Рішення

від 30.09.2019 по справі 911/2047/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р. Справа № 911/2047/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Служби зовнішньої розвідки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Форест Бел

про стягнення 53409,51 грн.

за участю представників

позивача: Орлюк В.М. - предст. за дов. № 5/3/1398/ПБ від 05.09.2019;

відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулась Служба зовнішньої розвідки України (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форест Бел (відповідач, ТОВ Форест Бел ) про стягнення 53409,51 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 674/18 на постачання товарів за державні кошти від 05.10.2018 в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 30.09.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області 23.09.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить суд задовольнити позов частково, у зв`язку з тим, що ТОВ Форест Бел позовні вимоги визнає частково, а саме: в частині стягнення 7629,93 грн. штрафу - повністю, в частині стягнення 45779,58 грн. пені - частково в сумі 125,43 грн. Мотивуючи незгоду з нарахованою до стягнення позивачем сумою пені, відповідач, посилаючись на норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , вважає, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, а саме обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У зв`язку з цим відповідач у відзиві навів власний контррозрахунок пені, розмір якої склав 125,43 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В судовому засіданні 30.09.2019 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві, та підтримував позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань процесуального характеру до суду не надсилав. При цьому, виходячи зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

30.09.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

між Товариством з обмеженою відповідальністю Форест Бел (постачальник) та Службою зовнішньої розвідки України (замовник) 05.10.2018 укладено договір № 674/18 на постачання товарів за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити запчастини до бензомоторної техніки згідно специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Найменування предмета закупівлі відповідно до ДК 021-2015; 16820000-9 Частини для лісогосподарської техніки (п. 1.2. Договору).

За умовами п. п. 1.3., 1.4. Договору ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюється у додатку № 1 Специфікація , який додається до даного договору і є його невід`ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 3.2. Договору його сума складає 108999,00 грн., у т. ч. ПДВ 20%: 18166,50 грн.

Розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред`явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної (п. 4.2. Договору).

Пунктом 5.1. Договору обумовлено, що поставка товару постачальником здійснюється у визначене замовником місце поставки товару, до 15.10.2018.

Видаткові накладні на поставлений товар складаються постачальником на підставі довіреності замовника та передаються на підпис представнику замовника у момент передачі товару. Прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної. Датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами (п. п. 5.4.-5.6. Договору).

Відповідно до пп. 6.3.6. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що останній набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов`язань до 31.12.2018, а стосовно інших зобов`язань, взятих сторонами за даним договором - до повного їх виконання.

Між сторонами було узгоджено та підписано додаток № 1 до Договору Специфікація та додаток № 2 до Договору Технічні характеристики товару .

В період з 12.10.2018 по 26.11.2018 на виконання умов Договору постачальник передав, а замовник прийняв товар на загальну суму 108999,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими видатковими накладними: № РН-0000809 від 12.10.2018 на суму 77724,00 грн.; № РН-0000849 від 25.10.2018 на суму 12366,00 грн.; № РН-0000892 від 12.11.2018 на суму 6705,00 грн.; № РН-0000921 від 26.11.2018 на суму 12204,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що замовник 10.04.2019 надіслав на адресу постачальника претензію № 5/3/654ПБ, в якій вимагав сплатити 53409,51 грн. штрафних санкцій у зв`язку з порушенням визначених Договором строків поставки товару. Направлення вказаної претензії підтверджується долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист та накладної № 0311516864457 від 10.04.2019.

У зв`язку з тим, що відповідь на претензію відповідач не надав та штрафні санкції за порушення строків поставки товару не сплатив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору та положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, строк поставки товару є таким, що настав 15.10.2018.

Судом встановлено, що поставки товару відбулись 12.10.2018, 25.10.2018, 12.11.2018 та 26.11.2018.

Отже відповідач у встановлені строки свої зобов`язання по поставці товару не виконав, прострочка виконання зобов`язання настала з 16.10.2018.

Відповідачем у відзиві вказані обставини також не заперечуються.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з умов договору № 674/18 на постачання товарів за державні кошти від 05.10.2018, виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідальність відповідача за поставку товару передбачена п. 7.2. Договору.

Так, за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1 (один) % вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти днів) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вказаної вартості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання негрошового зобов`язання у відсотках від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 03.12.2013 у справі № 3-35гс13 (справа господарського суду № 908/43/13-г), стосовно того, що в разі невиконання зобов`язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджується дія Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , оскільки зобов`язання з поставки товару не є грошовим.

Наведеним спростовуються твердження відповідача у відзиві стосовно того, що пеня в даному випадку мала обчислюватись виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Факт порушення строків поставки товару підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивачем, відповідно до п. 7.2. Договору, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення з нього пеню у загальній сумі 45779,58 грн. за період з 16.10.2018 по 26.11.2018, а також 7629,93 грн. штрафу, що становить 7% від ціни Договору, у зв`язку з порушенням строків поставки товару понад 30 днів.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, встановив, що вони є арифметично вірними, відповідно, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стаття 130 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення викладені в ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем визнано позов у відзиві на позовну заяву в частині позовних вимог в сумі 7755,36 грн., а саме: 7629,93 грн. штрафу та 125,43 грн. пені, що є підставою, в силу вимог ч. 1 ст. 130 ГПК України та Закону України Про судовий збір , для повернення позивачу 50% судового збору з Державного бюджету України пропорційно розміру визнаних позовних вимог.

Таким чином, 50% судового збору в частині розміру визнаних позовних вимог (7755,36 грн.) в сумі 58,17 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України. Залишок судового збору в частині визнаних позовних вимог у розмірі 58,17 грн. покладається на відповідача. Решта суми судового збору в частині задоволених позовних, що не визнаються відповідачем, покладається на останнього, а саме в сумі 1804,66 грн. Отже, загальна сума судового збору, яка покладається на відповідача, становить 1862,83 грн. (58,17 грн. + 1804,66 грн.).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 130, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Форест Бел (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, будинок 23, літера 1 П; код ЄДРПОУ 38168622) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 24/1; код ЄДРПОУ 33240845) 45779 (сорок п`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 58 коп. пені, 7629 (сім тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн. 93 коп. штрафу та 1862 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн. 83 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Службі зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 24/1; код ЄДРПОУ 33240845) з Державного бюджету України 58 (п`ятдесят вісім) грн. 17 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 4017 від 11.07.2019 на суму 1921,00 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 911/2047/19.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.10.2019.

Суддя О.В. Щоткін