Постанова

від 10.10.2019 по справі 826/4108/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/4108/15

провадження №К/9901/29609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди , провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Арсірія Р. О., суддів: Літвінової А. В., Огурцова О. П., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Степанюка А. Г., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І.

І. Суть спору

1. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі - Ліквідаційна комісія ГУМВС України в АР Крим), в якому просив:

1.1. зобов`язати МВС України видати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення;

1.2. стягнути з МВС України на користь позивача заборгованість по заробітній платі;

1.3. стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки;

1.4. стягнути з відповідача щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальним званням відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей";

1.5. стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період з 18 травня 2012 року по 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в м. Севастополі (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України) , маючи спеціальне звання капітана міліції. Наказом МВС України від 20 лютого 2015 року № 300 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), за власним бажанням.

2.1. Позивач вказує, що на день його звільнення МВС України не проведено виплати всіх сум, що належала йому при звільненні з органів внутрішніх справ.

2.2. На переконання ОСОБА_1 відповідачі несуть відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

2.3. Крім того, зазначає, що йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 10000,00 грн. та обґрунтовує порушенням його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які потребують від нього додаткових зусиль з організації його подальшого життя.

2.4. Вважаючи дії відповідачів протиправними, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх законних прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Починаючи з 21 червня 2010 року, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

4. З травня 2013 року ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в м. Севастополі (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України), маючи спеціальне звання капітана міліції.

5. На підставі листа УМВС України в м. Севастополі від 12 лютого 2014 року № 2/326 МВС України видано наказ від 27 лютого 2014 року № 157 о/с, яким капітана міліції ОСОБА_1 відряджено для подальшого проходження служби в розпорядження УМВС України в м. Севастополі, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в м. Севастополі (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України) з 20 лютого 2014 року, установивши щомісячну премію за лютий 2014 року в розмірі 798,39 гривень.

6. На адресу МВС України 23 грудня 2014 року від позивача надійшов рапорт, датований 09 грудня 2014 року про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв`язку із сімейними обставинами з 25 грудня 2014 року.

7. За наслідками розгляду рапорту на звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 на адресу представника останнього відповідачем направлено лист від 05 лютого 2015 року № 6/1/1-Ч-2298, в якому повідомлено про втрату зв`язку з 28 лютого 2014 року між МВС України і підрозділами УМВС України в м. Севастополі та скорочення усіх посад цього Управління на підставі наказу МВС України від 05 серпня 2014 року № 775 .

8. Наказом МВС України від 20 лютого 2015 року № 300 о/с капітана міліції ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні УМВС України в м. Севастополі, звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "ж" Положення № 114 (за власним бажанням), з 29 грудня 2014 року.

9. Трудову книжку серії НОМЕР_1 та обліково-послужну картку до військового квитка № 65/5-2001 отримала представник позивача ОСОБА_2 19 березня 2015 року.

10. Також встановлено, що на вимогу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року Ліквідаційна комісія ГУМВС України в АР Крим відомостей щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 27 лютого 2014 року по 20 лютого 2015 року, а також довідку про грошове забезпечення позивача не надала.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, в позові відмовлено.

12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

12.1. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 січня 2016 року зазначив, що суди попередніх інстанцій залишити поза увагою необхідність з`ясування обставин щодо: виконання ОСОБА_1 покладних на нього наказом МВС України від 27 лютого 2014 року № 157 о/с повноважень за новим місцем служби до тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим; виду роботи, яку виконував відповідно до покладених на нього обов`язків; ведення обліку робочого часу; розміру заборгованості за підрахунками позивача із встановленням осіб, відповідальних за її погашення (за умови наявності).

13. За наслідками нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.

13.1. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2014 року по 20 лютого 2015 року в розмірі 20792,84 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

13.2. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 лютого 2015 року по 26 вересня 2017 року в розмірі 53763,16 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

13.3. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з МВС України на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 1698,39 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

13.4. В решті позову - відмовлено.

14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем дій, спрямованих на продовження роботи в органах МВС України після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим у лютому 2014 року, у зв`язку з чим до моменту звільнення останнього з посади 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачами, що дає право на виплату заробітної плати, розмір якої повинен обраховуватися, виходячи з наявних у матеріалах справи документів.

14.1. Крім того, суд зазначив, що оскільки приписами спеціального законодавства не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу грошової компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення статей 116, 117 КЗпП України, а тому, з огляду на допущену МВС України затримку розрахунку при звільненні, позовні вимоги в указаній частині є обґрунтованими.

15. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

16. МВС України подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

17. В обґрунтування касаційної скарги вказує на незастосування до спірних правовідносин положення статей 116, 117 КЗпП України, оскільки порядок проходження служби в органах поліції регулюється нормами спеціального законодавства, які в свою чергу є пріоритетними.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

22. Підпунктом "ж" пункту 64 Положення № 114 передбачено звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

23. В силу частини другої статті 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

24. Статтею 9-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено що, особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням. Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

25. За приписами пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, особам, звільненим із служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

26. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який набув чинності 27 квітня 2014 року, Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

27. В частині першій статті 7 вказаного Закону зазначено, що для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

28. За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

29. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VI. Позиція Верховного Суду

30. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із ситуацією, яка склалась на території Автономної Республіки Криму, 19 березня 2014 року на офіційному інтернет-сайті МВС України було розміщено звернення Міністерства до міліції Криму, в якому запропоновано всім працівникам міліції Криму та м. Севастополя висловити побажання щодо проходження служби в інших регіонах України.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач виїхав з тимчасово окупованої території та звернувся з рапортом до начальника УМВС у Запорізькій області щодо проходження служби, однак призначення позивача узгоджено не було, що не заперечувалося МВС України.

32. Наведене свідчить про виконання позивачем всіх необхідних дій для продовження роботи в органах МВС України.

33. 20 лютого 2015 року МВС України видано наказ № 300 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з 29 грудня 2014 року з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) згідно з пунктом 64 "ж" Положення № 114, за власним бажанням.

34. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

35. Згідно з пунктом 1 розпорядження МВС України від 17 січня 2007 року № 41 "Про впорядкування грошового забезпечення працівників СВБ МВС України" з метою приведення фінансового забезпечення підрозділів Міністерства до норм бюджетного законодавства запроваджено з 01 січня 2017 року виплату грошового утримання підрозділам внутрішньої безпеки за місцем проходження служби. Крім того, підпунктом 4.1 даного розпорядження приписано направити грошові атестати працівників внутрішньої безпеки до відповідних органів та підрозділів внутрішніх справ.

36. У відповідь на запит Окружного адміністративного суду міста Києва МВС України листом від 19 травня 2017 року № 12/6-3058 повідомило про те, що як за час перебування позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої м. Севастополі (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України), так і після 20 лютого 2014 року грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалося і виплачувалося УМВС України в м. Севастополі.

37. Згідно з листом Департаменту юридичного забезпечення МВС України від 26 травня 2017 року № 15/2-1766 відомості про нарахування грошового забезпечення колишньому працівникові відділу внутрішньої безпеки УМВС України в м. Севастополі (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України) зберігаються в Архіві УМВС України в м. Севастополі, а саме, на території, яка на даний час є тимчасово окупованою і з якою відсутній зв`язок, у зв`язку з чим надати відповідну інформацію не вбачається можливим.

38. При цьому, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції зауважив, що на вимогу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року Ліквідаційна комісія ГУМС України в АР Крим відомостей щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 27 лютого 2014 року по 20 лютого 2015 року, а також довідку про грошове забезпечення позивача не надала.

39. При цьому, МВС України листом від 23 серпня 2017 року № 15/2-3134 повідомив, що відповідно до Інструкції про порядок грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499, посадовий оклад старшого оперуповноваженого з особливо важливих справах управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі складав 900-950 гривень.

40. Пунктом 3 наведеної Інструкції № 499 обумовлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

41. Зі змісту наказу МВС України від 27 лютого 2014 року № 157 о/с вбачається, що з 20 лютого 2014 року позивачу установлено щомісячну премію за лютий 2014 року в розмірі 798,39 гривень.

42. За таких обставин, визначений судами розмір середньоденної заробітної плати позивача, який сторонами не оскаржується, складає 82,84 грн., а належна до виплати сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2014 року по 20 лютого 2015 року становить 20792,84 грн., що також не ставиться сторонами під сумнів.

43. При цьому Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що стягненню вказана сума підлягає саме з МВС України, а не з Ліквідаційної комісії ГУМВС України в АР Крим, оскільки у межах спірних правовідносин вбачається, що роботодавцем позивача є саме МВС України.

44. Крім того, встановлені обставини свідчать, що МВС України як центральний орган виконавчої влади взяв на себе обов`язок із забезпечення продовження проходження служби в органах внутрішніх справ міліціонерів, які переїхали з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим у 2014 році.

45. При цьому перебування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим грошового атестату позивача та відомостей щодо виплати йому грошового забезпечення жодним чином не може обмежувати його право на отримання заробітної плати, у зв`язку з чим посилання МВС України на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з неналежної особи у контексті спірних правовідносин є помилковим.

46. Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що а ні Законом України "Про Національну поліцію", а ні Положенням № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

47. Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

48. Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

49. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

50. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

51. З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати належних йому при звільненні сум, враховуючи також, що заперечень стосовно розміру виплати у сторін висловлено не було.

52. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

53. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

54. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич