Ухвала

від 07.10.2019 по справі 333/3591/18

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/3591/18

Провадження № 2-3/333/53/19

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Дмитрієвої М.М.,

за участю секретаря Здановської К.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Щасливої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позовної заяви у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, яка ухвалою суду від 01 серпня 2018 року прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

16 січня 2019 року позивачем до суду надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчудження квартири АДРЕСА_1 , в обгрунтування якої вказано, що 20 червня 2018 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 23 863 дол. США. Оскільки відповідач не виконує зобов`язання із повернення боргу, то позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості. З метою забезпечення виконання рішення суду у разі його задоволення, позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу.

Ухвалою Комунарського районного суду від 21 травня 2019 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2019 року ухвала Комунарського районного суду від 21 травня 2019 року скасована, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову прийнята до розгляду, призначено судове засідання на 02 серпня 2019 року.

02 серпня 2019 року судове засідання було відкладено на 09 вересня 2019 року через неявку сторін у справі.

09 вересня 2019 року ухвалою суду заявлений представником відповідача ОСОБА_3 відвід судді Дмитрієвої М.М. визнано необґрунтованим, справу передано до канцелярії суду у порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12 вересня 2019 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сідельникової О.Л. про відвід судді Дмитрієвої М.М. відмовлено.

Судове засідання 26 вересня 2019 року було відкладено на 07 жовтня 2019 року за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Додонов П.О. дав пояснення, аналогічні викладеним у заяві про забезпечення позову від 16 січня 2019 року, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Щаслива М.О. проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечувала. Вказала, що відповідач позовні вимоги про стягнення заборгованості не визнає, оскільки ніякі кошти не позичала у позивача. Окрім цього, нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, є єдиним місцем проживання відповідача, тому наміри щодо її відчуження у неї відсутні. Також позивачем не доведено, що вартість квартири є співмірною із розміром заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Вивчивши клопотання, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Заява про забезпечення позову, згідно зі ст. 151 ЦПК України, повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що вищевказане майно може бути відчужене його власником - відповідачем ОСОБА_3 , внаслідок чого, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

На цей час судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 09 вересня 2019 року за № 180208855.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно зі ст. 1 Конвенцією про захист прав і основних свобод людини високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, у разі відчуження відповідачем зазначеного нерухомого майна, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним і достатнім по справі накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно зі ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає.

Враховуючи обставини справи, застосований судом вид забезпечення позову, суд приходить до висновку, що на даний час необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення немає.

Проте, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153, 157, 260 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі угоди про розподіл спільного майна подружжя від 19 лютого 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І.О.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Копію ухвали направити для виконання до Комунарському відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та сторонам для відома.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текс ухвали складено 08 жовтня 2019 року

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва

Адреса стягувача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1

Адреса боржника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Строк пред`явлення ухвали до виконання - 08 жовтня 2022 року.

Дата видачі - 08 жовтня 2019 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва

Секретар: К.Ю. Здановська