Постанова

від 10.08.2020 по справі 826/7048/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/7048/17

адміністративне провадження № К/9901/30959/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

секретаря судових засідань: Носенко Л.О.,

за участі:

представника позивача: Куракіна Ю.В.,

представника відповідача: Ткача С.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року (головуючий суддя Кузьменко В.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карраген"

до Головного управління ДПС у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва,

про визнання протиправними дій зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карраген" (надалі також - ТОВ "Карраген", Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві; (надалі також - ГУ ДФС, Відповідач, в подальшому замінено на правонаступників - Головне управління ДФС у м. Києві, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення (складення висновку) про повернення Позивачу надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705;

- зобов`язати ГУ ДФС прийняти рішення про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість в сумі 1 145 068,44 грн. та підготувати і надати висновок до органу казначейства про повернення надмірно сплаченого податку.

Обґрунтовуючи позовну заяву зазначив, що відповідач безпідставно відмовив Позивачу у поверненні коштів, які Позивачем були надміру сплачені як податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що підтверджується відповідними наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нескладення висновку про повернення Позивачу надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705та; зобов`язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ТОВ "Карраген" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1145068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Позивачем, як платником податків, що подав заяву про повернення надміру сплаченого податку, доведено наявність передбачених Податковим кодексом України (надалі також - ПК України) передумов, за результатами аналізу яких відповідач не міг вчинити інших, аніж подання висновку про повернення надміру сплачених зобов`язань, дій. При цьому суди зазначили, що відповідачем не наведено жодних обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні Позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з дотриманням вимог законності та обґрунтованості, Позивач просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Карраген" подало до відповідача заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів.

Відповідач відмовив Позивачу у поверненні надмірно сплачених грошових коштів, посилаючись на те, що заява про повернення коштів не відповідає вимогам статті 43 Податкового кодексу України. При цьому відповідачем зазначено, що згідно з інформаційними базами даних ДФС України в ІКПП з податку на додану вартість Позивача обліковується переплата у розмірі 1 145 068,44 грн., яка частково виникла згідно з платіжним дорученням від 27 червня 2014 року №74: "сплачено ПДВ у сумі 1 270 000,00 грн. (код сплати 160 - надходження до бюджету коштів за результатами роботи підрозділів Головного оперативного управління"). Згідно електронної виписки по рахункам Державної казначейської служби України в платіжному дорученні №74 від 27 червня 2014 року в полі призначення платежу підприємством зазначено наступне: "*;160;38750930; податок на додану вартість за травень 2014 року. Без ПДВ.;", при цьому згідно ІКП з податку на додану вартість обліковується нарахування за травень 2014 року в сумі 1 201,00 грн.

Тобто фактичною підставою відмови у поверненні надміру сплачених податків стали висновки про те, що фактично кошти, з приводу правомірності не повернення яких виник спір, є надходженням до бюджету коштів за результатами роботи підрозділів Головного оперативного управління, і не є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначає, що в ході судового розгляду судами не надано належної правової оцінки не надано оцінку тому, що відповідні кошти не відповідають критеріям, визначеним статтею 43 ПК України, оскільки сплачені за результатами роботи правоохоронних органів.

Крім того, на думку Відповідача, судами не надано належної правової оцінки наявності кримінального провадження стосовно підозри у вчиненні злочину ОСОБА_1 , передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, а саме заниження суми податку на додану вартість за 2013-2014 роки у розмірі 1 264 123,13 грн. Зазначене свідчить про неузгодженість надмірної сплати суми податку на додану вартість.

3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Представник Позивача у відзиві та під час судового засідання посилався на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та зазначає про необґрунтованість та безпідставність викладеної у касаційній скарзі позиції податкового органу.

Позивач посилається на безпідставність посилань Відповідача на те, що відповідні кошти є відшкодуванням завданої шкоди ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, оскільки ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року ухвалу Печерського районного суду міста Києві від 10 червня 2015 року у справі №757/2838/15-к скасовано.

З урахуванням наведеного, Позивач вважає, що відповідні кошти підлягають поверненню Позивачу у порядку, визначеному положеннями ПК України.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, в межах встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), виходить з такого.

Спірні правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України, положення якого регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з положеннями підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

За вимогами пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманного висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платником податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Сукупність наведених норм у взаємозв`язку дають підстави для висновку, що податковий орган має повноваження щодо підготовки висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, лише у разі якщо такі грошові зобов`язання є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями, тобто сумою коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Разом з тим, встановлені під час розгляду справи обставини не дають підстави вважати, що відповідні кошти, про повернення яких просив Позивач, відповідають критеріям помилково (надміру) сплачених зобов`язань, адже у ході судового процесу не оціненими лишились доводи контролюючого органу щодо того, що відповідні кошти були оплачені в рамках кримінального провадження з кодом 160, що означає надходження до бюджету коштів за результатами роботи підрозділів Головного оперативного управління.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, фактично виходили лише із того, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача наявна переплата в сумі 1 145 068,44 грн.

Разом з тим, податковий орган під час судового розгляду наполягав на тому, що відповідні кошти, хоч і значаться як переплата, мають іншу правову природу, адже були сплачені ТОВ "Карраген" в рамках розслідування кримінального провадження.

На підтвердження наявності кримінального провадження щодо директора ТОВ "Карраген" в матеріалах справи (а.с. 99-100) міститься копія ухвали Печерського районного суду міста Києві від 10 червня 2015 року у справі №757/2838/15-к, згідно з якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України. У цьому судовому рішенні зазначено, що 26 червня 2014 року, тобто ще до оголошення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, ТОВ "Карраген" було добровільно сплачено до державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість в повному обсязі у розмірі 1 270 000,00 грн.

Спростовуючи доводи податкового органу, Позивач надав до суду першої інстанції копію ухвали Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року, якою ухвалу Печерського районного суду міста Києві від 10 червня 2015 року у справі №757/2838/15-к скасовано.

Так, статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, жодної оцінки цим судовим рішенням в аспекті дослідження фактичних даних щодо правової природи сплачених Позивачем коштів судами попередніх інстанцій не надано.

Не досліджено й результати розслідування відповідного кримінального провадження, порушеного щодо керівника ТОВ Карраген .

Не надано судами належної оцінки й наявному у матеріалах справи платіжному дорученню від 26 червня 2014 року №74 (а.с. 40) щодо сплати 1 270 000 грн в контексті призначення такого платежу, а також в розумінні підстав виникнення у ТОВ "Карраген" обов`язку (права) сплачувати відповідні грошові зобов`язання.

Обставини щодо правової природи сплачених Позивачем коштів, які, як він вважає, відповідають критеріям, визначеним підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 та статтею 43 ПК України, входить до предмету доказування для цілей вирішення вказаного спору.

Разом з тим, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, такі обставини судами попередніх інстанцій, як того вимагають правила Кодексу адміністративного судочинства України, не встановлювалися.

Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта чи вчинення (не вчинення) ним відповідної дії, які є предметом судового контролю, становить невід`ємну частину справедливого судового розгляду.

Наведене вище свідчить про те, що рішення судів як першої, так і суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило повне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в силу норм процесуального закону є підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд.

Тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Аналогічний підхід щодо застосування відповідних норм податкового законодавства було застосовано Верховним Судом при ухваленні постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 1140/2403/18.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням процесуальних норм, що унеможливило встановлення обставин, необхідних для вирішення спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати з передачею справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 3, 344, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі №826/7048/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

М.М. Гімон