Постанова

від 26.09.2019 по справі 911/2531/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/2531/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.

секретар судового засідання - Савінкова Ю.Б.

за участю представників:

позивача - Красножон О.М.,

відповідача 1 - не з`явились,

відповідача 2 - не з`явились,

відповідача 3 - не з`явились,

відповідача 4 - Щипицина І.В. (адвокат),

третіх осіб - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Буравльов С.І.)

та рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2018 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

до: 1. Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області

2. Вишгородської районної ради Київської області

3. Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області

4. Фізичної особи-підприємця Сушко Ольги Григорівни

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1 . Навчально-виховний комплекс "Димерська гімназія - загальноосвітня школа I ступеня" Вишгородської районної ради Київської області

2. Відділ освіти Вишгородської районної державної адміністрації Київської області

про вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2017 року до Господарського суду Київської області звернувся перший заступник прокурора Київської області з позовом в інтересах держави до Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області (далі - Фонд комунального майна), Вишгородської районної ради Київської області (далі - Районна рада), Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі - Селищна рада) та Фізичної особи-підприємця Сушко Ольги Григорівни (далі - ФОП Сушко О.Г.), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - навчально-виховного комплексу "Димерська гімназія - загальноосвітня школа I ступеня" Вишгородської районної ради Київської області (далі - Димерська гімназія) і відділу освіти Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - відділ освіти), про:

- визнання незаконним та скасування рішення Селищної ради від 12.05.2006 № 39 "Про погодження дозволу на продаж старого приміщення їдальні Димерської гімназії";

- визнання незаконним та скасування рішення Районної ради від 24.09.2009 №384-26-V "Про перелік об`єктів спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, що підлягають приватизації";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу шляхом продажу на аукціоні будівлі колишньої їдальні Димерської гімназії від 20.05.2010 №01-56 (далі - договір купівлі-продажу), що розташована за адресою: 07330, Київська область, Вишгородський район , смт Димер, вул . Леніна , 25 , з моменту його укладення;

- зобов`язання ФОП Сушко О. Г . звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради їдальню Димерської гімназії, що розташована за адресою: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул.Леніна,25, вартістю 56 678,40грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог законодавства Селищною радою та Районною радою при прийнятті рішень про приватизацію приміщення їдальні Димерської гімназії, яке входило до матеріально-технічної бази закладу. Крім того, на даний час Димерська гімназія не має власного приміщення для харчування учнів.

При цьому позивач посилався на порушення статей 24, 32, 43, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 14, 19 Закону України "Про охорону дитинства", статей 18, 63 Закону України "Про освіту", статей 44 Закону України "Про загальну середню освіту", статей 203, 207, 215-217, 377, 655 Цивільного кодексу України та пункту 3.8 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01.

Також заявник наголошує, що у спірному договорі купівлі-продажу відсутня істотна умова, а саме - кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить, у зв`язку з набуттям права власності на будівлю.

1.3. ФОП Сушко О.Г. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а прийняті судові рішення у цій справі залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, у позові відмовлено повністю.

2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що прокурором не було доведено пов`язаності спірної будівлі з навчально-виховним процесом на момент звернення Димерської гімназії із заявою про надання дозволу на її продаж. З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень законних прав та інтересів держави за захистом яких прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування спірних рішень, та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішення Селищної ради від 12.05.2006 №39 "Про погодження дозволу на продаж старого приміщення їдальні Димерської гімназії" та рішення Районної ради від 24.09.2009 № 384-26-V "Про перелік об`єктів спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, що підлягають приватизації".

2.3. Також, суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для визнання договору купівлі-продажу від 20.05.2010 №01-56 недійсним в силу вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

2.4 . Крім того, суди зазначили, що оскільки прокурору відмовлено у позові внаслідок необґрунтованості позовних вимог та відсутності порушеного права та охоронюваного законом інтересу держави у спірних правовідносинах, то строк позовної давності застосуванню не підлягає.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями заступник прокурора Київської області у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що цільове призначення спірного об`єкту нерухомого майна органами місцевого самоврядування не змінювалось. Під час вирішення питання про приватизацію будівлі їдальні не враховано її цільове призначення, пов`язане із забезпеченням виконання навчального процесу закладу освіти, а відтак рішення Селищної ради від 12.05.2006, рішення Районної ради від 24.09.2009 підлягають визнанню незаконними і скасуванню в судовому порядку, договір - визнанню недійсним, а майно підлягає поверненню на підставі 203, 215, 216, 638 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті всупереч положень частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Сушко О.Г. просить залишити її без задоволення, а прийняті судові рішення у цій справі залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, 12.05.2006 рішенням Селищної ради №39 було погоджено дозвіл на продаж старого приміщення їдальні Димерської гімназії, яка знаходиться в смт. Димер по вул. Леніна, 25.

4.3. 15.05.2006 Димерська гімназія звернулася до відділу освіти про надання дозволу на продаж старого приміщення їдальні, яка не експлуатується з вересня 1999 року внаслідок перебування приміщення в аварійному стані, а також відсутності системи опалення.

Зазначена пропозиція була погоджена відділом освіти, що підтверджується наявним у справі листом від 15.07.2016 №73, яким надано інформацію на запит Димерської гімназії від 13.07.2016.

4.4. 28.03.2008 Районна рада розпорядженням №32 визнала за необхідне оформити право спільної комунальної власності на будівлю їдальні, що знаходиться за адресою: 07330 , Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Леніна, 25 та перебуває на балансі Димерської гімназії, за територіальними громадами громада сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Районної ради. Зазначене розпорядження було затверджено рішенням Районної ради від 24.04.2008 №197-15-V.

4.5. На підставі зазначеного рішення 05.06.2008 оформлено свідоцтво на право власності та, в свою чергу, зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.10.2008.

4.6. Відомості про належність спірного майна територіальній громаді сіл, селищ, міста, Вишгородського району в особі Вишгородської ради містяться у довідці стосовно належності домоволодіння, яка є складовою інвентаризаційної справи, оформленої комунальним підприємством Вишгородське бюро технічної інвентаризації.

4.7. 01.12.2008 на підставі рішення Районної ради від 25.09.2008 №229-19-0, між Фондом комунального майна (уповноважений орган) та Димерською гімназією (користувач) укладено договір на закріплення майна, що перебуває у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, на праві оперативного управління (далі - договір на закріплення майна).

4.8. Відповідно до пунктів 1.2, 2 договору на закріплення майна уповноважений орган передає, а відповідно користувач приймає в оперативне управління майно згідно з актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною договору. Передача майна не тягне за собою виникнення у користувача права власності на передане майно.

Дія договору припиняться, зокрема, у разі прийняття рішення районною радою про зміну правового статусу майна згідно з пунктом 8.2 зазначеного договору.

4.9. 01.12.2008 на виконання вказаного договору між сторонами підписано акт приймання-передачі, згідно з яким Фонд комунального майна передає, а Димерська гімназія приймає, в тому числі, об`єкт з назвою "Їдальня" загальною площею 88,5 кв. м.

4.10. 24.09.2009 на підставі рішення Районної ради "Про перелік об`єктів спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, що підлягають приватизації" включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, будівлю колишньої їдальні гімназії.

4.11. 07.10.2010 наказом від №П-4 Фонду комунального майна затверджено рішення конкурсної комісії з питань здачі в оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міст Вишгородського району та з відбору суб`єктів оціночної діяльності "Про затвердження висновку про вартість нерухомого майна будівлі колишньої їдальні гімназії, що розташована за 07330, Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Леніна,25 ", яка становить 62 976,00 грн з урахуванням ПДВ і є початковою вартістю продажу об`єкта.

4.12. 11.05.2010 ФОП Сушко О.Г. подала заяву на участь в аукціоні та стала переможцем, що підтверджується протоколом №1 проведення аукціону з продажу майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міст Вишгородського району, затвердженого Фондом комунального майна.

4.13. 20.05.2010 Фондом комунального майна (продавець) та ФОП Сушко О.Г. (покупцець) укладено договір, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві будівлю колишньої їдальні Димерської гімназії яка є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міст Вишгородського району, а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, та пройти реєстрацію об`єкта приватизації у бюро технічної інвентаризації. Реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено 19.07.2010 №43.

4.14. 04.06.2010 зазначена будівля колишньої їдальні була передана ФОП Сушко О.Г. , у зв`язку з чим був підписаний відповідний акт приймання-передачі.

4.15. Отже, підставою виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування рішення Селищної ради від 12.05.2006, рішення Районної ради від 24.09.2009, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії.

4.16. Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

4.17. Як установлено судами попередніх інстанцій, спірна будівля була побудована у 1910 році та на момент введення її в експлуатацію інформації про її власника не виявлено. Як їдальня навчального закладу будівля використовувалась упродовж 1963-1999 років.

4.18. У 2008 році на спірну будівлю оформлено право спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради. Зазначене право зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності та відповідним записом у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

4.19. В подальшому Районна рада передала Димерській гімназії спірне майно по договору на праві оперативного управління. Крім того, судами зазначено, що у відділу освіти відсутні документи щодо будівлі шкільної їдальні гімназії та документи, які засвідчують статус цієї будівлі на момент передачі її на баланс Димерської гімназії.

4.20. Отже, господарські суди, на підставі установлених обставин справи дійшли висновку, що під час прийняття оскаржуваних рішень, спірна будівля перебувала у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради.

Тобто, наявні докази у справі підтверджують належність спірного майна до комунальної власності до моменту його відчуження на аукціоні.

4.21. Таким чином, з огляду на те, що за змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, Вишгородська районна рада мала повноваження щодо відчуження спірного майна у встановленому законом порядку.

4.22. На підставі листа Димерської гімназії про надання дозволу на продаж старого приміщення їдальні, та на підставі статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет Димерської селищної ради надав відповідний дозвіл на продаж старого приміщення їдальні.

4.23. У свою чергу, Вишгородською районною радою прийнято рішення від 24.09.2009 про включення зазначеного приміщення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, та Фондом комунального майна у порядку, визначеному Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 №2171-X 90 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведено відповідний аукціон.

4.24. Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

4.25. Частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, об`єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема: об`єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

4.26. Частиною першою статті 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а частиною п`ятою цієї статті встановлено, що об`єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

4.27. Згідно з імперативними приписами частини п`ятої статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Тобто, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання.

4.28. Однак, судами встановлено, що спірна будівля знаходилась на балансі Димерської гімназії, а баланс установи є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Перебування майна на балансі не визначає підстав знаходження майна у власності.

Ураховуючи, що спірне майно було передано Димерській гімназії на договірних засадах на праві оперативного управління для здійснення некомерційної господарської діяльності, тому суди дійшли висновку про відсутність інформації щодо передачі цього майна, саме з метою забезпечення навчального процесу.

4.29. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що спірна будівля колишньої їдальні на час її використання (1960-1999 роки) за призначенням не відповідала санітарно-гігієнічним нормам та у зв`язку із цим з 01.09.1999 до 02.10.2006 використовувалась як приміщення для етнографічного музею та для проведення занять гуртків. Відповідно до звіту про оцінку об`єкту вказана будівля знаходилась в незадовільному стані і потребувала капітального ремонту.

4.30. Ураховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованих висновків про недоведеність прокурором використання спірного майна за цільовим призначенням, зокрема пов`язаності спірної будівлі з навчально-виховним процесом.

4.31. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, що відсутність у договорі купівлі-продажу кадастрового номеру земельної ділянки є істотною умовою договору та є підставою для визнання цього договору недійсним не знайшли свого підтвердження та спростовані господарськими судами на підставі статті 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність зазначених умов у спірному договорі купівлі-продажу не порушує прав та законних інтересів сторін договору та не є підставою для визнання його недійсним.

4.32. При цьому колегія суддів зазначає, що інші наведені в касаційній скарзі доводи є аналогічними доводам та підставам, викладеним у позовній заяві та в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями.

4.33. З огляду на вищевикладене, з урахуванням предмету та підстав позову, а також обставин встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2018 у справі №911/2531/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова