Рішення

від 26.09.2019 по справі 918/432/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/432/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дифенс-Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон"

про стягнення заборгованості в сумі 3 303 546 грн 07 коп. ,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Філатова А.В., ордер серія РН-892 № 32 від 26.09.2019 р.;

від відповідача - Бляшин М.С., ордер серія РН-276 № 422 від 05.09.2019 р.,

ОСОБА_1 генеральний директор.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7002140RA21183.

У судовому засіданні 26 вересня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дифенс-Трейд" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3 303 546 грн 07 коп., з яких: 2 867 397 грн 92 коп. - основний борг, 310 857 грн 26 коп. - пеня, 26 160 грн 09 коп. - 3% річних, 99 130 грн 80 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов, укладеного між Товариством і Підприємством, Договору від 7 грудня 2018 року № 07-12/18, в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 21 червня 2019 року позовну заяву Товариства від 3 червня 2019 р. № 03/06 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 липня 2019 року.

15 липня 2019 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 12 липня 2019 року (т. 1 а.с. 65-73), в якому останній вважає вимоги Товариства необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема відповідач зазначає, що оскільки ухвалами Печерського районного суду міста Києва було накладено арешт на рахунки Товариства, то Підприємство вирішило припинити будь-які фінансові відносини із зазначеним контрагентом до скасування арешту з рахунків, накладених ухвалами. Також відповідач зазначає, що численні звернення та пропозиції Підприємства до контрагента, намагання самостійно з`ясувати інформацію про зняття арештів з рахунків контрагента, свідчать в своїй сукупності про те, що відповідач не має наміру ухилятись від погашення заборгованості за договором в разі усунення перешкод, які полягають в накладенні арешту на банківські рахунки контрагента. Також відповідач вважає, що право на вимогу неустойки, інфляційних та річних виникає у продавця у разі порушення покупцем строку проведення платежів за договором, в той же час, зобов`язання покупця сплатити останні - з моменту пред`явлення позивачем відповідної вимоги. Однак, Товариство не надало суду доказів направлення вимоги сплати пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у встановленому договором порядку поштовим зв`язком та її отримання відповідачем. Відтак, відповідач вважає, що вимога сплати штрафних санкцій до подачі позовної заяви Товариством заявлено не було, а тому обов`язку їх сплати до моменту розгляду справи судом у Підприємства не виникло. Також відповідач посилається на порушення позивачем зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості. Зокрема зазначає, що кошти в сумі 134 702 грн 30 коп., сплачені 07.02.2019 року, кошти в сумі 150 000 грн 00 коп., сплачені 11.02.2019 року, кошти в сумі 100 000 грн 00 коп., сплачені 13.02.2019 року, повинні бути направлені виключно в рахунок погашення основної заборгованості за Договором. Як вважає відповідач, позивач на власний розсуд намагається змінити призначення платежу, зазначене в документах первинного бухгалтерського обліку, що є неприпустимим порушенням фінансової дисципліни. Відтак, відповідач зазначає, що розмір основної заборгованості за договором становить 3 084 702, 30 -134 702,30 -150 000,00 = 2 700 000,00. Також у відзиві відповідачем зроблено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, згідно якого пеня становить 191 346 грн 93 коп., три відсотки - 15 945 грн 57 коп., інфляційні втрати - 44 347 грн 02 коп. Таким чином, відповідач просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 167 398 грн 00 коп., пені в сумі 119 510 грн 33 коп., інфляційних втрат в сумі 54 783 грн 78 коп. та трьох відсотків річних в сумі 10 214 грн 52 коп. відмовити. Крім того, відповідач просить зменшити розмір неустойки до 0 грн 0 коп.

22 липня 2019 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання від 19.07.2019 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 123-124).

Ухвалою суду від 22 липня 2019 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 19 вересня 2019 року включно, а підготовче засідання відкладено на 9 вересня 2019 року. Одночасно вказаною ухвалою клопотання представника позивача від 19.07.2019 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та доручено Господарському суду Одеської області забезпечити проведення підготовчого засідання у даній справі, яке відбудеться 9 вересня 2019 року в режимі відеоконференції

16 серпня 2019 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 12 серпня 2019 року № 12/08 (т. 1 а.с. 137-141). В даній відповіді на відзив позивач зазначає, що накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, унеможливлює лише розпорядження цими коштами. Однак, всі грошові кошти, що направляються на банківський рахунок, зараховуються до нього навіть при наявності арешту. Крім того, позивач зазначає, що накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва арешт на кошти, які знаходяться на рахунках Товариства, а також на кошти суми ПДВ, що знаходяться у системі електронного адміністрування ПДВ, було знято ухвалою цього ж суду, як такий, що накладений безпідставно та необґрунтовано. Також позивач зазначає, що зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникли у відповідача ще задовго до накладення арешту на рахунки, а саме з 10.12.2018 року. Тому твердження Підприємства стосовно того, що арешт перешкоджав йому виконати зобов`язання з оплати поставленого товару, є неспроможними. Крім того, позивач вважає можливим погодитися із позицією відповідача стосовно неможливості односторонньої зміни призначення платежу, у зв`язку з чим вбачає необхідним змінити розрахунки, які були долучені до позовної заяви та здійснити перерахунок суми, заявленої до стягнення.

Також 16 серпня 2019 року від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 12 серпня 2019 року № 12-1/08 (т. 1 а.с. 148-152), яка прийнята судом до розгляду. Згідно зазначеної заяви позивач просить стягнути з відповідача 2 700 000 грн 00 коп. основного боргу, 649 449 грн 69 коп. пені за період з 18.12.2018 р. по 14.08.2019 р., 55 003 грн 10 коп. три відсотки річних за період з 18.12.2018 р. по 14.08.2019 р. та 114 547 грн 02 коп. інфляційних втрат за період січень-травень 2019 року.

Крім того, 16 серпня 2019 року від позивача на адресу суду надійшла заява від 13.08.2019 р. про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 158-159).

6 вересня 2019 року від представника Підприємства через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання від 5 вересня 2019 року про витребування доказів (т. 1 а.с. 164-167), в якому останній просить поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" строк на звернення з клопотанням про витребування доказів та витребувати в Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України належним чином засвідчену копію Дослідження фінансово-господарських операцій за участю підприємства ТОВ "ЄВРО-ЦВЕТМЕТ" в частині взаємовідносин з підприємствами ТДВ "Укр-Алюміній", ТДВ "Галбрухт", ТОВ "Дифенс-Метал", ТОВ "Волмет", ПП "Опт-Торг 2000", ТОВ "Укрвторсплав", ТОВ "Дифенс-Трейд", ТОВ "Торговий Дім "Гал-Кат, ТОВ "Гал-Кат", ТДВ "Укр-Мідь" за податкові періоди з січня 2018 по грудень 2018, складеного головним державним ревізором - інспектором відділу організації викриття економічних злочинів міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.01.2019 р. № 14/21-04-01/37193071. В клопотанні відповідач зазначає, що про існування витребуваних доказів Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" стало відомо після подання відзиву в цій справі.

Крім того, 6 вересня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (т. 1 а.с. 169-172), в якому останній просить зупинити провадження у справі № 918/432/19 до вирішення питання про наявність у складі дій посадових осіб ТОВ "Дифенс-Трейд" ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України, в межах кримінального провадження № 42017000000003630 від 13.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205. ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. В клопотанні відповідач зазначає, що в межах кримінального провадження № 42017000000003630 від 13.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України проведено Дослідження фінансово-господарських операцій за участю підприємства ТОВ "ЄВРО-ЦВЕТМЕТ" в частині взаємовідносин з підприємствами ТДВ "Укр-Алюміній", ТДВ "Галбрухт", ТОВ "Дифенс-Метал", ТОВ "Волмет", ПП "Опт-Торг 2000", ТОВ "Укрвторсплав", ТОВ "Дифенс-Трейд", ТОВ "Торговий Дім "Гал-Кат", ТОВ "Гал-Кат", ТДВ "Укр-Мідь" за податкові періоди з січня 2018 по грудень 2018, складеного головним державним ревізором - інспектором відділу організації викриття економічних злочинів міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.01.2019 № 14/21-04-01/37193071 встановлено ймовірне ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 122 969 186,86 грн шляхом оформлення нікчемних правочинів, використання схеми "підміни номенклатури товару" відображення в податкових деклараціях з ПДВ завідомо неправдивих даних, що не відповідають дійсності, та неподання податкових декларацій з ПДВ. Відомості про факт проведення такого дослідження містяться в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2019 року у справі № 757/36/19-к. Оскільки кримінальне провадження № 42017000000003630 щодо ТОВ "ДИФЕНС-ТРЕЙД" здійснюється в тому числі за ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, будь-які встановлені уповноваженими органами обставини порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту. Також відповідач зазначає, що господарські операції ТОВ ВП "АКВАТОН" з ТОВ "ДИФЕНС-ТРЕЙД" відбувались на підставі первинних документів, виписаних цими ж посадовими особами ТОВ "ДИФЕНС-ТРЕЙД", у той самий період, за який податковими органами встановлювались ймовірне ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 122 969 186,86 грн шляхом оформлення нікчемних правочинів, використання схеми "підміни номенклатури товару" відображення в податкових деклараціях з ПДВ завідомо неправдивих даних, що не відповідають дійсності, та неподання податкових декларацій з ПДВ в тому числі посадовими особами ТОВ "ДИФЕНС ТРЕЙД", зазначені в Дослідженні обставини можуть спростувати належність та/або допустимість поданих позивачем доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції з ТОВ ВП "АКВАТОН", що є предметом дослідження в цій справі. Відтак, відповідач вважає, що справа № 918/432/19 не може бути розглянута Господарським судом Рівненської області до вирішення питання про наявність у діях посадових осіб ТОВ "ДИФЕНС-ТРЕЙД" ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України, в межах кримінального провадження № 42017000000003630 від 13.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою суду від 9 вересня 2019 року поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на звернення з клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою суду від 9 вересня 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 19 вересня 2019 року. Одночасно вказаною ухвалою судом відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та про зупинення провадження у даній справі.

19 вересня 2019 року від Підприємства через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення від 18 вересня 2019 року проти заяви про збільшення розміру позовних вимог (т. 1 а.с. 241-244), в яких останній просить поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" строк і прийняти вказані заперечення до розгляду. Зокрема відповідач зазначає, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, не є заявою про зміну предмета або підстав позову, а є фактично поданням нового позову, оскільки позивач не змінює вимоги, зазначені у позовній заяві, а заявляє додаткові вимоги майнового характеру. Отже, подана позивачем заява про збільшення позовних вимог вказує на фактичну подачу позивачем нового позову і помилково прийнята судом до розгляду. А відтак, як зазначає відповідач заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню позивачу. Як зазначає відповідач, що аналогічного підходу до заяви про збільшення позовних вимог дотримується і судова практика в ухвалах Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 р. у справі № 910/12965/18 та від 17.04.2019 р. у справі № 910/1217/19. Також відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій позивач здійснює починаючи з 18.12.2018 року, а тому таке нарахування має бути завершено не пізніше 17.06.2019 року. Як стверджує відповідач, всі інші нарахування пені після 17.06.2019 року не відповідають вимогам закону. Також відповідач зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Як зазначає відповідач, подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 04.09.2019 року у справі № 905/342/18. На думку відповідача, пред`являючи вимогу про стягнення на користь позивача інфляційних втрат, останній, ймовірно, умисно не взяв в розрахунок встановлений індекс інфляції за червень, липень та серпень 2019 року, оскільки він має значення менше 100 і вплине на розмір інфляційних втрат позивача в бік зменшення.

Ухвалою суду від 19 вересня 2019 року поновлено відповідачу строк і прийнято заперечення від 18 вересня 2019 року проти заяви про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

19 вересня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (т. 1 а.с. 205-211), в якому останній просить зупинити провадження у справі № 918/432/19 до вирішення питання про наявність у складі дій посадових осіб ТОВ "Дифенс-Трейд" ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України, в межах кримінального провадження № 42017000000003630 від 13.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205. ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

У судовому засіданні 19 вересня 2019 року представник відповідача просив прийняти клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду. Представник позивача у даному судовому засіданні щодо прийняття клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду заперечила.

Ухвалою суду від 19 вересня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 26 вересня 2019 року. Одночасно вказаною ухвалою, подане відповідачем 19 вересня 2019 року, клопотання про зупинення провадження у справі судом залишено без розгляду.

23 вересня 2019 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява від 18.09.2019 р. про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 2 а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року у задоволенні вищезазначеної заяви відмовлено.

26 вересня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла письмова промова (т. 2 а.с. 14-16).

У судовому засіданні 26 вересня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12 серпня 2019 року № 12-1/08, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача та директор Підприємства у судовому засіданні 26 вересня 2019 року в задоволенні позову просили відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

7 грудня 2018 року між Товариством (далі - Продавець) та Підприємством (далі - Покупець) укладено Договір № 07-12/18 (далі - Договір; т. 1 а.с. 11-15).

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та належним чином оплатити партії заготовки мідної для волочіння (катанка) діаметром 8,0 мм марки Сu-ЕТР1 у відповідності до ТУ У 27.5-22447150-007:2005 і, за згодою сторін, можуть доповнюватися заготовкою мідною для волочіння (катанкой) безкислородною діаметром 12,5 мм марки Сu-ЕТР1 у відповідності до ТУ У 27.5-22447150-007:2005, далі іменоване "Товар".

Відповідно до п. 2.2. Договору фактична вага нетто і загальна вартість кожної партії Товару зазначається в Специфікації і рахунку-фактурі.

Дата поставки кожної партії Товару узгоджується сторонами і зазначається в додаткових умовах до Договору (п. 2.3. Договору).

У відповідності до п. 3.3. Договору оплата в розмірі 100% вартості партії Товару відповідно виставленому рахунку здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту доставки Товару на склад Покупця.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що оплата за партію Товару здійснюється по відповідному рахунку-фактурі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця, який вказаний у розділі 11 Договору.

Згідно п. 8.1. Договору за прострочення строків оплати партії Товару, Продавець має право вимагати від Покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки Покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

В пункті 8.5. Договору сторони погодили, що всі претензії оформляються у письмовій формі та направляються на зазначені в Договорі поштові реквізити.

Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 10.6. Договору).

Судом встановлено, що 10 грудня 2018 року позивачем та відповідачем підписано Специфікацію № 1 до Договору (т. 1 а.с. 16), відповідно до якої Товариство здійснює поставку Товару (заготовки мідної для волочіння (катанки) 8 мм та заготовки мідної для волочіння (катанки) 12,5 мм до складу Підприємства на загальну суму 3 084 702 грн 30 коп. протягом 20 календарних днів з дня підписання специфікації.

Пунктом 3 зазначеної специфікації сторони погодили, що оплата за Товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки, можлива передоплата.

Як встановлено судом, 10 грудня 2019 року позивач поставив відповідачу, узгоджений в специфікації № 1, товар на загальну суму 3 084 702 грн 30 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000021 від 10 грудня 2018 року (т. 1 а.с. 17).

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується товарно-транспортною накладною від 10 грудня 2018 року № 10/12 та довіреністю від 10 грудня 2018 року № 252 (т. 1 а.с. 18-19).

Судом встановлено, що Договір, Специфікація № 1 від 10 грудня 2018 року та видаткова накладна № РН-0000021 від 10 грудня 2018 року підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано рахунок-фактуру від 10 грудня 2018 року № СФ-0000017 на загальну суму 3 084 702 грн 30 коп. (т. 1 а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було оплачено за поставлений товар в сумі 384 702 грн 30 коп. (134 702 грн 30 коп. - 07.02.2019 р., 150 000 грн 00 коп. - 11.02.2019 р., 100 000 грн 00 коп. - 13.02.2019 р.) (а.с. 30-32).

22 травня 2019 року Товариство надіслало відповідачу претензію від 17.05.2019 р. № 17/05 з вимогою сплатити заборгованість за Договором № 07-12/18 від 07.12.2018 р. (т. 1 а.с. 24-25, докази надіслання - т. 1 а.с. 26).

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначив позивач, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку із чим, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12 серпня 2019 року № 12-1/08, за останнім рахується заборгованість в розмірі 2 700 000 грн 00 коп.

Щодо посилань відповідача на судова практику в ухвалах Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 р. у справі № 910/12965/18 та від 17.04.2019 р. у справі № 910/1217/19 суд зазначає наступне.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року у справі № 910/12965/18 судом зазначено, що у позовній заяві позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 338 642,40 грн. суми основного боргу (вартості поставленого 16.08.2017 року товару) та 61 498,88 грн. пені (нарахованої за прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару за визначеними ним видатковими накладними за період з 01.07.2017р. по 31.03.2018р.). Звертаючись до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач фактично заявив (зменшив) до суми 338 640,40 грн. суму основного боргу, збільшив пеню до 76 004,34 грн., окремо заявив до стягнення 4 208,01 грн. пені та додатково заявив 14 111,65 грн. 3 % річних та 12 644,74 грн. інфляційних втрат, які не були заявлені в позовній заяві. Судом встановлено, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, не є заявою про зміну предмета або підстав позову, а є фактично поданням нового позову, оскільки позивач не змінює вимоги, зазначені у позовні заяві, а заявляє додаткові вимоги майнового характеру.

Як вбачається з вищезазначеної ухвали, позивачем було заявлено вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які не були заявлені в позовній заяві.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 р. у справі № 910/1217/19 судом зазначено, що у позовній заяві позивачами заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми несплачених платежів у розмірі 21 062,85 грн., розрахованих позивачами за період з липня 2018 по грудень 2019. При цьому, за доводами позивачів, спірний договір припинив свою дію згідно п. 9.1 договору з 29.03.2018. Таким чином, заявлена до стягнення сума несплачених платежів у розмірі 21 062,85 грн. розрахована стороною та охоплює періоди поза межами дії спірного договору оренди. Разом з цим, звертаючись до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач 2 надав розрахунок, в якому зазначив період нарахування заборгованості з січня 2018 року до березня 2019 року, фактично на 6 місяців змінивши початковий період нарахування, та вказавши в ньому частину тих місяців, впродовж яких (за доводами позивачів) договір оренди ще продовжував свою дію. За приписами чинного процесуального кодексу збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Як вбачається з вищезазначеної ухвали, позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості взагалі за інший період.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

В той час, судом не приймаються посилання відповідача на вищезазначену практику, оскільки у даній справі позивачем, з врахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12 серпня 2019 року № 12-1/08, було заявлено суму основної заборгованості за Договором, пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які і були заявлені останнім в позовній заяві. В той час, позивачем було збільшено період нарахування, право на яке передбачено чинним законодавством.

Відтак, оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від 12 серпня 2019 року № 12-1/08 була прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 9 вересня 2019 року, то судом розглядаються позовні вимоги з врахуванням даної заяви.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини за договором купівлі-продажу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджено матеріалами справи відповідач оплату вартості поставленого позивачем товару в сумі 2 700 000 грн 00 коп. у строки, передбачені п. 3.3. Договору, не здійснив.

Оскільки доказів належної сплати вартості товару суду не надано, позовні вимоги про стягнення з Підприємства заборгованості у сумі 2 700 000 грн 00 коп. підлягають задоволенню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за поставлений товар не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на неможливість сплати заборгованості за поставлений товар у зв`язку із тим, що ухвалами Печерського районного суду міста Києва було накладено арешт на рахунки Товариства, суд зазначає наступне.

Накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, унеможливлює лише розпорядження цими коштами. Однак, всі грошові кошти, що направляються на банківський рахунок, зараховуються до нього навіть при наявності арешту.

Також з матеріалів справи вбачається, що зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникли у відповідача ще до накладення арешту на рахунки.

Відтак, посилання відповідача судом відхиляються та спростовуються матеріалами справи.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, на підставі пункту 8.1. Договору та ст. 625 ЦК України, позивачем здійснено нарахування пені в сумі 649 449 грн 69 коп. за період з 18.12.2018 р. по 14.08.2019 р., 55 003 грн 10 коп. три відсотки річних за період з 18.12.2018 р. по 14.08.2019 р. та 114 547 грн 02 коп. інфляційних втрат за період січень-травень 2019 року, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1. Договору за прострочення строків оплати партії Товару, Продавець має право вимагати від Покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки Покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Зі змісту пункту 8.1. Договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені здійснено за загальний період з 18.12.2018 р. по 14.08.2019 р., який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені має здійснюватись за період з 18.12.2018 р. по 18.06.2019 р.

Врахувавши вищенаведене суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені становить 503 871 грн 61 коп., при заявленому - 649 449 грн 69 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 503 871 грн 61 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 649 449 грн 69 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 503 871 грн 61 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 145 578 грн 08 коп. слід відмовити.

У запереченнях від 18 вересня 2019 року проти заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій позивач здійснює починаючи з 18.12.2018 року, а тому таке нарахування має бути завершено не пізніше 17.06.2019 року. Як стверджує відповідач, всі інші нарахування пені після 17.06.2019 року не відповідають вимогам закону.

Зазначені посилання судом відхиляються, оскільки шестимісячний строк нарахування пені за Договором починається з 18.12.2018 р. та завершується 18.06.2019 р. включно.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 55 003 грн 10 коп. три відсотки річних за період з 18.12.2018 р. по 14.08.2019 р. та 114 547 грн 02 коп. інфляційні втрати за період січень-травень 2019 року.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 54 971 грн 49 коп., при заявленому - 55 003 грн 10 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 54 971 грн 49 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 55 003 грн 10 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 54 971 грн 49 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 31 грн 61 коп. слід відмовити.

Щодо розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 08.12.2018 у справі № 913/63/18.

Крім того суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 115 504 грн 84 коп., при заявленому - 114 547 грн 02 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 114 547 грн 02 коп.

Щодо посилань відповідача на судова практику у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 04.09.2019 року у справі № 905/342/18 суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати останнім нараховуються за період січень-травень 2019 року.

На думку відповідача, пред`являючи вимогу про стягнення на користь позивача інфляційних втрат, останній, ймовірно, умисно не взяв в розрахунок встановлений індекс інфляції за червень, липень та серпень 2019 року, оскільки він має значення менше 100 і вплине на розмір інфляційних втрат позивача в бік зменшення.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищезазначене, та те, що спірна заборгованість виникла 18 грудня 2018 року, відтак інфляційні втрати слід нараховувати з січня 2019 року, як це робить і позивач. В той час, позивач здійснює нарахування по травень 2019 року.

Судом встановлено, що за взятий позивачем період нарахування інфляційних втрат дефляції не було. Крім того, оскільки позивач нараховує інфляційні втрати по травень, то суд не може вийти за межі позовних вимог, як це зазначає відповідач.

Відтак зазначені посилання відповідача судом відхиляються

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дифенс-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 2 700 000 грн 00 коп. - основного боргу, 503 871 грн 61 коп. - пені, 54 971 грн 49 коп. - 3% річних та 114 547 грн 02 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення 31 грн 61 коп. інфляційних втрат та пені в сумі 145 578 грн 08 коп. відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 50 600 грн 85 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (33027, м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, буд. 50, код ЄДРПОУ 13970259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дифенс-Трейд" (65025, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 42449496) 2 700 000 (два мільйони сімсот тисяч) грн 00 коп. - основного боргу, 503 871 (п`ятсот три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн 61 коп. - пені, 54 971 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят одну) грн 49 коп. - три відсотки річних, 114 547 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн 02 коп. - інфляційні втрати та 50 600 (п`ятдесят тисяч шістсот) грн 85 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дифенс-Трейд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" трьох відсотків річних в сумі 31 грн 61 коп. та пені в сумі 145 578 грн 08 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 7 жовтня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (65025, Одеська обл., м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 21-А);

3 - відповідачу рекомендованим (33027, м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, буд. 50).