Ухвала

від 09.10.2019 по справі 910/7511/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.10.2019Справа № 910/7511/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Рапід доТовариства з обмеженою відповідальністю Прайд Мотор про розірвання договору та стягнення 159 498 534,47 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

не викликалися ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс Рапід звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Прайд Мотор про розірвання договору та стягнення 159 498 534,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем з 01.04.2018 всупереч умовам дилерського договору щодо автомобілів Акура від 01.07.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, припинено постачання позивачу товарів марки Акура , що є порушенням умов такого договору та на думку позивача свідчить про існування підстав для його розірвання та стягнення завданих збитків на загальну суму 159 498 534,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 19.08.2019.

Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.

08.10.2019 до канцелярії суду представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, а також на все рухоме й нерухоме майно відповідача в межах суми позову - 159 498 534,47 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача виконувати умови дилерського договору щодо автомобілів Акура від 01.07.2015, а саме поставляти на користь позивача товари марки Акура (в тому числі, транспортні засоби та запасні частини), у зв`язку з чим позивач зазнав збитків на загальну суму 159 498 534,47 грн., включаючи реальні збитки у розмірі 139 543 112,86 грн., упущену вигоду у розмірі 12 141 044,64 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 7 814 376,97 грн.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що внаслідок ухилення відповідача від виконання власних зобов`язань за вказаним договором з 01.04.2018, позивач кожний день зазнає збитків, оскільки дія такого договору не припинилася, проте ні транспортні засоби, ні запасні частини до раніше проданих транспортних засобів позивачу не поставляються.

Крім того, за твердженнями позивача, відповідач повністю заперечує необхідність відшкодування завданої позивачеві шкоди та ухиляється від переговорів із представника позивача, а також затягує розгляд даної справи з метою уникнення відповідальності за порушення власних зобов`язань.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача або інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд відзначає, що предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача, в тому числі, про стягнення грошових коштів в сумі 159 498 534,47 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявне у відповідача майно для задоволення вимог кредитора.

Проаналізувавши заявлені заявником заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вони є розумними, обґрунтованими і адекватними вимогам заявника в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача.

При цьому, в даному випадку буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, і наявний прямий зв`язок між обраними заявником заходами до забезпечення позову і предметом позову. За висновками суду, невжиття заявлених вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Судом прийнято до уваги, що заявлені заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірними з заявленими позовними вимогами.

В той же час, визнаючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі суд враховує наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд відзначає, що в будь-якому випадку заходи забезпечення позову не мають перешкоджати господарській діяльності відповідача, при цьому накладення арешту на всю суму стягнення може призвести до повного зупинення розрахункових операцій юридичної особи, відтак, за висновками суду, необхідним є накладення арешту в межах суми 12 141 044,64 грн. (тобто, розміру заявленої упущеної вигоди).

В даному випадку заявником було належним чином обґрунтовано та доведено за допомогою достатніх належних, допустимих та достатніх доказів наявність обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 12 141 044,64 грн.

Щодо заяви позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як було зазначено раніше, частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Суд відзначає, що майно відповідача (рухоме та нерухоме) за своєю вартістю може значно перевищувати розмір самої заборгованості, а предметом позову в даному випадку є стягнення грошових коштів, що свідчить, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача не відповідають принципу співмірності відносно заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування таких заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Рапід про забезпечення позову задовольняється судом в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Прайд Мотор , та розміщені на його рахунках, відкритих у банківських установах, виявлених під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах суми 12 141 044,64 грн.

В іншій частині заява позивача задоволенню не підлягає з огляду на викладені підстави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Рапід про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Прайд Мотор , та розміщені на його рахунках, відкритих у банківських установах, виявлених під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах суми 12 141 044,64 грн.

3. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Рапід про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

4. Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з 09.10.2019, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 09.10.2022.

5. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс Рапід (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 134, літ. А; ідентифікаційний код 32768900).

6. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Прайд Мотор (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 12; ідентифікаційний код 36471712).

7. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий