Постанова

від 01.10.2019 по справі 910/12604/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/12604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Бурносов Є.В.

відповідача - адвокат Шуліма Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Керуючого санацією ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" Пилипчук С.А.

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 19.06.2019

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючого), Сотнікова С.В., Доманської М.Л.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.12.2018

у складі судді: Ващенко Т.М.

у справі № 910/12604/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ"

до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"

про стягнення 1 634 187,32 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. ТОВ "Компанія "ІТЕМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 1 634 187,32 грн., з яких: 1 028 913,65 грн. інфляційних втрат та 605 273,67 грн. 3% річних.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/12604/18 позов задоволено повністю.

3. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у даній справі апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/12604/18 змінено. Стягнуто з ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на користь ТОВ "Компанія "ІТЕМ" 931 835,38 грн. інфляційних втрат та 109 950,42 грн. 3% річних, 15 624,78 грн. судового збору за подачу позовної заяви. В частині стягнення 592 401, 50 грн., закрито провадження у справі. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/12604/18 залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

5.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2007 у справі № 16/401 стягнуто з Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" 5 718 658,88 грн. заборгованості за виконані позивачем та не оплачені відповідачем роботи з розбирання, мийки та дефектовки автомобільної техніки за Договором № 25/03 від 10.03.2006. Крім того, означеним рішенням стягнуто з Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. інформаційних витрат. Стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 5 744 276,88 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2007 у справі № 16/401 набрало законної сили 17.12.2007.

5.2 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 порушено провадження у справі № 43/122 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" про банкрутство Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод".

5.3 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 у справі № 43/122 визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" (код ЄДРПОУ 33383016), який подав заяву про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 07790672) на суму 5 744 276,88 грн.

5.4 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі № 43/122 визнано кредитором Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" на суму 5 744 276,88 грн.

5.5 Постановою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122, зокрема, визнано Державне підприємство "Київський автомобільний ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 07790672) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; постановлено, що строк виконання всіх грошових зобов`язань є таким, що настав 13.02.2014; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 13.02.2014.

5.6 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122, зокрема, визнано кредитором Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" (ідентифікаційний код 33383016) на суму 6 336 678, 38 грн., з яких: 5 744 276, 88 грн. - вимоги четвертої черги, а 592 401, 50 грн. - вимоги шостої черги.

5.7 Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 яка, залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2018, постанову Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 скасовано, справу № 43/122 повернуто до Господарського суду міста Києва.

5.8 20.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 1 634 187,32 грн., з яких: 1 028 913,65 грн. інфляційних втрат за період з 28.03.2011 по 30.09.2014 та 605 273,67 грн. 3% річних за період з 28.03.2011 по 30.09.2014.

5.9 Зазначені суми позивачем нараховано на визнану рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2007 у справі № 16/401 та ухвалою Господарського суду міста Києва попереднього засідання від 26.08.2011 у справі № 43/122 про банкрутство ДП "КАРЗ", внесену до реєстру вимог кредиторів конкурсну заборгованість відповідача в сумі 5 744 276,88 грн., які були нараховані позивачем за період з 28.03.2011 по 30.09.2014 у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості робіт з розбирання, мийки та дефектовки автомобільної техніки за Договором № 25/03 від 10.03.2006.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 08.07.2019 керуючий санацією ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" Пилипчук С.А. через Північний апеляційний господарський суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 119 від 05.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/12604/18, підтвердженням чого є відтиск вхідного штампу Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

22.07.2019 касаційну скаргу керуючого санацією ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" Пилипчук С.А. Вих. № 119 від 05.07.2019 разом зі справою № 910/12604/18 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/12604/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.08.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/12604/18 за касаційною скаргою керуючого санацією ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" Пилипчук С.А. Вих. № 119 від 05.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 01.10.2019 об 10 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

10.2 З 13.02.2014 по 30.11.2017 ДП ''КАРЗ'' перебувало у ліквідаційній процедурі та керувалось положеннями Закону України ''Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом'' в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013, а тому в період з 13.02.2014 по 30.11.2017 існувала встановлена законом заборона (мораторій) щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних на грошові зобов`язання термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

11. ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" подано письмові пояснення до касаційної скарги.

12. Представник скаржника в судовому засіданні 01.10.2019 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані постанову та рішення без змін.

14. Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2019 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122, зокрема, визнано кредитором Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" (ідентифікаційний код 33383016) на суму 6 336 678, 38 грн., з яких: 5 744 276, 88 грн. - вимоги четвертої черги, а 592 401, 50 грн. - вимоги шостої черги.

19. 20.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 1 634 187,32 грн., з яких: 1 028 913,65 грн. інфляційних втрат за період з 28.03.2011 по 30.09.2014 та 605 273,67 грн. 3% річних за період з 28.03.2011 по 30.09.2014.

20. Зазначені суми позивачем нараховано на визнану рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2007 у справі № 16/401 та ухвалою Господарського суду міста Києва попереднього засідання від 26.08.2011 у справі № 43/122 про банкрутство ДП "КАРЗ", внесену до реєстру вимог кредиторів конкурсну заборгованість відповідача в сумі 5 744 276,88 грн., які були нараховані позивачем за період з 28.03.2011 по 30.09.2014 у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості робіт з розбирання, мийки та дефектовки автомобільної техніки за Договором № 25/03 від 10.03.2006.

21. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

22. Згідно зі статтями 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

23. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

24. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

25. Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

26. За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

27. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

28. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

29. Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

30. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

31. Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

32. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

33. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

34. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

35. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

36. Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

37. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

38. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

39. Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що дії відповідача є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

40. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 028 913,65 грн. інфляційних втрат та 605 273,67 грн. 3% річних, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у визначеному розмірі.

41. Доводи скаржника (пункт 10.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

41.1 Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

41.2 Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

41.3 Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

41.4 За змістом частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених статтею 175 Господарського кодексу України.

41.5 При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

41.6 Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

41.7 За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

41.8 Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

41.9 У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

41.10 При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що скасування в подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.18.) постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 про визнання Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 07790672) банкрутом, не має для позивача правових наслідків у вигляді пропущення ним строку позовної давності щодо вимог, заявлених в даній справі, і саме прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом 30.11.2017 стало підставою для звернення позивача з окремим позовом до суду про стягнення 1 028 913,65 грн. інфляційних втрат за період з 28.03.2011 по 30.09.2014 та 605 273,67 грн. 3% річних за період з 28.03.2011 по 30.09.2014.

42. Доводи скаржника (пункт 10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

42.1 Як вже було зазначено вище, постановою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122, зокрема, визнано Державне підприємство "Київський автомобільний ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 07790672) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; постановлено, що строк виконання всіх грошових зобов`язань є таким, що настав 13.02.2014; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 13.02.2014.

42.2 Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 яка, залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2018, постанову Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 скасовано, справу № 43/122 повернуто до Господарського суду міста Києва.

42.3 Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.06.2015 у справі № 907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

42.4 З огляду на викладене, обставини скасування постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122, якою припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 13.02.2014 свідчать про відсутність підстав для застосування наслідків дії мораторію.

43. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

44. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

45. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

46. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

47. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

49. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

50. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

51. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

52. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу керуючого санацією ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" Пилипчук С.А. Вих. № 119 від 05.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/12604/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/12604/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

К. М. Огороднік