Постанова

від 07.10.2019 по справі 904/2179/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2179/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Супутник

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 року (суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/2179/19

за позовом Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля , м. Павлоград Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Супутник ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення штрафу у розмірі 140 212,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Супутник" із позовом про стягнення штрафу у розмірі 140 212,80 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 року у справі № 904/2179/19 позов задоволено.

Суд стягнув з з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Супутник" (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Будинського, 7; код ЄДРПОУ: 33459561) на користь Приватного акціонерного товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76; код ЄДРПОУ: 00178353) штраф у розмірі 140 212,80 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 2 103,19 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Супутник " звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, просив рішення господарського суду скасувати.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив дату настання строку виконання зобов`язання, як 05.04.2019 року, в той час, як при обчисленні даного строку суд повинен був врахувати вихідні і святкові дні, встановлені законодавством Російської Федерації, оскільки виконання робіт відбувалось на території Російської Федерації , та за участю особи- нерезидента України.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування законодавства Російської Федерації, оскільки таке застосування передбачено Законом Про міжнародне приватне право .

Апелянт посилається на те, що суд не врахував визначення поняття робочі дні , яке міститься в Угоді про асоціацію між Україною, Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, що є порушенням норм матеріального права.

Як вважає відповідач, судом не враховано доводи відповідача щодо фактичного отримання позивачем суми штрафних санкцій із суми, яку він має сплатити відповідачу за виконанні роботи по договору підряду, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Апелянт посилається на те, що суд не враховано, що прострочка виконання відбулась не з вини відповідача, а з вини безпосереднього виконавця ремонтних робіт - ТОВ Сателіт .

Крім того, апелянт зазначає про те, що судом неправильно стягнув суму судового збору, оскільки не врахував той факт, що сплачений позивачем судовий збір не стосується господарської справи 904/2179/19.

Відповідно до частин 1, 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В даному спорі ціна позову становить 28865 грн., що менше від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01.01.2019 ця сума дорівнює 192100 грн.), отже, справа в суді апеляційної інстанції підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центральногоапеляційного господарського суду від 27.08.2019року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Супутник на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя -Березкіна О.В. (доповідач); судді : Антонік С.Г, Дармін М.О.

Розгляд апеляційної скарги визначено провести відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін (відзив на апеляційну скаргу).

21 серпня 2019 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ Торгівельний дім Супутник про залучення до участі у справі ТОВ Сателіт у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на те, що між ним та ТОВ Сателіт , який є нерезидентом України, був укладений контракт про надання послуг з капітального ремонту обладнання від 15.11.2018 року, предметом якого є виконання ремонтних робіт обладнання, яке є предметом договору між позивачем по справі та відповідачем. Оскільки виконання цих робіт здійснювалось ТОВ Сателіт , відповідач вважає, що він повинен бути залучений до участі у справі.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень на залучення до участі у справі третіх осіб.

Відповідно до статті 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Статтею 51 ГПК України передбачено, що якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а тому наслідки не подання відповідної заяви про залучення до участі у справі третьої особи у суді першої інстанції покладаються на відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Супутник" (підрядник) було укладено договір підряду № 7212-ПУ-УМТС-У від 07.11.2018 (договір), за умовами якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, підрядник приймає на себе зобов`язання за завданням замовника виконати з власних матеріалів ремонт (роботи) обладнання, його вузлів та комплектуючих (обладнання), сказаних у специфікаціях, які підписані обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору (додатки).

Відповідно до п. 1.3 договору, безпосередній перелік, об`єм, вартість робіт погоджуються сторонами у додатках, які є невід`ємними частинами договору.

Так, між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 25.12.2018, у якій сторони визначили найменування робіт - капітальний ремонт важкосередовищного гідроциклону 42В-20FB, вартість робіт - 1 402 128 грн. з НДС.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Супутник" із позовом про стягнення штрафу у розмірі 140 212,80 грн., позивач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" посилався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 7212-ПУ-УМТС-У від 07.11.2018 в частині виконання робіт у встановлений договором строк.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені прийняті на себе зобов`язання в частині своєчасного виконання робіт, що у відповідності до пункту 2.1.2 договору, є підставою для нарахування та стягнення штрафу у розмірі 140 212,80 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1.2 договору та специфікацією № 1встановлено, що підрядник зобов`язується виконати роботи на протязі 70 робочих днів з моменту проведення дефектування.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2018 між сторонами було підписано акт дефектування № 1 до капітального ремонту важкосередовищного гідроциклону 42В-20FB. Даний акт підписаний зі сторони виконавця: начальником виробництва ТОВ "Сателлит" Чубуковим, начальником інженерно-технічного відділу ТОВ "Сателлит" Смирновим, Директором ТОВ "Сателлит" Бучатським; зі сторони замовника (виконавця за договором підряду № 7212-ПУ-УМТС-У від 07.11.2018) - директором ТОВ "ТД "Супутник" Бучатським, які є повноважними на підписання відповідного акту.

Крім того, проведене дефектування було погоджено з представниками замовника за договором підряду № 7212-ПУ-УМТС-У від 07.11.2018, про що свідчать підписи головного інженера Філіалу "ЦЗФ "Павлоградська" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Литвинова та головного технолога Філіалу "ЦЗФ "Павлоградська" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Тирунова.

Згідно з п. 2.1.9 договору, по закінченню виконання робіт, своєчасно, але не пізніше 2 календарних днів до дати прогнозованої передачі обладнання з ремонту, підрядник зобов`язується повідомити замовника про готовність обладнання для передачі з ремонту.

Пунктом 2.1.10 договору визначено, що підрядник зобов`язується здати замовнику виконані роботи з оформленням акту приймання - передачі виконаних робіт. Акт виконаних робіт надається не пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітним, якщо це вихідний або святковий день, то не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Оскільки дефектування було проведено 25.12.2018, то (на підставі пункту 2.1.2 договору та специфікації № 1) підрядник мав виконати роботи 70 робочих днів, тобто у строк до 05.04.2019 включно.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як встановлено судом, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не виконав весь обсяг робіт до 05.04.2019.

Роботи з капітального ремонту важкосередовищного гідроциклону 42В-20FB відповідач виконав тільки 15.04.2019, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 15.04.2019 (а.с. - 35) та актом прийому-передачі обладнання з ремонту від 15.04.2019 (а.с - 36).

Пунктом 6.5.1 договору встановлено, що за невиконання зобов`язання у строк, передбачений в п. 2.1.2 цього договору, підрядник сплачує замовнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості робіт за відповідним додатком.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки відповідач порушив строки виконання робіт, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення штрафу на підставі пункту 2.1.2 договору, у розмірі 140 212,80 грн.

При цьому, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при розрахунку днів прострочення виконання зобов`язання безпідставно не врахував вихідні та святкові дні за законодавством Російської Федерації.

Так, згідно ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства

права.

Оскільки сторонами договору є юридичні особи, зареєстровані в Україні, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив спір на підставі положень законодавства України.

Посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин положень закону України Про міжнародне приватне право є безпідставними з огляду на наступне.

ЯК вбачається з преамбули даного закону, він встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до статті 1 закону, для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

1) приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи;

2) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Частиною 6 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

Як вбачається з Договору підряду № 7212-ПУ-УМТС-У від 07.11.2018 та суті правовідносин сторін, договір укладено між юридичними особами, які є резидентами України, зареєстровані в Україні та здійснюють господарську діяльність на території України, а тому відсутні підстави вважати, що до них слід застосовувати норми права інших держав (зокрема - Російської Федерації). А отже, правовідносини сторін підлягають врегулюванню нормами права про строки і терміни, передбаченими ст. ст. 251-255 ЦК України.

При цьому, положення п. 1.5 Договору про те, що місцем виконання робіт є Росія, місто Бєлгород, не впливає на врегулювання спірних правовідносин за законодавством України, оскільки сторонами інше не передбачено.

Правовідносини, які склались між відповідачем по даній справі - ТОВ Торгівельний дім Супутник та юридичною особою-нерезидентом - ТОВ Сателіт , місцезнаходження якого: Російська Федерація, м. Бєлгород, є самостійним видом договірних правовідносин, які не є предметом даного спору.

За таких обставин, доводи відповідача (в частині порядку обчислення строків за законодавством Російської Федерації) не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта щодо фактичного отримання позивачем суми штрафних санкцій із суми, яку він має сплатити відповідачу за виконанні роботи по договору підряду, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи, є недоведеними.

Так, з умов пункту 3.5 Договору дійсно вбачається, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт право замовника на застосування оперативно-господарської санкції шляхом затримання оплати за виконанні роботи по цьому договору на суму нарахованих санкцій.

Пунктом 3.6 Договору передбачене обов`язкове повідомлення підрядника про застосування оперативно-господарської санкції.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не надано жодного доказу отримання ним повідомлення від позивача про застосування до нього оперативно-господарської санкції у вигляді затримання оплати за виконані роботи, що свідчить про безпідставність таких доводів відповідача.

Колегія суддів також вважає неспроможними доводи апелянта про те, що судом не враховано, що прострочка виконання відбулась не з вини відповідача, а з вини безпосереднього виконавця ремонтних робіт - ТОВ Сателіт , оскільки договір підряду був укладений між позивачем та відповідачем, а тому не виконання контрагентом відповідача - ТОВ Сателіт зобов`язань, не впливає на правовідносини між позивачем та відповідачем, оскільки ТОВ Сателіт не був стороною договору.

Посилання апелянта на те, що суд неправильно стягнув суму судового збору, оскільки не врахував той факт, що сплачений позивачем судовий збір не стосується господарської справи 904/2179/19, спростовуються платіжними дорученнями про сплату судового збору у розмірі 1762 грн та 798,47 грн. за подання позовної заяви до суду першої інстанції. Відомості про те, що ця сума сплачена по іншій справі, матеріали справи не містять.

Інші доводи відповідача є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Супутник - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 року (суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/2179/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України . Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.10.2019року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя М.О.Дармін