Постанова

від 04.10.2019 по справі 902/1077/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року Справа № 902/1077/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2019 р. у справі №902/1077/15 (суддя Тварковський А.А. повний текст рішення складено 01.07.2019 р.)

за позовом військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

до відповідачів: Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-ДВ", товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест"

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Гніванська міська рада Тиврівського району Вінницької області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Міністерство аграрної політики та продовольства України

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договору оренди землі від 04.03.2009 р., договору суборенди землі від 01.10.2009 р. та зобов`язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати земельну ділянку законному землекористувачу - Міністерству оборони України

за участю представників сторін:

прокурор - не з`явився;

позивача (Міністерства оборони України) - Сосна О.М.;

позивача (КЕВ м. Вінниця) - Зільберт О.Є. ; Рибак Н.Б. ;

відповідачів (ТОВ "Водолій-ДВ" та ТОВ "Поділлялатінвест") - Варцаба С.А.;

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, фермерського господарства "Водолій-ДВ", товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 р. №92, визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2009 р., договору суборенди землі від 01.10.2009 р. та зобов`язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати земельну ділянку Міністерству оборони України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка віднесена до земель оборони та її єдиним законним користувачем є Міністерство оборони України в особі КЕВ м. Вінниця, в той час як Жмеринська РДА розпорядженням від 23.02.2009 р. №92 безпідставно розпорядилась вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим укладення оспорюваних договорів оренди землі від 04.03.2009 р. та суборенди землі від 01.10.2009 р. відбулось з порушенням положень ст. ст. 77, 123, 124 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", а тому спірна земельна ділянка підлягає поверненню Міністерству оборони України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 р. позов задоволено частково. Провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 р. №92 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Водолій-ДВ" на території Демидівської сільської ради" припинено. Визнано недійсним договір оренди землі від 04.03.2009 р., укладений між Жмеринською РДА та ФГ "Водолій-ДВ". Визнано недійсним договір суборенди землі від 01.10.2009 р., укладений між ФГ "Водолій-ДВ" та ТОВ "Поділлялатінвест". Зобов`язано ТОВ "Поділлялатінвест" передати земельну ділянку площею 399,9250 га (кадастровий номер 0521080600:03:001:0025) Міністерству оборони України.

Припиняючи провадження в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92, місцевий суд виходив з того, що Вінницькою обласною державною адміністрацією винесено розпорядження №170 від 24.03.2016 р. "Про скасування розпорядження голови Жмеринської РДА від 23.02.2009 р. № 92", а тому станом на день прийняття рішення, відсутній предмет спору у вказаній частині позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині (про визнання недійсним договорів оренди землі від 04.03.2009 р. та суборенди землі від 01.10.2009 р., а також про зобов`язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати спірну земельну ділянку Міністерству оборони України) місцевий суд виходив з того, що Жмеринська РДА не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, в тому числі передавати в оренду, адже дана земельна ділянка на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони, ця земельна ділянка підлягає поверненню Міністерству оборони України.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ "Водолій-ДВ" (правонаступник ФГ "Водолій-ДВ") про застосування позовної давності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 р. скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 р. в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 01.10.2009 р., укладеного між ФГ "Водолій-ДВ" та ТОВ "Поділлялатінвест". Прийнято в цій частині нове рішення, яким провадження у справі закрито. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 01.10.2009 р., суд апеляційної інстанції зазначив про те, що зобов`язання сторін за вказаним договором припинилися у зв`язку із укладенням нового договору суборенди землі від 02.01.2015 р., а тому визнання договору суборенди землі від 01.10.2009 р. недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив своє існування.

В частині інших позовних вимог, апеляційний суд погодився з мотивами місцевого суду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 р. у справі № 902/1077/16 скасовано. Справу № 902/1077/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Приймаючи дану постанову, суд касаційної інстанції зазначив, що звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначав про те, що оспорюваними розпорядженнями Жмеринської РДА від 23.02.2008 р. №92, договорами оренди землі від 04.03.2009 р. та суборенди землі від 01.10.2009 р. порушено права держави на спірну земельну ділянку, підтверджені державним актом на право постійного користування земельною ділянкою за серією Б в„–000284 .

Разом з тим, досліджуючи питання дійсності вказаного державного акта на право користування земельною ділянкою за серією Б № 000284 , суди попередніх інстанцій не надали оцінки розпорядженню Жмеринської РДА від 11.03.2008 р. №151 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Демидівської сільської ради", а також рішенню Вінницького окружного адміністративного суду України від 21.09.2011 р. у справі № 2а/0270/3440/11 за позовом заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі КЕВ м.Вінниці до Жмеринської РДА, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Демидівської сільської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 11.03.2008 р. №151 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Демидівської сільської ради".

Вирішуючи спір та з`ясовуючи наявність у позивача права на спірну земельну ділянку, судами також не надано оцінки розпорядженню Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. №431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики", яким цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Вінницький", що розташований на спірній земельній ділянці, було передано до сфери управління Мінагрополітики.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати спірну земельну ділянку Міністерству оборони України, суди не зазначили жодного правового обґрунтування (правової норми) на підтвердження своїх висновків та не надали правової оцінки тому факту, що ТОВ "Поділлялатінвест" набуло право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору суборенди від 02.01.2015 р., укладеному з ТОВ ТОВ "Водолій-ДВ".

Окрім того, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі не надано оцінки наявності всіх трьох критеріїв для відповідності втручання держави у право відповідачів на мирне володіння спірним майном. Крім того, суди дійшли передчасного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ "Водолій-ДВ" про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.06.2019 р. у справі №902/1077/15 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області від 23.02.2009 р. № 92 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Водолій-ДВ" на території Демидівської сільської ради" закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Закриваючи провадження в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92, місцевий суд виходив з того, що Вінницькою обласною державною адміністрацією винесено розпорядження №170 від 24.03.2016 р. "Про скасування розпорядження голови Жмеринської РДА від 23.02.2009 р. № 92", а тому станом на день прийняття рішення, відсутній предмет спору у вказаній частині позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині (про визнання недійсним договорів оренди землі від 04.03.2009 р. та суборенди землі від 01.10.2009 р., а також про зобов`язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати спірну земельну ділянку Міністерству оборони України) місцевий суд виходив з того, що спірна земельна ділянка відійшла до сфери управління Мінагрополітики відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. №431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики". Окрім того, наявне на сьогоднішній день чинне розпорядження Жмеринської РДА від 11.03.2008 р. №151, яким припинено право користування земельною ділянкою площею 442,3 га та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування земельними ділянками серії Б №000284, тобто, у позивачів відсутні права на спірну земельну ділянку. Відтак, зважаючи на відсутність порушеного права позивачів, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог прокурора.

Окрім того, оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості у зв`язку із відсутністю порушених прав, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, прокурор вказує, що державний акт на право постійного користування землею серії Б №000284, виданий у 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів є документом, який належним чином посвідчує право користування землею Вінницької КЕЧ району. Матеріалами справи підтверджено, що Вінницька КЕЧ району в подальшому передала земельну ділянку у тимчасове користування військовому радгоспу "Вінницький". При цьому, змін щодо землекористувача до державного акту на право постійного користування землею серії Б №000284 внесено не було, тобто, землекористувачем даної земельної ділянки так і залишилася Вінницька КЕЧ району. В свою чергу, наказом Міністерства оборони України від 13.10.2005 р. №9 створено комісії з переформування КЕЧ районів в КЕВ. Згідно акту, затвердженого начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 20.10.2005р., Вінницька КЕЧ району переформована у КЕВ м. Вінниця.

Відтак, скаржник вважає, що право користування земельною ділянкою загальною площею 442,3 га (ділянка "Ворошилівка") на території Демидівської сільської ради, згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б №000284, виданого у 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів, перейшло до КЕВ м. Вінниця, як правонаступника Вінницької КЕЧ району.

Апелянт вважає хибними доводи суду першої інстанції, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №431-р від 26.07.2006 р. "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики" військовий радгосп "Вінницький" було передано до управління Мінагрополітики, а тому земельна ділянка не належить Міністерству оборони України, оскільки право користування земельною ділянкою площею 442,3 га Вінницького КЕЧ району підтверджується державним актом на право постійного користування серії Б № 000284, доказів того, що земельна ділянка площею 442,3 га перебувала на праві користування чи власності військового радгоспу "Вінницький" суду не надано. Закріплюючи дану земельну ділянку за військовим радгоспом "Вінницький" її землекористувач не змінювався, тому вона не підлягала передачі до сфери управління Міністерства аграрної політики України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №431-р від 26.07.2006 р.

Скаржник вказує, що згода на припинення права постійного користування даною земельною ділянкою площею 442,3 га ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України не приймалась, тому вказаний акт прийому-передачі не є належним доказом переходу спірної земельної ділянки площею 442,3 га до сфери Мінагрополітики, оскільки не може підміняти собою визначений діючими на той час нормативно-правовими актами порядок вилучення земель оборони на користь інших органів виконавчої влади зі зміною цільового призначення.

Отже, оскільки Вінницька КЕЧ району переформована у КЕВ м. Вінниці і останній є її правонаступником, до якого перейшло, в тому числі, право користування земельною ділянкою, а Жмеринською РДА не приймалося рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою Вінницької КЕЧ району або квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, тому не можна приймати до уваги розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 11.03.2008р. №151, оскільки воно видано щодо іншого суб`єкта господарювання.

Скаржник вказує, що оскільки Жмеринська РДА не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України, в особі КЕВ м. Вінниці за категорією земель оборони, а також беручи до уваги встановлений раніше судом факт скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92, на підставі якого укладався договір оренди, що означає відсутність передбаченої нормою ч. 1 ст. 124 ЗК України обов`язкової передумови для укладення договору оренди землі рішення відповідного органу виконавчої влади, а тому на підставі ч. 1 ст.203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України останній є недійсним.

Скаржник, посилаючись на положення ст. 1 та ч. ч. 1,2 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", вважає, що ТОВ "Поділлялатінвест" зобов`язано передати земельну ділянку площею 442,3 га (ділянка "Ворошилівка") на території Демидівської сільської ради Вінницької області Міністерству оборони України, як органу уповноваженому здійснювати управління військовим майном, в тому числі землею.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б.

Листом від 29.07.2019 р. матеріали справи були витребувані з Господарського суду Вінницької області.

09.08.2019 р. матеріали справи № 902/1077/15 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.08.2019 р. №01-04/713 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі - Маціщук А.В. у період з 12.08.2019 р. по 27.08.2019 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.08.2019 р. №01-04/747 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі - Петухов М.Г. у період з 12.08.2019 р. по 06.09.2019 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України, розгляд скарги призначено на 18.09.2019 р. об 14:30 год.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниці звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що матеріалами справи підтверджується, що право користування земельною ділянкою загальною площею 442,3 га на території Демидівської сільської ради, згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б №000284, виданого у 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів, перейшло до КЕВ м. Вінниця, як правонаступника Вінницької КЕЧ району. В свою чергу, рішення про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 442,3 га на території Демидівської сільської ради, передачі її іншим особам Міністерством оборони України не приймалось.

Відтак, розпорядження від 23.02.2009 р. № 92 прийняте Жмеринською районною державною адміністрацією з перевищенням власних повноважень, без дотримання положень Земельного кодексу України, відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Скаржник вказує, що оскільки скасоване розпорядження, то і договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі даного розпорядження, повинен бути скасованим.

Окрім того, скаржник, посилаючись на положення 203, 215 ЦК України, вказує, що договіри оренди суборенди підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2019 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, розгляд скарги призначено на 18.09.2019 р. об 14:30 год. Об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України та КЕВ м. Вінниці на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2019 р. у даній справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 04.10.2019 р. об 14:00 год.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 31013/19 від 05.09.2019 р.), в якому вказує, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" від 06.06.2018 р. №2-7282/15- 18-СГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1095,7414 га, які розташовані на території Демидівської сільської ради Жмеринського району та Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області передані Гніванській міській об`єднаній територіальній громаді згідно з актом приймання-передачі у комунальну власність. Відповідно до вищезазначеного акту приймання-передачі земельна ділянка з кадастровим номером 0521080600:03:001:0025 була передана в комунальну власність Гніванській міській об`єднаній територіальній громаді, тому Головне управління на даний час вже не є розпорядником зазначеної земельної ділянки. Враховуючи зазначене, просить суд взяти до відома вищезазначені обставини, розгляд справи провести без участі представника Головного управління та при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" надіслав до суду відзиви на апеляційні скарги (вх. № 31019/19, 31020/19 від 05.09.2019 р.), в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України та КЕВ м. Вінниці на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2019 р. у справі №902/1077/15. Зазначає, що при прийнятті рішення судом за результатами нового розгляду справи досліджено розпорядження Жмеринської районної адміністрації від 11.03.2008 р. № 151 та встановлено, що вказане розпорядження підтверджує відсутність правових підстав позивачів на спільну земельну ділянку. Посилання позивачів на дійсність державного акта на право користування земельною ділянкою за серією Б № 000284 спростовується матеріалами справи та постановою Вінницького окружного адміністративного суду України від 21.09.2011 р. у справі № 2а/0270/3440/11, що набрала законної сили.

Відповідач зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, а позивачами не надано належних та допустимих доказів, що на спрій земельній ділянці розміщено військові частини, установи, військово-навчальні заклади, підприємства та організації Збройних Сил України, інші військові формування, утворені відповідно до законодавства України. Як вірно встановлено судом, земельна ділянка була вилучена з державного підприємства "Вінницький", що не було (на момент вилучення) підприємством оборони, адже знаходилось в управлінні Мінагрополітики. Хибним є посилання апелянта на нормативні акти Української PCP, адже на момент виникнення спірних правовідносин вони втратили свою законну силу. Також хибним є посилання апелянта на наказ Фонду державного майна України № 1954 від 29.12.2010 р., адже на момент виникнення спірних правовідносин та на момент передачі цілісного майнового комплексу зі сфери управління Міноборони до сфери управління Мінагрополітики він не набрав законної сили, а отже не може регулювати відносини в даному позові.

Відповідач звертає увагу суду, що передача земельної ділянки законному землекористувачу - Міністерству оборони України не може бути законною, адже Міністерству оборони України не має жодного правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку. Посилання апелянта на застосування статті 77 ЗК України, Закони України "Про правовий режим земель оборони" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" спростовується відсутністю у спірної земельної ділянки статусу землі оборони. Позивачами не надано доказів та не обґрунтовано законність передачі її саме Міністерству оборони України. Отже, судом законно відмовлено задоволення позовної вимоги в цій частині, апеляційна скарга не спростовує зазначеного.

Відповідач зазначає, що заінтересована особа може оспорити правочин, якщо доведе, що предмет іправочину перебуває у власності конкретної заінтересованої особи. В даній справі, позивачі не довели що предмет оспорених договорів перебував у власності позивачів, а отже підстав для задоволення позову в цій частині також немає.

Також відповідач вказує, що судом першої інстанції було розглянуто застосування позовної давності в даній справі та з посиланням на ч. 1 ст. 261 ЦК України, судові рішення, позовну давність застосовано не було, тому в даному аспекті відповідач звертає увагу суду на положення закону щодо застосування позовної давності.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на практику Європейського суду з прав людини та вказує, що обставини справи не містять обґрунтування законного втручання у мирне володіння та користування майном, яке відповідає відповідати суспільному інтересу та є пропорційним переслідуваним цілям.

Водночас, судами у даній справі взагалі не досліджувалося питання наявності чи відсутності підстав для представництва прокуратурою позивача у справі та не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів останнього саме належним суб`єктом - Міністерству оборони України та КЕВ м. Вінниця.

Міністерство аграрної політики та продовольства України надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 31165/19 від 09.09.2019 р.), в якому зазначає, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 16.10.2007 р. № 737 "Про реорганізацію державного підприємства "Львівське" та державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" припинено діяльність державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" шляхом реорганізації та приєднати його до державного підприємства "Агроспецсервіс", створивши на базі його майна відокремлений структурний підрозділ, без права юридичної особи та визначити державне підприємство "Агроспецсервіс" правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке". Разом з тим, у зв`язку зі складним фінансовим станом, що склався на державному підприємстві "Агроспецсервіс", наказом Мінагрополітики від 30.12.2008 р. № 903 скасовано наказ від 16.10.2007 р. № 737 "Про реорганізацію державного підприємства "Львівське" та державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке". Крім того, 23.03.2009 р. Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 10/50-09 за заявою Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції про визнання державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" банкрутом. Господарським судом Вінницької області 23.05.2011 р. винесено постанову про визнання державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.12.2014 р. у справі № 10/50-09 юридична особа державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" ліквідовано, про що 23.12.2014 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Міністерство аграрної політики та продовольства України вказує, що за результатами визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, здійснюється скасування державної реєстрації земельних ділянок відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Гніванська міська рада Тиврівського району Вінницької області надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 32118/19 від 17.09.2019 р.), в якому зазначає, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" від 06.06.2018 р. №2-7282/15- 18-СГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1095,7414 га, які розташовані на території Демидівської сільської ради Жмеринського району та Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області передані Гніванській міській об`єднаній територіальній громаді згідно з актом приймання-передачі у комунальну власність. Відповідно до вищезазначеного акту приймання-передачі земельна ділянка з кадастровим номером 0521080600:03:001:0025 була передана в комунальну власність Гніванській міській об`єднаній територіальній громаді, яка у встановлено порядку зареєструвала право власності на дану земельну ділянку. Гніванська міська рада Тиврівського району Вінницької області просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судових засіданнях прокурор, представники Міністерства оборони України та КЕВ м. Вінниця підтримали доводи апеляційних скарг, просять їх задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати. В судове засідання 04 жотвня 2019 р. прокурор не з"явився,про час та місце апеляційного розгляду справи поідомлений належним чинои і заздалегідь. Суд вважає за можливе розглянути справу у відстуності прокурора.

Представник ТОВ "Водолій-ДВ" та ТОВ "Поділлялатінвест" в судових засіданнях 18.09.2019 р. та 04.10.2019 р. заперечив доводи апеляційних скарг, просить відмовити в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції,заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, в 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів видано Вінницькій квартирно-експлуатаційній частині району (далі - КЕЧ району) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за серією Б №000284 на земельну ділянку площею 442,3 га (ділянка "Ворошилівка") на території Демидівської сільської ради Вінницької області між населеними пунктами с. Демидівка Жмеринського району та с. Ворошилівка Тиврівського району.

24.12.1981 р. начальником Вінницької КЕЧ району на виконання Директиви заступника Міністра оборони СРСР №1169010 від 11.03.1965 та наказу Командувача військами Прикарпатського військового округу МО СРСР №046 від 14.04.1965 земельну ділянку військового містечка №110 (ділянка "Ворошилівка") площею 442,3 га було надано у тимчасове користування військовому радгоспу "Вінницький".

Наказом Міністерства оборони України від 13.10.2005 №9 відповідно до Директиви Міністерства оборони України від 20.01.2005 №Д332/1/03 щодо переформування Вінницької, Володимир-Волинської, Мукачівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернігівської КЕЧ районів у відповідні квартирно-експлуатаційні відділи, створено комісії з переформування КЕЧ районів в квартирно-експлуатаційній віділи (КЕВ).

Згідно з актом від 20.10.2005, затвердженим начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Вінницька КЕЧ району переформована в КЕВ м. Вінниця.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 №431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики" було передано військовий радгосп "Вінницький" до сфери управління Мінагрополітики.

ДП "Сільськогосподарське підприємство "Вінницький", яке було правонаступником колишнього військового радгоспу "Вінницький", відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №529 від 24.07.2007 припинило свою діяльність шляхом реорганізації та приєднання до державного підприємства "Агроспецсервіс".

Розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації від 20.12.2007 №881 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою фермерському господарству "Водолій-ДВ" на земельну ділянку на території Демидівської сільської ради", ФГ "Водолій-ДВ" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на території Демидівської сільської ради щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 400 га в оренду із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Жмеринської РДА від 11.03.2008 №151 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Демидівської сільської ради", у зв`язку із припиненням діяльності ДП "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" (яке було правонаступником колишнього військового радгоспу "Вінницький") через несплату земельного податку та невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, колишньому військовому радгоспу "Вінницький" припинено право користування земельною ділянкою площею 442,3 га та визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право користування земельними ділянками серії Б №000284. Введено земельну ділянку площею 442,3 га до земель запасу Демидівської сільської ради.

Розпорядженням Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Водолій-ДВ" на території Демидівської сільської ради" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Водолій-ДВ" на території Демидівської сільської ради; надано ФГ "Водолій-ДВ" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 399,9250 га в тому числі: ріллі 371,3057 га, сіножатей 1,9804 га, пасовищ 0,4305 га, під господарськими будівлями і дворами 0,6165 га, під господарськими шляхами і прогонами 3,1786 га, інших захисних насаджень 0,3174 га, чагарників 21,3591 га та інших 0,7368 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Демидівської сільської ради.

04.03.2009 р. між Жмеринською РДА (орендодавець) та ФГ "Водолій-ДВ" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди землі від 04.03.2009), відповідно до п.п. 1, 2, 7 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (на 49 років), платне користування земельну ділянку загальною площею 399,9250 га із земель запасу Демидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Демидівської сільської ради.

01.10.2009 р. між ФГ "Водолій-ДВ" (орендар) та ТОВ "Поділлялатінвест" (суборендар) укладено договір суборенди землі (далі - договір суборенди землі від 01.10.2009), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 371,3057 га на території Демидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського господарства.

Договір укладено строком на 335 календарних дні з урахуванням періоду ротації основної сівозміни (п. 3.1. договору суборенди землі від 01.10.2009 р.).

Відповідно до п. 3.5 договору суборенди землі від 01.10.2009 р. у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

У п. 6.2 договору суборенди землі від 01.10.2009 р. зазначено, що підставою для передачі земельної ділянки в суборенду є договір оренди землі від 04.03.2009 р., укладений між Жмеринською РДА та ФГ "Водолій-ДВ".

02.01.2015 р. між ТОВ "Водолій-ДВ" (орендар) та ТОВ "Поділлялатінвест" (суборендар) укладено договір суборенди землі (далі - договір суборенди землі від 02.01.2015), відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 0521080600:03:001:0025 розміром 399,9250 га на території Демидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського господарства.

На сьогоднішній день судом встановлено, що спірна земельна ділянка передана до комунальної власності Гніванської міської об`єднаної територіальної громади, що стверджується наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.06.2018 р. №2-7282/25-18-сг (а.с.140-148, т.6)

Предметом даного позову є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Вінниця, про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92, визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2009, договору суборенди землі від 01.10.2009 та зобов`язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати земельну ділянку Міністерству оборони України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, з врахуванням постанови суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 р. №92, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, зі змісту розпорядження від 23.02.2009р. №92, вбачається, що Жмеринська районна державна адміністрація з посиланням на Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", ст. ст. 123, 151 ЗК України, затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Водолій-ДВ" на території Демидівської сільської ради; надала ФГ "Водолій-ДВ" в оренду, терміном на 49 років, земельну ділянку загальною площею 399,9250 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Демидівської сільської ради.

Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, Вінницькою обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №170 від 24.03.2016р., яким скасовано розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 23.02.2009р. №92, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 33, ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Відтак, враховуючи відсутність предмету спору щодо визнання недійсним та скасування розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 23.02.2009р. №92, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що в 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів видано Вінницькій квартирно-експлуатаційній частині району (далі - КЕЧ району) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за серією Б №000284 на земельну ділянку площею 442,3 га (ділянка "Ворошилівка") на території Демидівської сільської ради Вінницької області між населеними пунктами с.Демидівка Жмеринського району та с. Ворошилівка Тиврівського району.

Разом з тим, досліджуючи питання дійсності державного акта на право користування земельною ділянкою за серією Б № 000284 , апеляційним судом встановлено наступне.

Так, за результатами розгляду адміністративної справи №2а/0270/3440/11 за позовом заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі КЕВ м.Вінниці до Жмеринської РДА, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Демидівської сільської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 11.03.2008 №151 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Демидівської сільської ради" прийнято постанову 21.09.2011 р., якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В свою чергу, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 р. у справі № 2а/0270/3440/11 заяву заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2011 р. у справі № 2а/0270/3440/11 залишено без задоволення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що розпорядження Жмеринської РДА від 11.03.2008 р. №151 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Демидівської сільської ради" чинне та не скасоване в судовому порядку.

В свою чергу, на підставі розпорядження Жмеринської РДА від 11.03.2008 р. №151 було припинено право користування земельною ділянкою площею 442,3 га та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування земельними ділянками серії Б №000284. Земельну ділянку площею 442,3 га передано до земель запасу Демидівської сільської ради.

Окрім того, як встановлено апеляційним судом, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р. №431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики" було передано військовий радгосп "Вінницький" до сфери управління Мінагрополітики.

У вказаному розпорядженні заначено про прийняття пропозиції Кабінетом Міністрів України від Мінагрополітики та Міноборони щодо передачі цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики згідно з додатком (в т. ч. вказано Військовий радгосп "Вінницький" (с. Петрик. Літинського району).

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Отже, беручи до уваги викладені норми законодавства та враховуючи зміст розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р. №431-р, відповідно до якого Кабінетом Міністрів прийнято згоду землекористувача на передачу цілісного майнового комплексу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка у складі цілісного майнового комплексу перейшла до сфери управління Мінагрополітики.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

При цьому, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, враховуючи те, що спірна земельна ділянка перейшла до сфери управління Мінагрополітики, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. №431-р, а також беручи до уваги чинне на даний час розпорядження Жмеринської РДА від 11.03.2008 р. №151, яким припинено право користування земельною ділянкою площею 442,3 га та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування земельними ділянками серії Б №000284, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту порушення або оспорення прав чи охоронюваних законом інтересу позивачів, оскільки у них відсутні будь-які права на спірну земельну ділянку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2009 р., договору суборенди землі від 01.10.2009 р. та зобов`язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати земельну ділянку Міністерству оборони України.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що за змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (захист права власності).

Таким чином на право оренди поширюється дія Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом визнання недійсним договору та зобов`язання повернути все одержане за договором.

Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Приймаючи до уваги вказані норми, колегія суддів зазначає, що прокурором не обгрунтовано, а обставини справи не доводять наявності всіх трьох критеріїв для відповідності втручання держави у право відповідачів на мирне володіння спірним майном.

Щодо заяви відповідача - ТОВ "Водолій-ДВ" про застосування строку позовної давності, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Отже, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржників, викладені в апеляційних скаргах, безпідставними та документально необґрунтованими, а наведені в них доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.

При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усього вищевказаного у апеляційного суду немає правових підстав для його скасування.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2019 р. у справі №902/1077/15 необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2019 р. у справі №902/1077/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.