Постанова

від 25.09.2019 по справі 236/2480/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 236/2480/16-ц

провадження № 61-29224св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 травня 2017 року у складі судді Ткачова О. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Корчистої О. І., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , у якому просив визнати недійсною довіреність, видану ним 09 жовтня 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Трубніковим А. О. та зареєстровану у реєстрі за № 1362, згідно з якою він уповноважував ОСОБА_2 продати житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0943 га, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що він до нотаріуса з заявами не звертався, належне йому майно продавати не збирався, а бажав обміняти свій будинок на квартиру, ніяких правочинів не укладав та від покупця коштів не отримував, просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду, яким залишено без змін рішення суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди не врахували заяву відповідача про визнання позову та не застосували частину четверту статті 174 ЦПК України.

Суди не надали оцінки діям нотаріуса, який не вчинив необхідних дій, направлених на роз`яснення наслідків видачі спірної довіреності, а отже її посвідчення відбулося поза з`ясуванням дійсної волі позивача щодо суті вчиненої дії в частині її наслідків та правової природи правочину, на вчинення якого ця довіреність видавалась.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності та витребувано з Краснолиманського міського суду Донецької області зазначену справу.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу № 2-8318/10/02 передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 жовтня 2015 року ОСОБА_1 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Трубніковим О. О. та зареєстровану в реєстрі за № 1362, згідно з якою він уповноважив ОСОБА_2 продати житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0943 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1423087600:01:000: 0053 , що розташовані на АДРЕСА_1 .

13 жовтня 2015 року ОСОБА_2 , на підставі вказаної довіреності, продав будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу укладеного між сторонами.

03 та 09 вересня 2015 року ОСОБА_1 надав дві розписки про отримання ним 100,00 та 150,00 доларів США в рахунок продажу ділянки на АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був предметом судового розгляду.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання правочину (договору купівлі-продажу) недійсним, повернення сторін у первісний стан, визнання права власності на нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями вказаних статей зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним в відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Частиною першою статті 245 ЦК Українивизначено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до законодавства має вчинятися правочин.

Згідно зі статтею 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.

Суди встановили, що довіреність підписана ОСОБА_1 , у якій зазначено, який саме правочин може вчиняти його представник ОСОБА_2 : продати житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані на АДРЕСА_1 , одержати грошові кошти від продажу. Крім того, власноруч ОСОБА_1 зроблений запис Довіреність мною прочитана .

У довіреності також зазначено, що вона видана на підставі раніше укладеного усного договору між сторонами, без права передоручення строком на три роки і дійсна до дев`ятого жовтня дві тисяча вісімнадцятого року .

Існування домовленості між позивачем та відповідачем про намір саме продати житловий будинок та земельну ділянку, про що і видана довіреність, підтверджено допитаними під час розгляду справи судом першої інстанції свідками та нотаріусом, який посвідчував договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що довіреність підписана ОСОБА_1 та при її видачі воля останнього була направлена на надання своєму сину ОСОБА_2 права саме на продаж будинку і земельної ділянки, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання довіреності недійсною.

Посилання на те, що суди не врахували заяву відповідача про визнання позову та не застосували частину четверту статті 174 ЦПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки суд ухвалює рішення про задоволення позову в разі визнання відповідачем позову лише за наявності для того законних підстав. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами .

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400 , 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук