Постанова

від 30.09.2019 по справі 902/483/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Справа № 902/483/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верделит" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.07.2019 у справі № 902/483/19 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верделит"

до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод Спецзалізобетону"

про стягнення 3107986,29 грн. (про забезпечення позову)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.07.2019 у справі №902/483/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верделит" до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод Спецзалізобетону" про стягнення 3107986,29 грн. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Верделит" про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ТОВ "Верделит" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.07.2019 року у справі № 902/483/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задоволити заяву ТОВ "Верделит" про забезпечення позову.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 06 вересня 2019 року явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Верделит" до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод Спецзалізобетону" про стягнення заборгованості в розмірі 3107986,29 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання договорів поставки № 127-П та № 140-П від 26.12.2018.

23 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Верделит" звернулося до суду з заявою про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти ПрАТ "Гніванський завод СЗБ", які знаходяться на усіх його рахунках у банківських установах та інших кредитно-фінансових установах, у межах суми 3 107 986,29 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (далі - Постанова), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, розмір простроченої заборгованості є значним. Незважаючи на неодноразові нагадування та звернення позивача щодо сплати заборгованості, відповідач не звертався з жодними пропозиціями щодо часткової сплати боргу або його реструктуризацію, не здійснив ніяких дій, спрямованих на погашення боргу. Заявник вважає, що відповідач не має наміру сплачувати заборгованість і для забезпечення реального виконання чи уникнення труднощів при виконанні рішення суду про стягнення простроченої заборгованості просить вжити заходи забезпечення позову.

Однак, саме лише посилання на наявність заборгованості та її розмір, на думку апеляційного суду, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак, заявником ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів в підтвердження наявності обставин, які б свідчили про неможливість або утруднення виконання судового рішення чи ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за зазначеним вище позовом. Також заявник не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду.

При цьому, потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до п.п. 7, 9 Постанови, накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Разом з тим, заявником не надано суду доказів на підтвердження відомостей щодо наявності у Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод Спецзалізобетону" банківських рахунків, на яких обліковуються грошові кошти та на які заявник просить накласти арешт.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верделит" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24 липня 2019 року у справі №902/483/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №902/483/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "07" жовтня 2019 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Дужич С.П.