Постанова

від 02.10.2019 по справі 922/1095/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа №922/1095/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№2748Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 року по справі №922/1095/19,

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерТрансСервіс , м.Харків,

про стягнення 116910,58 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерТрансСервіс про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою по пр. П`ятдесятиріччя СРСР у м. Харкові площею 0,8075 га, відповідно до договору оренди землі від 14.04.2006 року №440667100038.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 року у справі №922/1095/19 (повний текст складено та підписано 09.07.2019 року, суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерТрансСервіс на користь Харківської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 46848,25 грн. та судовий збір в сумі 769,78 грн.

У задоволені позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 70062,33 грн. - відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- змінити рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 року по справі №922/1095/19 і задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерТрансСервіс 116910,58 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за земельною ділянкою по пр. П`ятдесятиріччя СРСР у м. Харкові земельні ділянки №1 площею 9224,00 кв.м., ділянка №2 - площею 1148,00 кв.м.

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом при ухвалені рішення не взято до уваги норми законодавства, які регулюють сплату орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації. Також скаржник вказує, що розрахунок суду є невірним наполягає на тому, що орендна плата визначається наступним чином: 35781,84 (розмір орендної плати за місяць відповідно до рішення суду) * 1,249 (коефіцієнт індексації за 2014 рік) * 1,433 (коефіцієнт індексації за 2015 рік) = 64042,94 грн./міс.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 року у справі №922/1095/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до розгляду. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам рекомендованим листом 06.09.2019 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана позивачем 11.09.2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини не з`явлення суд не повідомив.

Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта - Пошук поштових відправлень , поштове відправлення суду (№6102229253424), яке направлялось на адресу відповідача, що зазначена в апеляційній скарзі і міститься Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - не вручено під час доставки, інші причини.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківської міської ради від 27.04.2005 року №78/05 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів , між Харківською міською радою (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерТрансСервіс (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди землі від 14.04.2006 року, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель за №440667100038.

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, землі транспорту, яка знаходиться м.Харків, пр. П`ятдесятиріччя СРСР.

Пунктами 2, 3 договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка №1 - площею 0,8075 га. На земельній ділянці об`єктів нерухомого майна немає, інших об`єктів інфраструктури також немає.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки: на період будівництва згідно з довідкою №1178/06 від 03.02.2006 року становить 463436 грн.; на період експлуатації згідно з довідкою №1179/06 від 03.02.2006 року становить 2317178 грн. (п. 5 договору).

У п.9 договору сторони передбачили, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить на період будівництва: 2006 рік - 1344,78 грн.; з 2007 року - 2537,31 грн.; на період експлуатації - з 01.03.2007 року - 7472,90 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 Договору).

Розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; внаслідок інфляції - щорічно (п. 13 договору).

Відповідно до пункту 8 договору, його укладено строком: на період будівництва до 01.03.2007 року (Але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.03.2030 року, але не пізніше початку реконструкції пр. П`ятдесятиріччя СРСР.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (п.1.1 рішення). Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року №1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов`язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п.п. 2, 3 рішення).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/1195/15 внесено зміни до договору оренди землі від 14.04.2006 року №440667100038 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору землі, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати. Відповідно до вказаного рішення суду, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №742 від 24.09.2013 року становить 7667536 грн. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №259/14 від 17.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 429382,02 грн., або в місяць - 35781,84 грн. Зазначене рішення Господарського суду Харківської області набрало законної сили 12.05.2015 року.

Як встановлено статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Посилаючись на те, що згідно з договором оренди землі від 14.04.2006 року №440667100038 та додатковою угодою до нього, визнаною укладеною рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі №922/1195/15, відповідач повинен був сплатити орендну плату за період з 15.04.2016 року по 30.06.2016 року, що складається із 15 днів квітня та 2 місяців 2016 року, розраховано загальний розмір плати за землю - 160107,28 грн. (з 15.04.2016 по 30.04.2016 - 32021,40 грн., з 01.05.2016 по 30.06.2016 - 128085,88 грн.).

Однак, згідно із листом Головного управління ДФС у Харківській області від 24.10.2018 року за №25947/9/20-40-12-03-19 Товариство з обмеженою відповідальністю ІнтерТрансСервіс за 2016 рік фактично сплатило орендну плату у розмірі 207343,85 грн. (а.с. 24-26). Виходячи із вищевказаного, позивачем розраховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю ІнтерТрансСервіс за період з 15.04.2016 по 30.06.2016 сплачено орендну плату за землю в розмірі 43196,70 грн. (з 15.04.2016 по 30.04.2016 - 8639,40 грн., з 01.05.2016 по 30.06.2016 - 34557,30 грн.).

Отже, заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди землі, яка розташована за адресою: пр. П`ятдесятиріччя СРСР у м.Харкові площею 0,8075 га, за період з 15.04.2016 по 30.06.2016 складає 116910,58 грн. Стягнення вказаної заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерТрансСервіс стало підставою для звернення Харківської міської ради до суду із даним позовом.

Так, статтею 12 Земельного кодексу України зазначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні також визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

На підставі частини першої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження шляхом прийняття рішень. Також, виходячи із загальних вимог цивільного законодавства, рада може виступати як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин при укладанні різного виду угод. Із зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Відповідно до частини першої 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Вирішення питань про передачу землі у користування є виключним правом ради - суб`єкта права власності на землю, і здійснюється з дотриманням загального порядку укладання господарських договорів, передбаченого статтями 179-181 Господарського кодексу України, з урахуванням положень Земельного кодексу України.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі , визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України Про оренду землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі (частина перша статті 15 Закону України Про оренду землі ).

Пунктом 10, п. 13 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; внаслідок інфляції - щорічно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/1195/15 внесено зміни до договору оренди землі від 14.04.2006 року №440667100038 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по пр. П`ятдесятиріччя у м. Харкові площею 0,8075 га та розміру орендної плати. Відповідно до вказаного рішення суду, розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №259/14 від 17.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 429382,02 грн., або в місяць - 35781,84 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статей 11, 509 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою для виникнення зобов`язання є, зокрема, договори та інші правочини.

Таким чином, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, розмір якої встановлено договором з урахуванням додаткової угоди до нього (визнаною укладеною рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/1195/15) та індексів інфляції за відповідні періоди.

Нормами ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користуванні майно для здійснення господарської діяльності. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України Про оренду землі .

За змістом ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з п. 288.4 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Так, відповідно до пункту 9 договору в первісній редакції (до внесення змін до договору в частині розміру орендної плати згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/1195/15), орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: на період будівництва: 2006 рік - 1344,78 грн.; з 2007 року - 2537,31 грн.; на період експлуатації - з 01.03.2007 року - 7472,90 грн.

Пунктом 10 договору оренди встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Як зазначено в п. 36 договору оренди, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 13 розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; внаслідок інфляції - щорічно .

Отже у договорі оренди, укладеному між сторонами, встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щомісяця у фіксованій сумі з урахуванням індексів інфляції. Підстав для односторонньої зміни умов договору даним договором не передбачено.

Разом з цим, статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Верховним судом України у постановах від 20 серпня 2013 р. у справі № 3-21гс13, від 03 грудня 2013 р. у справі № 3-34гс13, від 02.03.2016 у справі №3-476гс15 зазначено, що законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі може бути підставою для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, якщо це погоджено сторонами у договорі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Таким чином, зміна нормативної грошової оцінки землі є підставою для зміни розміру орендної плати за взаємною згодою сторін шляхом укладення письмової додаткової угоди до договору оренди землі або в судовому порядку на вимогу однієї із сторін.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/1195/15 внесено зміни до договору оренди землі від 14.04.2006 року №440667100038 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по пр. П`ятдесятиріччя у м.Харкові площею 0,8075 га та розміру орендної плати. Відповідно до вказаного рішення суду, розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №259/14 від 17.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 429382,02 грн., або в місяць - 35781,84 грн.

Разом з цим, слід зазначити, що до договору оренди землі між Харківської міською радою та ТОВ ІнтерТрансСервіс від 14.04.2006 року за №440667100038 зміни вносились лише рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року по справі №922/1195/15.

Після ухвалення Господарським судом Харківської області даного рішення розмір орендної плати додатково в порядку пунктів 13, 36 цього договору в тому числі у зв`язку із зміною нормативно-грошової оцінки землі, не переглядався, додаткових угод з цього приводу сторонами не укладалось. Також судових актів, які б змінювали розмір орендної плати за укладеним сторонами договором оренди, ухвалено не було.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на умови пункту 10 договору оренди, а також положення статті 21 Закону України Про оренду землі , будь-які розрахунки за вказаним договором оренди мають проводитись, виходячи з встановленого розміру місячної орендної плати - 35781,84 грн. з урахуванням індексів інфляції за відповідні періоди та без застосування індексації нормативної грошової оцінки, оскільки індексація не передбачена умовами договору.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 року по справі №916/3236/16, від 01.10.2018 року №916/3233/13.

Зокрема, як зазначив Верховний Суд, позивач залишив поза увагою, що його правовідносини з відповідачем є договірними, а не контролюючими, отже, позивачем не доведено існування у відповідача згідно з умовами договору обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2018 року у справі №813/3819/17, зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості тверджень позивача, що відповідач мав сплачувати орендну плату за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, оскільки за відсутності внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі такого обов`язку немає.

Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати за визначений позивачем період, дійшов висновку, що останній є невірним, на підставі чого зробив власний розрахунок і встановив, що розмір заборгованості з орендної плати, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 46848,25 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок з огляду на наявні між сторонами правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 46848,25 грн. і відмови у стягненні 70062,33 грн., оскільки саме такий розрахунок є вірним, а вимоги обґрунтованими та доведеними.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Харківської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 року по справі №922/1095/19 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 року по справі №922/1095/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов