Постанова

від 11.12.2019 по справі 160/6194/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/6194/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26)"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі

за позовом державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26)"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 від 04.06.2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3463590,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, зокрема, що роботодавцем для засуджених, які залучаються для оплачуваної праці та на підставі строкового трудового договору з 08.10.2016 року по 28.08.2018 року і у спірних правовідносинах є виправна колонія. Таким чином до 28.08.2018 року відповідальність за нарахування та виплату заробітної плати засудженим покладається на Жовтоводську виправну колонію (№26). Також Позивач вказав, що Договір №А-1 від 02 січня 2018 року не має ознак трудового договору.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с.143-145).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що Позивач виступає по відношенню до засуджених працівників як роботодавець, а отже, на останнього розповсюджуються вимоги щодо дотримання мінімальних державних гарантій, у тому числі щодо виплати заробітної плати у розмірі, не нижчому за розмір мінімальної заробітної плати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що до 28 серпня 2018 року роботодавцем для засуджених була виправна колонія - ДУ Жовтоводська виправна колонія (№26) . Також Позивач зазначив, що Договір №А-1 від 02 січня 2018 року не має ознак трудового договору. Крім того, Позивач вказав, що судом першої інстанції не було враховано, що постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 за №295 скасовано в повному обсязі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 у справі № 826/8917/17.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що Позивачем допущено порушення вимог законодавства про працю в частині розміру заробітної плати нижче від законодавчо встановленого. Посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, Відповідач вказує на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13.05.2019 року № 576-І та направлення від 13.05.2019 року № 80-Н, листа прокуратури Дніпропетровської області від 01.04.2019 № 34вих19 (вх. № 6928 від 02.04.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) проведено позаплановий захід - інспекційне відвідування дотримання вимог законодавства про працю у Державному підприємстві Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) за адресою: 52201, Дніпропетровська область, місто Жовті Води, провулок Дальній, будинок 11, ЄРДПОУ 08679706.

Інспекційне відвідування проведене в період з 13.05.2019 року по 14.05.2019 року. Предметом здійснення заходу був контроль за додержанням законодавства про працю. Питаннями інспекційного відвідування було оформлення трудових відносин та питань повноти своєчасності нарахування та виплати заробітної плати.

За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН2268/260/АВ від 14.05.2019 року.

04 червня 2019 року на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН2268/260/АВ від 14.05.2019 року, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем прийнято постанову №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 про накладення на Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 26) штрафу в розмірі 3463590,00 грн.

Зазначена постанова мотивована тим, що директор підприємства установи - заступник начальника Жовтоводської виправної колонії управління ДПтС України у Дніпропетровській області (№26) з виробництва Хабер Олександр Анатолійович , перебуваючи на вказаній посаді у Державному підприємстві Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) порушив вимоги законодавства про працю в частині розміру заробітної плати нижче від законодавчо встановленого.

Також в оскаржуваній постанові зазначено, що законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2018 - 3723 гривні. А середньомісячна заробітна плата у Державному підприємстві Підприємство ДКВС України (№26) станом на період січень-серпень 2018 року становить 1293,23 грн., що є порушенням вимог частини першої статті 31 ЗУ №108 Про оплату праці , ст. 95 КЗпПУ.

Висновків щодо допущення Позивачем інших порушень законодавства, окрім зазначених, спірне рішення суб`єкта владних повноважень не містить.

Постанова №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 від 04 червня 2019 року є оскаржуваним Позивачем рішенням суб`єкта владних повноважень в межах даної адміністративної справи.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію Договору №А-1/26/10-18-03 (А) про залучення засуджених до праці від 02 січня 2018 року.

Сторонами вказаного Договору є Державна установа Жовтоводська виправна колонія (№26) (Замовник) та Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) (Виконавець).

Відповідно до розділу 1 цього Договору Замовник направляє засуджених, які утримуються в Державній установі Жовтоводська виправна колонія (№26) для залучення їх до праці та виробничої діяльності на підприємстві Виконавця протягом 2018 року. Кількість засуджених визначається відповідно до виробничої необхідності та конкретизується у Звіті про залучення засуджених до праці.

Виконавець забезпечує зайнятість виробничою працею засуджених, яких надає Замовник відповідно до законодавства України, протягом дії цього Договору.

У відповідності до пункту 4.1. Договору нарахування заробітку засудженим здійснюється Виконавцем щомісячно згідно нарядів виконаних робіт, табелів обліку робочого часу, які складаються Виконавцем.

Згідно пункту 4.5. Договору на підставі Звіту про залучення засуджених до праці та в строк не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним місяцем, Виконавець здійснює перерахування заробітку засуджених на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України на ім`я Замовника за місцем його обслуговування. Перерахування здійснюється відповідно до законодавства України та бухгалтерської інструкції.

Пунктом 8.1. Договору строк його дії визначено до 31 грудня 2018 року в частині виконання робіт, а в частині проведенні розрахунків до повного їх завершення.

Поряд із цим, згідно частини 1 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, яка діяла в період з січня 2018 року по 27 серпня 2018 року включно) засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Досліджуючи правову природу юридичної відповідальності заходів впливу за правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України, Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2019 року у справі №806/2143/18; адміністративне провадження №К/9901/4571/19 зазначив, що метою даного виду відповідальності є покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці.

Судом встановлено, що за умовами Договору №А-1/26/10-18-03 (А) про залучення засуджених до праці від 02 січня 2018 року на Позивача, зокрема, покладено обов`язок із нарахування заробітної плати засудженим згідно нарядів виконаних робіт, табелів обліку робочого часу. В той же час Позивач не є особою, яка здійснює виплату заробітної плати засудженим.

Крім того, згідно наведених положень частини 1 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України роботодавцем у трудових відносинах із засудженими є саме виправна колонія (слідчий ізолятор), на яку покладається обов`язок укладення строкового трудового договору із метою залучення засуджених до оплачуваної праці на підприємствах.

За таких обставин на Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) як особу, до якої на підставі Договору №А-1/26/10-18-03 (А) від 02 січня 2018 року та згідно частини 1 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (у наведеній редакції) направлялись засуджені задля залучення до оплачуваної праці в період січня-серпня 2018 року, не може бути покладено відповідальність за порушення вимог частини першої статті 31 Закону України Про оплату праці , статті 95 Кодексу законів про працю України, оскільки Позивач не є стороною строкових трудових договорів і не виступає роботодавцем по відношенню до засуджених.

У справі Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Таким чином Відповідач, констатувавши в оскаржуваній постанові факт порушення Позивачем відповідних приписів законодавства в період січня-серпня 2018 року та застосувавши до останнього фінансову санкцію у вигляді штрафу, не врахував положення Договору №А-1/26/10-18-03 (А) про залучення засуджених до праці від 02 січня 2018 року та наведені положення Кримінально-виконавчого кодексу України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість покладення відповідальності на неналежного суб`єкта.

Разом із тим, судом першої інстанції зазначені обставини були залишені поза увагою, внаслідок чого суд здійснив безпідставне ототожнення Позивача та роботодавця у спірних правовідносинах.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відносно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 за №295, оскільки даний нормативно-правовий акт не скасовувався, а був визнаний нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 у справі № 826/8917/17. Поряд із цим на момент проведення інспекційного відвідування у спірних правовідносинах Постанова № 295 була чинною, належних та допустимих доказів протилежного Позивачем суду не надано.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції протиправність і необґрунтованість постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 від 04.06.2019 року, наявні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України , при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок та за подання апеляційної скарги у сумі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок, а загалом - 48025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26)" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року по справі №160/6194/19 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2268/260/АВ/МГ-ФС/509 від 04 червня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 3463590,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26)" судовий збір у загальному розмірі 48025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 17 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова