Постанова

від 07.10.2019 по справі 742/4312/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 жовтня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/4312/18

Головуючий у першій інстанції - Циганко М. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1015/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Бечка Є.М., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В., Позняк О.М.

Позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Міськрайонне управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Товариство з обмеженою відповідальністю Рудагроінвест про виділ частки із спільної часткової власності (суддя Циганко М.О.), ухвалене о 14 год. 13 хв. у м. Прилуки

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просили виділити їх частки із спільної часткової власності на земельні ділянки (паї) в рівній частині по 1/3 із кожної земельної ділянки (паю) на кожного співвласника - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позов мотивовано тим, що позивачі і відповідач є спадкоємцями за заповітом свого батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Предметом спадщини є 2 земельні ділянки (паї), розташовані на території Рудівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області: площею 20,44 га, кадастровий номер 7424187600:02:000:0197 та площею 4,08 га, кадастровий номер 7424187600:02:000:0429. Позивачі вказували, що з метою виділення належної кожному із спадкоємців частки із складу земельних ділянок було здійснено розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проте Управлінням Держгеокадастру у Прилуцькому районі відмовлено в реєстрації земельної ділянки з підстави невідповідності поданих документів вимогам, встановленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядку ведення Державного земельного кадастру, оскільки реєстрація земельної ділянки повинна проводитися одночасно на трьох власників. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказували, що відповідач відмовився подавати заяву на реєстрацію земельних ділянок, що є перешкодою для виділення частки земельної ділянки (паю) в натурі із спільної часткової власності.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що на час вирішення спору технічна документація на всі частки спірних земельних ділянок співвласниками не виготовлена, частки земельних ділянок не сформовані як окремі об`єкти нерухомого майна (а не часткова власність) і не присвоєні кадастрові номери, тобто між співвласниками фактично не відбувся поділ спільних ділянок на окремі об`єкти нерухомого майна, при цьому сторони клопотань про призначення відповідних експертиз не заявляли, що позбавляє суд можливості здійснити виділ часток із спільної часткової власності, оскільки для виділу часток із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість, частки, які виділяються повинні бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому, частка, яка залишається у іншого власника (власників), має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України, оскільки при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на самостійні об`єкти.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що технічна документація щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі була виготовлена за заявою та зі згоди ОСОБА_3 також і на нього. Таким чином, відповідач був ознайомлений з видом технічної документації, що розроблялася землевпорядником, та всіма даними, зазначеними в ній. Позивачі вказують, що судом не враховано, що для замовлення виготовлення земельної технічної документації будь-якого виду необхідні заяви всіх трьох співвласників земельної ділянки і без згоди відповідача позивачі позбавлені можливості навіть усунути недоліки, неточності в технічній документації чи замовити будь-яку іншу. За доводами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскаржуване рішення суду призводить до неможливості позивачам реалізувати своє право на виділення частки із спільної часткової власності на земельні ділянки (пай) без згоди відповідача. Також позивачі вказують, що сторонами не заявлялись клопотання щодо проведення земельної експертизи, оскільки з технічної земельної документації чітко видно, що межі окремих частин двох земельних ділянок встановлено рівно, а тому поділ ділянок можливо здійснити на рівнозначні, однакові частини на кожного співвласника. Крім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаються на порушення судом норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 отримав відзив на позов лише в судовому засіданні, а додані до нього документи взагалі не були надані позивачам.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовились від наміру встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і 03 лютого 2017 року між ними та ТОВ Рудагроінвест були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 10 років. За доводами ОСОБА_3 , державним кадастровим реєстратором було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстави невідповідності поданих документів вимогам чинного законодавства, а саме: на земельну частку (пай) №190-101 потрібно розробляти Технічну документацію із землеустрою щодо поділу даної земельної ділянки. Тобто здійснити державну реєстрацію поділеної ділянки на підставі технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без наявності технічної документації щодо поділу земельної ділянки у державного реєстратора не має правових підстав. Крім того, відповідач вказує, що позивачі предметом позову визначили виділ частки із спільної часткової власності, проте діючим законодавством такої можливості не передбачено, а є лише можливість поділу земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Рудагроінвест просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа посилається, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 03 лютого 2017 року були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 10 років, умовам яких суперечить виділ земельних ділянок, в той час як із відповідними зверненнями щодо внесення змін до діючих договорів ніхто із орендодавців не звертався. Також ТОВ Рудагроінвест вказує, що товариству сторонами не надана нотаріально посвідчена згода на розробку технічної документації на поділ земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції. По справі встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом після свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.28 т.1). Свідоцтва про право на спадщину за заповітом видано спадкоємцям 03 вересня 2015 року на земельні ділянки (по 1/3 частині кожному): площею 4,08 га, кадастровий номер 7424187600:02:000:0429, площею 20,44 га, кадастровий номер 7424187600:02:000:0197, що розташовані на території Рудівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.28-47 т.1).

За заявами співвласників земельних ділянок ФОП ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (а.с.53-202 т.1).

14 грудня 2016 року державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Прилуцькому районі прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, на земельну частку (пай) ОСОБА_2 площею 1,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рудівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області з підстав невідповідності поданих документів вимогам, встановленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: на земельну частку пай №190-191 потрібно розробляти Технічну документацію із землеустрою, щодо поділу даної земельної ділянки, реєстрація земельної ділянки буде проводитися одночасно на трьох власників. Технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , в якій зазначено тільки одного власника, реєструватися не може (а.с.48 т.1).

03 лютого 2017 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ Рудагроінвест (орендар) укладено договори оренди земельних ділянок: площею 20,44 га (кадастровий номер земельної ділянки 7424187600:02:000:0197), площею 4,08 га (кадастровий номер земельної ділянки 7424187600:02:000:0429) (а.с.225-236 т.1). Строк дії договорів - 10 років.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 87 Земельного Кодексу право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Слід звернути увагу, що право спільної власності на земельну ділянку передбачає не поділ земельної ділянки на частки, а частку у праві на земельну ділянку, тобто земельна ділянка залишається єдиним об`єктом.

Відповідно до частини четвертої статті 88 Земельного Кодексу учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Для реалізації прав суб`єктів спільної часткової власності на отримання у власність (користування) частки в праві на земельну ділянку, така земельна ділянка має набути ознак права власності ( користування).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією, із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З аналізу положень ст.79-1 Земельного кодексу України вбачається, що формування земельної ділянки здійснюється саме за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Серед видів технічної документації із землеустрою відповідно до пункту й ст. 25 Закону України Про землеустрій зазначена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок визначений ст.56 Закону України Про землеустрій .

Відповідно до вимог пункту є ст.56 Закону України Про землеустрій та п. 12 ст.186 Земельного кодексу технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок повинна бути погоджена із землекористувачем.

Поділ земельної ділянки призведе до скасування її державної реєстрації, як об`єкта цивільних прав, формування нових земельних ділянок та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру.

В свою чергу, Земельним кодексом України та Законом №3613-VI чітко визначені випадки, при яких можлива державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру) за технічною документацією, із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме:

- відповідно до розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, де зазначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

- відповідно до пунктів 2, 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр", де зазначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру) за технічною документацією, із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) можлива лише за умови підтвердження права власності на вказану ділянку, у випадках передбачених Розділом X Перехідних положень Земельного кодексу України та Розділом VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Виходячи з вище зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що виділення частки позивачів з спільної часткової власності повинна відбуватись з дотриманням норм законодавства, що регулють порядок поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення.

Уклавши 03 лютого 2017 року договори оренди земельних ділянок: площею 20,44 га (кадастровий номер земельної ділянки 7424187600:02:000:0197), площею 4,08 га (кадастровий номер земельної ділянки 7424187600:02:000:0429) ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 використали своє право щодо розпорядження земельними ділянками.

Хоча право користування (оренди ) є похідним від права власності, але позивачі вже використали одну із складових цього права і в подальшому виділення часток позивачів призведе до формування нових земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав і як наслідок зміниться предмет договору, що буде підставою для розірвання договорів оренди, виходячи з норм ст. 652 ЦК України.

За приписами ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем не закриваючи провадження у справі.

Отже, за приписами закону позивач самостійно визначається з колом осіб, які є відповідачами у справі.

Позивачі, порушуючи питання про виділення частки із спільної часткової власності на земельні ділянки, не залучають до участі в справі землекористувача ТОВ РУДАГРОІНВЕСТ в якості відповідача, хоча предметом позову є земельні ділянки, передані даному товариству в користування (оренду) і яке в силу закону повинно погодити такий поділ (виділення часток). Залучення ж ТОВ РУДАГРОІНВЕСТ за заявою відповідача ОСОБА_3 до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, звужує процесуальні права товариства та позбавляє права захищати свої права, як користувача земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 6 п.4 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі в справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вище вказаного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року змінити в частині підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 9 жовтня 2019 року.

Головуючий: Судді: