Постанова

від 11.02.2010 по справі 2а-15-2010

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

 Справа № 2-а-15/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2010 року                                     м. Запоріжжя

Комунарський  районний суд м. Запоріжжя  в складі:

головуючого судді:                                                                                   Ярошенко А.Г.,

при секретарі:                                                                                                         Бондухова К.В.,

за участю:  позивача:                                     ОСОБА_1

представника відповідача УПФУ:                                 ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому  засіданні в залі суду цивільну   справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя, ОСОБА_3 управління Державного казначейства України у Запорізькій області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплати державної соціальної допомоги на дітей війни , -

ВСТАНОВИВ:

Враховуючи складність справи, складення постанови суду у повному обсязі переноситься на 5 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. ст.  9, 87, 88, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, в період з 22 жовтня по 31 грудня 2007 року та з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 «Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 22 жовтня по 31 грудня 2007 року та з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Комунарський районний суд м. Запоріжжя заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк з дня її проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                             А.Г. Ярошенко

Ў

Справа № 2-а-15/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2010 року                                     м. Запоріжжя

Комунарський  районний суд м. Запоріжжя  в складі:

головуючого судді:                                                                                   Ярошенко А.Г.,

при секретарі:                                                                                                         Бондухова К.В.,

за участю:  позивача:                                     ОСОБА_1

представника відповідача УПФУ:                             ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому  засіданні в залі суду цивільну   справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя, ОСОБА_3 управління Державного казначейства України у Запорізькій області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплати державної соціальної допомоги на дітей війни , -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2008 року позивач звернулась в суд з адміністративним позовом до УПФУ Комунарському районні м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплати державної соціальної допомоги на дітей війни.

  ОСОБА_1 у 2006-2008 роках щомісячна соціальна допомога дітям війни у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком не виплачувалась, оскільки Верховна Рада України Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ст. 77 та 110 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  ст., 71 пункт 12 призупиняла дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  відповідно до якої позивачці повинна   виплачуватись щомісячно соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   Однак  Конституційний Суд України рішенням № рп/2007 від 9 липня 2007 року вирішив   визнати такими, що не відповідають Конституції України Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пункт 12 ст.71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний стан дітей війни», пункт 3 положення ст., 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік визнані не конституційними

Розмир соціальної допомоги відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік, прожитковий мінімум для осіб, які витратили працездатність становить: з 1 січня -350 гривень, з 1 квітня -359 гривень, з жовтня -366 гривень, а в 2007 р, становнггь з 1 січня-380 гривень, з 1 квітня -406 гривень, з 1 жовтня -411 грн.,2008р. з січня по березень-470 грн.,  з квітня по червень -481 грн. з липня по жовтень – 482 грн., а з 1 жовтня 498 грн.   Таким чином ,сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006-2008 років становить 3594, 10 грн.

Відповідно до ст. 99,100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якій обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,свобод чи інтересів. Позивачка дізналася про порушення своїх прав, в кінці 2007 року, оскільки це питання, висвітлювалось у засобах масової інформації, а в тому не пропустила строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.   Отже, невиплати соціальної допомоги передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2  у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та подавши письмове заперечення в яких УПФУ заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволені з наступних підстав:  

Згідно Положення "Про управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя" від 04.01.2008 року Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя є органом Пенсійного фонду України, підвідомчий ГУ ПФУ в Запорізькій області та Пенсійному фонду України. Управління в своїй діяльності керується Конституцією, законами України, актами президента, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   З набранням чинності з 01.01.2006 Закону № 2195 дія ст.6 цього закону була призупинена на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а після внесення до останнього змін - було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.

Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачала виплату такого підвищення лише особам, що є інвалідами . Водночас п.12 ст.71 вказаного закону дія ст.6 Закону № 2195 була призупинена на 2007 рік. ОСОБА_4, як інваліду ІІ групи виплачено УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя в 2007 році з 01.01.2007 року -19, 00 грн. (50% від 38, 00 грн. = (10% від 380, 00 грн.); з 01.06.2007 року – 20, 30 грн. (50% від 40, 60 грн. = (10% від 406, 00 грн.);

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 були визнанні такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Отже, стаття 6 Закону №2195, якою передбачена виплата підвищення пенсій дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відновила дію з 09.07.2007. Але встановлення цього факту не дало законодавчого права ПФУ ні в 2007 ні в 2008 роках  для виплати "дітям війни"   оскільки не були   внесені зміни до ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік" та ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік" і не було збільшено фінансування на підвищення пенсій дітям війни.

Органами Пенсійного фонду України вказане підвищення пенсій виплачується тільки з 01.01.2008 з урахуванням вимог ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян"- що становить 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

ОСОБА_5 виплачено УПФУ до основного розміру пенсії з  01.01.2008 року - 47,00 грн. (10 % від 470,00 грн.);   01.04.2008 року-48,10 грн. (10% від 481,00 грн.);   01.07.2008 року-48,20 грн. (10% від 482,00 грн.);   01.10.2008 року - 49,80 грн. (10% від 498,00 грн.)

Відповідно до ст. 7 Закону № 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Управління виконує лише функцію виплати визначених збільшень, а не встановлює розміри таких виплат, або виділяє цільові кошти, які згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України визначаються тільки Законом України "Про державний бюджет". За цим конституційним приписом, у разі якщо застосування пільг ( в даному випадку збільшення пенсій) потребує фінансування за рахунок Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет. До того ж при визначенні таких обставин повинні враховуватися вимоги ст. 95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільних багатств між громадянами та збалансованості бюджету , тобто усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави.

Враховуючи, що фінансування виплат за Законом № 2195 проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, дії останнього щодо відмови у виплаті підвищення пенсій дітям війни за період з 09.07.2007   по 01.01.2008 не порушують діюче законодавство.   Законодавством до 01.01.2008 не було встановлено величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, що не давало можливості визначити його розмір.

Таким чином з 09.07.2007, тобто з моменту відновлення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний - захист дітей війни" до 01.01.2008, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління Державного казначейства України у Запорізькій області у судове засідання не зявився та надав заяву про розгляд справи без його усчасті зазначивши, що позовні вимоги не визнає.

Суд, вислухавши позивача, вивчивши письмові матеріали справи вважає, що у позовні вимоги потрібно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Цим правом скористався представник відповідача тому його заява та заперечення щодо позовної заяви судом приймаються до уваги.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення. Отже, статті Закону «Про державний бюджет на 2007 рік» на який посилається позивач втратив чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України тобто з 09.07.2007 року, а Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнавався не конституційним. Отже,  позовні вимоги в період з 01.01. 2006 ріку по 22.10.2007 року задоволені бути не можуть.

Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було опубліковано в Офіційному віснику України від 27.07.2007 року, що є офіційним виданням, тому рішення вважається таким, яке доведено до відома громадянам України. ч. 2 ст. 99 КАС України визначає річний строк позовної давності, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була  дізнатися про порушення своїх прав. Так, позивач в своїй позовній заяві зазначає, що про порушення свого права їй стало відомо в кінці 2007 року. Оскільки  ОСОБА_1  звернувся до суду 22.10.2008 року про що свідчить штамп суду (а.с. 3)  він пропустив строк позовної давності до жовтня 2007 року.  Крім того представник відповідача просить в заперечені застосувати положення позовної давності, тому відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Отже, позовні вимоги позивача можливо задовольнити лише в межах позовної давності  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року   виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 «Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» починаючи з 22.10.2007 року   по 31.12.2007 року.

У 2008 році відповідно до  п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Надбавка для учасників війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Як стверджує позивач йому виплачується вище вказана  надбавка. Але, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним. Тому, беручі до уваги положення ч. 2 ст. 152 Конституції України та Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року вимоги позивачки за 2008 рік підлягають частковому задоволенню, а саме з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. ст.  9, 87, 88, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, в період з 22 жовтня по 31 грудня 2007 року та з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 «Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 22 жовтня по 31 грудня 2007 року та з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Комунарський районний суд м. Запоріжжя заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк з дня її проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                             А.Г. Ярошенко