Ухвала

від 07.10.2019 по справі 460/2497/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 жовтня 2019 року м. Рівне№460/2497/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., розглянувши матеріали адміністративного позову

Дочірнього підприємства "Володимирецьторф" Державного підприємства "Рівнеторф"

до Володимирецького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Володимирецьторф" Державного підприємства "Рівнеторф" з позовною заявою до Володимирецького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, у якій просить суд:

визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати винести постанову, якою зняти арешт з рахунків дочірнього підприємства Володимирецьторф державного підприємства Рівнеторф (ЄДРПОУ 31425242), відкритих у ПАТ Райффайзен банк Аваль м. Рівне та ПАТ Державний ощадний банк України у Володимирецькому ТВБВ № 10017/0145 філія-Рівненське обласне управління АТ Ощадбанк , накладений постановами ВДВС Володимиренького районного управління юстиції Рівненської області.

У позовній заяві позивач зазначає, що під час здійснення процедури припинення на підставі рішення (наказ ДП Рівнеторф від 02.12.2014 № 148) про припинення дочірньою підприємства Володимирецьторф державного підприємства Рівнеторф шляхом приєднання до державного підприємства Рівнеторф , голова ліквідаційної комісії звернувся у банківські установи з метою закриття відкритих рахунків позивача, проте з відповідей банківських установ було встановлено, що на рахунки позивача, відкриті в ПАТ Райффайзен банк Аваль та у Володимирецькому територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10017/0145 ПАТ Державний ощадний банк України накладено арешт на підставі постанов відділу ДВС Володимиренького районного управління юстиції Рівненської області № 1529 від 05.03.2012, № 6535 від 01.09.2009 та № 1585.

Вимоги позивача зумовлені тим, що листом від 19.09.2019 вих. № 7009 відповідачем проінформовано про відсутність відкритих виконавчих проваджень, стороною яких є позивач станом на 19.09.2019 та зазначено, що останні провадження завершені у 2012 з підстав передбачених пунктом 2 статті 40 Закону України Про виконавче провадження (в редакції за 1999). З огляду на те, що арешти рахунків позивача у ПАТ Райффайзен банк Аваль та у Володимирецькому територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10017/0145 ПАТ Державний ощадний банк України залишаються не знятими, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя, серед іншого, з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

З матеріалів позовної заяви суд з`ясував, що арешти на банківські рахунки позивача накладені на підставі постанов державного виконавця № 1529 від 05.03.2012, № 6535 від 01.09.2009 та № 1585.

Таким чином, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані статтею 181 КАС України (у редакції Кодексу на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до частини першої якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною другої цієї ж норми КАС України (у редакції Кодексу на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У цій нормі КАС України містяться терміни дізналася та повинна була дізнатися , що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі Мельник проти України (Заява №23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У позовній заяві позивач зазначає обставиною, що зумовила звернення до суду, отримання 25.09.2019 листа відповідача від 19.09.2019 вих. № 7009, з якого позивачу стало відомо, що станом на 19.09.2019 у відділі відсутні виконавчі провадження стороною яких є дочірнє підприємство Володимирецьторф державного підприємства Рівнеторф , а виконавчі провадження, що були відкриті стосовно позивача, завершені. Пояснює, що позивач тривалий час не здійснював господарської діяльності, у зв`язку з чим вищевказані постанови та документи, що стали підставою для відкриття виконавчих проваджень на підприємстві відсутні.

Тому позивач вважає, що звертається до суду з даним позовом в межах строків, встановлених КАС України.

Суд критично оцінює вказані доводи та зазначає, що при визначенні початку строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Це стосується і подання відповідних листів/запитів представником позивача, з відповідей на які, як зазначає позивач, стало відомо про неможливість закриття рахунків у зв`язку із накладенням арешту, а також про відсутність відкритих виконавчих проваджень, які були завершені ще у 2012 році, оскільки подання вказаних запитів як і отримання відповідей на такі не є моментом, з яким закон пов`язує саме можливість та обов`язок особи знати про стан своїх майнових прав.

Окрім того, позивачем не наведено обставин, які унеможливили звернення з відповідними запитами щодо стану рахунків у банках у 2012 році.

У постанові від 03.04.2019 у справі № 9901/896/18 (провадження № 11-33заі19) Великою Палатою Верховного Суду висловлено, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналізуючи зміст позовних вимог та враховуючи викладені позивачем доводи щодо строку звернення до суду суд дійшов висновку, що позивач міг дізнатися щодо бездіяльності відповідача, з приводу чого подано позов, з 2012 року, коли були завершені відповідні виконавчі провадження, про що йдеться у листі відповідача від 19.09.2019 за вих. № 7009, та не вчинені відповідні дії щодо зняття арешту з банківських рахунків позивача.

Проте з даним позовом позивач звернувся до суду 30.09.2019 (вх. № 17585/19). Водночас, матеріали справи не містять заяви про поновлення пропущеного строку.

При цьому, наведені позивачем доводи щодо не здійснення господарської діяльності та відсутності на підприємстві документів виконавчого провадження суд не розцінює поважною причиною пропуску строку звернення до суду, позаяк такі обставини не можуть вважатися об`єктивними перешкодами для обізнаності позивача щодо стану власних майнових справ.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Окрім того, у відповідності до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому суд звертає увагу, що належним доказом сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду є саме оригінал документа.

Так, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2019 у справі № 9901/705/18, в ухвалі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 9901/201/19 зазначено, що документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору подається до суду в оригіналі, тому є недопустимим надання ксерокопії платіжного доручення як доказу сплати судового збору.

Вказані правила порушені поданням до суду копії платіжного доручення від 27.09.2019 № 2143 з печаткою банку та підписом невстановленої особи, що свідчить про неналежне виконання наведених вимог процесуального закону при зверненні до суду з позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.

Недоліки позовної заяви позивачу слід усунути шляхом подання до суду заяви із зазначенням причин та посиланням на докази пропуску десятиденного строку звернення до адміністративного суду, а також оригіналу документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Дочірнього підприємства "Володимирецьторф" Державного підприємства "Рівнеторф" до Володимирецького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Нор У.М.