Постанова

від 02.10.2019 по справі 219/9163/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 219/9163/15-к

провадження № 51- 2945км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 14 березня 2019 року у кримінальному провадженні №12015050150002009 внесеного до ЄРДР 30 червня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , працюючої головним бухгалтером Обласного спеціалізованого будинку дитини м. Артемівська, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.367 Кримінального кодексу України (далі

КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 367 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн) з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням обов`язків з бухгалтерського обліку на підприємствах, установах, організаціях державної та комунальної форми власності, на строк 2 роки.

На підставі ст. 49, ч. 1 ст. 74 КК звільнено від призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави збитки, завдані злочином, у розмірі 118867,90 грн та судовий збір 1782,93 грн.

Вирішено питання речових доказів.

Згідно зі встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами ОСОБА_6 , будучи службовою особою, постійно виконуючи покладені на неї посадовою інструкцією головного бухгалтера Будинку дитини організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в період часу з 01 липня 2010 року по 28 лютого 2015 року, діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, які повинна була і могла передбачити, маючи реальну можливість виконати належним чином, проте неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не дотримуючись покладених на неї обов`язків, у результаті чого не здійснила контролю за бухгалтерською службою Будинку дитини в частині надходження наказів головного лікаря Будинку дитини ОСОБА_7 про прийом на роботу молодшої медичної сестри ОСОБА_8 та швачки ОСОБА_9 , що є правовою підставою для нарахування та виплати заробітної плати останнім, не перевірила достовірності відображеної інформації та не встановила, що в первинних бухгалтерських документах, а саме графіках виходів на роботу, табелях обліку використання робочого часу, відомостях з нарахуванню та виплати заробітної плати, містяться недостовірні відомості про фактично відпрацьований час, фактичні виходи на роботу та виконання функціональних обов`язків осіб, які не були працевлаштовані до Будинку дитини та фактично не виконували трудових обов`язків, а саме відомості щодо роботи молодшої медичної сестри Будинку дитини ОСОБА_8 в період часу з 01 липня 2010 року по 31серпня 2014 року та щодо роботи швачки Будинку дитини ОСОБА_9 в період часу з 01 квітня 2012 року по 28 лютого 2015 року, не перевірила наявності обов`язкового підкреслення вільних рядків у первинних документах, а саме графіках виходу на роботу, табелях обліку використання робочого часу, відомостях з нарахування та виплати заробітної плати, що надало змогу внести недостовірні відомості щодо обліку фактично відпрацьованого робочого часу в Будинку дитини зазначених осіб.

Також будучи постійним членом оглядової комісії з преміювання вказаного закладу, за період часу з липня 2011 року по лютий 2015 року, не дотримуючись покладених на неї обов`язків, особисто не брала участі у засіданнях оглядової комісії з преміювання, не здійснювала оцінки особистого внеску працівників Будинку дитини в підсумкову діяльність закладу, не надавала подання головному лікарю щодо преміювання працівників закладу та підписала рапорти оглядової комісії на преміювання, у тому числі молодшої медичної сестри ОСОБА_8 за період з серпня 2011 року по квітень 2014 року, а також швачки ОСОБА_9 за період з травня 2012 року по лютий 2015 року, які не були працевлаштовані до Будинку дитини та трудових обов`язків не виконували, однак яким було нараховано та виплачено премію у вищевказані періоди.

У результаті такої злочинної недбалості ОСОБА_6 було незаконно нараховано та згодом виплачено грошові кошти як заробітну плату за рахунок грошових коштів Обласного бюджету на загальну суму 63 958,46 грн, які були перераховані на зарплатний картковий рахунок на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на загальну суму 54 904,44 грн. Таким чином, злочинними діями ОСОБА_6 завдано істотної шкоди державним інтересам в особі Будинку дитини на загальну суму 118 862,90 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 березня 2019 року вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2018 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій, порушує питання про скасування зазначених судових рішень та закриття кримінального провадження стосовно неї у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про доведеність її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім доказам у справі, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) не перевірив в повній мірі доводів її апеляційної скарги, зокрема того, що Артемівський міськрайонний суд Донецької області визнав її винною у невиконанні обов`язків, які не передбачені її посадовою інструкцією, а спричинена шкода Будинку дитини настала внаслідок умисних дій керівника та співробітників цього закладу.

Крім того засуджена ОСОБА_6 вказує, що Донецький апеляційний суд допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній аудіозапис від 19 березня 2019 року проголошення повного тексту ухвали суду.

Засуджена вказує на неправильне застосування кримінального закону судом апеляційної інстанції, який не підлягає застосуванню, а саме, що Донецький апеляційний суд не повинен був своєю ухвалою від 26 березня 2019 року виправляти допущене ним порушення у вигляді неправильного застосування закону.

Також засуджена ставить питання про порушення положень частин 1, 7 ст. 55 КПК органом досудового слідства, прокурором та судом першої інстанції, оскільки прокурором безпідставно заявлено цивільний позов у розмірі 118862,90 грн, тоді як у справі відсутній потерпілий, і не вжито заходів до залучення у справі потерпілого, що, на її думку, є істотним порушенням норм кримінального процесуального закону.

Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не встановили, чи дійсно Будинку дитини було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 118862,90 грн з урахуванням того, що за вироком Артемівського міськрайонного суду від 07 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_10 та вироком цього ж суду стосовно ОСОБА_7 встановлено, що їх діями матеріальної шкоди Будинку дитини не було завдано, тоді як на її думку внаслідок їх злочинних дій і було спричинено вказаному закладу матеріальну шкоду.

Заперечень на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_11 заперечував проти доводів, викладених у касаційній скарзі, засудженої ОСОБА_6 та просив відмовити у їх задоволенні, зауважив, що на всі доводи засудженої суд апеляційної інстанції дав вичерпні відповіді, також прокурор просить звернути увагу, що ОСОБА_8 , якій незаконно було нараховано та виплачено заробітну плату, є матір`ю засудженої ОСОБА_6 , яка при належному виконанні службових обов`язків повинна була виявити, що кошти незаконно нараховуються.

Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 заявила клопотання про розгляд справи за відсутності її та захисника.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 412, КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Частиною 1 ст. 367 КК передбачена кримінальна відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, якщо воно завдало істотної шкоди.

Службова недбалість це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності.

Крім того, об`єктивна сторона службової недбалості включає наявність таких складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або у вигляді тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК); 3) причинний зв`язок між діянням чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.

Системний аналіз положень ст. 367 КК дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційного інстанцій та закриття кримінального провадження за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, при цьому стверджує, що фактичні обставини справи, викладені у судових рішеннях, не відповідають дійсним обставинам справи.

Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати і визнавати обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні.

При цьому такі доводи, викладені у касаційній скарзі, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, встановлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність та несуперечність із фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.

Так, щодо невідповідності вироку місцевого суду фактичним обставинам справи слід зазначити, що, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, керуючисьвимогами статей 370, 374, 420 КПК, апеляційний суд належним чином перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі, визнавши їх необґрунтованими та відповідно мотивувавши своє рішення, щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.

Верховний Суд вважає, що при оцінці конкретних обставин цього кримінального провадження з точки зору наявності причинно-наслідкового зв`язку між діянням обвинуваченої ОСОБА_6 та наслідками у вигляді нарахування та виплати грошових коштів як заробітної плати за рахунок грошових коштів Обласного бюджету було враховано, що суб`єктивна сторона злочинної недбалості полягає у необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків.

Донецький апеляційний суд під час постановлення ухвали врахував, що згідно з положенням про бухгалтерську службу Обласного спеціалізованого будинку дитини м. Артемівська (Т.12, а.с.175184), затвердженим головним лікарем ОСОБА_7 , головний бухгалтер організовує роботу з ведення бухгалтерського обліку та забезпечує виконання завдань, покладених на бухгалтерську службу; здійснює керівництво діяльністю бухгалтерської служби, забезпечує раціональний та ефективний розподіл посадових обов`язків між її працівниками з урахуванням вимог щодо забезпечення захисту інформації та запобігання зловживанням під час ведення бухгалтерського обліку; здійснює контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх господарських операцій, що проводяться бюджетною установою, складенням звітності, цільовим та ефективним використанням фінансових, матеріальних (нематеріальних), інформаційних та трудових ресурсів, збереженням майна; погоджує документи, пов`язані з витраченням фонду заробітної плати, встановленням посадових окладів і надбавок працівникам, у разі отримання від керівника бюджетної установи розпорядження вчинити дії, які суперечать законодавству, інформує у письмовій формі керівника про неправомірність такого розпорядження, а у разі отримання даного розпорядження повторно надсилає керівникові бюджетної установи, якій підпорядкована бюджетна установа, та керівникові органу Державної казначейської служби за місцем обслуговування бюджетної установи відповідне повідомлення. Таким чином, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, допустила порушення, які призвели до заподіяння істотної шкоди державі в особі Будинку дитини. Тобто між її діями і наслідками, що настали, є необхідний і достатній причинний зв`язок.

Таким чином, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , належним чином перевірив та обґрунтував наведені у ній доводи та надав їм належну оцінку відповідно до ст. 419 КПК, тому доводи ОСОБА_6 у частині неповноти апеляційного розгляду не були підтверджені.

Щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження аудіозапису від 19 березня 2019 року, проголошення повного тексту ухвали суду апеляційної інстанції, необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За матеріалами кримінального провадження секретарем судового засідання 19 березня 2019 року складено довідку про те, що учасники процесу в цьому кримінальному провадженні о 15:00 у судове засідання не з`явились (Т.2, а.с. 226).

Таким чином, апеляційний суд під час оголошення повного тексту ухвали діяв у межах кримінального процесуального закону.

Щодо доводів засудженої про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно постановив ухвалу від 26 березня 2019 року про виправлення описки, що, на її думку, є неправильним застосуванням кримінального закону, який не підлягає застосуванню, колегія суддів дійшла такого висновку.

Статтею 379 КК передбачено, що суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Таким чином, постановляючи ухвалу від 26 березня 2019 року, суд діяв у межах вищевказаної норми кримінального процесуального закону. Слід зазначити, що в описовій частині ухвали суду від 14 березня 2019 року правильно визначено юридично-правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч.1 ст. 367 КК, а винесення ухвали про виправлення описки не може свідчити про упередженість суду під час ухвалення рішення.

Щодо безпідставності цивільного позову прокурора слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 ст. 128 КПК прокурор наділений повноваженнями цивільного позивача в інтересах держави, а оскільки діями засудженої завдано збитків державі в особі Будинку дитини (що є бюджетною установою), цивільний позов від прокуратури не викликає сумнівів.

При цьому також є безпідставними доводи, наведені в касаційній скарзі, щодо неправильності рішення суду про стягнення із засудженої за позовом прокурора 118862,90 грн збитків на користь держави в особі Будинку дитини, пред`явленим відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК, оскільки матеріальні збитки підтверджується матеріалами кримінального провадження, які містять відповідні бухгалтерські документи, про що зазначив в ухвалі Донецький апеляційний суд, із висновком якого погоджується колегія суддів Верховного Суду.

Також, суд Касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що обставини, за яких засуджено бухгалтера Будинку дитини ОСОБА_10 та головного лікаря будинку дитини ОСОБА_7 , не стосуються злочину, інкримінованого засудженій ОСОБА_6 , у цьому кримінальному провадженні. Крім того, слід зауважити, що шкода, завдана злочинними діями вказаних вище осіб, на час розгляду справ щодо них у суді була відшкодована в повному обсязі.

Отже, судові рішення у зазначеному кримінальному провадження відповідають вимогам процесуального закону, доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_6 , є необґрунтованими.Інших доводів, які б свідчили про допущені судами першої та апеляційної інстанцій істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не наведено, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни судових рішень.

Апеляційний розгляд проведено згідно з вимогами кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст.419 КПК України.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3