Постанова

від 02.10.2019 по справі 910/4639/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа№ 910/4639/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Котенко О.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі"

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.06.2019 (повний текст складено 13.06.2019)

у справі №910/4639/19 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнтіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі"

про стягнення 605739,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайнтіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" про стягнення 605 739,82 грн. заборгованості, а саме: 396 323,52 грн основного боргу по дилерському договору № 1-21/12/2017 від 21.12.2017, 155 934,30 грн пені, 40 028,72 грн інфляційних втрат, 13 453,28 грн 3% річних за період з 01.02.2018 по 21.03.2019 прострочення виконання зобов`язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнтіс" 396 323, 52 грн основного боргу, 40 028,72 грн інфляційних втрат, 13 453,28 грн 3% річних, 6 747,08 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/4639/19. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Сайнтіс" у справі №910/4639/19 до ТОВ "ВС Технолоджі" про стягнення 605739,82 грн. відмовити у повному обсязі. Стягнути з ТОВ "Сайнтіс" на користь ТОВ "ВС Технолоджі" судові витрати відповідача пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивач не наддав належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі програмної продукції відповідачу, що унеможливлює виникнення будь-якої заборгованості останнього перед позивачем.

Скаржник вказує, що додані до справи копії акту прийому-передачі програмного продукту №РН-0405К від 26.12.2017 та довіреність №1358 від 26.12.2017 не містить посилання на нібито укладений Дилерський договір, натомість містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0405К від 22.12.2017, який не було подано позивачем як доказ при поданні позову.

Також апелянт звертає увагу суду, що продукцію отриманно не уповноваженою особою на підписання акту, а тому як наслідок відсутній обов`язок щодо її оплати

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/4639/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/4639/19; зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/4639/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; призначено справу до розгляду на 10.09.2019.

Позивач, згідно з поданим 12.08.2019 до суду апеляційної інстанції відзивом, вважає, що судом правомірно встановлено обставини того, що за актом прийому-передачі програмного продукту №РН-0405К від 26.12.2017 позивач передав, а уповноважений за довіреністю №1358 від 26.12.2017 представник відповідача отримав програмну продукцію за найменуванням: Програмна продукція в електронному вигляді CorelDRAW Graphics Suite 2017 License (5-50) в кількості 24 шт., ціною за одиницю 16 513,48 грн, загальною вартістю 396 323,52 грн без ПДВ. .

Позивач у відзиві зазначає, що додані до матеріалів справи документи повністю спростовують намагання відповідача заперечити факт отримання ним програмної продукції відповідно до акту прийому-передачі програмного продукту №РН-0405К від 26.12.2017 згідно рахунку на оплату № СФ-0405К від 22.12.2017 відповідно до умов договору №1-21/12/2017 від 21.12.2017, укладеного з позивачем.

Згідно останнього розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі №910/4639/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/4639/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/4639/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.

В судове засідання, що відбулось 02.10.2019, з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які були присутні в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

21.12.2017 між позивачем - ТОВ "Сайнтіс" (Постачальник) та ТОВ "ВС Технолоджі" (Дилер) був укладений дилерський договір № 1-21/12/2017, умовами якого регулюються правовідносини, що виникають між Постачальником та Дилером, у зв`язку з організацією Постачальником на користь Дилера поставок Програмної продукції.

Сторони у п. 1.2 договору погодили, що перелік програмної продукції, що фактично постачається Дилеру, зазначається у замовленнях Дилера, рахунках-фактурах та видаткових накладних (або актах приймання-передачі), якими супроводжується кожна поставка Програмної продукції.

Відповідно до п. 2.1.6 договору факт поставки програмної продукції шляхом передачі мережею інтернет підтверджується належним чином оформленим актом приймання-передачі Програмної продукції або видатковою накладною.

Приписами п. 2.1.7 договору акт приймання-передачі програмної продукції або видаткова накладна надсилаються Постачальником на адресу Дилера або, за згодою сторін, передається Дилеру за місцем знаходження Постачальника або Дилера.

Згідно п. 2.1.8 договору у випадку відмови Дилера від підписання акту приймання-передачі Програмної продукції або видаткової накладної, Дилер протягом двох робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі Програмної продукції або видаткової накладної, повинен надіслати па адресу Постачальника письмове обґрунтування відмови від підписання Акту або видаткової накладної, в іншому випадку програмна продукція, що є предметом цього Договору, вважається поставленою у відповідності умов цього Договору на підставі відповідного замовлення Дилера та має бути оплачена Дилером в повному обсязі.

Пунктом 4.7 договору визначено, що оплата вартості Програмної продукції, що відноситься до предмету цього Договору, здійснюється на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу, залежно від того, яку з умов оплати зазначено Дилером у замовленні та погоджено Постачальником у виставленому рахунку або додатковій угоді до Договору.

21.12.2017 між ТОВ "Сайнтіс" (Постачальник) та ТОВ "ВС Технолоджі" (Дилер) було підписано додаткову угоду № 1 до дилерського договору № 1-21/12/2017, відповідно до п. 1 якої погоджено, що Дилер замовляє та зобов`язується оплатити, а постачальник поставити програмну продукцію: "Програмна продукція в електронному вигляді CorelDRAW Graphics Suite 2017 License (5-50) в кількості 24 шт., ціною за одиницю 16 513,48 грн, загальною вартістю 396 323,52 грн без ПДВ.

Згідно п. 3 додаткової угоди встановлено, що програмна продукція, визначена у цій додатковій угоді та вказана у таблиці 1 цієї додатковій угоді, постачається протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дати розміщення замовлення.

Загальну вартість продукції у розмірі 100%, що складає 396 323,52 грн дилер зобов`язується сплатити не пізніше 31.01.2018 на умовах відстрочення платежу (п.4.2 договору).

За актом прийому-передачі програмного продукту № РН-0405К від 26.12.2017 позивач передав, а уповноважений за довіреністю № 1358 від 26.12.2017 представник відповідача Коврижних О .В. отримав програмну продукцію за найменуванням: "Програмна продукція в електронному вигляді CorelDRAW Graphics Suite 2017 License (5-50) в кількості 24 шт., ціною за одиницю 16 513,48 грн, загальною вартістю 396 323,52 грн без ПДВ.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманої по акту № РН-0405К від 26.12.2017 програмної продукції, просить стягнути з відповідача у судовому порядку 396 323,52 грн основного боргу та нараховує за прострочення виконання зобов`язання 155 934,30 грн пені, 40 028,72 грн інфляційних втрат, 13 453,28 грн 3% річних за період з 01.02.2018 по 21.03.2019.

Відповідач факт укладення дилерського договору та отримання програмної продукції не визнає, зауважує, що сторонами не було досягнуто домовленостей щодо усіх істотних умов договору, а представник за довіреністю Коврижних О.В. був уповноважений відповідачем на отримання продукції, а не підписання відповідного Акту, тому зобов`язань відповідача перед позивачем не виникло.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до статті 202, ч. 2 ст. 203, ст. 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Надана позивачем копія дилерського договору № 1-21/12/2017 від 21.12.2017 відповідачем не підписана.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно прийнято факт укладення між сторонами вказаного правочину, оскільки відповідач шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 21.12.2017 до дилерського договору № 1-21/12/2017 від 21.12.2017, яка підписана зі сторони відповідача директором ТОВ "ВС Технолоджі" Степанюком В.В., погодили усі істотні умови щодо поставки постачальником на користь дилера у визначені строки програмної продукції за найменуванням: Програмна продукція в електронному вигляді CorelDRAW Graphics Suite 2017 License (5-50) в кількості 24 шт., ціною за одиницю 16 513,48 грн, загальною вартістю 396 323,52 грн без ПДВ. .

Додаткова угода № 1 була підписана із посиланням на дилерський договір № 1-21/12/2017 від 21.12.2017 та із зазначенням у п. 1 додаткової угоди, що вона укладається сторонами на підставі та у чіткій відповідності до умов договору.

Враховуючи викладене, між сторонами шляхом укладення договору № 1-21/12/2017 від 21.12.2017 та підписання додаткової угоди № 1 від 21.12.2017 та Акту прийому-передачі програмного продукту № РН-0405К від 26.12.2017 на суму 396 323,52 грн виникли договірні відносини, що за своє правовою природою є договором поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За актом прийому-передачі програмного продукту № РН-0405К від 26.12.2017 на суму 396 323,52 грн відповідач отримав обумовлену договором програмну продукцію, у зв`язку із чим у нього виникли зобов`язання щодо здійснення оплати її вартості на користь позивача.

Доказів оплати відповідачем суми 396 323,52 грн, у т.ч. у визначені у п. 4.2 додаткової угоди строки - до 31.01.2018 на умовах відстрочення платежу, суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача про отримання продукції не уповноваженою особою на підписання акту, як наслідок відсутність обов`язку щодо її оплати, виходячи з наступного.

Фактично відповідач не заперечує факт отримання програмної продукції від позивача на спірну суму, лише заперечує повноваження заступника директора Коврижних О.В. на підписання первинних документів від імені ТОВ "ВС Технолоджі", а саме: акту приймання- передачі цієї продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник директора ТОВ "ВС Технолоджі" Коврижник О.В. при приймання продукції та підписанні акту діяв на підставі довіреності №1358 від 26.12.2017, якою його було уповноважено отримати матеріальні цінності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно зі статтею 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.

На довіреність як правочин поширюються загальні вимоги закону щодо правочинів.

Доказів визнання недійсною довіреності № 1358 від 26.12.2017, виданої заступнику директора Коврижних Олексію Володимировичу на отримання від ТОВ "Сайнтіс" матеріальних цінностей по рахунку-фактурі № СФ-0405К від 22.12.2017, який наявний в матеріалах справи ( а.с. 120), а саме: Програмна продукція в електронному вигляді CorelDRAW Graphics Suite 2017 License (5-50) в кількості 24 шт., суду не надано.

Тлумачення відповідача поняття отримання матеріальних цінностей особою за довіреністю у вузькому розумінні фізичного прийняття товару, створення належних умов його прийняття тощо є суб`єктивними судженнями, що не відповідають нормам матеріального права, оскільки сам факт прийняття товару посвідчується певним первинним документом, що і підтверджує його прийняття, наприклад: видаткова накладна, акт приймання передачі та ін.

З огляду на викладене, колегія суддів також відхиляє аналогічні доводи скаржника в цій частині.

Таким чином, відповідач всупереч ст. 74, 76 ГПК України належних доказів не надав та не спростував підстав звільнення його від обов`язку оплати вартості отриманої продукції на спірну суму.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перевірки нарахування позивачем 40 028,72 грн інфляційних втрат, 13 453,28 грн 3% річних за період з 01.02.2018 по 21.03.2019 прострочення виконання зобов`язання, суд прийшов до висновку про задоволення вказаних вимог в межах розрахунку позивача.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 155 934,30 грн пені за період з 01.02.2018 по 21.03.2019 на підставі ч. 6 ст. 232 ГПК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язання" (відповідно до змісту позовної заяви та наданих документів, розрахунку суми позову).

Таким чином вимоги в частині стягнення пені на зазначених підставах та враховуючи, що у судовому засіданні позивачем підтверджено саме вказані підстави, а не умови договору, оскільки позивачеві належить право вільного обрання підстав позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову в задоволені 155 934,30 грн пені за період з 01.02.2018 по 21.03.2019.

При цьому відповідач заявив про застосування строків позовної давності щодо стягнення усіх вимог у даній справі.

Положеннями статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому приписами статті 258 частини 1 цього Кодексу визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За приписами ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання грошового зобов`язання щодо сплати основного боргу по договору настав 31.01.2018, позивач звернувся до суду із позовом 10.04.2019, тобто в межах строку позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, для яких встановлено загальну позовну давність у три роки.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, належними засобами доказування доводів позивача не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Європейський суд з прав людини в рішенні від у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнтіс" є обґрунтованими та такими, які вірно задоволенні судом першої інстанції в частині стягнення 396 323,52 грн боргу, 40 028,72 грн інфляційних втрат, 13 453,28 грн 3% річних, а в іншій частині вірно відмовлено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/4639/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/4639/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на Київську міську раду.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 року у справі № 910/4639/19 - без змін.

Матеріали справи № 910/4639/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко