Окрема думка

від 03.10.2019 по справі 913/183/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

03.10.2019

ОКРЕМА ДУМКА

судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна М.М. стосовно постанови колегії суддів САГС від 03.10.2019 у справі № 913/183/19

Постановою колегії суддів Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 913/183/19 апеляційну скаргу ТОВ "Каховка Пром-Агро" задоволено. Рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2019 року у справі №913/183/19 скасовано та ухвалено нове рішення, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

На моє переконання, прийняте колегією суддів рішення є невірним та таким, що легітимізує порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також несе загрозу стабільності цивільного обороту.

Зазначені юридичні дефекти постанови суду полягають у наступному.

1.Законність і компетентність рішення суду першої інстанції, відсутність підстав його скасування.

Я повністю погоджуюсь із висновками суду першої інстанції щодо невиконання реєстратором встановлених законом обов`язків у процедурі скасування записів про обтяження майна.

Не вбачаючи необхідності у відтворенні змісту рішення суду першої інстанції у даній окремій думці, лише зазначу, що підтримую висновок суду першої інстанції про те, що державним реєстратором в ході вчинення оскаржених дій були грубо порушені приписи з ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 40, 60 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також ст.ст. 10, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд першої інстанції вірно встановив і ретельно обґрунтував висновок про те, що іпотечне обтяження було скасоване державним реєстратором незаконно, тобто:

- без зазначення правової підстави вчинення реєстраційної дії;

- за відсутності встановлених законом правових підстав скасування обтяження (за відсутності передбачених ст. 17 Закону України Про іпотеку обставин, які тягнуть припинення іпотеки);

- із порушенням ч.5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тобто із порушенням принципу територіальної компетенції (місцем знаходження нерухомого майна є Херсонська, а не Луганська область).

Крім того, звертає на себе увагу обставина анонімності заявника реєстраційної дії. Так, під час апеляційного перегляду даного спору представник третьої особи ТОВ "Каховка Пром-Агро" неодноразово змінювала свою позицію щодо того, хто саме виступив заявником оскарженої реєстраційної дії - представник їх підприємства чи інша невідома особа. Остаточною заявою представник ТОВ "Каховка Пром-Агро" ствердила, що їй невідомо, представник якого суб`єкта спірних правовідносин подав заяву про вчинення реєстраційної дії.

За таких обставин я прихожу до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним, компетентним і таким, що вирішило спір належним чином, а скасування цього рішення є безпідставним.

2. Підміна аргументу колегією суддів.

В ході апеляційного перегляду колегія суддів дійшла до висновку про нікчемність договору іпотеки від 30.06.2015, і на цій підставі дійшла до висновку про законність дій державного реєстратора.

Очевидно, що цей висновок колегії суддів є підміною аргументу, оскільки ані до компетенції державного реєстратора, ані до встановленої законом процедури реєстраційних дій не входить оцінка реєстратором правочину на предмет його дійсності.

Незалежно від позиції колегії суддів з цього приводу, і навіть незалежно від дійсної здатності договору іпотеки до створення правових наслідків, державний реєстратор не міг вчиняти оцінки правочину на предмет його дійсності, не вчиняв такої оцінки, і дії по скасуванню обтяження не залежать від такої оцінки.

Тому наведений колегією суддів аргумент в принципі не повинен впливати на вирішення даного спору.

Крім того, в аспекті викладеного вважаю за необхідне зазначити про безпідставність висновку колегії суддів щодо нікчемності договору іпотеки від 30.06.2015.

Зокрема, вказаний висновок колегії суддів ґрунтується на кваліфікації договору іпотеки як правочину, якій порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), оскільки він нібито спрямований на умисне обтяження чужого майна.

Вважаю цей висновок помилковим, оскільки bona fide (добросовісність учасника правочину) в національній правовій системі презюмується і тягар спростування bona fide покладається на ту сторону, яка доводить її відсутність або стверджує про нікчемність правочину.

Предметом даного судового провадження, а отже і колом доказування у даному спорі не охоплюється недійсність договору іпотеки, а матеріали справи не містять даних щодо будь-яких судових спорів, предметом яких була недійсність (нікчемність) договору іпотеки від 30.06.2015.

Крім того, особливістю спорів ex bona fide (що випливають з доброї совісті) за ст. 228 ЦК України є те, що суд або сторона, яка вважає правочин нікчемним, у своєму дослідженні і обґрунтуванні висновку про нікчемність правочину завжди повинні виходити за межі вивчення оскарженого правочину і досліджувати супутню поведінку учасників правочину, мету їх дій, ступінь обізнаності про права інших суб`єктів, наслідки правочину для сторін тощо.

Тому, навіть приймаючи до уваги відому позицію ВС про те, що визнання правочину нікчемним не вимагає окремого судового рішення, слід зазначити, що колегія суддів, яка здійснила апеляційний перегляд, дослідження обставин дійсності договору іпотеки не проводила, а матеріали справи не містять даних, що таке дослідження проводив будь-який інший суд чи компетентний суб`єкт.

За таких умов висновок колегії суддів про нікчемність договору іпотеки (який в принципі не стосується законності дій державного реєстратора і не може обґрунтовувати їх законності) видається мені безпідставним.

3. Невідповідність висновків колегії суддів правовій позиції ВП ВС.

ВП ВС у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 було викладено наступну правову позицію:

84. Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

85. Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 цього Кодексу).

86. За змістом статті 216 цього Кодексу наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

87. Такі особливості встановлено, зокрема, частиною другою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

88. Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

89. З наведеного вбачається, що Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

90. Таким чином, згідно із Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

91. Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

92. З метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача суди попередніх інстанцій правильно зазначили про наявність правових підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про державну реєстрацію за ТОВ НІКІ прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28054465 від 03 лютого

2016 року, 11:30:27, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:002:0006, площею 5,637 га, цільове призначення - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Івано -Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, та розташовані на цій земельній ділянці адміністративно-виробничі приміщення, об`єкт житлової площі.

93. Суди установили, що згідно з інформаційною довідкою від 08 лютого 2017 року

№ 79858712 у Державному реєстрі речових прав є усі попередні записи про державну реєстрацію іпотеки, права ПАТ Мегабанк як іпотекодержателя нерухомого майна ВАТ Івано-Франківський птахокомбінат - земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:002:0006, площею 5,637 га та адміністративно-виробничих приміщень, що знаходяться за адресою: Івано -Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3. Тому скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ НІКІ на це майно не скасовує попередніх записів і не порушує прав ПАТ Мегабанк як іпотекодержателя зазначеного майна.

94. Тому для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржувані договори не створили жодних юридичних наслідків.

95. Суд першої інстанції вважав, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:002:0006, площею 5,637 га, цільове призначення - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд та розташовані на цій земельній ділянці адміністративно-виробничі приміщення, об`єкт житлової нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3 , вибули із власності ВАТ Івано-Франківський птахокомбінат та перейшли у власність ТОВ НІКІ згідно з рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28054465 від 03 лютого 2016 року, 11:30:27. Підставою прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 03 лютого 2016 року є договір про відступлення права вимоги № 816, виданий 13 березня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О., який є предметом оскарження у цій справі.

96. Відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

97. З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації .

Нескладно бачити, що викладена правова позиція спрямована саме на захист стабільності цивільного обороту в Україні.

Як показує аналіз даної правової позиції ВП ВС, належним способом захисту порушеного права власника у даному спорі (як і в інших подібних спорах) є звернення до суду із позовом про скасування державної реєстрації обтяжень, внесених на підставі договору іпотеки.

За відсутності відповідного рішення суду, скасування державної реєстрації обтяжень є порушенням закону.

Колегією суддів дана правова позиція не була врахована при винесенні рішення, навпаки, зміст постанови суду прямо суперечить вказаній правовій позиції.

6 . Порушення ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, створення ризиків для стабільності цивільного обороту.

Юридична суть винесеного колегією суддів рішення полягає у констатації законності дій реєстратора, який (абстрагуючись від порушень процедури вчинення дій і порушення територіальної компетенції) скасував іпотечне обтяження на підставі рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, за особою, яка не є стороною іпотечного договору.

Таким чином, відповідно до наведеної у постанові суду логіки, власник нерухомого майна, якщо він не був стороною іпотечного правочину, може своєю волею, без визнання іпотечного правочину недійсним і без отримання рішення суду про скасування державної реєстрації обтяжень, скасувати іпотечні обтяження належного йому майна.

Нескладно бачити, що така логіка робіть нікчемним цілий інститут цивільного законодавства - підстави припинення іпотеки (ст. 17 Закону).

Для мене очевидно, що дії державного реєстратора, досліджені у даному судовому спорі, є свавільним втручанням у право мирного володіння майном (речове права іпотекодержателя є майном у розумінні ст. 1 Протоколу №1 Конвенції), а прийняте судом апеляційної інстанції рішення матиме негативний вплив на стабільність цивільного обороту.

Крім того, рішення суду про законність дій державного реєстратора, в разі набуття прецедентного характеру, очевидним чином ускладнить застосовування в Україні цілої групи рішень ЄСПЛ щодо захисту права мирного володіння майном, на кшталт Kochergin v. Russia, та ряду інших.

Опираючись на все вищевикладене, вважаю судове рішення, викладене у постанові по справі № 913/183/19, хибним.

Належним вирішенням даного спору, на мою думку, є залишення рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2019 у справі № 913/183/19 без змін.

Повний текст окремої думки складено та підписано 10.10.2019.

Суддя М.М. Слободін