Рішення

від 07.10.2019 по справі 927/618/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/618/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Комунального підприємства Чернігівводоканал Чернігівської міської ради,

вул. Жабинського, буд. 15, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівекоресурс ,

вул. Курська, буд. 23, м. Чернігів, Чернігівська область, 14021;

про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій в сумі 10080,00грн

За участю представників сторін:

від позивача: Денисова Л.Ч. - довіреність від 01.10.2019 №3194, представник;

від відповідача: не прибув.

26.07.2019, до Господарського суду Чернігівської області, надійшов позов Комунального підприємства Чернігівводоканал Чернігівської міської ради (надалі - КП Чернігівводоканал ЧМР) до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівекоресурс (надалі - ТОВ Чернігівекоресурс ) з проханням:

- розірвати договір на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019, укладеного між КП Чернігівводоканал ЧМР та ТОВ Чернігівекоресурс ;

- стягнути з ТОВ Чернігівекоресурс на користь КП Чернігівводоканал ЧМР суму штрафних санкцій за Договором у розмірі 10080,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019 (надалі - Договір), а саме непоставкою ним товару в строки вказані у замовленнях позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви від 24.07.2019 за №04-014/2380, її прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №927/618/19. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 29.08.2019.

Зазначеною ухвалою суду сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.08.2019, для подачі до суду та позивачу відзиву на позов; позивачу - 3 календарних днів з дня отримання відзиву, але не пізніше 27.08.2019, для подачі до суду та відповідачу відповіді на відзив; відповідачу - до початку судового засідання для подачі до суду та позивачу заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов у строк, встановлений судом, у порядку визначеному статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не скористався. Проти заявленого позову не заперечив, у судове засідання не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400045148256.

У відповідності до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом, у порядку статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 30.09.2019, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

30.09.2019, за клопотанням позивача, задоволеного судом, розгляд справи повторно відкладено на 07.10.2019, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

У судові засідання 30.09.2019 та 07.10.2019 відповідач не прибув, повноважного представника не направив, процесуальним правом сторони на участь у судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №1400045233733 та 1400045706941.

За приписами п.2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору у відповідному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань, однак процесуальним правом сторони на участь у судових засіданнях не скористався, відзив на позов у визначений судом строк не надав, суд керуючись приписами частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 та п.2 частини 3 статті 202 ГПК України вважає, що його неприбуття до суду та неподання відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Позивач у судових засіданнях 29.08.2019 та 07.10.2019 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Зазначив, що до цього часу відповідачем не виконано зобов`язання з поставки Товару, обумовленого Договором; від розірвання Договору в добровільному порядку відповідач ухиляється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019, між КП Чернігівводоканал ЧМР (позивач у справі, Покупець за Договором) та ТОВ Чернігівекоресурс (відповідач у справі, Постачальник за Договором) укладено договір на закупівлю товару №100619/ТЗ-П (надалі - Договір) за п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю - пісок річковий (код згідно класифікатору ДК 021:2015:14210000-6 гравій, пісок, щебінь і наповнювачі) (надалі - Товар), а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у видаткових накладних/специфікаціях. Товар постачається окремими партіями, згідно заявок та потреб Покупця. Під партією Товару розуміється обсяг Товару, що замовляється Покупцем та визначається у заявці останнього.

Договірна ціна складає - 900000,00грн, у тому ПДВ 20% - 150000,00грн: пісок річковий у кількості 5 тис. тон за ціною 180,00грн (з ПДВ). Всі витрати Постачальника пов`язані з транспортуванням Товару до місця поставки, включаючи витрати по навантаженню, розвантаженню, а також будь-які інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням останнім своїх зобов`язань за цим Договором, включаються до ціни Товару по цьому Договору (п.4.1. та п.4.9. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору Постачальник здійснює поставку Товару згідно із замовленням на поставку, яке подається Покупцем, партіями протягом строку дії цього Договору.

За п.3.3. Договору Покупець надає Постачальнику замовлення на поставку телефоном або факсом, або електронною поштою.

Згідно п.3.5. Договору термін поставки Товару за даним Договором зазначається у замовленнях Покупця на кожну окрему партію замовленого Покупцем Товару.

За умовами п.3.4. Договору якщо Постачальник не надасть підтвердження замовлення або мотивовану відмову від прийняття замовлення до роботи, то таке замовлення вважається прийнятим до виконання Постачальником.

Товар вважається переданим (наданим у розпорядження) Покупцю з моменту його одержання від Постачальника. Підтвердження отримання Товару є підписання видаткової накладної. Відвантаження Товару здійснюється на складі Покупця за адресою: Чернігівський район, с. Гущин, каналізаційні очисні споруди Покупця (КОС) (п.3.6., 3.7. Договору).

Виходячи з умов п.7.1. та п.7.2. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами. Дія цього Договору може продовжуватись на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, укладеного в попередньому році, якщо видатки на цю мету, затверджені в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір є діючим, підписаний від імені позивача та відповідача керівниками, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд встановив, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та § 1 та § 3 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до п.1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У п.3.5. Договору сторони погодили, що термін поставки Товару зазначається в замовленнях Покупця на кожну окрему партію замовленого Покупцем Товару. Товар вважається переданим (наданим у розпорядження) Покупцю з моменту його одержання від Постачальника (п.3.7. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач листами від 20.06.2019 за №04-14/1954 та від 21.06.2019 за №04-14/1970 звертався до відповідача із проханням у рамках договору від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П терміново здійснити поставку піску річкового в кількості 160 тон та 21.06.2019 у строк до 16 год 00 хв у кількості 120 тон.

За п.3.4. Договору якщо Постачальник не надасть підтвердження замовлення або мотивовану відмову від прийняття замовлення до роботи, то таке замовлення вважається прийнятим до виконання Постачальником.

Відповідач керуючись наведеними положеннями Договору листами-відповідями від 20.06.2019 №06 (на замовлення від 20.06.2019 №04-14/1954) та від 21.06.2019 №07 (на замовлення від 21.06.2019 №04-14/1970) повідомив позивача про неможливість поставки замовленого товару в зазначеному обсязі та визначені строки, з підстав, що не залежать від нього. Пояснив, що виїзд до кар`єру, де знаходиться закуплений ним пісок, заборонений з огляду на встановлені дорожні знаки 3.3 Рух вантажного транспорту заборонено .

Відтак суд дійшов висновку, що замовлення позивача від 20-21 червня 2019 року №04-14/1954 та №04-14/1970 про поставку Товару, визначеного п.4.1. Договору, відповідачем до виконання не прийнятті.

Відмова відповідача поставити замовлений в рамках Договору Товар викладена в письмовій формі з обґрунтуванням причин неможливості виконання договірних зобов`язань. Факт одержання даних листів позивачем не заперечується.

Таким чином, доводи позивача про прийняття відповідачем вказаних замовлень до виконання спростовуються матеріалами справи. При цьому, твердження позивача про необґрунтованість причин відмови відповідача виконати договірні зобов`язання (так як сторонами попередньо не погоджувалось місце, з якого має бути добутий та поставлений пісок, обумовлений п.4.1. Договору) не спростовує факт неприйняття відповідачем до виконання замовлень від 20-21 червня 2019 року №04-14/1954 та №04-14/1970, складених в рамках Договору.

У межах даного позову позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій (штрафу) в сумі 10080,00грн з підстав порушення відповідачем строків поставки Товару, нарахованого у відповідності до п.5.2. Договору.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За пунктом 5.2. Договору у разі порушення строків поставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості Товару, з якого допущено прострочення постачання.

З огляду на те, що строки поставки Товару, обумовленого Договором, визначались окремо у замовленнях позивача від 20-21 червня 2019 року №04-14/1954 та №04-14/1970, що не були прийнятті відповідачем до виконання, з огляду на зміст листів від 20 та 21 червня 2019 №06 та 07 (копії яких наявні в матеріалах справи), відтак за висновком суду нарахування та стягнення з відповідача у відповідності до п.5.2. Договору штрафної санкції (штрафу) у розмірі 10080,00грн (20% від вартості замовленого Товару) є безпідставним, оскільки матеріалами справи не підтверджено порушення ним строків поставки такого Товару.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів визначено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами частини 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Проаналізувавши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, які мають значення в ході вирішення наявного спору, заслухавши повноважного представника позивача, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України порушення відповідачем строків поставки товару, піску в обсязі 280 тон вартістю 50400,00грн, відтак позов у частині стягнення штрафних санкцій (штрафу) у сумі 10080,00грн (20% від 50400,00грн), - задоволенню не підлягає.

Також у межах даного позову позивачем заявлено вимогу про розірвання договору на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019, укладеного сторонами.

Обґрунтовуючи дану вимогу позивач посилається на приписи статті 652 ЦК України (правова підстава позову) та зазначає, що укладаючи оскаржуваний договір він розраховував на отримання Товару (піску), обумовленого Договором, що мав бути ним використаний для ліквідації аварійних розкопок, у той час, як необґрунтована відмова відповідача поставити замовлений Товар, позбавило його того, на що він розраховував, укладаючи даний правочин, зокрема належне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

За частиною 1 статті 651 ЦК України, що є загальною нормою по відношення до будь-яких договірних відносин, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведене узгоджується зі змістом частини 1 статті 188 ГК України, за якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами частин 2-4 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У свою чергу, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

24.06.2019, позивач звернувся до відповідача листом №04-14/1998, згідно якого просив розглянути та підписати додаткову угоду про розірвання договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що причини, наведені відповідачем у листах від 20 та 21 червня 2019 року №06 та 07, якими ним обґрунтовано непоставку замовленого позивачем товару, є, на його думку, неповажними та надуманими.

Враховуючи, що в місячний строк відповідач не повернув на адресу позивача підписаний з його сторони примірник додаткової угоди про розірвання договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, правовою підставою якого визначив приписи статті 652 ЦК України.

За статтею 652 ЦК України, на яку посилається позивач обґрунтовуючи вимоги щодо розірвання оскаржуваного договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору , договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 вказаної статті передбачено: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (1);

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (2);

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору (3);

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (4).

З наведеного слідує, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Існування одночасно умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї із сторін договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати істотною зміною обставин повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Вказана умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами істотну зміну обставин , створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, посилатись на ускладнення.

Позивач мотивуючи вимогу про розірвання договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П зазначає, що в ході виконання умов даного правочину фактично був позбавлений того, на що розраховував при його укладені, зокрема на своєчасне поставлення відповідачем замовленого Товару.

Разом з тим, як встановлено судом, сторонами попередньо не узгоджувались строки, у який мав бути поставлений, обумовлений договором Товар, лише вказано, що його поставка має здійснюватись партіями.

Строк поставки Товару визначався у замовленнях позивача (п.3.5. Договору), які відповідач з огляду на зміст п.3.4. Договору мав право мотивовано відхилити та не приймати до виконання. При цьому, строк дії Договору, в межах якого відповідач може належним чином виконати зобов`язання з поставки позивачу Товару, піску в обсязі 5000 тон, встановлено у п.7.1. Договору по 31.12.2019, що не виключає можливість виконання ним зобов`язань з поставки такого товару на підставі замовлень позивача, виставлених у майбутньому та прийнятих відповідачем до виконання в межах дії цього Договору.

Як вірно зазначає позивач, місце з якого мав бути поставлений відповідачем Товар, пісок в обсязі 5000 тон, умовами Договору не визначено, відтак встановлення забороняючого знаку на в`їзд до пісочного кар`єру, де за поясненнями відповідача (у листах від 20 та 21 червня 2019 року №06 та 07) знаходиться закуплений пісок, не свідчить про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладені оскаржуваного Договору, так як відповідач не позбавлений можливості поставити такий товар з будь-якого іншого місця.

Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

За висновком суду, фактично сторони перебувають у незмінних умовах і обставинах, якими вони керувались при укладені оскаржуваного Договору.

Третьою необхідною умовою є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Існування обставин, за яких виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні Договору, позивачем не доведено.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті Договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Як вже встановлено вище, обставини, з яких виходили сторони укладаючи оскаржуваний договір, фактично не змінились.

Отже, враховуючи умови договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П та норми статті 652 ЦК України, якою керується позивач (правова підстава позову), останнім не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх наведених вище умов, необхідних для розірвання оскаржуваного Договору з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувались на момент укладення оскаржуваного Договору, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову та розірвання в судовому порядку спірного Договору - відсутні, як наслідок, судом відмовленого у задоволенні позову в цій частині вимог.

При ухвалені рішення у даній справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, враховуючи відмову суду в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3842,00грн покладено на позивача.

Керуючись статтями 12, 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Комунального підприємства Чернігівводоканал Чернігівської міської ради (вул. Жабинського, буд. 15, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017, код ЄДРПОУ 03358222) до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівекоресурс (вул. Курська, буд. 23, м. Чернігів, Чернігівська область, 14021, код ЄДРПОУ 41080763) про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій в сумі 10080,00грн, - відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 07.10.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко