення дев`ятої сесії сьомого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 17.03.2016 №120 Про затвердження документації із землеустрою, проектів відведення земельних ділянок, надання земельних ділянок у користування на умовах оренди та припинення постійного права користування земельними ділянками розірвано, за згодою сторін, договори оренди землі які зареєстровано в Державній реєстраційній службі з: ТОВ Терен площею 0.2017 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 4611500000:11:010:0004, цільове призначення - будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (будівництво та обслуговування готелю курортного типу); ОСОБА_1 площею 0.0964га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611500000:11:010:0020, цільове призначення - будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (будівництво та обслуговування готелю курортного типу); ОСОБА_2 площею 0.1га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611500000:11:010:0019, цільове призначення - будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (будівництво та обслуговування готелю курортного типу).

Пунктом 9 цього ж рішення надано ТОВ Терен , ОСОБА_1, ОСОБА_2 у спільне користування на умовах оренди терміном на 3 роки земельну ділянку площею 0.3981 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611500000:11:010:0022 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (будівництво та обслуговування готелю курортного типу),категорія земель - землі житлової та громадської забудови за рахунок земель, що перебувають в користуванні на умовах оренди згідно договорів оренди землі у ТОВ Терен площею 0.2017га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 4611500000:11:010:0004, цільове призначення - будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування будівництво та обслуговування готелю курортного типу) категорія земель -землі житлової та громадської забудови, ОСОБА_1 Львівної площею 0.0964 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611500000:11:010:0020, цільове призначення - будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (будівництво та обслуговування готелю курортного типу) категорія земель - землі житлової та громадської забудови, ОСОБА_2 площею 0.1 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611500000:11:010:0019, цільове призначення - будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (будівництво та обслуговування готелю курортного типу) категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Листом Трускавецької міської ради Львівської області 27.09.2018 директору ТОВ Терен щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,3981 га по АДРЕСА_1 , кадастровий №4611500000:11:010:0022, відповідно до якого у тому числі повідомлено про те, що угода між Трускавецькою міською радою та ТОВ Терен про розірвання договору оренди підписана 02.06.2016, з ОСОБА_2 - 04.07.2016; з ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі у зв`язку з тривалою неявкою орендаря до органу місцевого самоврядування, для підписання угоди про розірвання договору оренди землі та відсутністю осіб, яким надано право виступати представником при вчиненні будь-яких дій від її імені, підписана 12.02.2018.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:11:010:0022, до моменту припинення права оренди землі ОСОБА_1 містилися відомості про виникнення іншого речового права, а саме права оренди на земельну ділянку 0,0964 га з кадастровим №4611500000:11:010:0020, що унеможливлювало укладення договору оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 4611500000:11:010:0022, для будівництва та обслуговування готелю курортного типу, площею 0,3981га по АДРЕСА_1 .

Беручи до уваги наведене та враховуючи те, що з дня прийняття рішення Трускавецькою міською радою про надання цієї земельної ділянки в користування пройшло більше двох років, для укладення договору оренди землі (кадастровий номер 4611500000:11:010:0022) площею 0,3981 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (будівництво та обслуговування готелю курортного типу), Трускавецька міська рада просила надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника будівлі, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 4611500000:11:010:0022 станом на день прийняття рішення Трускавецькою міською радою про передачу земельної ділянки в оренду (березень 2016) та станом на сьогоднішній день. Також просила представити копію доручення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким надано право тій чи іншій особі виступати їхніми представниками при підписанні договору оренди землі.

ТОВ Терен , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 29.11.2018 звернулися до Трускавецького міського голови Кульчинського А.Б. із листом, вих. № 1-11-2018 відповідно до якого у відповідь на лист від 27.09.2018 №18/16-2361/1 надали усі документи, що вказані у листі, просили надати на підписання Договір оренди земельної ділянки, що передбачено пунктом 9 рішенням сесії Трускавецької міської ради від 17.03.2016 №120.

Рішенням сорок восьмої сесії сьомого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 20.12.2018 №1172 Про скасування п. 9 рішення Трускавецької міської ради від 117.03.2016 р №120 , розглянувши заяву ТОВ Терен , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 29.11.2018 про укладання договору оренди землі, рішення Трускавецької міської ради від 17.03.2016 №120, беручи до уваги Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 141319475 від 16.10.2018, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.03.2014№19789424, керуючись статтями 2,120,123,134 Земельного кодексу України, пункту 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , міська рада вирішила скасувати пункт 9 рішення Трускавецької міської ради від 19.03.2016 №120, в зв`язку з порушенням вимог абзацу 1 пункту 2 статті 134 Земельного кодексу України, а саме на час прийняття цього рішення ТОВ Терен , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не були співвласниками об`єкта нерухомого майна (будинок охорони), розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4611500000:11:010:0022, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (інд.номер 19789424 від 31.03.2014р) цей об`єкт нерухомого майна перебував та перебуває на сьогоднішній день у власності товариства з обмеженою відповідальністю ІНФРАТОН . Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивачі звернулись до суду із даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки оскаржуване у цій справі рішення є ненормативним правовим актом, воно не може бути в подальшому скасоване органом місцевого самоврядування.

Разом з тим суд першої інстанції розглянув вказаний позов в порядку КАС України, виходячи з того, що даний спір є адміністративним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав: фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: -хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або -хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір, як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі №815/6945/16, від 17 квітня 2019 року у справі №802/1324/15-а.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Разом з тим, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Крім цього, правовідносини з приводу укладення договорів оренди земельної ділянки, що виникають на підставі відповідних рішень суб`єкта владних повноважень, носять приватноправовий характер.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Спір у справі, що розглядається, стосується права оренди позивача на земельні ділянки, які є комунальною власністю, а Трускавецька міська рада Львівської області під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин. Отже, виник спір про цивільне право і подальше оспорювання права оренди на спірні земельні ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У справі, що розглядається, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

При цьому, звертаючись до адміністративного суду позивачі фактично мають намір усунути порушення свого права на оренду земельної ділянки, яке на їх думку порушується умовами рішення сорок восьмої сесії VII демократичного скликання Трускавецької міської ради від 20.12.2018 №1172, а тому публічно-правова вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування є похідною.

При визначенні підсудності справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач. Позивачі подали позов з метою захистити своє право оренди земельної ділянки, яке, на їх думку, порушено оскаржуваним рішенням, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Отже, оскільки спірні правовідносини фактично виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю Терен , ОСОБА_1 та Трускавецькою міською радою Львівської областістосовно права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4611500000:11:010:0022, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що була вже сформована та міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2016 року у справі № 816/4340/14, у якій суд вказав, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суду у постанові від 20 травня 2019 року у справі №263/16413/16-а.

Також судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору враховується постанова Верховного Суду України від 16.12.2015 №6-2510ц15,у якій колегія суддів Судової палати дійшла висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави вважати, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним-розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

Намагання сторін вирішити земельний спір, використовуючи систему адміністративних судів, або розгляд адміністративними судами такого спору в порядку КАС України є помилковим.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір є приватно-правовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терен , ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і, відповідно до частини першої статті 319 КАС України, є підставою для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 319, 321, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Трускавецької міської ради Львівської області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терен , ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 07 жовтня 2019 року.