Постанова

від 01.10.2019 по справі 480/884/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 р. м. ХарківСправа № 480/884/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

головного среціаліста Малежика С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2019, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета (повний текст складено 31.07.19) по справі № 480/884/19

за позовом Приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС"

до Конотопського управління Головного управління ДПС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватно-виробниче комерційне підприємство «СТС" (далі - ПВКП «СТС") звернулось до суду з позовом до Конотопського управління Головного управління ДПС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 0013235012 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 170,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов`язок подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та сплати відповідних платежів виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. Вказує про перехід до ТОВ КРЕАТИВ ПОСТАЧ , як нового власника нерухомості, права користування відповідною земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості. Звертає увагу на наявність заяви стосовно надання згоди на вилучення із користування позивача такої земельної ділянки у власність чи користування (оренду) новому власнику у зв`язку із продажем об`єктів нерухомості, які розміщені на цій земельній ділянці.

Відповідачем - Головним управлінням ДПС у Сумській області - до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обгрунтування відзиву зазначає, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області, ПВКП «СТС" у 2016 році мало чинний договір оренди землі від 03.10.2014, на підставі якого являлось орендарем земельної ділянки площею 4,8331 га на території В`язівської сільської ради Конотопського району Сумської області. Однак, підприємством не було подано до контролюючих органів податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік. Також відмічає, що ПВКП «СТС" було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, в якій наявна інформація про договір оренди землі від 03.10.2014.

В судовому засіданні представник відповідача - Головного управління ДПС у Сумській області - заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обгрунтованим. Наполягав на доводах, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що станом на 2016 рік згідно із витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області, наданій Конотопській ОДПІ листом від 18.02.2016 № 8-28-99.2-657/2-16, діяв чинний договір оренди землі від 03.10.2014, на підставі якого ПВКП «СТС» є користувачем-орендарем земельної ділянки площею 4,8331 га на території В`язівської сільської ради Конотопського району.

У січні 2019 року Конотопським управлінням Головного управління ДФС у Сумській області було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної чи комунальної власності) за 2016 рік, якою встановлено факт порушення позивачем вимог п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, а саме: неподання такої звітності за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.01.2019 №112/18-28-50-12/30408692.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 №0013235012, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмір 170 грн.

Не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Оскільки в 2016 році позивач зареєстрований користувачем земельної ділянки на території В`язівскої сільської ради, то у 2016 році є платником орендної плати за землю на підставі договору оренди землі від 03.10.2014. Крім того, подання підприємством до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, в якій наявна інформація про договір оренди землі від 03.10.2014, є фактичним підтвердженням підприємством наявності обов`язку щодо подання вказаної декларації та сплати відповідних платежів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції підтримано доводи контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та сплати відповідних платежів, за умови наявності зареєстрованого договору оренди, незважаючи на фактичну відсутність права користування земельною ділянкою, на якій перебувають об`єкти нерухомості, оскільки право власності на таку нерухомість за договором купівлі-продажу перейшло до іншої особи.

Однак, такі висновки суду та доводи відповідача спростовуються наступним.

Положеннями частин першої та другої статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

Відповідно до п.п.265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.

Положеннями п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.270.1 ст.270 та п.288.3 ст.288 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки, надані в оренду.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, а сторонами не заперечується, що 03 жовтня 2014 року ПВКП «СТС" укладено із Сумською обласною державною адміністрацією договір оренди землі, а саме: земельної ділянки державної власності (промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) загальною площею 4,8331 га, кадастровий номер - 5922081500:05:002:0474, яка знаходиться на території В`язівської сільської ради Конотопського району Сумської області. Даний договір було зареєстровано у державному реєстрі 04.10.2014.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у даних реєстрах наявні відомості про розміщення на вказаній земельній діяльності об`єктів нерухомості.

Разом з тим, 27 жовтня 2014 року ПВКП «СТС" було укладено із ТОВ «КРЕАТИВ ПОСТАЧ» договір купівлі-продажу будівель та споруд, а саме: нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Сумська область, Конотопський район, с. В`язове, вул. Фрунзе (на даний час Лугова), 16, та розташовані на земельній ділянці площею 4,8331га, кадастровий номер 5922081500:05:002:0474, належній Сумській обласній державній адміністрації. Даний договір було зареєстровано у державному реєстрі 27.10.2014.

Також, ПВКП «СТС" було складено до уповноважених нотаріально засвідчену заяву від 27 жовтня 2014 року про надання згоди на вилучення зі свого користування відповідної земельної ділянки та передачі її у власність чи користування (оренду) ТОВ «КРЕАТИВ ПОСТАЧ» у зв`язку із продажем будівель та споруд, які знаходяться на вказаній земельній ділянці.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.120 Земельного кодексу (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться і у ст.377 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. е ч.1 ст.141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, у розумінні положень Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

З огляду на вказане, є безпідставними доводи про невнесення змін до укладеного між позивачем та третьою особою, радою договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані відчужені об`єкти нерухомості, як на підставу для продовження обов`язку позивача по поданню податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та сплаті відповідних платежів за таку ділянку, оскільки наведене не звільняє нового власника від обов`язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі №807/292/18 (адміністративне провадження №К/9901/118/19).

Відповідно до ч. 5 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи податкового органу стосовно фактичного визнання позивачем наявності обов`язку подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) шляхом подання таких декларацій у 2017 та 2018 роках, а також шляхом сплати відповідного розміру плати за землю колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пп.286.2, 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, що не було здійснено позивачем.

Відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції (штраф) за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено Податковим кодексом України, можуть бути застосовані лише до платників податків або інших осіб, зобов`язаних нараховувати і сплачувати такі податки та збори.

Отже, після переходу від позивача до нового власника об`єктів нерухомості, до останнього також перейшли як право користування відповідною земельною ділянкою та обов`язок зі сплати податку за неї (орендної плати), так і обов`язок подання податкової звітності стосовно такої земельної ділянки.

Про перехід обов`язку сплати орендної плати за укладеним договором оренди земельної ділянки до нового власника об`єкту нерухомості не у порядку повторного надання земельної ділянки, а шляхом автоматичної заміни сторони у такому договірному зобов`язанні, свідчить правова позиція Верховного Суду, висловлена, зокрема, у постановах від 04.04.2019 у справі 910/7197/18, від 31.07.2019 у справі № 922/1349/18.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, спростовують висновки суду як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, та, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 317 КАС України, свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС" задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 по справі № 480/884/19 скасувати.

Прийняти нове судове рішення про задоволення позову Приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопського управління Головного управління ДФС у Сумській області від 21.02.2019 № 0013235012.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 10.10.2019.