Постанова

від 02.10.2019 по справі 489/9646/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 489/9646/14-ц

провадження № 61-26623св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Миколаївська місцева прокуратура № 1,

суб`єкт оскарження - начальник Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Терещенко Антон Олександрович,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Терещенка Антона Олександровича - на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 рокуу складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2016 року Миколаївська місцева прокуратура № 1 звернулась до суду із скаргою на дії та рішення заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

Терещенка А. О. про повернення виконавчого листа без виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1

Скарга мотивована тим, що 29 листопада 2016 року Ленінським районним судом міста Миколаєва видано виконавчий лист для виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2015 року у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності недійсними, скасування записів про право власності та рішень про державну реєстрацію прав, зобов`язання повернути земельну ділянку.

15 грудня 2016 року даний виконавчий лист пред`явлено до виконання до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управлінню юстиції у Миколаївській області.

19 грудня 2016 року цей виконавчий лист повідомленням державного виконавця повернуто прокурору без прийняття до виконання у зв`язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску.

Посилаючись на те, що прокуратура є державним органом та звільнена від сплати авансового внеску, заявник просив визнати дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання протиправними, а також визнати незаконним та скасувати повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого листа.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 вересня

2017 року у задоволені скарги відмовлено.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що при прийнятті виконавцем рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з несплатою авансового внеску, державний виконавець діяв в межах наданих йому чинним законодавством повноважень, оскільки в даному виконавчому провадженні стягувачем є не прокуратура, а Миколаївська міська рада, яка не звільняється від сплати авансового внеску при зверненні із заявою про примусове виконання виконавчого документа.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 задоволено.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 вересня

2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управлінню юстиції у Миколаївській області Терещенка А. О. щодо прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання у виконавчому провадженні від 19 грудня 2016року № 53136577.

Визнано неправомірним та скасовано повідомлення заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управлінню юстиції у Миколаївській області Терещенка А. О. від 19 грудня 2016 року № 53136577 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа від 29 листопада 2016 року № 2/489/704/15.

Стягнуто з Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь Миколаївської місцевої прокуратури № 1 1 600,00 грн судового збору.

Задовольняючи скаргу, апеляційний суд виходив із того, що прокуратура, яка здійснювала представництво держави в суді по цивільній справі вправі отримувати виконавчий лист, пред`являти його до виконання і як державний орган звільнена від сплати авансового внеску, то дії і рішення державного виконавця, які пов`язані з повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону Про виконавче провадження , слід визнати неправомірними.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційних скаргах:

02 листопада 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року та залишити в силі ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 вересня 2017 року , мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що згідно частини першої статті 15 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Відповідно до частини другої цієї статті стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а у згаданому виконавчому листі стягувачем зазначено не державу, і не державний орган, а юридичну особу - Миколаївську міську раду, то положення частини третьої статті 15 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено випадки, коли стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення, на спірні правовідносини не поширюється.

07 листопада 2017 року заступник начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Терещенко А. О. через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року та залишити в силі ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 вересня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Терещенка А. О. мотивована тим, що положення частини третьої статті 15 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено випадки, коли стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення, на спірні правовідносини не поширюється, оскільки стягувачем за вказаним виконавчим листом є Миколаївська міська рада, а не держава.

Доводи інших учасників справи:

27 грудня 2017 року Прокуратура Миколаївської області через засоби поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . та заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Терещенка А. О. залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Відзиви мотивовані тим, що ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Миколаєва.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Терещенка А. О.

Зупинено виконання ухвали апеляційного суду Миколаївської області від

25 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 678/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-26623св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, викладені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду:

29 листопада 2016 року Ленінським районним судом міста Миколаєва видано виконавчий лист для виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2015 року у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності недійсними, скасування записів про право власності та рішень про державну реєстрацію прав, зобов`язання повернути земельну ділянку.

15 грудня 2016 року даний виконавчий лист пред`явлено до виконання до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

19 грудня 2016 року цей виконавчий лист повідомленням державного виконавця повернуто прокурору без прийняття до виконання у зв`язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску.

При задоволенні скарги апеляційний суд зробив висновок про те, що прокуратура, яка здійснювала представництво держави в суді по цивільній справі вправі отримувати виконавчий лист, пред`являти його до виконання і як державний орган звільнена від сплати авансового внеску, то дії і рішення державного виконавця, які пов`язані з повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону Про виконавче провадження слід визнати неправомірними.

Колегія суддів частково не погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У частині другій статті 26 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) закріплено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України Про виконавче провадження (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 26 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами.

Положення частини другої статті 26 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.

Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що визначенням положеннями частини другої статті 26 Закону обов`язкової сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, як необхідної умови початку примусового виконання цього рішення органом державної виконавчої служби, покладено на цю особу фінансовий тягар забезпечувати функціонування впровадженої державою системи виконання судових рішень, що не гарантує доступу для кожної такої особи до вказаної системи, отже, не забезпечує в усіх випадках і за будь-яких умов повного та своєчасного виконання цього рішення, його обов`язковості. Конституційний Суд України зазначив, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що враховуючи гарантії, закріплені у статтях 55, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 18 ЦПК України, дії державного виконавця щодо повернення без виконання з мотивів несплати авансового внеску виконавчого листа, виданого для виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від

21 травня 2015 року, не можуть вважатись правомірними.

Такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 05 вересня 2019 року за наслідками розгляду справи № 638/9278/16-ц (касаційне провадження № 61-33331сво18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із цим Верховний Суд вважає, що наявні підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги та зміни мотивів ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Терещенка Антона Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від

25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило