Постанова

від 03.10.2019 по справі 136/559/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 136/559/18

провадження № 61-10049св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Прилуцьке ,

представник відповідача -Семибратова Тетяна Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке на рішення Липовецького районного суду Вінницької області, у складі судді Стадника С. І., від 11 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,від 17 квітня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке (далі - ТОВ Прилуцьке ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним .

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0491 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:0155), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. На підставі договору оренди землі від 12 березня 2014 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Прилуцьке було зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки. Вказаний договір вона не підписувала.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд недійсним договір оренди землі від 12 березня 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Визнано недійсним договір оренди землі від 12 березня 2014 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0491 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:0155), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір оренди землі є недійсним у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на його укладання, оскільки він вказаного договору не підписував, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Суд апеляційної також надав оцінку доводам апелянта та вказав, що позивач звернувся до суду з цим позовом умежах строку позовної давності, оскільки заявниця дізналась про існування спірного договору оренди землі у травні 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ТОВ Прилуцьке подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи, не надано належної правової оцінки іншим доказам, окрім висновку судової почеркознавчої експертизи, якими підтверджено отримання позивачем орендної плати за спірну земельну ділянку з 2014 року. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Суди не врахували, що позивач не мала жодних об`єктивних перешкод довідатися про наявність договору оренди землі з часу його укладення, як власник земельної ділянки могла і повинна була довідатись про порушення своїх прав, оскільки частина перша статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

У вересні 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група (далі - ТОВ СХК Вінницька промислова група ) направлено до суду касаційної інстанції клопотання про заміну сторони правонаступником.

Клопотання мотивовано тим, що 29 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 11561120033000515 про припинення ТОВ Прилуцьке за рішенням засновників, а заявник, ТОВ СХК Вінницька промислова група , є правонаступником всіх прав і обов`язків ТОВ Прилуцьке .

Посилаючись на викладене, ТОВ СХК Вінницька промислова група просило залучити його до участі у справі, як правонаступника ТОВ Прилуцьке .

Статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи те, що ТОВ СХК Вінницька промислова група набуло всіх прав і обов`язків ТОВ Прилуцьке , заявлене клопотання підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0491 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:0155), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується державним актом серії ВН № 202576 про право власності на земельну ділянку від 01 лютого 2006 року.

12 березня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Прилуцьке договір оренди землі, предметом якого є вищевказана земельна ділянка. На підставі зазначеного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Прилуцьке було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522284000:04:000:0155 строком на 5 років.

ОСОБА_1 стверджувала, що про існування вказаного правочину дізналася після того, як у травні 2017 року отримала від ТОВ Прилуцьке матеріали реєстраційної справи.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-юридична фірма Соломон №059/18 від 09 листопада 2018 року підпис у графі Орендодавець оспорюваного договору оренди землі від 12 березня 2014 року виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою, з деяким наслідуванням її справжнього підпису.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено відсутність волевиявлення позивача на укладання спірного договору оренди землі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.

Судами встановлено, що позивачу стало відомо про існування оспорюваного договору оренди землі у травні 2017 року після отримання з ТОВ Прилуцьке матеріалів реєстраційної справи.

Оскільки за встановлених судами фактичних обставин справи позивач до травня 2017 року не знала по існування письмового договору оренди землі, то факт такої обізнаності і є початком перебігу строку позовної давності.

Таким чином строк позовної давності позивач не пропустила.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що перебіг строку позовної давності починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення договору від його імені.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачу було відомо про існування оспорюваного договору, оскільки позивач отримував орендну плату за користування землею, суди попередніх інстанції обґрунтовано визнали такими, що не свідчать про пропуск позовної давності. При цьому, вказані обставини не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення

позивача на укладання оспорюваного договору на умовах, що у ньому викладені, оскільки безспірно доведено, що підпис у договорі виконаний не ОСОБА_1 .

Оскільки підставою позову ОСОБА_1 було непідписання спірного договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення даної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, тобто про факт укладення з відповідачем письмового договору оренди землі на тих умовах, що зазначені у цьому договорі.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що правовідносини за договором оренди землі між сторонами у встановленому законом порядку не виникали, а перебіг строку позовної давності почався з часу, коли позивачу стало відомо про існування такого договору, тобто з травня 2017 року.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 55, 207, 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити клопотання товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група про залучення правонаступника до участі у справі.

Залучити товариство з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група до участі у справі № 136/559/18 в якості правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке .

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська