Постанова

від 03.10.2019 по справі 902/377/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року Справа № 902/377/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Саврій В.А. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 р. у справі №902/377/19 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 05.07.2019 р.)

за позовом ОСОБА_1 (м. Вінниця)

до колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" (м. Вінниця)

про визнання права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) і визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) та розміру частки учасника товариства

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_10,

відповідача - Мельник В.О.;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж", в якому просить суд визнати за ним право власності на частку в пайовому фонді відповідача в розмірі 5 612 грн., визначити розмір пайового фонду (статутного капіталу) відповідача в розмірі 82346 грн. і розмір частки позивача в пайовому фонді відповідача в розмірі 5612 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув право власності на частку в пайовому фонді відповідача на підставі договору дарування частки в статутному капіталі від 19.03.2018р., що заперечується відповідачем.

Правовими підставами заявлено позову є положення ст. ст. 15, 16, 719 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про господарські товариства".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 р. у справі №902/377/19 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції взяв до уваги п. 4.2 статуту, яким визначено місячний строк для розгляду письмової заяви про вступ до числа членів (учасників) відповідача та дійшов висновку, що позивачем не доведено суду порушення його права на вступ до членів відповідача, враховуючи, що докази відмови відповідача від задоволення даної заяви в матеріалах справи відсутні та беручи до уваги дату звернення до відповідача з даною заявою (06.05.2019 р.) та дату звернення до суду (11.05.2019 р.). Окрім того, враховуючи п. 4.1. статуту, суд першої інстанції вказав на те, що позивач не є працівником відповідача, який протягом 5 календарних місяців пропрацював на підприємстві.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що виконуючи положення статуту відповідача, він подав до його вищого керівного органу нотаріально посвідчену заяву про вступ до числа його членів (учасників). Однак, відповідач не вжив жодних передбачених законом дій, пов`язаних із зміною складу учасників. В зв`язку з цим позивач був вимушений скористатись встановленим законом правом на захист, звернутись з позовом до суду.

Скаржник зазначає, що після надіслання згаданої заяви, ним було отримано лист №130519 від 13.05.2019 р., в якому відповідач повідомив, що отримавши заяву позивача про вступ до числа членів відповідача повідомляє про неможливість її задоволення. Відтак, даний лист є безспірним доказом отримання заяви про вступ до членів підприємства та підтвердженням відмови в задоволенні заяви апелянта про вступ до членів підприємства.

При цьому, апелянт акцентує увагу суду на тому, що відповідач в своєму листі відмовився задовольнити заяву позивача з абсолютно формальних та надуманих мотивів, а саме у зв`язку з тим, що до неї не було додано оригіналу або нотаріально посвідченої угоди, на підставі якої позивач набув від ОСОБА_2 частку в статутному капіталі (пайовому фонді) підприємства. Відмовляючи в задоволенні заяви, голова правління проігнорував положення статуту підприємства, зокрема п. п. 4.2., 4.4.

Скаржник вважає, що на момент розгляду справи права та інтереси позивача були порушеними та потребували відповідного правового захисту, а висновок суду в цій частині не відповідає обставинам справи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/377/19 у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В.

Листом №902/377/19/3439/19 від 25.07.2019 р. судом апеляційної інстанції витребувано справу №902/377/19 з Господарського суду Вінницької області.

05.08.2019 р. справа №902/377/19 надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.08.2019 р. № 01-04/667 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) у справі Мельника О.В. у період з 05.08.2019 р. по 06.09.2019 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. п. 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/377/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є, суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 07.08.2019 р. № 01-04/680 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у справі - Розізнаної І.В. у період з 05.08.2019 р. по 06.09.2019 р. включно та перебуванням у відпустці судді-члена колегії - Грязнова В.В. у період з 07.08.2019 р. по 06.09.2019 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є, суддя Саврій В.А., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 04.09.2019р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 р. розгляд скарги відкладено на 30.09.2019 р. о 11:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.2019 р. об 09:30 год.

ОСОБА_1 надіслав до суду письмові пояснення (вх. №33082/19 від 30.09.2019 р. та уточнення до апеляційної скарги (вх. №33508/19 від 02.10.2019 р.), в яких підтримав позовні вимоги та надав пояснення щодо суті спору; просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Позивач та його представник в судових засіданнях підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судових засіданнях представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 01.03.2018 р. ОСОБА_2 видано ОСОБА_4 довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б. та зареєстрована в реєстрі за №1535, відповідно до якої надано представнику право на продаж, міну або дарування ОСОБА_1 усієї належної йому частки в статутному капіталі колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" (а. с. 9).

19.03.2018 р. між ОСОБА_1 (обдарований) та ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 01.03.2018 р. (дарувальник) укладено договір дарування частки в статутному капіталі колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж".

Згідно п. 1.1 договору, дарувальник зобов`язується безоплатно передати у власність обдарованого частку в статутному капіталі в колективному монтажно-налагоджувальному управлінні "Спецсільгоспмонтаж", а обдарований зобов`язується прийняти цю частку.

В п. 1.3.1 договору зазначено, що розмір частки статутного капіталу, що передається - 5612 грн.

Пунктом 2.1. договору передбачено. що підписання даного договору сторони підтверджують, що дарувальник передав, а обдарований прийняв частку в статутному капіталі колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж", обдарований вважається повноправним членом підприємства в частині майнових прав на частку, яку йому передав дарувальник, з моменту підписання договору та прийняття частки в статутному капіталі підприємства.

Згідно п. 3.1 договору частка в статутному капіталі в колективному монтажно-налагоджувальному управлінні "Спецсільгоспмонтаж" передається дарувальником обдарованому безоплатно.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за настанням обставин зазначених в п. 2.1 цього договору, обдарований стає стосовно підприємства членом в частині майнових прав на частку, яку йому передав дарувальник.

Відповідно до п. 5.2 договору, обдарований з моменту отримання частки в підприємстві зобов`язується виконувати вимоги установчих документів підприємства, а також нести всі обов`язки члена, що випливають з установчих документів та чинного законодавства.

Договір підписаний повноважними представниками.

ОСОБА_2 подав нотаріальну посвідчену заяву від 29.03.2018 р. до правління/загальних зборів відповідача про вихід із складу колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" (а. с. 51).

12.07.2018 р. були проведено загальні збори членів колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж", результати яких оформлено протоколом №2 (а. с. 55-57).

Згідно даного протоколу на зборах були присутні шість членів управління, зокрема, ОСОБА_11 (особисто) та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 в особі їх представника ОСОБА_8 , який діяв на підставі довіреностей від 29.03.2018 р. (а.с. 52). Крім того, на зборах також був присутній запрошений ОСОБА_9 .

На загальних зборах членів колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" згідно порядку денного прийнято рішення про:

1) виключення зі складу членів колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_2 на підставі заяви та рішення щодо статутного капіталу на розмір внеску - 5612 грн. прийняти на протязі року;

2) виключення зі складу членів колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_14 у зв`язку із смертю;

3) зменшення розміру статутного капіталу (пайового фонду) колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" на суму пайових внесків вибувших членів;

4) переобрання голови правління колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж";

5) затвердження статуту колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в новій редакції та проведення державної реєстрації.

13.07.2018 р. згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії було проведено державну реєстрацію змін колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" та виключено ОСОБА_2 зі складу членів підприємства (а.с. 58).

Протоколом загальних зборів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" № 3 від 01.12.2018 р. було затверджено статут КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" (нова редакція) (а.с. 38-46), відповідно до п. 1.3. статуту підприємство діє на основі статуту згідно з чинним на території України законодавством.

Згідно п. 4.1. статуту членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, виявили бажання і підтвердили здатність брати участь у його діяльності, пропрацювавши на підприємстві не менше 5 календарних місяців та сплатили пайовий внесок (вклад) в розмірі не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Питання про прийняття до членів підприємства вирішується загальними зборами протягом місяця після надходження письмової заяви про вступ. Вступники до підприємства мають право бути присутніми на зборах при розгляді питання про прийняття їх до членів підприємства (п. 4.2. статуту).

Відповідно до п. 4.3. статуту відмова у прийнятті до членів підприємства має бути мотивована і може бути дана лише при скорочені займаних ними робочих місць і відсутності інших вакантних робочих місць, або потрібної кваліфікації у вступників на ці місця, а також відсутності письмової згоди вступника із положеннями цього статуту. Підставою відмови може бути також негативна характеристика вступника підрозділом (бригадою), де він працює, а також несплата пайового внеску.

Суперечки з питань прийняття до членів підприємства розв`язується зборами (п. 4.4. статуту).

Відповідно до п. 4.9. статуту членами підприємства не можуть бути особи, які розірвали трудові відносини із підприємством.

Майно підприємства є власністю членів підприємства і складається з основних фондів та обігових засобів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелом формування майна є: грошові та матеріальні внески членів підприємства, прибутки, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів діяльності, кредити банків, благодійні внески, пожертвування, дари юридичних та фізичних осіб, інші джерела (п.п. 5.1.,5.2. статуту).

Відповідно до п. 5.3. статуту підприємство має статутний капітал (пайовий фонд) у розмірі 56734 грн.

Згідно п. 5.6. статуту у випадку виходу члена підприємства йому сплачується пайовий внесок (пай). Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому член вийшов із підприємства.

Вищим органом самоврядування підприємства є загальні збори членів, а виконавчим органом управління підприємством є правління, яке очолює голова правління, який здійснює керівництво у період між засіданнями (п. п. 8.1., 8.2. статуту).

До складу зборів входять всі члени трудового колективу, а кожен член володіє тільки одним голосом (п. п. 8.4., 8.4.1. статуту).

Прийняття рішень здійснюється простою більшістю голосів членів, що присутні на зборах. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини членів трудового колективу (п. п. 8.5., 8.6.1. статуту).

Позивач, відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 06.05.2019 р. заявляв про свій вступ до числа членів (учасників) колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" у зв`язку із чим просив розглянути та задовольнити дану заяву (а.с. 14). В матеріалах справи наявні фіскальні чеки, накладна, опис вкладення до цінного листа, які підтверджують надіслання даної заяви відповідачу (а.с. 11-13).

Відповідач, листом від 13.05.2019 р. №130519 повідомив позивача, що наразі не має змоги задоволити заяву позивача про вступ до числа членів підприємство, оскільки до неї не додано оригіналу або нотаріально посвідченої угоди на підставі якої позивач став набувачем частки ОСОБА_2 в статутному капіталі відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати за ним право власності на частку в пайовому фонді відповідача в розмірі 5 612 грн., визначити розмір пайового фонду (статутного капіталу) відповідача в розмірі 82346 грн. і розмір частки позивача в пайовому фонді відповідача в розмірі 5612 грн.

Предметом доказування у даній справі є факт правомірності (неправомірності) набуття позивачем частки в пайовому фонді відповідача, а також відсутність (наявність) підстав для визнання такого права за позивачем.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ГК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки (ч. ч. 1, 3 ст. 62 ГК України).

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки (ч. 3 ст. 62 ГК України).

Відповідно до ст. 93 ГК України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи положення статуту відповідача, вказує, що відповідач є підприємством колективної власності - об`єднанням громадян на засадах членства, що базується на їх особистій трудовій участі та об`єднанні майнових пайових внесків, кожний член якого має один голос, управління і діяльність якого здійснюється відповідно до його установчих документів (статуту), положень Господарського кодексу України (глава 10 "Підприємства колективної власності" розділу II "Суб`єкти господарювання" ГК України), інших нормативно-правових актів з питань кооперації. І лише в частині, не врегульованій цими актами, за аналогією можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України та інших законів, якими регулюються діяльність господарських товариств, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 8 ЦК України). До даного правового висновку дійшов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2019 р. по справі № 902/671/18.

Так, суд апеляційної інстанції, аналізуючи статут відповідача та положення чинного законодавства, яке регулює діяльність та управління колективних підприємств (главу 10 ГК України та інші нормативно-правові акти з питань кооперації), зазначає, що ними не унормовано питання можливості відчуження (набуття) права власності на частку в пайовому фонді таких підприємств.

Відтак, оскільки дане питання не врегульоване цими актами, суд апеляційної інстанції, за аналогією застосовує відповідні положення Цивільного кодексу України та інших законів, якими регулюються діяльність господарських товариств, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 8 ЦК України).

Позивач, як підставу для задоволення позовних вимог, посилається на набуття права власності на частку у пайовому фонді (статутному капіталі) відповідача на підставі договору дарування частки в статутному капіталі від 19.03.2018 р.

Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до п. д) ч. 1 ст. 55 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку у пайовому фонді (статутному капіталі). І навпаки, за відсутності в особи прав на таку частку не може йтися про корпоративні права та корпоративні правовідносини.

За змістом ст. 167 ГК України ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в пайовому фонді (статутному капіталі) (майні) підприємства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом підприємства (організаційних та майнових). При цьому корпоративні права не можуть переходити у власність набувача, тобто корпоративні права не є об`єктом права власності.

Право власності на частку в статутному капіталі товариства у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства.

Право участі у товаристві є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

Право безпосередньої участі у товаристві третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Закон не пов`язує момент виникнення права участі у товаристві з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства. Водночас згідно з положеннями статті 89 ЦК України відомості про зміни у складі учасників товариства підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Такої правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 13.11.2018 р. у справі № 910/605/18.

Відтак, право власності на частку в статутному капіталі товариства у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін, набуття такого права особою надає йому прав на вступ до товариства. При цьому, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається, оскільки має бути відповідне рішення загальних зборів товариства.

Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним (ст. 719 ЦК України).

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 363 ЦК України визначає момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором. Відповідно до ч. 1 даної статті, частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 , будучи членом відповідача, скористався своїм правом на безоплатну передачу частки в пайовому фонді відповідача шляхом укладення з позивачем договору дарування від 19.03.2018 р., тобто саме з моменту його підписання в силу ч. 1 ст. 363 ЦК України та п. 2.1. договору дарування до позивача перейшла частка в пайовому фонді відповідача в розмірі 5 612 грн.

При цьому, суд вказує, що п. 5.3. статуту відповідача передбачено, що підприємство має статутний капітал (пайовий фонд) у розмірі 56734 грн., а в рішенні загальних зборів відповідача, яке оформлене протоколом від 12.07.2018 р. №2, зазначено, що ОСОБА_2 має частку в пайовому фонді відповідача в розмірі 5612 грн., тобто вона відповідає розміру, який вказаний в договорі дарування.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 5 612 грн., а рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати.

При цьому, апеляційний господарський суд приймає до уваги, що ч. 1 ст. 204 ЦК України визначає те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі відповідача від 19.03.2018 р., тобто, на дату вирішення спору правочин є дійсним та підлягає виконанню.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, вказує, що рішенням загальних зборів відповідача, оформленим протоколом від 12.07.2018 р. №2, було виключено зі складу членів відповідача ОСОБА_2 на підставі його заяви та вказано про те, що рішення щодо статутного капіталу на розмір внеску - 5612 грн. буде прийнято на протязі року. Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вказав, що частка ОСОБА_2 в пайовому фонді відповідача в розмірі 5612 грн. була йому виплачена повністю.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що саме з момент укладення договору дарування, тобто 19.03.2018 р., відбувся перехід до позивача права власності на частку ОСОБА_2 в пайовому фонді відповідача в розмірі 5612 грн., а подальше (12.07.2018 р.) виключення ОСОБА_2 зі складу членів підприємства та виплата йому частки не спростовує даного факту.

При цьому, суд приймає до уваги те, що на час виключення ОСОБА_2 зі складу членів підприємства, він не мав права власності в пайовому фонді відповідача в розмірі 5612 грн., оскільки добровільно скористався своїм правом на безоплатну її передачу позивачу. Разом з тим, колегія суддів вказує, що відповідач не позбавлений права вимагати від ОСОБА_2 повернення виплаченої йому частки в порядку, встановленому законодавством.

Також, суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову послався на те, що позивачем не доведено суду порушення його права на вступ до членів відповідача, тобто, судом досліджувалося саме питання щодо наявності чи відсутності підстав для включення позивача до членів підприємства, яке унормоване положеннями розділу ІV статуту відповідача.

Разом з тим, предметом даного позову є вимога позивача, в тому числі, щодо визнання за позивачем саме права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) відповідача, тобто судом мало б досліджуватися питання щодо правомірності (неправомірності) набуття позивачем такої частки та наявність чи відсутність підстав для визнання такого права.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що автоматичного набуття статусу члена підприємства у зв`язку з набуттям позивачем права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) відповідача не відбувається, оскільки має бути відповідне рішення загальних зборів товариства.

Апеляційний господарський суд також враховує, що згідно з положеннями ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" право учасника товариства з обмеженою відповідальністю здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства, якщо воно допускається згідно зі статутом товариства, обумовлено дотриманням переважного права інших учасників товариства на придбання відповідної частки.

Однак, оскільки відчуження частки в пайовому фонді відповідача відбулося в порядку договору дарування - переважне право інших членів відповідача на дані відносини не розповсюджується, оскільки вибір обдарованого залежить виключно від волі та бажання дарувальника.

Щодо вимог позивача в частині щодо визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) відповідача в розмірі 82346 грн. та розміру частки позивача в пайовому фонді відповідача в розмірі 5612 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Господарським судам слід виходити з того, що у разі коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Господарські суди також не можуть приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, у тому числі про внесення змін до установчих документів юридичної особи, включення особи до складу наглядової ради юридичної особи тощо.

Так, п. 5.3. статуту відповідача передбачено, що підприємство має статутний капітал (пайовий фонд) у розмірі 56734 грн. Збори можуть прийняти рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу. Статутний капітал може бути зменшеним при відсутності заперечень кредиторів.

Вищим органом самоврядування підприємства є загальні збори членів, а виконавчим органом управління підприємством є правління, яке очолює голова правління, який здійснює керівництво у період між засіданнями (п. п. 8.1., 8.2. статуту). До складу зборів входять всі члени трудового колективу, а кожен член володіє тільки одним голосом (п. п. 8.4., 8.4.1. статуту).

Отже, беручи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що питання визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) відповідача належить до виключної компетенції загальних зборів членів відповідача, тоді як суд не вправі втручатись у його господарську діяльність, відтак вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

В свою чергу, суд першої інстанції в рішенні суду, взагалі необгрунтував підстави для відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) відповідача в розмірі 82346 грн. та розміру частки позивача в пайовому фонді відповідача в розмірі 5612 грн., тому суд апеляційної інстанції доповнив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині.

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи представника відповідача, висловлені ним в судовому засіданні, що в пайовому фонді відповідача не визначені частки їх членів, оскільки з рішення загальних зборів відповідача, оформленого протоколом від 12.07.2018 р. №2 чітко вбачається кількість членів відповідача та розмір їх внесків до статутного капіалу підприємства. Окрім того, п. 5.3. статуту відповідача передбачено, що підприємство має статутний капітал (пайовий фонд) у розмірі 56734 грн.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи представника відповідача, висловлені ним в судовому засіданні, що даний спір не є корпоративним, оскільки ч. 1 ст. 167 ГК України чітко визначає, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, враховуючи те, що позивач набув право власності на частку в пайовому фонді відповідача з моменту укладення договору дарування, корпоративні права обумовлені наявністю у особи прав на частку у пайовому фонді, тому суд вважає, що цей спір містить ознаки корпоративного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до приписів п. 4 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 р. у даній справі необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на частку в пайовому фонді відповідача в розмірі 5 612 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позову, в іншій частині позовних вимог рішення необхідно залишити без змін, доповнивши його мотивувальну частину.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 р. у справі №902/377/19 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 р. у справі №902/377/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на частку в пайовому фонді відповідача в розмірі 5 612 грн. 00 коп.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" (21034, м. Вінниця, вул. Олега Антонова, буд. 19, код ЄДРПОУ 00911003) в розмірі 5 612 грн.

Резолютивну частину рішення про відмову у задоволенні позову в частині визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 82346 грн. і розміру частки ОСОБА_1 в пайовому фонді (статутному капіталі) колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 5612 грн. залишити без змін, доповнивши її мотивувальну частину.

3. Стягнути з колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" (21034, м. Вінниця, вул. Олега Антонова, буд. 19, код ЄДРПОУ 00911003) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 1921 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити видачу судових наказів Господарському суду Вінницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Гудак А.В.