Постанова

від 26.09.2019 по справі 400/232/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 400/232/18

провадження № 61-41842св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , фермерське господарство

Злагода НС ,

представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

представник відповідача фермерського господарства Злагода НС - ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року у складі судді Жушмана О. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 липня

2018 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , фермерського господарства Злагода НС (далі - ФГ Злагода НС ) про визнання договору оренди недійсним, застосування наслідків його недійсності та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що вона відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,70 га, що розташована за межами населеного пункту Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області. З метою передачі належної їй земельної ділянки в оренду, 05 грудня 2014 року вона видала нотаріально посвідчену довіреність № 1728, якою уповноважила ОСОБА_3 бути її представником з питань, пов`язаних з управлінням земельною ділянкою. У жовтні 2017 року їй стало відомо, що 09 лютого 2015 року зареєстровано право оренди належної їй земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н,

від 03 лютого 2015 року, укладеного між нею та ФГ Злагода НС .

На час укладення договору оренди, керівником ФГ Злагода НС була дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , що, на її думку, свідчить про наявність умисного зговору між представником сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди. Керуючись довіреністю

від 05 грудня 2014 року за заявою від 25 квітня 2017 року у власних інтересах ОСОБА_3 отримав від ФГ Злагода НС наперед одноразово орендну плату за землю у розмірі 35 719 грн 94 коп. Він вчинив правочин всупереч її інтересам, як довірителя, та своїми діями спричинив їй несприятливі наслідки, а саме виникнення заборгованості перед фермерським господарством у розмірі 29 767 грн на момент звернення до суду.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір оренди землі № б/н від 03 лютого 2015 року, укладений між

ОСОБА_1 та ФГ Злагода НС недійсним, зареєстрований Державним реєстратором реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області 09 лютого 2015 року; скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 09 лютого 2015 року та стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти у розмірі 35 719 грн 94 коп., отримані від ФГ Злагода НС , як орендну плату за 2017-2022 роки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області

від 10 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач 05 грудня

2014 року отримала грошові кошти як орендну плату за наступні періоди і надала відповідачу ОСОБА_3 відповідні повноваження для управління належними їй земельними ділянками як самостійно, так і шляхом передачі їх в оренду третім особам. При цьому у довіреності не були зазначені будь-які обмеження повноважень ОСОБА_3 , зокрема щодо кола осіб, з якими ОСОБА_3 не має право укладати договір оренди або обмеження щодо будь-яких інших умов договору оренди.

Спірний договір діє з 03 лютого 2015 року, протягом цього часу сторони виконували і продовжують виконувати істотні умови договору, отже, укладення договору оренди відповідало внутрішній волі позивача, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції вважав, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 липня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач своє волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі виявила шляхом надання нотаріально посвідченої довіреності, якою уповноважила ОСОБА_3 , у тому числі укладати (за ціну та на умовах на власний розсуд) договори оренди належних їй земельних ділянок, а також підтвердила своє волевиявлення на укладення договору оренди землі і в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України позивачем не надано доказів на підтвердження факту зловмисної домовленості її представника ОСОБА_3 з фермерським господарством щодо укладення договору оренди землі, факт вчинення правочину всупереч її інтересам та завдання внаслідок цього збитків. За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому довіреністю повноважень, за відсутності порушень зі сторони представника прав та охоронюваних законом інтересів позивача, дійшов обґрунтованого висновку, що правових підстав для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним, а у зв?язку із цим - і підстав для задоволення решти позовних вимог, немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ФГ Злагода НС про визнання договору оренди землі недійсним, застосування наслідків його недійсності та стягнення коштів призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент підписання договору оренди керівником ФГ Злагода НС була ОСОБА_6 . - дружина

ОСОБА_3 , що свідчить про наявність умисного зговору між ними з метою отримання власної вигоди. ОСОБА_3 було виплачено кошти у розмірі 35 719 грн 94 коп., тому він, розуміючи, що вчиняв правочин всупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо припускав) їх настання та своїми діями спричинив несприятливі наслідки для позивача, а саме виникнення заборгованості перед ним у ФГ Злагода НС у розмірі

29 767 грн.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 , подану представником - ОСОБА_4 , на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у якому зазначено, що матеріали справи не містять

будь-яких доказів, які б підтверджували наявність умислу ОСОБА_3 на вчинення дій на шкоду інтересам позивача, а також наявності домовленості між ОСОБА_3 та ФГ Злагода НС , яка призвела до несприятливих наслідків для позивача, у тому числі під час укладення договору оренди

від 03 лютого 2015 року. На підставі викладеного просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ФГ Злагода НС на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначено, що всі обов`язки, передбачені договором оренди землі від 03 лютого 2015 року та Законом України Про оренду землі фермерське господарство виконує вчасно та у повному обсязі. ОСОБА_3 за довіреністю та на законних підставах вчинив правочин в інтересах позивачки та у відповідності до наданих йому повноважень, тому підстави для визнання вказаного договору оренди недійсним відсутні. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необґрунтованість позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 5,70 гектарів, кадастровий номер 3524983700:02:000:0979, що розташована за межами населеного пункту Новостародубської сільської ради, Петрівського району, Кіровоградської області.

05 грудня 2014 року ОСОБА_1 видала нотаріально посвідчену довіреність № 1728 ОСОБА_3 , якою уповноважила останнього бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від форми власності чи підпорядкування, з питань пов`язаних з управлінням належними їй на праві приватної власності земельними ділянками, в тому числі і земельною ділянкою за кадастровим номером 3524983700:02:000:0979. Для цього надано ОСОБА_3 право здійснювати нагляд за належними їй земельними ділянками; мати вільний доступ до ділянки; при настанні сезону - вживати заходів до обробки землі; вносити необхідні платежі, які стосуватимуться реалізації її права власності на земельну ділянку; представляти її інтереси в будь-яких установах чи підприємствах незалежно від форми їх власності та підпорядкування (в тому числі в землевпорядних організаціях, в органах нотаріату та ін.). Подавати та підписувати заяви, договори оренди, одержувати будь-які документи в разі виникнення такої потреби; отримувати дублікати правовстановлюючих документів в разі їх втрати, розписуватися за неї, сплачувати належні з неї платежі, включаючи державне мито (плату), одержувати належні їй гроші у разі здачі її в оренду, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність видана строком на тридцять років (а. с. 19).

03 лютого 2015 року на підставі вказаної нотаріально посвідченої довіреності укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та

ФГ Злагода НС строком на сорок дев?ять років (а. с. 11-12).

Договором визначено щорічну орендну плату на рівні 4 % від нормативної грошової оцінки, що становить 6 163 грн 36 коп., яка вноситься у грошовій формі - шляхом видачі готівкових коштів в касі орендаря, або у натуральній та відробітковій формі, орендарем за заявою орендодавця.

Пунктом 10 вказаного договору передбачено врахування індексації при обчисленні розміру орендної плати. Право оренди відповідно до вказаного договору зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ФГ Злагода НС 09 лютого 2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру (а. с. 9).

Розпискою від 05 грудня 2014 року підтверджується, що ОСОБА_1 у присутності свідків отримала від ОСОБА_3 наперед 91 200 грн орендної плати за дві земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а. с. 16).

Факт власноручного написання розписки та отримання орендної плати наперед ОСОБА_1 не заперечувала, та підтвердила як в суді першої інстанції так і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

25 квітня 2017 року ОСОБА_3 , як представник ОСОБА_1 звернувся з заявою до голови ФГ Злагода НС про виплату наперед одноразово орендної плати за земельний пай, що належить

ОСОБА_1 , у якій просив розрахунок орендної плати за

2017-2022 роки провести станом на 01 січня 2017 року з урахуванням коефіцієнту індексації відповідно до грошової оцінки на 2017 рік та видати з каси господарства (а. с. 22).

На підставі вказаної заяви, довіреності № 1728 від 05 грудня 2014 року, відповідно до видаткового касового ордера від 04 травня 2017 року, фермерським господарством було видано ОСОБА_3 35 719 грн 94 грн у рахунок орендної плати (а. с. 23).

20 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_1 дію довіреності, посвідченої 05 грудня 2014 року нотаріусом за реєстровим № 1728, припинено (а. с. 20).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають у повному обсязі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У силу статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Верховний Суд України у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не відсутність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Вирішуючи спір, суди, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи, що позивач своє волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі виявила шляхом надання нотаріально посвідченої довіреності, якою уповноважила ОСОБА_3 , у тому числі укладати (за ціну та на умовах на власний розсуд) договори оренди належних їй земельних ділянок, а також підтвердила своє волевиявлення на укладення договору оренди землі і в судовому засіданні. При цьому, відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження факту зловмисної домовленості її представника ОСОБА_3 з ФГ Злагода НС щодо укладення вказаного договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент підписання договору оренди керівником ФГ Злагода НС була ОСОБА_6 - дружина ОСОБА_3 , що, на її думку, свідчить про наявність умисного зговору між ними з метою отримання власної вигоди є необґрунтованими, оскільки у довіреності не були зазначені будь-які обмеження повноважень ОСОБА_3 , зокрема щодо кола осіб, з якими ОСОБА_3 не має право укладати договір оренди або обмеження щодо будь-яких інших умов договору оренди.

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми матеріального та процесуального права.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області

від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович