Рішення

від 09.10.2019 по справі 160/6194/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Справа № 160/6194/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26)" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

04.07.2019 року Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26)" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 від 04.06.2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3463590,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не є роботодавцем по відношенню до засуджених, а отже, на нього не розповсюджуються вимоги трудового законодавства щодо забезпечення виплати працівникам заробітної плати у розмірі, не нижчому за розмір мінімальної заробітної плати. Крім того, позивач зазначає, що на виконання умов договорів, засудженим нараховувалась винагорода за фактично виконану роботу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25.07.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2018 року - 3723 гривні, а середньомісячна заробітна плата засуджених у Державному підприємстві "Підприємство ДКВС України (№26)» станом на за період січень-серпень 2018 року становить 1293,23 грн., що є порушенням вимог частини першої статті 31 ЗУ № 108 Про оплату праці , ст. 95 КЗпП України.

08.08.2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві. як підстави для задоволення позову.

21.08.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 від 04.06.2019 року, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6194/19.

Представник позивача про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи неявку учасників справи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, 16.09.2019 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст.ст.205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці відповідно до наказу від 25.04.2019 року № 509-І та на підставі направлення на інспекційне відвідування від 25.09.2019 року №18-Н було здійснено вихід для проведення інспекційне відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю у Державному підприємстві "Підприємство ДКВС України (№26)» .

Підставою для проведення перевірки стало рішення керівника органу контролю з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатом інформації, отриманої листом прокуратури Дніпропетровської області від 01.04.2019 року № 34вих19, вх. № 6928 від 02.04.2019 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

26.04.2019 року позивачем надано лист за №26/7-77П щодо перенесення строків інспекційного відвідування.

Відтак, строки проведення інспекційного відвідування було перенесено, а тому інспекційне відвідування у Державному підприємстві Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 26 поновлене з 13.05.2019 року.

Таким чином, відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13.05.2019 року № 576-І та направлення від 13.05.2019 року № 80-Н, листа прокуратури Дніпропетровської області від 01.04.2019 № 34вих19 (вх. № 6928 від 02.04.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) проведено позаплановий захід - інспекційне відвідування дотримання вимог законодавства про працю у Державному підприємстві Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) за адресою: 52201, Дніпропетровська область, місто Жовті Води, провулок Дальній, будинок 11, ЄРДПОУ 08679706.

Інспекційне відвідування проведене з 13.05.2019 року по 14.05.2019 року. Предметом здійснення заходу був контроль за додержанням законодавства про працю. Питаннями інспекційного відвідування було оформлення трудових відносин та питань повноти своєчасності нарахування та виплати заробітної плати.

За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН2268/260/АВ від 14.05.2019 року.

04.06.2019 року на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН2268/260/АВ від 14.05.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем прийнято постанову №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 про накладення на Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) штрафу в розмірі 3463590,00 грн.

Відтак, правомірність підстав, законність і обґрунтованість винесення оскаржуваної постанови про накладення на Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) штрафу у розмірі 3463590,00 грн. є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

У відповідності до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління Держпраці, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Підпунктом 1 пункту 4 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.06.2019 року №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 була винесена за наступні порушення.

Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) у січні - серпні 2018 року здійснювало нарахування оплати праці для засуджених за фактично відпрацьований час у розмірі, меншому за розмір мінімальної заробітної плати.

Відтак, суд зазначає, що статтею 3 Закону України Про оплату праці № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 108/95-ВР норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно зі статтею 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено, що з 01.01.2018 року мінімальна заробітна плата складає 3723,00 грн. та у погодинному розмірі з 01.01.2018 року 22,42 грн.

Як передбачено ч. 1 та 3 ст. 3-1 Закону № 108/95-ВР розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Відповідач виявив вказані порушення дослідивши табелі обліку робочого часу та відомості нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26).

Проте, позивач зазначає, що він не є роботодавцем по відношенню до засуджених, а отже, на нього не розповсюджуються вимоги трудового законодавства щодо забезпечення виплати працівникам заробітної плати у розмірі, не нижчому за розмір мінімальної заробітної плати.

Суд критично ставиться до таких тверджень з огляду на таке.

Законодавчі положення щодо обов`язку роботодавця виплачувати заробітну плату у розмірі, не нижчому за розмір мінімальної заробітної плати, та відповідальність за недотримання вказаної державної соціальної гарантії є чітко визначеними (врегульованими). Зазначені норми скеровані на захист прав працівників, саме вони є тією особою стосовно якої має працювати механізм захисту в контекстів положення принципу верховенства права. Звільнення роботодавця від відповідальності призводить до його свавілля, що порушує мету спрямованості існування правової держави.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 60 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Так, у матеріалах справи міститься копія Договору № А-1/26/10-18-03 (А) про залучення засуджених до праці від 02.01.2018 року.

Згідно з вказаним Договором Державна установа Жовтоводська виправна колонія (№26) , в особі начальника установи Смаль О.В., що діє на підставі положення, іменоване надалі Замовник з однієї сторони та Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) , в особі директора підприємства ОСОБА_1 О.А., який діє на підставі статуту та іменується в подальшому Виконавець - з іншої сторони.

Відповідно до розділу 1 цього договору Замовник направляє засуджених, які утримуються в Державній установі Жовтоводська виправна колонія (№26) для залучення їх до праці та виробничої діяльності на підприємстві Виконавця протягом 2018 року. Кількість засуджених визначається відповідно до виробничої необхідності та конкретизується у Звіті про залучення засуджених до праці.

Виконавець забезпечує зайнятість виробничою працею засуджених, яких надає Замовник відповідно до законодавства України, протягом дії цього Договору.

Як визначено п. 3.5 Договору, Виконавець веде табель обліку робочого часу по фактичному знаходженню засуджених на об`єкті, із ОСОБА_2 П. ОСОБА_3 Б ОСОБА_4 та робочих професій працівників. Виконавець щомісячно проводить закриття наряду-завдання з подальшим наданням його і табелю обліку робочого часу Замовнику не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним.

За положеннями п. 3.8. Договору Замовник зобов`язується забезпечити працею усіх засуджених, яких направляє Виконавець.

Згідно з п. 3.8. Договору Виконавець зобов`язується забезпечити працею усіх засуджених, яких надає Замовник .

Відповідно до розділу 4 Договору нарахування заробітку засудженим здійснюється Виконавцем щомісячно, згідно нарядів виконаних робіт, табелів обліку робочого часу, які складаються Виконавцем .

Нарахування заробітку засудженим та утримання з нього здійснюється Виконавцем згідно з вимогами чинного Законодавства України та нормативно-правовими актами Державної кримінально-виконавчої служби України.

Звіт про залучення засуджених до праці складається у двох примірниках і підписуються уповноваженими особами Замовника та Виконавця у двох примірниках на підставі нарядів, табелів обліку робочого часу, а також реєстрів обліку Виконавця .

Заробітна плата засуджених змінюється при зміні мінімальної заробітної плати згідно діючого законодавства України.

На підставі Звіту про залучення засуджених до праці та в строк , не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним місяцем, Виконавець здійснює перерахування заробітку засуджених на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України, на ім`я Замовника за місцем його обслуговування. Перерахування здійснюються відповідно до законодавства України та бухгалтерської інструкції.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені положення законодавства України та умови Договору №А-1/26/10-18-03 (А) про залучення засуджених до праці від 02.01.2018 року, суд робить висновок, що Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) виступає по відношенню до засуджених працівників, як роботодавець, а отже, на останнього розповсюджуються вимоги щодо дотримання мінімальних державних гарантій, у тому числі щодо виплати заробітної плати у розмірі, не нижчому за розмір мінімальної заробітної плати. А у випадку, якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Проте, позивачем вказаних дій вчинено не було, чим порушено вимоги чинного законодавства.

Позивачем факт допущення вищевказаних порушень належними та допустимими доказами не спростовано, у зв`язку з чим, позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 від 04.06.2019 року про накладення на Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) штрафу в розмірі 3463590,00 грн. є необґрунтованою.

Окрім іншого, суд зауважує, що позивачем оскаржується саме постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 від 04.06.2019 року про накладення на Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) штрафу в розмірі 3463590,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже предметом розгляду у цій справі є саме перевірка законності та правомірності вказаного рішення суб`єкта владних повноважень.

Усилу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд робить висновок, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд зробив висновок про необхідність відмовити у задоволенні позову, судові витрати, сплачені позивачем, не стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26)" (пров. Дальній, 11, м. Жовті Води, 52210, код ЄДРПОУ 08679706) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський