Постанова

від 02.10.2019 по справі 903/170/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Справа № 903/170/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): Москалюк Т.В., Єсипенко А.Д.

відповідача (позивача за зустрічним позовом): Запуговиченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" на рішення господарського суду Волинської області від 21.06.19р. у справі № 903/170/19, ухвалене суддею Костюк С.В., повний текст рішення складено 26.06.2019 р.

за позовом Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва"

до відповідача Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 97661,20 грн.

за зустрічним позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до відповідача за зустрічним позовом: Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва"

про стягнення 46778,70 грн.

Підприємство Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Державного комунального підприємства "Луцьктепло" 97 661,20 грн., з них 73 000,00 грн. основної заборгованості, 10 414,80 грн. пені, 3899,00 грн. 3 % річних, 10 347,40 грн. інфляційних витрат.

При обґрунтуванні заявленого позову посилається на невиконання відповідачем договору № 05/17 від 20.01.2017 року в частині оплати виконаних робіт на суму 37 000,00 грн., договір №06/17 від 20.01.2017 року, по якому не оплачено виконані роботи на суму 36 000,00 грн., всього заборгованість по двох договорах склала 73 000,00 грн. На заборгованість нараховано пеню в сумі 10414,80 грн. на підставі ст. 216, 217, 230, 232 ГК України, ст.549, 551 ЦК України та ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , в частині нарахування інфляційних в сумі 10347,40 грн. та 3 % річних в сумі 3899,00 грн. посилається на п.3.5 договорів, ч.2 ст.625 ЦК України.

В свою чергу відповідачем подано зустрічну позовну заяву про стягнення з Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" 46778,70 грн., з них 37000,00 грн. заборгованості, 2096,00 грн. інфляційних та 7681,79 грн. - 3 % річних, які нараховано на заборгованість в сумі 37000,00 грн.

При обґрунтуванні зустрічного позову відповідач вказує, що борг виник в результаті невиконання відповідачем за зустрічним позовом робіт по договору №06/17 від 20.01.2017 року на суму 74000,00 грн., з якої позивачем 27.03.2017 року було перераховано 37000,00 грн., однак акту виконання робіт та звіту про науково-дослідну роботу, як це передбачено умовами зазначеного договору, відповідачем не направлено ДКП Луцьктепло , а тому вважає перераховану суму заборгованістю, на яку на підставі ст.625 ЦК України нараховує інфляційні та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.06.2019 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" 42 059,40 грн., з них 36 000,00 грн. заборгованість по договору №06/17 від 20.01.2017 року, 1743,00 грн. - 3 % річних, 4316,40 грн. інфляційних, а також 827,31 грн. витрат по судовому збору. Відмовлено в стягненні пені в сумі 10414,80 грн., заборгованості в сумі 37000,00 грн. по договору № 05/17, 2156,00 грн. - 3 % річних, 6031,00 грн. інфляційних. Відмовлено в зустрічному позові ДКП Луцьктепло до Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" про стягнення 46778,70 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, підприємство Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2019 р. у справі №903/170/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 37 000 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" основну суму боргу 37 000 грн., 5782,14 пені, 3% річних 2156 грн., індекс інфляції 6031 грн, тобто разом 50 969,14 грн.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу, що сума у розмірі 37 000,00 грн. була сплачена відповідачем як оплата за Договором № 05/17 від 20.01.2017 року, що знайшло своє відображення в рішенні суду. Судом першої інстанції було з`ясовано обставини справи, досліджено докази, в тому числі щодо виконання робіт позивачем і визнано належну оплату у сумі 37 000,00 грн. від 27.03.2017 р. сплачену відповідачем по Договору №05/17 від 20.01.2017 року. Отже, встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо виконання робіт (дослідження труб), але оплата відбулась не в повному обсязі (не по 50% двома частинами, як передбачено умовами договору), а лише 50 % як передоплата та 25% як частина остаточної оплати від вартості робіт, що не передбачено умовами договору. Скаржник вважає, що оскільки судом визнаний факт оплати 25% від вартості робіт, що складає 37 000, 00 грн., як належну оплату, то суд першої інстанції мав би стягнути з відповідача 37 000,00 грн. як остаточну суму розрахунку за виконання робіт по Договору №05/17 від 20.01.2017 року.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з неповним з`ясуванням обставин справи, неприйняття судом до уваги обставин, що мають значення для справи, які були з`ясовані та підтверджені доказами в судовому засіданні, але не знайшли свого відображення в рішенні суду, чим порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України є підставою для часткового скасування рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2019 року в частині відмови від задоволення позовних вимог на суму 37 000 грн. та штрафних санкцій нарахованих у зв`язку з невиплатою вказаної суми.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" на рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2019 р. у справі №903/170/19, справу призначено до розгляду.

05.08.2019 р. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/170/19. Зокрема, просить проведення відеоконференції доручити Північному апеляційному господарському суду (Київський апеляційний господарський суд).

07.08.2019 р. на адресу апеляційного господарського суду від Державного комунального підприємства "Луцьктепло", в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" та залишити судове рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2019 р. - без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2019 р. клопотання Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/170/19 - задоволено. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Північному апеляційному господарському суду (вулиця Шолуденка, 1, Київ, 02000).

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2019 р. у справі №903/170/19 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Директор підприємства Єсипенко А.Д. підтримав позицію свого представника та надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник Державного комунального підприємства "Луцьктепло" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2019 р. без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2017 року між Підприємством Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" (Виконавець) та ДКП Луцьктепло (Замовник) було укладено договори № 05/17 та 06/17 на створення (передачу) науково-технічної, проектної та іншої продукції.

Згідно п.1.1 договору № 05/17 замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: Проведення експертно-технічного обстеження стану конструкцій залізобетонної димової труби h-100 м для водогрійної частини котельні та залізобетонної димової труби h-100 м для парової частини котельні по вул. Карбишева,2 в м.Луцьку .

Відповідно до п. 1.1. договору № 06/17 замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: Проведення експертно-технічного обстеження стану конструкцій залізобетонної димової труби h-100 м по вул. Боженка,32 (34) в м.Луцьку .

Терміни виконання робіт за договорами січень-квітень (пункт 2.)

Згідно п. 2.1 договору №05/17 за виконану роботу (послугу) згідно з цим договором Замовник перераховує виконавцеві 123 333, 33 грн., крім того ПДВ 24 666,67 грн. Разом 148 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору №06/17 за виконану роботу (послугу) згідно з цим договором Замовник перераховує виконавцеві 60 000,00 грн., крім того ПДВ 12 000 грн. Разом 72 000, 00 грн.

До даних договорів сторонами підписано Протоколи узгодження договірної ціни, календарні плани робіт, кошториси.

В п.3.3 договорів сторони передбачили, що після завершення робіт Виконавець надає Замовникові акт здачі-приймання продукції (роботи, послуги) з додатком до нього: звіт про виконану роботу.

Відповідно до п. 3.4 договорів Замовник протягом 10 діб з дня одержання акту здачі-приймання робіт та звітних документів, що вказані у п. 3.3 цих договорів, зобов`язаний передати Виконавцеві оформлений акт здачі-приймання роботи (послуги) або надати обґрунтовану відмову.

Згідно п.3.5. договорів після передачі Замовником оформленого звіту або матеріалів по роботі (послузі), що виконана, та відсутності обгрунтованої відмови Замовник на протязі 7-8 днів сплачує Виконавцеві вартість виконаних робіт за договірною ціною відповідно до п.2.1.

Відповідно до п. 4.2 Договорів у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно законодавства, що регламентує договірні правовідносини такого виду..

Згідно п.5.4. Договорів дія договору припиняється після завершення взаємних розрахунків.

Договори підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

23 січня 2017 року по Договору №05/17 Замовник перерахував на рахунок Виконавця 50 % передоплати за виконання роботи у розмірі 74 000,00 грн. (сімдесят чотири тисячі гривень 00 копійок), що підтверджується платіжним доручення №222 від 23.01.2017 року.

27 березня 2017 року по Договору №05/17 Замовник перерахував на рахунок Виконавця суму за виконання роботи у розмірі 37 000,00 грн. (тридцять сім тисяч гривень 00 копійок), що підтверджується платіжним доручення №1171 від 27.03.2017 року.

28 лютого 2017 року до Договору №05/17 Сторони підписали акт № 88 здачі-приймання виконаних робіт на суму 74 000,00 грн. в тому числі ПДВ 12 333,33 грн. за яким Виконавцем були виконані роботи Проведення експертно-технічного обстеження стану конструкцій залізобетонної димової труби Н=100 м для парової частини котельні по вул.Карбишева,2 в м.Луцьку.

23 січня 2017 року по Договору № 06/17 Замовник перерахував на рахунок Виконавця 50 % передоплати за виконання роботи у розмірі 36 000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 копійок), що підтверджується платіжним доручення №221 від 23.01.2017 року.

12 червня 2017 року до Договору № 06/17 Сторони підписали акт №89 здачі- приймання виконаних робіт на суму 72 000,00 грн. в тому числі ПДВ 12 000,00 грн. за яким Виконавцем були виконані роботи Проведення експертно-технічного обстеження стану конструкцій залізобетонної димової труби Н=100 м по вул. Боженка, 32(34) в м. Луцьку.

Заборгованість по оплаті виконаних робіт за договором №05/17 відповідачем заперечується, за договором №06/17 36000,00 грн. відповідачем визнається.

Таким чином, вимоги Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва", з якими Підприємство звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача - Державного комунального підприємства "Луцьктепло" складають 97661,20 грн., з них 73000,00 грн. основної заборгованості, 10414,80 грн. пені, 3899,00 грн. 3 % річних, 10347,40 грн. інфляційних витрат.

В свою чергу відповідач звернувся до господарського суду Волинської області із зустрічним позовом про стягнення з Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" 37000,00 грн. заборгованості, 7681,79 грн. інфляційних та 2096,00 грн. 3 % річних, обґрунтовуючи позов ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не вбачає підстави для задоволення поданої апеляційної скарги враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 626, 634 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 ГК України.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які за правовим характером є договором на виконання робіт (договором підряду).

Договір сторін передбачав виконання робіт по експертно-технічному обстеженню стану конструкцій, результат виконання робіт за умовами договору мав оформлюватися звітом про виконану роботу. Регулювання правовідносин за цим договором здійснюється положеннями ст. 837-864 параграфу 1 глави 61 ЦК України Загальні положення про підряд .

Спір між сторонами виник при виконанні договору, тому предметом дослідження, з урахуванням наявності зустрічного позову, є встановлення ступеню виконання обома сторонами умов договору як стосовно виконання робіт, так і стосовно їхньої оплати.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 36 000,00 грн. по договору №06/17 від 20.01.2017 року, виходячи з того, що актом від 12.06.2017 року підтверджено виконання робіт у передбаченому обсязі на суму 72 000,00 грн., оплата за яку проведена частково лише в сумі 36 000,00 грн.

Одночасно приймається до уваги, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ЦК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором №06/17 від 20.01.2017 у сумі 36 000 грн. позивачем нараховано року 4316,40 грн. втрат від інфляції, 1743 - 3% річних, перевіривши правильність нарахування, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість їх нарахування.

Щодо заборгованості по договору №05/17, колегія суддів, надавши оцінку наявним доказам, вважає висновки суду першої інстанції правильними, та враховує при цьому наступне.

Сплачена замовником 27.03.2017 року за платіжним доручення №1171 сума 37 000 грн. є платежем, який здійснено на підставі рахунку №81 від 20.03.2017, як зазначено у самому платіжному дорученні. Такий платіж умовами договору не передбачався і жодних інших доказів, які б давали можливість встановити, за який об`єм виконаної роботи здійснювався цей платіж, не вбачається можливим. Позивач не надав акту виконання робіт на зазначену суму та доказів його направлення відповідачу разом зі звітом про виконану роботу, як це передбачено п. 3.3, 3.4 договору №05/17. Посилання позивача на виконання замовлення у цілому, виходячи з узгодженого сторонами кошторису №1 на виконання робіт до договору №05/17 на суму 148 000 грн. не приймається до уваги, оскільки належним доказом виконання робіт є акт встановленої форми, який суду не надано.

Посилання позивача на сам звіт як речовий доказ - результат виконаної ним роботи, оцінюється апеляційним судом критично, оскільки зміст правовідносин з підряду, враховуючи положення статті 837 ЦК України передбачає прийняття замовником виконаних робіт, а в подальшому їх оплати. Лише у разі прийняття робіт замовником без зауважень про недоліки виконаної роботи, виникає обов`язок її оплати. Проте, у справі відсутні докази, які б свідчили про прийняття робіт у цілому.

Враховуючи викладене, відмова в частині стягнення інфляційних в сумі 6 031,00 грн., 3% річних в сумі 2 156,00 грн. та пені в сумі 5782,14 грн. нарахованих на заборгованість в сумі 37 000,00 грн по договору №05/17 є обгрунтованою.

Стосовно висновку суду першої інстанції, що вимога про стягнення пені в сумі 4632,66 грн., нарахованої на несвоєчасно сплачену відповідачем суму по договору №6/17, не підлягає задоволенню, суд апеляційної інстанції погоджується з оцінкою, наданою судом першої інстанції, оскільки у договорі сторони не передбачили її нарахування та не узгодили її розмір, а відтак, у відповідності до ст.549-551 ЦК України, відсутні підстави її застосування. Положення ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , на яку посилається позивач, не можуть бути застосовані як така підстава, оскільки норми цього Закону не встановлюють розмірів неустойки, а лише обмежують її.

Щодо зустрічного позову ДКП Луцьктепло про стягнення з Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" 37000,00 грн. заборгованості, 7681,79 грн. інфляційних та 2096,00 грн. 3 % річних, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.269 ГПК України, з огляду на відсутність апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом на прийняте судом рішення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем 18.01.2018 р. та 28.03.2018р. надсилалися акти виконаних робіт на суму 37 000 грн. та звіти про виконану роботу на зазначену суму, колегія суддів оцінює критично, оскільки в матеріалах справи не містяться докази, які підтверджують отримання Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" зазначених актів та звітів.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та відмови у зустрічному позові є правильним, відтак рішення суду є таким, що відповідає вимогам статті 236 ГПК України, тобто є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає завданню господарського судочинства.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, згідно ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" на рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2019р. у справі №903/170/19 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/170/19 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "09" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.