Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/4175/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/4175/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722"

до 1. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про відшкодування збитків

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Чуб Д.В. (адвокат);

від відповідача-1 Ходорич О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача-2 Косянчук Л.Г. (адвокат);

від відповідача-3 не з`явились.

В судовому засіданні 24.09.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідачів-1, 2, що повне рішення буде складено 08.10.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

02 квітня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" (позивач) надійшла позовна заява № 02-04/19 від 02.04.2019 року до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-1) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- стягнути солідарно з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 34926981, місцезнаходження: вул. Вишгородська, 21, м. Київ, 04074) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" (код ЄДРПОУ 26199708; вул. Дегтярівська, 31 корп. 2, м. Київ, 03057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" (код ЄДРПОУ 21556428, місцезнаходження: пр-т Маршала Рокосовського, 3/4, м. Київ, 04201) суму збитків в розмірі 206 241, 16 (двісті шість тисяч двісті сорок одна гривня 16 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій відповідачів було знищено належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомого майна, чим завдано позивачу збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі № 910/4175/19 позовну заяву № 02-04/19 від 02.04.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" до 1. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2. Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування збитків залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" за адресою: 04201, м. Київ, пр.-т Маршала Рокосовського, 3/4, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103049193509 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 04.04.2019 року у справі № 910/4175/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 09.04.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 15.04.2019 року (включно).

11.04.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" надійшла заява № 11-04/19 від 11.04.2019 року "Про усунення недоліків позовної заяви".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/4175/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2019 року.

06.05.2019 через відділ діловодства суду від Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що дії відповідачів в частині складання припису, надання доручення на демонтаж та проведення демонтажу відповідають нормам чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано документів, визначених приписами.

06.05.2019 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачем не було надано жодних дозвільних документів на виконання приписів відповідача, відтак, рішення про демонтаж було прийнято правомірно.

11.05.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 10-05/19 від 10.05.2019 року Про збільшення розміру позовних вимог , в якій позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь збитки в розмірі 633 034,00 грн. та судові витрати, які складаються з суми судового збору - 9495,51 грн. та витрат, пов`язаних із залученням експерта - 16 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява розцінюється судом, як заява про збільшення розміру позовних вимог та, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст.ст. 46, 182 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

В підготовчих засіданнях 14.05.2019 року, 28.05.2019 року та 11.06.2019 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 11.06.2019 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача-3) - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, підготовче засідання відкладено на 06.08.2019 року.

В підготовчому засіданні 06.08.2019 року судом оголошувалася перерва.

19.08.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 19-08/19 від 19.08.2019 року Про уточнення позовних вимог , в якій позивач просить суд стягнути солідарно з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві та Комунального підприємства Київблагоустрій суму збитків в розмірі 633 034,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога, обраний спосіб захисту порушеного права, обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, викладені у позові, залишились незмінними.

Таким чином, суд розглядає даний спір в межах заявлених позовних вимог, але з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 27.08.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/4175/19 до судового розгляду по суті на 17.09.2019 року.

В судовому засіданні 17.09.2019 року судом оголошувалася перерва.

24.09.2019 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про поновлення строку для подання висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи № 25433/19-44 від 23.09.2019 року та приєднання вказаного висновку експерта до матеріалів справи.

За приписами ст. 182 Господарського процесуального кодексу України підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи ; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За змістом ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши доводи Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо поновлення строку для подання висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи № 25433/19-44 від 23.09.2019 року, враховуючи положення ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вказана заява є необгрунтованою, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 24.09.2019 року, з мотивів не доведення заявником поважності причин її незаявлення в підготовчому провадженні.

В судовому засіданні 24.09.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі. Представники відповідачів-1, 2 проти позовних вимог заперечили та просили відмовити в позові повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" зареєстровано право власності на:

- нежитлову будівлю літ. "В", що розташована за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, площею 47,4 кв.м.;

- нежитлову будівлю літ. "В-1", що розташована за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, площею 22 кв.м.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

В абз. 2 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, оскільки обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), реєстрація права власності за позивачем свідчить не тільки про офіційне визнання і підтвердження державою такого права, а й про статус майна як нерухомого.

Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:78:011:0012, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Господарчі товари 1722 на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.09.2004 року.

17.05.2018 року Комунальним підприємством "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено 2 (два) приписи:

- № 1808711, яким зафіксовано порушення "невідомим" пункту 13.3.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051, та запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на встановлення ТС (МАФ), в разі відсутності документації - демонтувати ТС протягом дня власними силами, відновити благоустрій;

- № 1808713, яким зафіксовано порушення ТОВ "Господарчі товари" пункту 15.3.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051, та запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на проведення робіт з будівництва павільйону в триденний термін, в разі відсутності документації - подати заявку на її оформлення.

Листом від 17.05.2018 року позивач на виконання вимог припису від 17.05.2018 року № 1808711 надав Комунальному підприємству "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи: технічні паспорти на нежитлові будівлі літ. В, В-1, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення, договір оренди земельних ділянок від 24.09.2004 року, кадастровий план від 09.12.2011 року.

Зазначений лист зареєстровано у КП "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.05.2018 року за вх. № 3791-с.

12.06.2018 року Департаментом міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 064-4253 доручено КП "Київблагоустрій" вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою:

- павільйон по вул. Рокоссовського, 3/4 (Полярна, 7), що належить ФОП Лопаткіній Н. В . ;

- будівельний майданчик по проспекту Рокосовського, 3/4 (Полярна, 7), що належить ТОВ "Господарчі товари".

Відповідно до акта від 20.06.2018 року проведено демонтаж майна: павільйона та будівельного майданчика, розміщених за адресою: Оболонський район, вул. Полярна, 7 (Рокосовського, 3/4).

Вважаючи, що рішення та дії Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП "Київблагоустрій" є протиправними та такими, що порушили право власності, ТОВ Господарчі товари 1722 звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6. постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 року у справі № 826/10623/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" до Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 року:

- визнано протиправними та скасовано приписи Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2018 №1808711 та № 1808713;

- визнано протиправним та скасовано доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.06.2018 №064-4253;

- визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення знесення нерухомого майна, а саме: нежилих будівель літ. "В" та літ. "В-1" за адресою: пр-т Маршала Рокоссовського, 3/4 в місті Києві, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722".

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірна будівля за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, загальна площа якої становить 69,4 кв.м, не є тимчасовою спорудою, а тому Правила благоустрою міста Києва на дану будівлю не розповсюджуються; у відповідачів не було правових підстав для прийняття спірних приписів та доручення; протиправні рішення відповідачів стали наслідком демонтажу будівлі, що належить на праві приватної власності позивачеві, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідачів щодо проведення знесення нерухомого майна, а саме: нежилих будівель літ. "В" та літ. "В-1" за адресою: т Маршала Рокоссовського, 3, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Комунальним підприємством "Київблагоустрій" знесено нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі літ. "В" та літ. "В-1" за адресою: пр- АДРЕСА_1 /4 в місті Києві, власником якого є позивач, факт протиправності дій відповідачів щодо нерухомого майна позивача встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, внаслідок чого позивачу завдано майнову шкоду, яка виражається у знищенні належних останньому на праві власності об`єктів нерухомого майна. Відповідно до висновку експерта № 79/04-2019 від 10.05.2019 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи Українського незалежного інституту судових експертизи розмір матеріальних збитків, завданих ТОВ "Господарчі товари 1722" внаслідок знищення належного йому нерухомого майна, розташованого за адресою: пр-т Маршала Рокоссовського, 3/4 в місті Києві , становить 633 034,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш слід з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто, від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 923/574/17 та від 18.06.2018 року у справі № 904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 року у справі № 916/336/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрати майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.06.2018 року по справі № 916/1371/17.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 3 ст. 140 Конституції України).

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є органом місцевого самоврядування, а отже, є суб`єктом відповідальності (за наявності всіх складових у сукупності) згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 року у справі № 826/10623/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 року визнано протиправними та скасовано приписи Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2018 №1808711 та № 1808713; визнано протиправним та скасовано доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.06.2018 №064-4253; визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення знесення нерухомого майна, а саме: нежилих будівель літ. "В" та літ. "В-1" за адресою: пр - т Маршала Рокоссовського, 3/4 в місті Києві , які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722".

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 року у справі № 826/10623/18 набрало законної сили.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Аналогічні приписи закріплені у статті 321 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 27.01.2011 року № 94 визначено, що основними завданнями Департаменту є, зокрема, контроль за станом благоустрою міста, контроль за дотриманням вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою міста Києва, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою.

Відповідно до підпункту 5.7. пункту 5 вказаного Положення, Департамент здійснює у встановленому порядку заходи щодо очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, рекламних носіїв, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів у місті Києві тощо.

Підпунктом 5.8. пункту 5 Положення передбачено, що Департамент у межах повноважень дає доручення на демонтаж (переміщення) самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.

В свою чергу, обставини неправомірності доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.06.2018 року №064-4253 станом на момент розгляду справи вже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та з урахуванням приписів частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню при розгляді цього спору.

Доручення від 12.06.2018 року №064-4253 є формою рішення розпорядчого характеру та підлягає обов`язковому виконанню, саме на виконання вказаного доручення знищено належне позивачу майно як об`єкт права власності.

Таким чином, з огляду на те, що власником знищеного майна є ТОВ "Господарчі товари 1722", рішення, на підставі якого було знищено належне позивачу на праві власності майно, визнано протиправним та скасоване в судовому порядку, суд дійшов висновку, що позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідачів

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно "суспільний інтерес" (рublіс іпterest, gепегаl іпterest, gепегаl іпterest of the соmmunity); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable геlationship of ргороrtionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У справі "Еаst/West Аllians Limited проти України" (рішення ЄСПЛ від 02.06.2014 року) ЄСПЛ встановив порушення ст. 1 Протоколу та вказав, що підприємство було позбавлене належного йому майна у надзвичайно свавільний спосіб, всупереч принципові верховенства права. Втручання держави носило не короткостроковий характер, а позивач був позбавлений доступу до свого майна тривалий час та в результаті протиправних дій державних органів втратив його. Аналогічну позицію висловлено судом у справі "Рисовський проти України" (рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 року).

Отже, за висновком суду, у даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для притягнення Комунального підприємства "Київблагоустрій" до відповідальності у вигляді стягнення збитків, заподіяних внаслідок знищення належного на праві власності позивачу нерухомого майна без законних на те підстав та повноважень.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Оскільки предметом спору є відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок знищення на підставі доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нерухомого майна та те, що суб`єктом відшкодування завданих збитків згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України є в т.ч. орган місцевого самоврядування, тобто збитки відшкодовуються за рахунок в т.ч. відповідного місцевого бюджету, суд дійшов висновку, що розмір завданих позивачу збитків підлягає стягненню саме з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі № 910/4129/17.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачами у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів-1, 2 в рівних долях.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В матеріалах справи міститься висновок висновку експерта № 79/04-2019 від 10.05.2019 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи Українського незалежного інституту судових експертизи.

Замовником вказаного експертного висновку є ТОВ Господарчі товари 1722 , яке звернулося до експертної установи із заявою № 127 від 18.04.2019 року з метою визначення розміру матеріальних збитків, завданих ТОВ Господарчі товари 1722 внаслідок знищення належних йому об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "В", що розташована за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, площею 47,4 кв.м.; нежитлової будівлі літ. "В-1", що розташована за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, площею 22 кв.м.

Тобто, метою звернення позивача до експертної установи є саме визначення розміру збитків, завданих знищенням нерухомого майна, у зв`язку з неправомірними діями відповідачів, що входить до предмету доказування в даній справі.

Таким чином, на підставі отриманого висновку експерта № 79/04-2019 від 10.05.2019 року за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи було встановлено розмір матеріальних збитків, завданих ТОВ "Господарчі товари 1722" внаслідок знищення належного йому нерухомого майна, розташованого за адресою: пр-т Маршала Рокоссовського, 3/4 в місті Києві .

Оскільки розмір завданих позивачу збитків входить до предмету доказування в даній справі, суд дійшов висновку про те, що витрати, понесені позивачем за проведення вказаної експертизи Українським незалежним інститутом судових експертизи належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи в розумінні ст. 123 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріалами справи підтверджується, що вартість оціночно-будівельної експертизи становить 16 000,00 грн.

Оплата за проведення оціночно-будівельної експертизи була здійснена позивачем на підставі платіжного доручення № 61 від 22.04.2019 року згідно виставленого рахунку № 11 від 22.04.2019 року Українського незалежного інституту судових експертизи.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи задоволення позову в даній справі та документальне підтвердження понесених витрат, суд дійшов висновку про те, що витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 16 000,00 грн. покладаються на відповідачів-1, 2 в рівних долях.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (ідентифікаційний код 37993783, адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" (ідентифікаційний код 26199708, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Господарчі товари 1722 (ідентифікаційний код 21556428, адреса: 04201, м. Київ, пр-т Маршала Рокосовського, 3/4) грошові кошти: збитків - 633 034,00 грн. (шістсот тридцять три тисячі тридцять чотири гривні).

3. Стягнути з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 34926981, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Господарчі товари 1722 (ідентифікаційний код 21556428, адреса: 04201, м. Київ, пр-т Маршала Рокосовського, 3/4) судовий збір - 4747,75 грн. (чотири тисячі сімсот сорок сім гривень 75 копійок) та витрати, пов`язані із залученням експерта - 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень).

4. Стягнути з Комунального підприємства "Київблагоустрій" (ідентифікаційний код 26199708, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Господарчі товари 1722 (ідентифікаційний код 21556428, адреса: 04201, м. Київ, пр-т Маршала Рокосовського, 3/4) судовий збір - 4747,75 грн. (чотири тисячі сімсот сорок сім гривень 75 копійок) та витрати, пов`язані із залученням експерта - 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень).

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2019р.

Суддя О.В. Котков