Постанова

від 07.10.2019 по справі 826/7048/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7048/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карраген" до Головного Управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карраген" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення (складення висновку) про повернення позивачу надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705, зобов`язання відповідача прийняти у відповідності до законодавства рішення (складення висновку) про повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705 та зобов`язання відповідача підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо не складення висновку про повернення позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Карраген" надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705, зобов`язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карраген" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Карраген" подало до ДПІ у Печерському районі листи-заяви від 09 лютого 2017 року вих. №0001/0902, від 17 лютого 2017 року вих. №0002/0902, від 27 лютого 2017 року вих. №0003/0902, від 13 березня 2017 року вих. №0004/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0005/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0006/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0007/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0008/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0009/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0010/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0011/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0012/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0013/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0014/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0015/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0016/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0017/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0018/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0019/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0020/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0021/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0022/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0023/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0024/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0025/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0026/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0027/1303, від 17 травня 2017 року вих. №1705, в яких зазначало про надміру сплачені кошти з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) згідно платіжних доручень від 26 червня 2014 року, від 27 серпня 2014 року та 29 вересня 2014 року, наявну переплату, підтверджену даними електронного кабінету платника та листами ДПІ у Печерському районі, у зв`язку із чим просило повернути (перерахувати) надміру сплачені кошти у розмірі 1 145 068,44 грн. на поточний рахунок товариства.

У відповідь на заяви позивача ДПІ у Печерському районі у листах від 13 березня 2017 року №7589/10, від 29 березня 2017 року №8564/10, від 13 березня 2017 року №7587/10, від 13 березня 2017 року №7588/10, від 22 травня 2017 року повідомила, що згідно інформаційних баз даних ДФС України, в ІКПП з податку на додану вартість позивача обліковується переплата у розмірі 1 145 068,44 грн., яка частково виникла згідно платіжного доручення від 27 червня 2014 року №74: "сплачено ПДВ у сумі 1 270 000,00 грн. (код сплати 160 - надходження до бюджету коштів за результатами роботи підрозділів Головного оперативного управління". Згідно електронної виписки по рахункам Державної казначейської служби України в платіжному дорученні №74 від 27 червня 2014 року в полі призначення платежу підприємством зазначено наступне: "*;160;38750930; податок на додану вартість за травень 2014 року. Без ПДВ.;", при цьому згідно ІКП з податку на додану вартість обліковується нарахування за травень 2014 року в сумі 1 201,00 грн. Тому переплата не відповідає статті 43 Податкового кодексу України. Враховуючи вищезазначене, переплата у сумі 1 145 068,44 грн. не відповідає вимогам статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового податкового зобов`язання залишаються без виконання.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

У відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України регламентує Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територіальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі по тексту - Порядок).

Разом з тим, за змістом пунктів 10, 11 Порядку висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішеннями, прийнятими державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є факт помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, відсутність у платника податків податкового боргу та воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Таким чином, з урахуванням змісту позовних вимог, у межах спірних правовідносин належить встановити факт надмірної сплати ТОВ "Карраген" суми грошових зобов`язань в розмірі 1 145 068,44 грн., відсутність податкового боргу та подання заяви про повернення коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Карраген" згідно платіжного доручення від 26 червня 2014 року №74 сплатило 1 270 000,00 грн. податку на додану вартість за травень 2014 року.

При цьому, у листах-відповідях на заяви позивача відповідач визнав, що станом на день звернення, зокрема, із заявою від 17 травня 2017 року вих. №1705 про повернення коштів, за ТОВ "Карраген" обліковувалась переплата в сумі 1 145 068,44 грн.

Відповідач надав суду копії інтегрованих карток платника податків з податку на додану вартість, з якої видно, що станом на 31 грудня 2017 року у позивача наявна переплата в сумі 1 145 068,44 грн.

Наведене свідчить, що факт надмірної сплати суми податку на додану вартість, сплаченого згідно платіжного доручення від 26 червня 2014 року №74 у розмірі 1 145 068,44 грн. (переплата) підтверджується.

Факт наявності надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1 145 068,44 грн. відповідачем не заперечується та не спростований.

Як встановлено вище, ТОВ "Карраген" подало до відповідача заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів; доказів наявності у відповідача податкового боргу відповідачем до суду не надано.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на повернення з бюджету надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Втім, відповідачем не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що ним складено висновок про повернення ТОВ "Карраген" надмірної сплати суми податку на додану вартість, у розмірі 1 145 068,44 грн., та подано його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Наведене, на думку суду, свідчить про допущення ДПІ у Печерському районі протиправної бездіяльності щодо не вчинення дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань на підставі відповідних заяв.

Водночас, відповідачем не наведено жодних обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення.

Посилання відповідача на те, що заява про повернення коштів не відповідає вимогам статті 43 Податкового кодексу України судом не береться до уваги, оскільки законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених податкових платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб`єкта господарювання до податкового органу із відповідною заявою; 2) встановлення податковим органом наявності факту переплати; 3) складання ним відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення заявнику надміру сплачених коштів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, визначені статтею 43, що необхідні для виникнення у нього права на повернення з бюджету надміру сплачених сум грошового зобов`язання, а саме: у позивача виникла переплата з податку на додану вартість; позивач у визначений Податковим кодексом України строк подав відповідачу письмову заяву, в якій просив повернути переплату та зазначив реквізити для перерахування коштів (на поточний рахунок позивача в установі банку). При цьому, на день подання заяви у позивача був відсутній податковий борг.

Вищенаведене свідчить, що відповідач повинен був підготувати висновок про повернення позивачу переплати у вказаній вище сумі з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові державного казначейства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не складення висновку про повернення позивачу надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У свою чергу пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою застосування цього положення є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В даному випадку належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача підготувати та подати відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення позивачу відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Разом із тим, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти у відповідності до законодавства рішення (складення висновку) про повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705, фактично дублює вимогу про зобов`язання підготувати та подати висновок до відповідного органу казначейства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного Управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку