СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2019 р. Справа № 922/1338/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Астат-Фарм" (вх. №2250 Х/2) на рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Смірнової О.В. в порядку спрощеного позовного провадження 21.06.2019 (дата складання повного тексту судового рішення 21.06.2019), у справі № 922/1338/19
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" про стягнення основного боргу в сумі 33112,07 грн., пені в сумі 2286,09 грн., 3% річних в сумі 190,51 грн. та інфляційних втрат в сумі 465,06 грн. мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № ТР12-105 від 23.11.2012 року. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1338/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кім. 8-7, ідентифікаційний код 38117651) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, 25, ідентифікаційний код 38143461) основний борг в сумі 33112,07 грн., 3% річних в сумі 190,51 грн., інфляційні втрати в сумі 465,06 грн. та судовий збір у розмірі 1799,20 грн. Видано наказ після набрання рішенням законної сили. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з ухваленим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою. В скарзі просить суд : скасувати рішення Господарського суду Харківської області в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити. Судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування вимог заявленої скарги посилається на те, що висновки суду не ґрунтуються на обставинах справи та на те, що судом порушені норми процесуального права.
Апелянт вказує на те, що визнає факт отримання товару за зазначеними у позові накладними, однак не визнає факту заборгованості за цей товар. Відповідач (апелянт) посилається на те, що сторони узгодили у п. 5.1 договору поставки, що обов`язок оплати за отриманий товар виникає лише після реалізації товару. Однак, зазначений у позовній заяві товар не був реалізований відповідачем, про що позивач ТОВ "Тигрес" був сповіщений у порядку, передбаченому договором.
Апелянт зазначає, що відповідно до положень договору обов`язок вивезти нереалізований товар покладено саме на ТОВ "Тигрес" (позивачі). Строк вивезення товару також обумовлений сторонами в договорі. Однак, протягом узгодженого та встановленого в договорі строку частина нереалізованого товару вивезена не була.
Апелянт стверджує, що сальдо взаєморозрахунків між сторонами з урахуванням зазначених обставин складало не 33112,07 грн, як зазначив позивач у позові, а 3504,28 грн., про ці обставини апелянт (відповідач) повідомляв суду у відзиві на позов.
Апелянт посилається на те, що зазначені обставини залишені поза увагою суду першої інстанції та їм не надано оцінки в оскаржуваному рішенні. Крім того, у відзиві на позов відповідач зобов`язувався надати докази, а саме накладні, які підтверджують факт повернення нереалізованого товару позивачу. Однак, з урахуванням того, що аптеки відповідача знаходяться в різних областях України, а справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін, станом на момент 21.06.2019 (дата ухвалення оскаржуваного рішення) відповідач не встиг подати зазначені докази до суду першої інстанції, тому просить долучити їх до матеріалів справи разом з апеляційною скаргою на підставі ч. 3 статті 269 ГПК України.
Автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д. (витяг з протоколу 22.07.2019).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалено розпочати розгляд справи з 12.09.2019 без повідомлення учасників справи відповідно до частини 10 статті 270 ГПК України.
Від позивача надійшов відзив (вх. 8302 від 03.09.2019) на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами, викладеними у апеляційній скарзі та наводить свої заперечення. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами,
23.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № ТР12-105 (надалі - Договір), згідно з умовами якого, постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар і здійснювати оплату відповідно до умов цього Договору.
На виконання умов Договору, позивач протягом періоду з 04.10.2017 року по 03.04.2018 року поставив відповідачу товар на загальну суму 39641,31 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- №56466 від 04.10.2017 року;
- №63555 від 03.11.2017 року;
- №63799 від 07.11.2017 року;
- №63727 від 07.11.2017 року;
- №63722 від 07.11.2017 року;
- №63791 від 07.11.2017 року;
- №65054 від 14.11.2017 року;
- №65058 від 14.11.2017 року;
- №66638 від 17.11.2017 року;
- №66798 від 21.11.2017 року;
- №66928 від 21.11.2017 року;
- №66932 від 21.11.2017 року;
- №68422 від 28.11.2017 року;
- №68442 від 28.11.2017 року;
- №68456 від 28.11.2017 року;
- №68462 від 28.11.2017 року;
- №70251 від 05.12.2017 року;
- №70281 від 05.12.2017 року;
- №70295 від 05.12.2017 року;
- №71706 від 12.12.2017 року;
- №71717 від 12.12.2017 року;
- №73430 від 15.12.2017 року;
- №73475 від 19.12.2017 року;
- №73476 від 19.12.2017 року;
- №73493 від 19.12.2017 року;
- №14073 від 13.03.2018 року;
- №14075 від 13.03.2018 року;
- №14077 від 13.03.2018 року;
- №14104 від 13.03.2018 року;
- №14105 від 13.03.2018 року;
- №16817 від 23.03.2018 року;
- №16783 від 27.03.2018 року;
- №16789 від 27.03.2018 року;
- №16798 від 27.03.2018 року;
- №18244 від 02.04.2018 року;
- №18143 від 03.04.2018 року;
- №18156 від 03.04.2018 року.
При цьому факт отримання товару відповідачем не заперечується.
Відповідно до п.5.1. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку, частинами по мірі реалізації товару третім особам, кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів за товар, який реалізовано за цей період.
Разом із тим, пунктом 6.1. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) передбачено граничний термін реалізації товару - 60 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику.
Порядок повернення товару визначено в п.6.2 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), за умовами якого обов`язок вивезти товар покладається на постачальника (позивача).
Одночасно, вказаним пунктом договору на покупця (відповідача) покладено обов`язок додатково сповістити постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.
Отже, як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, позивачем виконані взяті на себе за договором зобов`язання з поставки товару.
Відповідно до п.12.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) у випадку невиконання покупцем обов`язку щодо оплати постачальник має право застосувати оперативно - господарську санкцію та припинити поставку товару до моменту виконання покупцем його обов`язків (при цьому постачальник звільняється від відповідальності за поставку товару) та/або вимагати повернення товару, що ще не реалізований покупцем і за який не проведено оплату. При цьому, покупець зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника на свій вибір:
- підготувати такий товар до повернення і надати постачальнику можливість забрати його, або
- здійснити оплату за нього у повному обсязі.
08.05.2018 року та 05.02.2019 року позивач звернувся з вимогами про погашення боргу, в т.ч. з можливістю повернення нереалізованого товару, проте відповідач ніяким чином на вказані вимоги не відреагував.
Зазначені обставини зумовили звернення ТОВ "Тигрес" до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" про стягнення основного боргу, пені інфляційних та річних.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність заявлених позовних вимог, їх обґрунтованість та правомірність.
Апеляційний господарський суд вважає правомірними такі висновки місцевого господарського суду з урахуванням наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п.5.1 договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації товару, один раз в 30 днів, після реалізації позивачем поставленого товару третім особам.
Разом із тим, пунктом 6.1. договору передбачено граничний термін реалізації товару - 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику.
Порядок повернення товару визначено в п.6.2 договору, за умовами якого обов`язок вивезти товар покладається на постачальника (позивача).
Одночасно, вказаним пунктом договору на покупця (відповідача) покладено обов`язок додатково сповістити постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.
Оскільки місцевим господарським судом встановлено, що поставка товару на зазначену суму відбулась, претензії покупця щодо отриманого товару відсутні, покупцем не надано інформації про нереалізацію товару протягом 90 днів з моменту поставки та покупцем не вчинено зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, то апеляційний господарський суд погоджується, що у відповідача (покупця) виник обов`язок оплатити товар.
Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу законне та обґрунтоване.
Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Перевіривши розмір та період заявлених до стягнення інфляційних, річних та пені, апеляційний господарський суд встановив, що період нарахування відповідає обставинам справи, вимогам закону та договору та є арифметично вірним.
Отже, місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та правомірно застосовано законодавчо регламентоване право щодо зменшення розміру пені, цим самим забезпечивши баланс майнових інтересів обох сторін.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому її вимоги залишаються без задоволення.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта у вигляді сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.
Згідно положень статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню:
1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;
2) судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно до статті 12 ГПК України малозначними справами є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, згідно з положеннями закону дана справа є малозначною, а тому постанова апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Астат-Фарм" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2019 у справі № 922/1338/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 10.10.2019
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Т.Д. Геза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2019 |
Оприлюднено | 11.10.2019 |
Номер документу | 84846199 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Шутенко Інна Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні