Рішення

від 26.09.2019 по справі 630/100/19

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/100/19

Провадження № 2/630/118/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участі секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 630/100/19 (провадження № 2/630/118/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа Друга Державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсною його відмову від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , засвідчену державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області 14 червня 2011 року, яка зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ № 534 по спадковій справі № 89/2011.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказував, що після смерті його батька - ОСОБА_4 відкрилася спадщина у виді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За усною домовленістю між позивачем та іншим спадкоємцем ОСОБА_2 вказаний житловий будинок успадкувала саме ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь матері. В подальшому позивач дізнався, що окрім них з матір`ю з приводу спадкового майна ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини раніше до нотаріальної контори звернувся інший син спадкодавця від іншої жінки - ОСОБА_3 Якби він знав про іншого спадкоємця ОСОБА_3 , то він би не відмовлявся від спадщини. Саме тому він був змушений звернутися з вказаним позовом до суду.

Провадження у справі було відкрито 26 березня 2019 року та копію відповідної ухвали разом з копією позову з доданими до нього матеріалами було направлено на адресу відповідачів та третьої особи. Одночасно було витребувано від Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області матеріали спадкової справи № 89/2011, яка була відкрита після смерті ОСОБА_4 .

У визначений судом строк відповідач ОСОБА_2 подала відзив, в якому вказала, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі з наступних мотивів. Так, вона є особою похилого віку і не має у власності нерухомого майна, тому ОСОБА_1 мав на меті захистити її права, наполігши на тому, що відмовиться від своєї частки у спадщині на її користь. Прибувши 14 червня 2011 року до державного нотаріуса на прийом, ОСОБА_1 пояснив, що бажає відмовитися від прийняття спадщини після смерті батька на користь матері, тобто ОСОБА_2 , проти чого вона не заперечувала. Державний нотаріус уважно їх вислухала і запевнила, що все буде добре. Завершивши процедуру оформлення заяв, державний нотаріус пояснила, що вже через місяць можна буде оформити спадкові документи на увесь будинок. Але нещодавно з`ясувалось, що державний нотаріус неналежним чином оформила заяву від імені ОСОБА_1 про відмову від спадщини, що не відповідає його волевиявленню.

У визначений судом строк ОСОБА_5 - представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3 ніякої участі у вчиненні позивачем нотаріальної дії - відмови від прийняття спадщини, не приймав та не міг перешкоджати чи обмежувати позивача у його волевиявленні. Більш того, державним нотаріусом було роз`яснено ОСОБА_1 його право на відкликання заяви про відмову від спадщини, про що зазначено в заяві, яку він особисто підписав і подав до спадкової справи. Правочин, який оспорює позивач, є одностороннім, а від так його вимоги до ОСОБА_3 є безпідставними.

Скориставшись своїм процесуальним правом, позивач ОСОБА_1 у встановлений судом строк подав відповідь на відзив, в якій наголосив на тому, що оформлена державним нотаріусом від його імені заяві від 14 червня 2011 року про відмову від спадщини не відповідала його волевиявленню і не є наслідком допущеної ним провини, а провини саме нотаріуса. На той час він мав намір відмовитися він спадщини виключно на користь матері, а не на користь усіх можливих спадкоємців. Але нотаріус не повідомила його подання іншим спадкоємцем заяви про прийняття спадщини. Якби вона його попередила, він міг взагалі прийняти інше рішення, наприклад, оформити на своє ім`я право власності на частину житлового будинку, а потім вже подарувати його матері. Тому участь в даній справі відповідача ОСОБА_3 обумовлена можливою зміно розміру частки у спадщині, яку він отримає у разі задоволення позову.

Третя особа Друга Державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області письмових пояснень по суті позову та відзивів не подала.

Інших письмових заяв по суті справи від учасників не надходило.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. В наданий суду поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що проживав в будинку з матір`ю і батьком ОСОБА_4 , який помер наприкінці 2010 року та не залишив заповіту. В червні 2011 року він разом з матір`ю прийшли на прийом до державного нотаріуса для оформлення документи щодо спадщини. Він, ОСОБА_1 , на запитання державного нотаріуса пояснив, що хоче відмовитися від спадщини на користь матері, аби у неї було постійне місце проживання. Він прийняв для себе таке рішення ще до візиту к нотаріусу. Далі ОСОБА_1 пояснив, що нотаріус його вислухала, надрукувала на комп`ютері заяву та передала йому на підпис. Він та його мати ОСОБА_2 підписали у нотаріуса усі необхідні документи та пішли додому. Те, що у батька був старший син він, ОСОБА_1 , знав лише з розповідей батька, але ніколи з ним не бачився. Якби державний нотаріус попередила про те, що ОСОБА_3 теж подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька, він, напевно, діяв у інший спосіб - теж прийняв би спадщину після батька.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні погодилась з вимогами ОСОБА_1 та просила їх задовольнити. Про обставини оформлення державним нотаріусом заяви ОСОБА_1 про відмову від спадщина відповідач ОСОБА_7 була допитана під час судового розгляду в якості свідка на підставі поданого нею клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, наголошуючи на його безпідставності, так як оспорюваний позивачем правочин є одностороннім, оскільки відповідач ОСОБА_3 участі в ньому не приймав, тому й не порушував прав та інтересів позивача. До того ж, як зазначив представник відповідача, позивач ОСОБА_1 не заявив супутніх вимог про виключення певної особи з числа спадкоємців або про визнання за ним права власності на частину спадкового майна. З іншого боку, позивачем не надані суду належні і допустимі доказів того, що він відмовився від спадщини внаслідок помилки чи впливу сторонніх осіб.

Третя особа Друга Державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області направила до суду листа з проханням проводити розгляд справи за відсутності її представника.

Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

Житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2013 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого 17 вересня 1980 року Другою Харківського району державною нотаріальною конторою за реєстр. № 1412, що підтверджується відповіддю КП Люботинське БТІ від 04 січня 2019 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 21 грудня 2010 року відділом державної РАЦС Люботинського міського управління юстиції Харківської області.

На момент смерті ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 і мав спільного з нею сина ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 15 жовтня 1980 року та свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 18 жовтня 1980 року відповідно.

Згідно з іншим документом - свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 09 вересня 1975 року, ОСОБА_4 також був батьком ОСОБА_3 , який є відповідачем по даній справі.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 14 березня 2011 року про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 державним нотаріусом Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Редіною І.А. було відкрито 14 березня 2011 року спадкову справу № 89/2011, час реєстрації справи 16-30 год. Вказана заява виконана машинописним текстом з застосуванням комп`ютерної техніки, підписана особисто заявником та зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за № 221.

Реєстрація спадкової справи № 89/2011 в Спадковому реєстрі підтверджується відповідним витягом № 26369531 від 14 березня 2011 року, час 16-38 год. Відкриттю спадкової справи перебувало отримання державним нотаріусом витягів № 26369257 від 14 березня 2011 року, час 16-23 год., та № 26369288 від 14 березня 2011 року, час 16-25 год., зі Спадкового реєстру щодо наявності відкритих спадкових справи та заповітів після померлого ОСОБА_4

14 червня 2011 року до державного нотаріуса Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Редіної І.А. звернулись ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з заявою про відмову від спадщини свого батька ОСОБА_4 Обидві заяви виконані машинописним текстом з застосуванням комп`ютерної техніки, підписані особисто заявниками та зареєстровані одночасно о 15-30 год. в книзі обліку спадкових справ за № 535 і № 534 відповідно.

Відповідно до ст.ст. 1261, 1268, 1269 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки; малолітня, неповнолітня особа вважаються такими, що прийняли спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; в іншому випадку спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно - і право розпорядження ним.

Суд приходить до переконання, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_8 , які у належний спосіб прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , набули право власності, хоча і в обмеженому обсязі, на житловий будинок АДРЕСА_1 . Відсутність у відповідачів свідоцтва про право власності на спадщину у виді спірного житлового будинку лише обмежує їх в розпорядженні нерухомим майном.

Наразі суд не вирішує питання визначення чи розподілу часток у спадщині кожного зі спадкоємців. Але без сумніву права та інтереси спадкоємців, пов`язані з володінням спадщиною, можуть зазнати впливу внаслідок з`явлення інших спадкоємців, як тих, які постійно проживали разом зі спадкодавцем, так і тих, яким визначений додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Від так твердження представника відповідача про безпідставність залучення позивачем до участі в справі ОСОБА_3 є помилковими.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст.ст. 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 63 Закону України Про нотаріат в редакції, яка була чинною на час подання сторонами заяв щодо спадщини, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

Відповідно до п. 231 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 20/5 від 03 березня 2003 року, яка була чинною до 07 березня 2012 року, нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ. У книзі обліку спадкових справ реєструються: заяви про прийняття спадщини; заява про відкликання заяви про прийняття спадщини; заява про видачу свідоцтв про право на спадщину, про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстрованої першою, заводиться спадкова справа на ім`я померлого. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також реєструються в книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку. На всіх заявах зазначаються час їх надходження та номер спадкової справи.

За ініціативою відповідача ОСОБА_2 суд провів її допит в якості свідка щодо подій, пов`язаних з поданням позивачем ОСОБА_1 заяви про відмову від спадщини. Так, свідок ОСОБА_2 пояснила, що невдовзі після укладення шлюбу з ОСОБА_4 дізналася від нього про його першу дружину та старшого сина, з яким, до речі, колишня дружина не дозволяла бачитися і спілкуватися. Після смерті чоловіка вона, ОСОБА_2 , ходила до державної нотаріальної контори за отриманням консультації про порядок оформлення спадщини. Державний нотаріус їй усе роз`яснила і порадила прийти до нотаріальної контори для подачі документів за кілька днів до закінчення шестимісячного строку після смерті чоловіка. Свідок також пояснила, що її син ОСОБА_1 запропонував оформити спадщину, тобто житловий будинок в цілому, лише на її ім`я, аби менше витрачатися на оформлення документів та щоб у неї, як у людини похилого віку, було своє житло. Вона не стала сперечатися та вони згодом вибрали день, коли спільно могли піти до нотаріальної контори. Зібравши необхідні документи, вони разом прийшли до державної нотаріальної контори та звернулися саме до того державного нотаріуса, яка раніше її консультувала. Далі, як наголосила свідок, здійснюючи прийом, державний нотаріус довго переглядала паперову книгу та повідомила, що інших спадкоємців після померлого ОСОБА_4 немає. Потім державний нотаріус поцікавилась, скільки осіб будуть оформлювати спадщину. Свідок ОСОБА_2 підтвердила суду, що її син ОСОБА_1 пояснив державному нотаріусу, що вирішив відмовитися від спадщини, аби увесь будинок дістався матері, на що нотаріус лише відповіла, що так буде навіть простіше з оформленням документів. Потім нотаріус на надрукувала дві заяви та передала їм на підпис, вони їх підписали та пішли додому, переконані в тому, що від тепер житловий будинок належить лише їй, ОСОБА_2 . Про те, що за прийняттям спадщини після смерті її чоловіка звернувся ще й ОСОБА_3 , вона дізналася лише на початку цього року.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_2 , суд сприймає ї як правдиві та достовірні, бо вони надані особою, яка особисто була присутньою під час оформлення державним нотаріусом заяви від імені ОСОБА_1 , та відображають сутність допущеного державним нотаріусом ОСОБА_9 недбальства при оформленні такої заяви, що також підтверджується дослідженими письмовими документами.

Так, суд звертає увагу на ту обставину, що 14 червня 2011 року перевірку наявності заведеної спадкової справи після померлого ОСОБА_4 державним нотаріусом було здійснено у Спадковому реєстрі лише о 18-00 год., тобто через 2,5 год. після прийняття заяв від спадкоємців ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що підтверджується витягом № 27220303 від 14 червня 2011 року. З цього суд робить висновок, що номер спадкової справи на обох заявах спадкоємців був проставлений державним нотаріусом рукописним способом вже після отримання відповідного витягу.

Іншим побічним доказом, який вказує на неналежне виконання державними нотаріусом Редіною І.А. своїх обов`язків під час вчинення нотаріальних дій, є відповідь Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 11 червня 2019 року про проведення наприкінці 2010 року позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства Другою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, завідувачем якої була на той час ОСОБА_9

Показаннями відповідача ОСОБА_2 , наданими суду у якості свідка, в сукупності з іншими доказами встановлено, що державним нотаріусом Редіною І.А. не було виконано всіх передбачених законодавством дій задля запобігання допущенню помилки при підписанні заяви про відмову від прийняття спадщини: не було встановлено наявність спадкової справи після померлого ОСОБА_4 , відритої на підставі заяві ОСОБА_3 ; не було повідомлено позивача ОСОБА_1 про наявність іншого спадкоємця, який виявив бажання прийняти спадщину; не було встановлено, чи позивач повною мірою усвідомлював значення відмови від прийняття спадщини та не було роз`яснено правові наслідки відмови від прийняття спадщини з огляду на наявність інших спадкоємців, які не входять до кола членів його сім`ї.

Крім того, сам по собі факт прочитання спадкоємцем тексту оспорюваного правочину та роз`яснення нотаріусом суті правочину не може бути беззаперечною підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього правочину недійсним. Натомість, положення статті 1270 ЦК України та частини шостої статті 1273 ЦК України не позбавляють особу, яка вчинила такий односторонній правочин, права на його оскарження у судовому порядку, а лише встановлюють строк, протягом якого відмова від прийняття спадщини може бути відкликана. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №334/1221/16-ц та у справі №273/175/16-ц від 28.02.2018, висновки якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 4 ст.263 ЦПК України).

Таким чином, відмова від спадщини не була безумовною та беззастережною. Позивач станом на 14 червня 2011 року сприймав підписаний ним текст заяви про відмову від прийняття спадщини саме як пришвидшення процесу оформлення спадщини в цілому на ім`я матері, як формальність, а не як відмову від належної йому частини спадщини, внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки не був поінформований державним нотаріусом про наявність іншого спадкоємця. Тобто, написання заяви про відмову від спадщини було зумовлене помилкою позивача щодо природи даного правочину, що, в свою чергу, є підставою для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною. Тому суд задовольняє позов в повному обсязі.

Одночасно з цим суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору в сумі 1152,60 грн., які документально підтверджені, в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 229, 1261, 1268, 1269, 1270, 1274 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати відмову ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , від прийняття спадщини від 14 червня 2011 року, засвідчену державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Редіною І.А. та зареєстровану в реєстрі за № 534, недійсною.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , витрати по оплаті судового збору в сумі 576,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , витрати по оплаті судового збору в сумі 576,30 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2019 року.

Суддя О. О. Малихін