Рішення

від 27.09.2019 по справі 924/533/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2019 р. Справа № 924/533/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., при секретарі судового засідання Виноградова Б.С. розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячна Світлиця» , м. Хмельницький

про стягнення пені у сумі 6 294,84 грн.; 3% річних у сумі 899,29 грн.; інфляційних втрат у сумі 1 818,26 грн.

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: Дмитришин П.Ф. - керівник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановив: на адресу суду надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячна Світлиця» , м. Хмельницький про стягнення пені у сумі 6 294,84 грн.; 3% річних у сумі 899,29 грн.; інфляційних втрат у сумі 1 818,26 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 31.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.07.2019р.

Ухвалою суду від 01.07.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/533/19 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 11:00 год. "24" липня 2019 р.

Ухвалою суду від 24.07.2019 року підготовче засідання відкладено на 11:00год. "28" серпня 2019 р.

Ухвалою суду від 28.08.2019 р. підготовче провадження у справі закрито; справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27.09.2019 р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно та в неповному обсязі здійснив оплату за газ, переданий за договором постачання природного газу від 23.09.2016 р. №2462/1617-ТЕ-34 в жовтні 2016р. - грудень 2016р., січні 2017- лютому 2017р. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 20, 173, 174, 175, 193, 216, 217, 230, 231, 264, 265 ГК України.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував в повному обсязі .

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, відзив на позов не подав. Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Також на адресу суду 30.07.2019р. від відповідача надійшла заява з додатками. У даній заяві відповідач клопоче про зменшення розміру пені на 50 відсотків з огляду на погашення основного боргу та незначне прострочення виконання зобов`язання.

До суду 05.08.2019р. від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені, у якому зазначає, що в момент підписання договору Відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

23.09.2016 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Сонячна Світлиця» (споживач) укладено договір постачання природного газу №2462/1617-ТЕ-34 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 р. (включно) природний газ обсягом до 150,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 15,0 тис. куб. метрів, листопад 25,0 тис. куб. метрів, грудень 30,0 тис. куб. метрів, січень 30,0 тис. куб. метрів, лютий 30,0 тис. куб. метрів, березень 20,0 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору (п. 2.2 договору).

Згідно з розділом 3 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00. що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на мишу територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 цього договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору. Приймання - передача природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більш як на ± 5 (п`ять) відсотків. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Розділом 5 сторони погодили, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідна до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 гри. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гри. 40 коп.). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У п. 6.2 договору сторони погодились, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Згідно з пп. 6 п. 7.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток .

23.01.2017 р. сторонами до договору підписано та скріплено відтисками печаток додаткову угоду №1, за умовами якої сторони доповнили розділ 1 Предмет договору , виклали пункти 2.3. 2.4. та 2.5 розділу 2 у ін. редакції; замінили в пункті 3.3 розділу 3 договору, доповнили розділу 7 договору. Згідно з п. 10 зазначеної додаткової угоди вона набуває чинності з дати її підписання сторонами.

У матеріали справи позивачем надано підписані сторонами та скріплені відтисками їхніх печаток акти приймання-передачі природного газу відповідно до договору від 23.09.2016 р. №2462/1617-ТЕ-34, а саме: від 31.10.2016р. на суму 59 748,78 грн. за жовтень 2016р., від 30.11.2016р. на суму 84 905, 53 грн. за листопад 2016р., від 31.12.2016р. на суму 93 996,84 грн. за грудень 2016р., від 31.01.2017 р. за січень 2018 р. на суму 123 832,68 грн., від 28.02.2017 р. за лютий 2017 р. на суму 85812,89 грн.

Також у матеріалах справи наявна сформована позивачем виписка по операціях за договором №2462/1617-ТЕ-34 за період 01.10.2016 р. - 28.02.2019 р., в якій відображено здійснені відповідачем оплати за договором на загальну суму 506 758,61 грн.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого та отриманого природного газу у жовтні 2016р. - грудень 2016р., січні 2017- лютому 2017р. за договором від 23.09.2016 р. №2462/1617-ТЕ-34 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у сумі 6 294,84 грн.; 3% річних у сумі 899,29 грн.; інфляційних втрат у сумі 1 818,26 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу 23.09.2016 р. №2462/1617-ТЕ-34, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016р. на суму 59 748,78 грн. за жовтень 2016р., від 30.11.2016р. на суму 84 905, 53 грн. за листопад 2016р., від 31.12.2016р. на суму 93 996,84 грн. за грудень 2016р., від 31.01.2017 р. за січень 2018 р. на суму 123 832,68 грн., від 28.02.2017 р. за лютий 2017 р. на суму 85812,89 грн.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ.

Відповідачем здійснювались розрахунки за отриманий згідно з договором природний газ, що підтверджується випискою по операціях за договором №2462/1617-ТЕ-34 за період 01.10.2017р. - 28.02.2019 р.

У зв`язку із несвоєчасним здійсненням розрахунків за поставлений у жовтні 2016р. - грудні 2016р., січні 2017- лютому 2017р. газ позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 899,29 грн.; інфляційних втрат у сумі 1 818,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені в можливих межах, а тому вимоги про стягнення 899,29 грн. 3% річних є обґрунтованими.

При здійсненні перевірки поданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом зауважується, що позивачем окремі нарахування здійснено за межами можливих нарахувань, що чинним законодавством не передбачено. Так, за підрахунком суду, здійсненим із використанням ІПС "Законодавство", інфляційні нарахування на заборгованість за зобов`язаннями лютого 2017р. становлять 398,39 грн. (на заборгованість в сумі 30 645,57 грн.), решта інфляційних втрат нараховані в межах можливого. Враховуючи зазначене, суд вважає, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1811,16 грн., з огляду на що у стягненні 7,10 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6294,84 грн. пені згідно з поданим розрахунком.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, судом встановлено, що останні нараховані з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення заявлені обґрунтовано , однак, як встановлено, відповідачем подано клопотання про зменшення суми пені на 50 %, яке мотивовано тим, що відповідач погасив суму основного боргу, а прострочення виконання зобов`язання було незначним.

Матеріалами справи підтверджується, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку кінцевого споживача.

За таких обставин, оскільки вина відповідача у простроченні виконання грошового зобов`язання перед позивачем пов`язана з несплатою боргів населенням, діяльність відповідача спрямована на забезпечення теплом об`єкта, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими.

Стягнення суми неустойки спричинить також збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам ОСББ, невчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів, а відтак, для відповідача є важливим зменшення всіх можливих видатків.

Таким чином, у позивача порушуються лише майнові інтереси, а у відповідача майнові та інші інтереси, зокрема, соціальні: забезпечення безперебійного надання населенню послуг з теплопостачання, виплата заробітної плати працівникам об`єднання, безперебійне теплопостачання, зокрема, в опалювальний період тощо.

Отже, обставини, які змусили заявника просити зменшення пені є соціально значимими та винятковими, оскільки існує нагальна необхідність спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за природний газ, електропостачання, водопостачання тощо.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК Кодексу). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Частиною першою статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Таким чином суд, надавши власну оцінку наявним у справі доказам, дослідивши фактичні обставини, якими відповідач обґрунтував необхідність зменшення розміру пені, встановив наявність наступних підстав для зменшення розміру пені:

- відповідно до умов Договору від 23.09.2016 р. №2462/1617-ТЕ-34 відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;

- предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою вже є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства;

- згідно акту звірки № 839 від 25.07.2019р. звіряння розрахунків за надані субсидії на оплату квартплати окремим категоріям громадян відповідно до чинного законодавства між ОСББ Сонячна світлиця та Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради заборгованість останнього перед відповідачем становить станом на квітень 2017р. - 41 811,72 грн.

При цьому, рівень розрахунків об`єднання за спожитий природний газ залежить виключно від платіжної дисципліни споживачів теплової енергії.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань .

При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Законом визнання розміру, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, віднесено на розсуд суду. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене суд прийшов до висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 % (відсотків) - до 3147,42 грн.

Відповідачем будь - яких доказів на спростування позовних вимог суду не подано.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення пені у сумі 3 147,42 грн.; 3% річних у сумі 899,29 грн.; інфляційних втрат у сумі 1 811,16 грн. У позові в частині стягнення 3 147,42 грн. пені (у зв`язку із зменшенням судом) та 7,10 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010 року Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову. При цьому, при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення пені судом беруться до уваги приписи п. 9 ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячна Світлиця» , м. Хмельницький про стягнення пені у сумі 6 294,84 грн.; 3% річних у сумі 899,29 грн.; інфляційних втрат у сумі 1 818,26 грн. задовольнити частково .

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячна Світлиця» (29000, м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, буд. 26/2, код 39815967) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6 (код 20077720 ) пені у сумі 3 147,42 грн. (три тисячі сто сорок сім гривень 42 коп.) ; 3% річних у сумі 899,29 грн. (вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 29 коп.); інфляційних втрат у сумі 1 811,16 грн. (одна тисяча вісімсот одинадцять гривень 16 коп.), 1919,49 грн. (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 49 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ .

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.2019 р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруков. 3 прим. (рек. з пов. про вруч.):

1 - для суду;

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, буд. 26/2).