Рішення

від 25.09.2019 по справі 910/6730/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2019Справа № 910/6730/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "IСІДА-IVF"

бульвар Вацлава Гавела, буд. 65, м. Київ 126, 03126

до Приватного підприємства Фірма "Вір`єм"

вул. Заньковецької, буд. 8, кв. 32, м. Київ 1,01001

про стягнення 6 269 629,28 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

24.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ІСІДА-IVF (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства Фірма ВІР`ЄМ (далі - Відповідач) про стягнення 6 269 629,28 грн.

Звертаючись до суду із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "IСІДА-IVF" посилається на несплату відповідачем коштів у якості компенсації витрат на ремонтні роботи на користь позивача у сумі 6 269 629,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі на 19.06.2019.

14.06.2019 від Приватного підприємства Фірма "ВІР`ЄМ" надійшов відзив на позовну заяву.

18.06.2019 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "IСІДА-IVF" подані додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 19.06.2019 судом з урахуванням вимог частини 5 статті 183 ГПК України оголошено перерву на 10.07.2019.

10.07.2019 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства Фірма "ВІР`ЄМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю ІСІДА-IVF про стягнення 1 764 977,09 грн.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви позивач зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість із орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення від 18.04.2014 у сумі 1 764 977,09 грн. за період із 21.09.2018 по 04.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 повернуто зустрічну позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Інжиніринг (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 59, офіс 159; ідентифікаційний код 38455137).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 частково задоволено клопотання Приватного підприємства Фірма "ВІР`ЄМ" про витребування доказів;

зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "IСІДА-IVF" надати суду у строк до 07.08.2019 належним чином засвідчені копії доказів у справі №910/8497/19, а саме: форми №КБ-2в і №КБ-3 про виконання робіт за Договором підряду №21/05-2014 від 24.07.2014; податкові накладні за період 2014-2015рр. з витягами і квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, виписані ТОВ АТ Інжиніринг по Договору підряду №21/05-2014 від 24.07.2014 на адресу ТОВ ІСІДА-IVF ; платіжні доручення і банківські виписки про оплату робіт по Договору підряду №21/05-2014 від 24.07.2014, з відмітками банку;

зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" надати суду у строк до 07.08.2019 належним чином засвідчені копії доказів у справі №910/8497/19, а саме: ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції, видані ТОВ АТ Інжиніринг : АЕ №183092, видана 26 грудня 2012 року і анульована 26 вересня 2013 року, та АЕ №641211, що видана 06 липня 2015 року. З зазначенням причин анулювання ліцензії АЕ № 183092; проектну документацію, згідно з якою, проводився ремонт орендованого у Відповідача приміщення за Договору підряду №21/05-2014 від 24.07.2014; висновок проектанта щодо категорії складності об`єкту, у якому проводився ремонт за Договором підряду: приміщення будинку за адресою вул. Круглоуніверситетська, 13, м. Київ; форми №КБ-2в і №КБ-3 про виконання робіт за Договором підряду; податкові накладні за період 2014-2015рр.з витягами і квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, виписані ТОВ АТ Інжиніринг по Договору підряду на адресу ТОВ ІСІДА-IVF ; податкові декларації з ПДВ за період 2014-2015рр. з реєстрами отриманих податкових накладних, де фігурують зазначені в п.6 податкові накладні, з квитанцією (відміткою) податкового органу про їх приймання.

07.08.2019 Позивачем надано суду витребувані згідно ухвали від 30.07.2019 документи.

20.08.2019 Позивачем надано для долучення до матеріалів справи документи: копії актів виконаних робіт за Договором № 21/05-2014 від 24 липня 2014 року, укладеним між ТОВ ІСІДА-IVF та ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ , копії податкових накладних з доказами про їх реєстрацію та подання, платіжні доручення на підтвердження оплати робіт, виконаних ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ .

10.09.2019 Відповідач звернувся до суду із заявою (клопотанням) про зупинення провадження у справі до закінчення розслідування кримінального провадження №12019100010007652, в задоволенні якого відмовлено.

Протягом підготовчого засідання в справі Позивачем та Відповідачем неодноразово надавались письмові пояснення у справі, які долучено до матеріалів справи.

В судове засідання призначене на 11.09.2019 з`явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі. Представником відповідача у судовому засіданні підтримано доводи поданого клопотання про зупинення провадження у справі, представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечувала.

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2019 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено, повторне клопотання про витребування документів залишено судом без розгляду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.09.2019, судом вчинено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, що визначені частиною другою статті 182 ГПК України, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд прийшов до висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.09.2019, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2019.

В судове засідання призначене на 25.09.2019 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи, надали пояснення по справі. Представник позивача під час судових дебатів позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, у задоволенні позову просив відмовити. Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечував.

У судовому засіданні 25.09.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

18.04.2014 року між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення площею 410,4 кв.м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 289.

Згідно пункту 2.1. Договору оренди передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 410,4 кв.м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А; План приміщення наведено у Додатку 1 до Договору оренди.

Відповідно пункту 2.2. Договору оренди передбачено, що Орендодавець надає Орендареві право користуватися Приміщенням з метою розміщення медичного закладу Орендаря. Використання Приміщення в інших цілях допускається виключно за умови попередньої письмової згоди Орендодавця.

У відповідності до положень пункту 3.1. Договору оренди передбачено, що строк оренди Приміщення за цим Договором становить 10 (десять) років та починає свій перебіг з дати початку оренди. Дата початку оренди - це дата передачі Приміщення в оренду Орендареві відповідно до Акту приймання-передавання приміщення, який підписується сторона відповідно до умов Договору.

Згідно положень пункту 4.3. Договору оренди встановлено, що в акті приймання-передавання приміщення зазначається характеристика та технічний стан приміщення на момент передачі останнього в оренду. Технічний стан приміщення, за бажанням однієї зі сторін може бути зафіксовано за допомогою цифрової фотокамери та записано на 2 CD-R, які підписуються, зберігаються по одному примірнику у Орендаря та Орендодавця і є додатком до Акту приймання-передавання приміщення.

Відповідно до вимог пункту 5.1.1. Договору оренди передбачено, що за користування орендованим майном Орендар сплачує Орендодавцеві щомісячно орендну плату у гривнях у розмірі, еквівалентному 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США (в тому числі ПДВ 20 %), згідно середньозваженого курсу продажу долара США на міжбанківському ринку по даним Національного Банку України (www.bank.gov.ua). Під середньозваженим курсом продажу долара США на міжбанківському ринку маються на увазі статистичні дані НБУ на день, що передує дню формування відповідного рахунку на оплату.

На день підписання Договору оренди ця сума складала 135 025 гривень 20 копійок, в тому числі ПДВ 20% - 22 504 гривень 20 копійок (1 долар США - 11,2521 грн).

Положеннями пункту 5.1.3. Договору оренди встановлено, що орендна плата не нараховується Орендарю за період проведення Орендарем Опоряджувальних робіт. Проведення опоряджувальних робіт здійснюється Орендарем протягом 2 (двох) місяців. Сторони домовились, що орендна плата не нараховується за 2 (другий) місяць оренди (червень 2014 року) та за 20 (двадцятий) місяць оренди (грудень 2015 року).

Окрім цього, згідно вимог пункту 5.4. Договору оренди визначено порядок розрахунків за Договором оренди, зокрема:

згідно вимог пункту 5.4.1 Договору оренди, забезпечувальна сума, Орендна плата за Приміщення та Компенсація (відшкодування) за Послуги з утримання приміщення зазначаються Орендодавцем в рахунках.

згідно вимог пункту 5.4.4. Договору оренди, Орендодавець надає Орендарю рахунки на оплату Орендної плати (за наступний місяць) та плати за послуги з утримання приміщення не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного поточного місяця Строку оренди.

згідно вимог пункту 5.4.5 Договору оренди, Орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за наступний місяць оренди авансовим платежем в строк до 25 числа поточного місяця відповідно до пред`явленого Орендодавцем рахунку.

згідно вимог пункту 5.4.6 Договору оренди, по закінченню кожного місяця сторони складають Акт наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками. Акт наданих послуг Орендар скріплює його підписом та печаткою та не пізніше 10 (десятого) числа наступного за звітним місяцем повертає Орендодавцеві.

Також, положеннями розділу 7 Договору оренди передбачено, що Орендар зобов`язується: використовувати приміщення відповідно до його призначення згідно з умовами цього Договору (п.7.1.1.); своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю платежі, визначені Договором оренди (п.7.1.2.); нести повну матеріальну відповідальність за збереження приміщення та інженерних мереж, якщо їх пошкодження відбулося з вини орендаря (п.7.1.3.); забезпечувати та утримувати приміщення в належному технічному та санітарному стані, дотримуватися правил пожежної безпеки (п.7.1.7); у випадку здійснення орендарем опоряджувальних робіт в приміщенні, Орендар самостійно та/або з залученням підрядних організацій здійснює відповідні роботи, обслуговування та підтримання в належному технічному стані приміщення, а також несе відповідальність за дотримання будівельних, протипожежних, санітарних та інших обов`язкових нормативів і вимог при виконанні опоряджувальних робіт та експлуатації приміщення, якщо інше спеціально не буде встановлено додатковою письмовою угодою сторін.

Положеннями пункту 9.1.3 Договору оренди передбачено, що Орендодавець зобов`язується підтримувати у належному робочому стані та здійснювати ремонт (включаючи капітальний ремонт ) та необхідне обслуговування структурних елементів приміщення, електромережі, каналізації, систем опалювання, вентиляції та кондиціювання повітря та інших інженерних систем приміщення, які є необхідними для його нормального обслуговування та експлуатації.

Додатковою угодою № 1 від 30 квітня 2014 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. та зареєстрованою в реєстрі за № 311 (далі - Додаткова угода 1 до Договору оренди) внесено зміни до Договору оренди, зокрема:

Положеннями пункту 1 Додаткової угоди 1 до Договору оренди передбачено викласти пункт 1.1.1 Договору оренди у наступній редакції:

1.1.1. Орендоване майно/Приміщення - нежитлове приміщення, що передається в користування згідно умов Договору, площею 410,4 кв.м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А; та нежитлове приміщення №5 2А, що передається в користування згідно умов Договору, площею 48 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А .

Викладено пункт 2.1. Договору оренди в наступній редакції:

2.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 410,4 кв.м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі та в підвалі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А; та нежитлове приміщення № 52А, що передається в користування згідно умов Договору, площею 48 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А. План приміщення наведено у додатку 1 до цього Договору .

Доповнено розділ 5 Договору оренди пунктом 5.1.4 наступного змісту:

5.1.4. Починаючи з дати Початку оренди, Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно, додатково до орендної плати, визначеної п. 5.1.1. Договору орендну плату в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок (в т.ч. ПДВ 20 %). Орендна плата визначена даним пунктом Договору, сплачується в такому ж самому порядку і в ті ж строки, що визначені п. 5.4. Договору для оплати Орендної плати .

Угода набрала чинності з моменту її укладення та діяла протягом терміну дії Договору оренди, доки іншого не було погоджено Сторонами додатково.

Додатковою угодою № 2 від 26 грудня 2014 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. та зареєстрованою в реєстрі за № 769 (далі за текстом - Додаткова угода 2 до Договору оренди) внесено зміни до Договору оренди, зокрема:

Положеннями пункту 1.1. Додаткової угоди 2 до Договору оренди передбачено викласти пункт 5.1.1 Договору оренди у наступній редакції:

5.1.1. За користування орендованим майном Орендар сплачує Орендодавцеві щомісячно орендну плату у гривнях у розмірі, еквівалентному 14 500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) доларів США (в тому числі ПДВ 20 %), згідно середньозваженого курсу продажу долара США на міжбанківському ринку по даним Національного Банку України (www.bank.gov.ua). Під середньозваженим курсом продажу долара США на міжбанківському ринку маються на увазі статистичні дані НБУ на день, що передує дню формування відповідного рахунку на оплату.

На день підписання Договору ця сума складає 217 054 (двісті сімнадцять тисяч п`ятдесят чотири) гривні 40 копійок, в тому числі ПДВ 20% - 36 175 (тридцять шість тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 73 копійок (1 долар США - 14,969269 грн) .

Окрім цього, положеннями пункту 5 передбачено, що Додаткова угода 2 до Договору оренди набирає чинності з 01 січня 2015 року та діє протягом терміну дії Договору оренди, якщо інше не буде погоджено Сторонами додатково.

Однак, за твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, з огляду на неможливість використання Орендованого приміщення у стані, переданому Орендодавцем, у зв`язку із його неприйнятним до негайного використання станом з метою надання медичних послуг, зокрема, з огляду на досягнення безпечності та ефективності використання Орендованого приміщення, ТОВ ІСІДА-IVF протягом строку дії Договору оренди було здійснено за власний рахунок ремонт Орендованого приміщення, із залученням третіх осіб.

Так, зокрема, між ТОВ ІСІДА-IVF та ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ було укладено Договір № 21/05-2014 від 24 липня 2014 року та ряд додаткових угод до нього, у відповідності до яких Товариство з обмеженою відповідальністю АТ ІНЖИНІРИНГ зобов`язалось виконати ремонтні роботи на території, наданій ТОВ ІСІДА-IVF .

У свою чергу, сума, витрачена на послуги Товариства з обмеженою відповідальністю АТ ІНЖИНІРИНГ з виконання відповідних робіт становить 6 269 629,28 грн., що підтверджується кошторисами та актами виконаних робіт до кошторисів, реєстрів-графіків фінансування.

Протягом розгляду справи судом визначено, що до правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем на підставі Договору оренди можуть бути застосовані положення пункту 1 частини 3 статті 776 ЦК України, якими встановлено, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Неможливість використання Орендованого приміщення за призначенням протягом тривалого часу з моменту укладення Договору оренди тривала до 01 жовтня 2015 року, оскільки саме з цього дня Позивач мав можливість здійснювати в Орендованому приміщенні медичну практику, що підтверджується Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01 жовтня 2015 року № 05.03.02-07/45052.

Таким чином, строк, протягом якого Позивач не міг користуватись Орендованим приміщенням, а був змушений проводити ремонтні роботи в Орендованому приміщенні становив 17 місяців 12 днів з дня укладення Договору оренди.

Заперечення Відповідача зводяться до відсутності повідомлення про проведення капітального ремонту, відсутності ліцензій у підрядника ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ , відсутності податкових накладних, заперечень проти врахування платіжного доручення про часткову сплату коштів Відповідачем за ремонт на користь Позивача, помилок у бухгалтерських документах Позивача, наданих до суду, невідповідності кошторисів та актів виконаних робіт державним стандартам, наявності кримінальних проваджень щодо ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ , афілійованості Позивача та ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ , відсутності змін технічного паспорту, відсутності доказів передавання ремонтних робіт Відповідачу, сумнівах у проведеному ремонті, амортизації ремонту.

Однак, як встановлено судом, доводи Відповідача щодо відсутності повідомлення про проведення капітального ремонту спростовуються наданими до суду документами, серед яких містяться листи до державних органів, комунальних підприємств та енергетичних компаній, що свідчать про сприяння Відповідачем Позивачу у проведенні капітального ремонту орендованого приміщення.

Твердження Відповідача щодо відсутності ліцензій підрядника на виконання робіт спростовується тим, що проведення капітального ремонту в орендованому приміщенні, що належить Відповідачу, віднесено до ІІІ категорії складності, однак, на момент укладення договору підряду та проведення ремонту чинним був Порядок ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396, в пункті 1 якого встановлено, що цей Порядок що розроблений відповідно до Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - будівельна діяльність). Таким чином, юридична особа-підрядник, яка виконувала фактично ремонт орендованого приміщення, кошти за проведення якого пред`явлено до стягнення Позивачем, не потребувала ліцензії господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури та мала правомірну можливість проводити такі ремонтні роботи.

Наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних з доказами їх реєстрації та прийняття контролюючим органом спростовуються твердження Відповідача щодо відсутності податкових накладних у Позивача за проведені ремонтні роботи.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 20.05.2019 №ПН53553 із призначенням платежу: За ремонт адміністративного приміщення м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 13, літ. А платник ПП ФІРМА ВІР`ЄМ про часткову сплату коштів у сумі 5 000,00 грн. Відповідачем за ремонт на користь Позивача, котре на момент розгляду справи у Господарському суді не визнано недійсним жодним компетентним органом або судом, з огляду на що у суду відсутні підстави не брати вказане платіжне доручення до уваги.

З приводу тверджень Відповідача щодо недоліків бухгалтерської документації Позивача, можливо дійти висновку, що недоліки у відображенні сум коштів, витрачених на ремонт орендованого приміщення не становлять окремого предмету розгляду в даній справі, однак, такі недоліки не спростовують фактів взаєморозрахунків та прийняття і виконання робіт між сторонами.

Щодо форми кошторисів та актів виконаних робіт державним стандартам суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 1.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт обов`язковий при визначені вартості будівництва об`єктів, які споруджують за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Згідно підпункту 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 передбачено: При визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведені взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т та у додатку У .

Отже, незважаючи на те що форма № КБ-2в та форма КБ-3 мають статус примірних форм , у зазначених випадках їх застосування обов`язкове.

При цьому, якщо будівельні роботи виконують не за державні кошти, то їх приймання-передачу можна оформити відповідним актом, зміст якого відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, у листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.01.2012 № 7/15-488 визначено, що за об`єктами, будівництво яких здійснюють за рахунок інших джерел фінансування, застосування примірних форм КБ-2в та КБ-3 обумовлюють договором підряду.

Позивачем та ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ підписано та погоджено кошториси і акти виконаних робіт у формі, що не суперечить статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , внаслідок чого такі документи є достатнім підтвердженням проведення та вартості ремонтних робіт.

Посилання Відповідача на існування щодо ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ кримінальних проваджень не приймаються судом до уваги при розгляді даної справи. За відсутності інших обставин, які мають значення для справи, встановлених рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, та які не потребують доказування при розгляді даної справи, а також вироку суду в кримінальному провадженні, посилання на відкриті кримінальні провадження не може враховуватись як прояв обставин, що звільняють від доказування в порядку ст. 75 ГПК України.

Суд критично оцінює твердження Відповідача про те, що Позивач та ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ є афілійованими (пов`язаними) особами, а виконання договору підряду має результатом сплату коштів фактично з рахунку однієї юридичної особи, підконтрольної відповідній фізичній особі, на рахунок іншої юридичної особи, підконтрольної тій самій фізичній особі, оскільки з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань випливає, що засновниками Позивача є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а засновниками ТОВ АТ ІНЖИНІРИНГ є ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

З пояснень Позивача вбачається, що ремонт не передано у зв`язку із триванням договору оренди та відсутності підстав для передання ремонту.

Суд зазначає, що амортизація проведеного капітального ремонту не спростовує суми сплачених коштів за проведення такого ремонту, а сумніви у факті проведення ремонту спростовуються доказами щодо укладення відповідного договору підряду, його виконання, а також оплати на користь підрядника.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не спростовано, що ТОВ ІСІДА-IVF за власні кошти, з урахуванням наданих кошторисів та актів виконаних робіт виконано ряд робіт, в тому числі: технічне обслуговування - комплекс попереджувальних та інших заходів, спрямованих на забезпечення виконання об`єктом усіх його функцій протягом строку експлуатації. Сюди входять: чищення, обслуговування, перефарбування, ремонт (у разі необхідності), заміна частин об`єкта тощо (пп. 3.1.4 ДСТУ-Н Б А.1.1-81:2008 ); поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання. Поточний ремонт може складатися з окремих робіт, які класифікуються як складові капітального ремонту у випадку, якщо в цілому немає необхідності проведення останнього (Лист Держкомітету з будівництва та архітектури від 30.04.03 р. № 7/7-401 ); капітальний ремонт (згідно з п. 3.7 ДБН А 2.2.3:2014 ) - сукупність робіт на об`єкті будівництва, уведеному в експлуатацію у встановленому порядку, без зміни його геометричних розмірів і функціонального призначення, які передбачають втручання в несучі, огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичним зносом та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території; поліпшення - це додаткові вдосконалення, які розширюють можливості використання об`єкта, його матеріальну цінність, приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об`єкта, і відображаються як капітальні інвестиції (п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" ).

Вказаний перелік робіт, зокрема, підтримання у належному робочому стані Орендованого приміщення та здійснення ремонту, включаючи капітальний ремонт, та необхідного обслуговування структурних елементів приміщення, електромережі, каналізації, систем опалювання, вентиляції та кондиціювання повітря та інших інженерних систем приміщення, які є необхідними для його нормального обслуговування та експлуатації, положеннями пункту 9.1.3 Договору оренди віднесено до зобов`язань Орендодавця, які ним не було виконано.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди нежитлового приміщення від 18.04.2014 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з оренди майна.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Також, у відповідності до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Так, у відповідності до положень частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 283 ГК України та частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено що, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Крім того, положеннями частини 1 статті 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 776 ЦК України визначено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Положення статей 776 ЦК України та 778 ЦК України регулюють різні за своєю правовою природою відносини, а саме стаття 776 ЦК України регулює питання здійснення капітального ремонту речі, переданої у найм, що є необхідним для експлуатації такої речі за призначенням, а положення статті 778 ЦК України стосуються поліпшення речі, яка є предметом договору найму, тобто проведення певних її змін, завдяки яким покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №925/1554/15 від 29 березня 2018 року.

Окрім того, у постанові Вищого господарського суду України від 05 червня 2007 року у справі № 12/401пд висвітлено позицію, що у випадку, якщо орендодавець не розпочинає протягом тривалого часу ремонт переданого в оренду приміщення і орендар вимушений проводити ремонт за власні кошти, то за наявності доказів проведення ремонту суд на підставі вимог частини 3 статті 776 ЦК України, якими встановлено, що в разі, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або відшкодуванню вартості ремонту, правомірно стягує кошти у якості компенсації за ремонт.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч обов`язку з доказування, відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов`язків за договором оренди нежитлового приміщення від 18.04.2014 в частині відшкодування вартості капітального ремонту надано не було.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному своїх обов`язків за договором оренди нежитлового приміщення від 18.04.2014 в частині відшкодування вартості капітального ремонту не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних Товариства з обмеженою відповідальністю ІСІДА-IVF до Приватного підприємства Фірма ВІР`ЄМ в частині стягнення суми боргу в розмірі 6 269 629,28 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "IСІДА-IVF" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірма ВІР`ЄМ (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, буд.8, кв.32; ідентифікаційний код юридичної особи: 24587317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІСІДА-IVF (03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 65; ідентифікаційний код юридичної особи: 21642567) 6 269 629,28 грн. (шість мільйонів двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 28 копійок) основного боргу та 94 044,45 грн. (дев`яносто чотири тисячі сорок чотири гривні 45 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 07.10.2019

Суддя М.О. Лиськов