Постанова

від 07.10.2019 по справі 902/1/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07 жовтня 2019 року Справа № 902/1/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент"

на рішення господарського суду Вінницької області від 16.05.2019 р.

(ухвалене о 11:26 год. у м. Вінниці, повний текст рішення складено 29.05.2019 р.)

у справі № 902/1/19 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент"

про стягнення 1278320,46 грн. заборгованості згідно договору поставки

за участю представників сторін:

від позивача - Гордієнко Т.В.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" про стягнення заборгованості в розмірі 1278320 грн. 46 коп., з яких: 700870 грн. 46 коп. - боргу; 386667 грн. 99 коп. - штрафу; 139960 грн. 14 коп. - пені; 25590 грн. 53 коп. - 3% річних; 25231 грн. 34 коп. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №ТД215/Ц від 12.06.2017 р.

В подальшому, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 1335380 грн. 86 коп., з яких: 700870 грн. 46 коп. грн; штраф в розмірі 10% від суми заборгованості - 347601 грн. 36 коп.; 231276 грн. 96 коп. пені, 20005 грн. 77 коп. - 3% річних, 35626 грн. 31 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.04.2019 р. вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.05.2019 р. у справі № 902/1/19 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" 700870 грн. 46 коп. - боргу, 347601 грн. 36 коп. - штрафу, 231276 грн. 96 коп. - пені, 20005 грн. 77 коп. - 3 % річних, 35626 грн. 31 коп. - інфляційних втрат та 20030 грн. 72 коп. судового збору.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі Договору поставки № ТД215/Ц від 12.06.2017 р., за умовами якого Постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а Покупець (відповідач) оплатити та прийняти на умовах, обумовлених в цьому Договорі товар в асортименті за групами товарів, зазначених в Додатку № 1 до цього Договору.

Покупець оплачує поставлену продукцію за ціною, вказаною в оформленій постачальником заявці. Ціни на групу товарів визначаються виходячи з ринкової ціни на момент підписання цього договору, є фіксованими і підлягають зміні в порядку, визначеному цим договором (п.3.1 Договору).

Судом встановлено, що на виконання вищевказаного Договору позивачем поставлявся відповідачу товар, тоді як відповідач за отриманий товар розраховувався не в повному обсязі, у зв`язку із чим, за останнім утворилася заборгованість, яка складається з суми основного боргу, штрафних та компенсаційних сум, які нараховані з посиланням на неналежне виконання зобов`язань.

Застосувавши до спірних правовідносин положення ст. ст. 11, 526, 626, 712 ЦК України, взявши до уваги висновок судового експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 13 від 25.03.2019 р., суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 700870 грн. 46 коп. боргу та як наслідок задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості - 347601 грн. 36 коп., 231276 грн. 96 коп. пені, 20005 грн. 77 коп. - 3% річних, 35626 грн. 31 коп. інфляційних втрат, суд застосував положення ст. ст. 549-550, 610-612, 625 ЦК України, ст. 230-231 Господарського кодексу пп.5.3, 5.4 Договору та п.4 Додатку до Договору та констатував, що оскільки відповідачем не в повній мірі виконано зобов`язання, визначені Договором по оплаті вартості отриманого товару в обумовлений сторонами строк, останній вважається боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення штраф у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

З огляду на викладене, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості - 347601 грн. 36 коп., 231276 грн. 96 коп. пені, 20005 грн. 77 коп. - 3% річних, 35626 грн. 31 коп. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 16.05.2019 р. у справі № 902/1/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідачем зазначалось в суді, що між сторонами існували не тільки ділові, а й дружні стосунки, тому, коли починаючи з квітня 2017р. у позивача неодноразово відбувались ситуації, коли товар, замовлявся третьою стороною, а по прибуттю вагонів на місце призначення третя сторона відмовлялась від товару. З метою економії на перевезені відмовного товару назад, позивачем було запропоновано відповідачу прийняти зазначений товар. Ідучи на зустріч позивачу, з урахуванням того, що такий товар є предметом господарської діяльності відповідача, він приймався останнім на позадоговірних умовах. Проте нагальної необхідності в ньому не було. Це може бути підтверджено як самим позивачем, так і відсутністю заявок на поставку, які передбачені договором, так і відповідно 100% передоплати та щомісячних актів звірення розрахунків.

Судом не надано жодної оцінки того, що згідно видаткових накладних наданих позивачем, отримувачем товару зазначений ТОВ "Укр Цемент", а згідно залізничних накладних СМГС інші юридичні особи, зокрема:

- за видатковими накладними №№ 836/16, 843/10, 844/8, 849/17, 850/16, 885/21, 894/18, 908/4, 902/12, 960/3, 979/10, 1185/8, 1212, 1221/10, 1221/12, 1215, 1225/6, 1304, 1329, 1341, 1330, 1419/7, 1437, 1447, 1475/7, 1501, 1535, 1571/2 згідно залізничних накладних СМГС отримувачем є ТОВ "Урбан ресурс";

- за видатковими накладними №995/5, 1322 отримувачем є ТОВ БЗ "Югора";

- за видатковими накладними №850/17 отримувачем є ТОВ "Подільський цемент";

- за видатковими накладними №894/30, 905/12, 908/9, 917/5, 917/14, 932/1, 930/3, 1164/4, 1164/5, 1185, 1187/2 отримувачем є ПП "Ресурс буд";

- за видатковими накладними №921/3, 979/8 отримувачем є ТОВ "Алагон".

Тобто, товар на загальну суму 20541568 грн. 68 коп., який включено до загального розрахунку позовних вимог позивача та відповідно за несвоєчасну оплату якого нараховано пеню, штраф та 3 % річних, які позивач просить стягнути з ТОВ "Укр Цемент" був поставлений іншим отримувачам. Ніяких доказів того, що була здійснена переадресація вантажоотримувача на ТОВ "Укр Цемент" позивачем не надано.

В якості заперечення здійснення оплати відповідачем, позивач надав суду пояснення та відповідні докази того, що він кошти в сумі 207637 грн., з призначенням "оплата згідно рахунку № 794/11 від 12.06.2017р." зарахував в оплату за договором № 03/15 від 15.03.2017р. оплата за яким не є предметом розгляду даної справи.

Рахунок №794/11 від 12.06.2017р. є в переліку рахунків виставлених відповідачу на виконання умов договору поставки №ТД215/Ц від 12.06.2017р. та дублюється в видатковій накладній №794/11 від 12.06.2017р., проте не наданий позивачем в якості доказу.

Зазначене підтверджує, що позивач свідомо, безпідставно, всупереч призначенню, не зарахував кошти, та відповідно не врахував визначаючись з заборгованістю, на що суд не звернув увагу.

В усіх накладних де зазначений підпис з боку відповідача, неможливо встановити, особу, яка приймала участь у господарській операції.

Також, у видаткових накладних №819 від 19.06.2017 р., №828 від 20.06.2017 р., № 827 від 20.06.2017р., № 839/1, 839/5 від 23.06.2017р., № 835/2, 835/5 від 24.06.2017р., 8356 від 26.06.2017р. немає підпису особи, яка приймала участь у господарській операції з боку позивача.

Суд не перевірив, а позивач не надав відповідних доказів на підтвердження того, що вартість товару, зазначена в не підписаних накладних відповідає істотним умовам договору.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

За змістом апеляційної скарги ТОВ "Укр Цемент" стверджує про наявність між сторонами позадоговірних відносин, при чому дане твердження базується ним з огляду на відсутність заявок на поставку товару, відсутність щомісячних актів звірки взаєморозрахунків та 100 % передоплати за товар.

В той же час, апелянт зазначає про це загалом та не вказує, які конкретно поставки з відсилкою на дату та документ відбулись на позадоговірних умовах, а тому дане твердження апелянта не заслуговує на увагу.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п.1.1 Договору поставки № ТД-215/Ц від 12.06.2017 р. терміни поставки, кількість продукції вказуються в заявці Покупця за формою Додатка № 2 до даного Договору. Даним пунктом Договору сторони також встановили, що листування між сторонами (в тому числі і відправлення заявок), може здійснюватись за допомогою електронної пошти.

Таким чином, укладаючи Договір № ТД-215/Ц. сторони визначили, що заявки на поставку продукції можуть передаватися покупцем, зокрема, електронною поштою. Відтак, переважна кількість заявок покупця була вчинена шляхом передачі електронного листа на адресу електронної пошти постачальника.

Відповідачем в якості доказу не подавалось, а матеріали справи не містять листування з його сторони, адресованого позивачу, стосовно безпідставності поставки за визначеними ним накладними (повторно зазначаємо про відсутність вказівки про конкретні поставки та конкретні накладні), вимоги про повернення продукції, тощо.

З аналізу умов Договору № ТД-215/Ц, а також всіх видаткових накладних можна зробити висновок, що спірна поставка товару не була позадоговірною, як про це твердить апелянт, оскільки: 1) поставка товару здійснювалася позивачем після підписання сторонами Договору № ТД-215/Ц та в межах строку його чинності, встановленого п.9.3 Договору з урахуванням умов п.6.1 Договору щодо його пролонгації (з моменту підписання до моменту розірвання); 2) у всіх видаткових накладних наявне покликання на Договір поставки № ТД-215/Ц від 12.06.2017 р. як на підставу приймання-передачі товару.

Щодо невідповідності отримувача товару, за яким кінцевими отримувачами товару є відмінні від апелянта юридичні особи, позивач вказує наступне.

На умовах укладеного між сторонами Договору поставки № ТД-215/Ц від 12.06.2017 р. Постачальник ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю товар в асортименті за групами, що зазначені в Додатку до Договору (п.1.1 Договору). За умовами Договору зобов`язання постачальника є виконаними з моменту переходу права власності на товар, яке переходить від Постачальника до Покупця в момент проставляння відмітки про прийняття вагона вказаною станцією в залізничній накладній або, в разі, якщо товар прибув із-за кордону, - в момент проставляння в міжнародній залізничній накладній відмітки про завершення митного оформлення на території України.

Як правомірно і обґрунтовано встановив суд 1-ї інстанції в оскаржуваному рішенні, наявність відмітки в розділі 28 накладної СМГС про здійснення постачальником митного оформлення товару на території України на вказаних накладних свідчить про перехід до відповідача права власності на вищезазначений товар. Тому з даного моменту ТОВ "Укр Цемент" стає власником такого товару та вправі на законних підставах ним розпоряджатись.

Як вбачається з відомостей залізничної СМГС накладної, ТОВ "Укр Цемент" самостійно вирішує питання перевезення власного товару шляхом укладення з перевізником ПАТ "Укрзалізниця" договору перевезення, про що в розділі 23 "Оплата провізних платежів" є відмітка про сторін платників.

Відтак, за даним Договором у постачальника відсутні зобов`язання з доставки товару покупцю, оскільки згідно п.6 Додатку № 1 від 12.06.2017 р. та п.5 Додатку №. 1 від 02.11.2017 р. оплата перевезення по території України здійснюється покупцем.

Враховуючи, що апелянт самостійно здійснює доставку товару, який належить йому на праві власності в зв`язку з переходом такого права після здійснення ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" митного оформлення товару, шляхом укладення договору перевезення, останній вправі на власний розсуд розпоряджатись таким товаром, в тому числі продавати його іншим покупцям, які згідно даних СМГС накладної виступають вантажоотримувачами.

Щодо оформлення первинних документів, позивач зазначає, що передача товару підтверджується належно оформленими до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" видатковими накладними, скріпленими підписом та печаткою покупця, вказаний первинний бухгалтерський документ має силу товаросупровідного документу, що належно підтверджу факт передачі товару постачальником покупцю, а випискою по особовому рахунку ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" підтверджується відсутність оплати за отримані матеріальні цінності покупцем постачальнику.

Вказує, що ставити питання про не підтвердження позивачем своїх вимог в частині визначення ціни товару по не підписаних з вини відповідача видаткових накладних є недоцільно та неможливо, а при винесенні оскаржуваного апелянтом рішення господарський суд врахував дані обставини, встановив та визнав факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними згідно відомостей щодо кількості та вартості, зазначених в них.

За наведеного вище, позивач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Також, позивач надав суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, відповідно до яких вказує наступне.

Зарахування оплати коштів в розмірі 207637 гри. в рахунок оплати за іншим договором зумовлена особливостями та практикою ведення бухгалтерського обліку, оскільки Договори поставки № ТД-215/Ц від 12.06.2017 р. та № 03/15 від 15.03.2017 р. діяли паралельно і за двома договорами предметом поставки виступав цемент, а станом на 22.06.2017 р. поставки товару за Договором № 03/15 від 15.03.2017 р. були припинені, проте існувала прострочена заборгованість за вказаним Договором, а тому з огляду на раціональний підхід і було здійснено зарахування коштів в розмірі 207637 грн. в рахунок оплати за Договором № 03/15 від 15.03.2017 р.

Податкова звітність позивача підтверджує той факт отриманим скаржником товару саме за тією ціною, що відображена позивачем у видаткових накладних № 601 від 30.03.2018 р., № 609 від 31.03.2018 р., № 615 від 31.03.2018 р., № 617 від 02.04.2018 р., № 628 від 02.04.2018 р., № 681 від 10.04.2018 р.

Вказує, що між позивачем та Республіканським виробничо-торговим унітарним підприємством "Управляюча компанія холдингу "Білоруська цементна компанія" був укладений Договір поставки № 343 від 17.11.2016 р. на підставі якого товар постачається у власність позивача та в подальшому продавався ним на користь його покупців, зокрема. ТОВ "Укр Цемент".

Згідно умов Договору № 343 від 17.11.2016 р. поставка товару здійснювалася згідно заявки покупця, в якій зазначаються, зокрема найменування і код отримувача товару, його адреса, а товаросупровідні документи повинні бути оформлені на ім`я кінцевого вантажоодержувача із вказівкою на номер даного Договору.

Зазначає, що у всіх залізничних накладних вказана інформація про підставу такої поставки - Договір поставки № 343 від 17.11.2016 р.

Окрім того, до вказаних письмових пояснень, позивачем додано: Акти звірки за період липень-листопад 2017 р.; податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2018 р. з додатком 5; податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2018 р. з додатком 5; видаткову накладну № 913 від 30.04.2018 р. до договору поставки № ТД-03/15/В від 01.06.2017 р.; Договір поставки № 343 від 17.1 1.2016 р.

Обґрунтовуючи неможливість подання вказаних документів до суду першої інстанції, позивач вказує, що доводи апеляційної скарги відрізняються від заперечень відповідача, наданих в суді першої інстанції, у зв`язку із чим позивач не міг заперечити їх вищевказаними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приймає вказані документи, як докази у справі.

07 жовтня 2019 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник позивача заперечила проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухвалені оскарженого рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, з`ясовано всі обставини справи. З огляду на вказане, просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

В судове засідання 07.10.2018 р. представник скаржника не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлене відповідачу (т. 3, а. с. 169), а також те, що явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині стягнення інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 12.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" (покупець) було укладено Договір поставки №ТД215/Ц (далі - Договір) (т. 1, а. с. 27-33), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти на умовах, обумовлених в цьому Договорі товар (далі - продукція) в асортименті за групами товарів, зазначених в Додатку № 1 до цього Договору. Терміни поставки, кількість продукції, вказуються в заявці покупця формою Додатка № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору покупець оплачує поставлену продукцію за ціною, вказаною в оформленій постачальником заявці. Ціни на групу товарів визначаються виходячи з ринкової ціни на момент підписання цього договору, є фіксованими і підлягають зміні в порядку, визначеному цим договором.

Згідно із п. 3.3 Договору, за цим Договором покупець оплачує продукцію наступним чином: протягом 3 календарних днів з дня розміщення заявки покупцем, постачальник виставляє покупцю рахунок на кожну партію (заявку) окремо, оплата по яких становить 100% передоплату від суми розміщення кожної партії (заявки). Передоплата здійснюється до фактичного відвантаження продукції на адресу покупця та/або визначеним покупцем вантажоодержувачем. Сторони вправі письмово погодити у додатках до Договору, специфікаціях тощо інші умови оплати.

Відповідно до п. п. 4.2., 4.3. Договору постачання продукції здійснюється на умовах Інкотермс 2010 та регулюється Додатками до чинного Договору постачання. Умови переходу власності Товару від постачальника до продавця регламентуються Додатками до чинного Договору.

Пунктом 4 Додатку №1 від 02.11.2017 р. до Договору, сторони визначили умови оплати, згідно яких, Покупець оплачує продукцію наступним чином: 100% сплата за відвантажену продукцію протягом 25 календарних днів з моменту переходу права власності. Право власності на продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент проставлення відмітки про прийняття вагона вказаною станцією в залізничній накладній, або, в разі, якщо товар прибув із-за кордону в момент проставлення в міжнародній залізничній накладній відмітки про завершення митного оформлення на території України. Ризики випадкової загибелі продукції переходять на Покупця з моменту прийняття продукції Покупцем на станції призначення. Ціна на товар згідно оплачених Покупцем рахунків залишається незмінною. В разі порушення сплати більш як на 3 банківських дні після 25ти денного терміну відстрочки платежу, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості (т. 1, а. с. 35).

Матеріали господарської справи містять копії видаткових накладних та копії залізничних накладних за період з 12.06.2017 р. по 10.04.2018 р. (т. 1, а. с. 40-250, т. 2, а. с. 1-122).

Поруч з тим, 6 видаткових накладних не підписані сторонами, а саме: №: 601 від 30.03.2018р. на суму 99353 грн. 21 коп.; № 609 від 31.03.2018 р. на суму 281706 грн. 90 коп.; № 615 від 31.03.2018 р. на суму 196095 грн. 49 коп.; № 617 від 02.04.2018 р. на суму 297509 грн. 97 коп.; № 628 від 02.04.2018 р. на суму 98940 грн. 96 коп.; № 681 від 10.04.2018 р. на суму 93947 грн. 10 коп. (т. 2, а. с. 110, 112, 114, 116, 119, 121).

Також в матеріалах справи наявний висновок судово-економічної експертизи № 13 від 25.03.2019 р., відповідно до якого документально підтверджується сума заборгованості ТОВ "Укр Цемент" перед ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" по договору №ТД215/Ц від 12.06.2017 в сумі 1384181 грн. 75 коп., в т.ч. 700870 грн. 46 коп. основного боргу, 395981 грн. 33 коп. штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, 232297 грн. 88 коп. пені, 20005 грн. 77 коп. 3% річних, 35626 грн. 31 коп. інфляційні втрати (т. 2, а. с. 196-209).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами правовідносини на підставі укладення Договору поставки №ТД215/Ц від 12.06.2017 р.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що позивач виконав договірні зобов`язання в обумовленому Договором порядку, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими та залізничними накладними за період з 12.06.2017 р. по 10.04.2018 р.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявний висновок судово-економічної експертизи № 13 від 25.03.2019 р., відповідно до якого документально підтверджується сума заборгованості ТОВ "Укр Цемент" перед ТОВ "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" по договору №ТД215/Ц від 12.06.2017 в сумі 1384181 грн. 75 коп., в т.ч. 700870 грн. 46 коп. основного боргу, 395981 грн. 33 коп. штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, 232297 грн. 88 коп. пені, 20005 грн. 77 коп. 3% річних, 35626 грн. 31 коп. інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

За приписами ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши вищевказаний висновок експерта, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що він відповідає наведеним вимогам процесуального законодавства, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції приймає його як доказ існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 700870 грн. 46 коп.

В той же час, відповідач не надав свого заперечення відносно того, що висновок експерта в частині документального підтвердження суми основного боргу в розмірі 700870 грн. 46 коп. є помилковим чи неправильним, не надав в цій частинні власний контррозрахунок.

Поруч з тим, відповідач вказує, що ним здійснювалася оплата по рахунку № 794/11 від 12.06.2017 р., котрий був виставлений позивачем в межах Договору №ТД215/ц від 12.06.2017 р., в сумі 207637 грн., однак позивач зарахував вказані грошові кошти в оплату за Договором № 03/15 від 15.03.2017 р.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що сторонами у справі не заперечується існування заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 03/15 від 15.03.2017р.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник позивача вказала, що вказане зарахування було зроблене з метою повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 03/15 від 15.03.2017р. і саме тому, при розрахунку розміру позовних вимог у справі № 902/1/19 позивачем не було включено вищевказану оплату.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що зарахування позивачем грошових коштів, сплачених по рахунку № 794/11 від 12.06.2017 р., в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 03/15 від 15.03.2017р. не призвело до порушення прав чи інтересів відповідача, оскільки позивач зарахував кошти за іншим договором, укладеним із відповідачем, по якому ще 2017 році був борг. Також суд бере до уваги те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач заперечував проти такого зарахування при його здійсненні.

Відносно доводів скаржника, що згідно залізничних накладних отримувачами товару були інші особи (ТОВ "Урбан Ресурс", ТОВ БЗ "Югора", ТОВ "Подільський цемент", ПП "Ресурс Буд") та, що у випадку, коли контрагенти позивача відмовлялися від прийняття товару, то товар приймався відповідачем, судом зазначається наступне.

Крім залізничних накладних, на котрі посилається відповідач, матеріали справи містять видаткові накладні, котрі підписані представником відповідача та скріплені печаткою останнього, в яких міститься посилання на Договір №ТД-215/Ц віл 12.06.2017 р. Будь-яких доказів на підтвердження того, що видаткові накладні були підписані не уповноваженою особою відповідача чи печатка відповідача була використана поза його волею, матеріали справи не містять.

Поруч з тим, за практикою ділового обороту вантажоодержувачами в залізничних накладних можуть бути інші особи, ніж сторони договору поставки, а сам факт поставки продукції підтверджується видатковими накладними та Договором № 343 від 17.12.2016 р.

Щодо 6 видаткових накладних, котрі не підписані сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

До вказаних 6 видаткових накладних (№ 601 від 30.03.2018 р.; № 609 від 31.03.2018 р.; № 615 від 31.03.2018 р.; № 617 від 02.04.2018 р.; № 628 від 02.04.2018 р.; № 681 від 10.04.2018 р.), позивачем було додано залізничні накладні (БЧ21901926, БЧ21901930, БЧ21901931, БЧ21901934, БЧ21901935, БЧ21901974) (т. 2, а. с. 111, 113, 115, 117-118, 120, 122) та лист Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" (т. 2, а. с. 138), котрі в своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення поставки по не підписаних накладних позивачем та прийняття товару відповідачем.

Також, як вбачається із матеріалів справи, а саме з опису вкладення у цінний лист від 29.08.2018 р. не підписані видаткові накладні були направлені на адресу відповідача для їх підписання, проте зворотно відповідачем надіслані не були. В свою чергу відповідач не вчиняв дій щодо відмови від товару за вказаними накладними, не заперечував щодо його прийняття до звернення позивача до суду із даним позовом.

За таких обставин, оцінюючи всі вищевказані докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач прийняв поставлений йому за видатковими накладними № 601 від 30.03.2018 р., № 609 від 31.03.2018 р., № 615 від 31.03.2018 р., № 617 від 02.04.2018 р., № 628 від 02.04.2018 р., № 681 від 10.04.2018 р. товар, за цінами вказаних у них.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, суд апеляційної інстанції підсумовує, що позивачем на виконання умов Договору здійснювалася поставка товару, однак відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за товар, у зв`язку із чим в останнього утворилася заборгованість в розмірі 700870 грн. 46 коп., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 395981 грн. 13 коп. штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості, 232297 грн. 88 коп. пені, 20005 грн. 77 коп. 3% річних та 35626 грн. 31 коп. інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. п. 5.3, 5.4 Договору та п.4 Додатку до Договору в разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті, покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості при порушенні терміну сплати більш, як на 3 банківських дні після 25-денного терміну відстрочення платежу.

Беручи до уваги те, що відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, визначені Договором щодо оплати вартості отриманого товару в обумовлений сторонами строк, а саме протягом 25-ти днів з дати проставляння в залізничній накладній (СМГС) відмітки про завершення митного оформлення на території України, останній вважається боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, у зв`язку із чим позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими.

Щодо розміру штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, то судом апеляційної інстанції було перевірено наданий позивачем висновок експерта (на який позивач посилається в заяві про збільшення позовних вимог) та за результатами перевірки встановлено, що експертом правильно визначено розмір штрафу, пені, 3% річних.

В той же час, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, експертом було допущено помилку, а саме не враховано дефляцію за липень 2018 року, у зв`язку із чим експерт дійшов помилкового висновку про те, що розмір інфляційних втрат становить 35626 грн. 31 коп.

Здійснивши власний розрахунок заборгованості, апеляційний господарський суд встановив, що вірним розміром інфляційних втрат, котрі підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача є 30470 грн. 83 коп.

Однак, місцевий господарський суд не дослідив правильність здійснення розрахунку, здійсненого експертом, а тому дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача 35626 грн. 31 коп. інфляційних.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 395981 грн. 13 коп. штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості, 232297 грн. 88 коп. пені, 20005 грн. 77 коп. 3% річних та 30470 грн. 83 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, зокрема правильність нарахування інфляційних втрат.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" слід задоволити частково, а Господарського суду Вінницької області від 16.05.2019р. у справі № 902/1/19 змінити в частині стягнення інфляційних втрат.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.05.2019 р. у справі № 902/1/19 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 16.05.2019 р. у справі № 902/1/19 в наступній редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" (21023 м. Вінниця, вул. Чумацька, буд. 195 А, код 38328714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" (59410, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, смт Кострижівка, вул. Заводська, 15, код 33108815) - 700870 грн. 46 коп. боргу, 347601 грн. 36 коп. штрафу, 231276 грн. 96 коп. пені, 20005 грн. 77 коп. 3 % річних, 30470 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 19952 грн. 60 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельних матеріалів" (59410, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, смт Кострижівка, вул. Заводська, 15, код 33108815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Цемент" (21023 м. Вінниця, вул. Чумацька, буд. 195 А, код 38328714) - 117 грн. 18 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 902/1/19 надіслати господарському суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гудак А.В.