Рішення

від 09.10.2019 по справі 903/639/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2019 р. Справа № 903/639/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/639/19

за позовом першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла , с.Підгайці, Луцького району, Волинської області

про стягнення 24 743,17 грн.

за участю представників:

від позивача: Бірук В.Я. (дов. №б/н від 22.12.2018),

від відповідача: н/з,

В судовому засіданні взяла участь ОСОБА_1 - прокурор відділу Прокуратури Волинської області (пос. №036267 від 12.11.2015),

в с т а н о в и в:

20.08.2019 перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою до господарського суду, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіла» 24 743,17 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

На обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України «Про дорожній рух» , Закон України «Про автомобільний транспорт» , Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879.

Ухвалою суду від 27.08.2019 суд постановив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначити на 18.09.2019; запропонував сторонам подати суду у строк до 16.09.2019 року: позивачу: будь-які додаткові докази в обгрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; третій особі, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: письмові пояснення щодо заявленого позову; позивачу (на розсуд позивача): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

12.09.2019 відповідач надіслав до суду відзив б/н від 10.09.2019 на позов, в якому просить позов залишити без розгляду, посилаючись на відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави та самостійного звернення до суду відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

18.09.2019 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь № 33-639вих-19 від 17.09.2019 на відзив, в якій просить позовну заяву першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

В судовому засіданні 18.09.2019 прокурор, представник позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.2019 не з`явився. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301037662610.

Згідно із ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

В судовому засіданні 18.09.2019 було оголошено перерву до 09.10.2019, повідомлено відповідача на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України про дату, час, місце наступного судового засідання з розгляду справи по суті.

В судове засідання 09.10.2019 представник відповідача не з`явився. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 27.09.2019 поштового відправлення суду № 4301037807685.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 09.10.2019, судом було вирішено спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи поданий відповідачем відзив на позов. Явка представника відповідача в судове засідання 09.10.2019 не визнавалась обов?язковою.

Станом на час розгляду справи 09.10.2019 в матеріалах справи були відсутні будь-які заяви та клопотання від відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №592 «Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті» , ст.29 Закону України «Про дорожній рух» , п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

12.01.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №5 від 05.01.2018, згідно з направленням на рейдову перевірку № 027188 від 09.01.2018 та відповідно до графіку проведення рейдових перевірок здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу марки Benalu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2

Згідно з договором найму (оренди) транспортних засобів від 01.03.2017 транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп марки Benalu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , передані у строкове платне користування ТзОВ Авіла до 01.03.2018.

За наслідками контролю було складено акт № 0010604 від 12.01.2018 про перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 034863 від 12.01.2018, якими зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: відсутній та неоформлений дозвіл на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів.

До акту № 034863 від 12.01.2018 Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1 від 12.01.2018 на суму 723,84 євро. Як вбачається з вказаного розрахунку, пройдена відстань транспортного засобу склала 232 км.

Доданими до матеріалів справи копіями актів та довідки підтверджується, що водій транспортного засобу із змістом вищевказаних документів ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок) перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Оскільки відповідач добровільно не вніс нарахованої йому плати за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а Укртрансбезпека як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживала заходів стягнення плати, перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся з позовом до господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018р. у справі №820/1203/17 дійшла правового висновку про те, що зазначена категорія справ не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).

Звертаючись з позовною заявою до суду, Луцька місцева прокуратура обґрунтувала наявність інтересів держави, які, на її думку, полягають в порушенні законності в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, а також визначила уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державна служб України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на надземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює функції з управління автомобільними дорогами спільного користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Згідно з підпунктами 15, 27 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Наведена редакція підпункту 27 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 320 від 25.04.2018, яка набрала чинності 03.05.2018.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нараховує плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу та має право вживати заходи щодо стягнення цієї плати.

Конституція України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Відповідно до ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку передбачається наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, у другому - відсутність такого органу. При цьому, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Тобто захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд пере-вірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Така правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 Б , від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином - виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Правова позиція щодо можливості прокурора виступати в судових спорах позивачем лише у виключних випадках також відображена в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 № 918/95/17, від 20.09.2018 №924/1237/17.

Обґрунтовуючи позов, Луцька місцева прокуратура посилається на те, що у зв?язку з тим, що відповідач не сплатив плати за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, до спеціального фонду Державного бюджету України не надійшли кошти. Це, в свою чергу, призвело до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави.

Обґрунтовуючи представницькі функції, прокурор зазначив про пасивність поведінки позивача, який, маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, 1 рік і 8 місяців всупереч вимог закону не звертається за їх захистом (перевірку відповідача було проведено та акт складено 12.01.2018).

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури подав до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті через 1 рік і 7 місяців після перевірки та складення акта перевірки (12.01.2018).

Цього часу було достатньо для самостійного звернення Укртрансбезпеки до суду. Внаслідок зволікання останнього зі зверненням з позовом до суду, несплатою коштів відповідачем до Державного бюджету України не надійшла плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом. Поважних причин, які перешкоджали захисту інтересів держави Укртрансбезпекою , не наведено.

Листом №311/95/21/24-19 від 19.07.2019 (а.с.17) Управління Укртрансбезпеки у Волинській області надало інформацію про перевізника - ТзОВ Авіла , який добровільно не сплатив плати, та одночасно просило прокуратуру звернутися з позовом до суду про стягнення плати з цього перевізника, зазначивши, що Укртрансбезпека не має права на звернення до суду.

Таким чином, звернення першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до товариства з обмеженою відповідальністю Авіла про стягнення 24743,17 грн. зумовлене об`єктивною причиною: нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом.

Прокурором дотримано процедури, встановленої ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру , яка повинна передувати зверненню до суду з позовом.

Листом №33-3584вих.-19 від 07.08.2019 (а.с.60) Луцька місцева прокуратура повідомила позивача про ініціювання пред?явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТзОВ Авіла про стягнення плати та про можливість оскарження наявності підстав для представництва.

За таких обставин пред`явлення позову Луцькою місцевою прокуратурою в інтересах держави про стягнення 24743,17 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, є відповідним засобом захисту інтересів держави в суді, оскільки уповноваженим органом - Державною службою України з безпеки на транспорті не здійснювався та згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні не планувався здійснюватись захист інтересів держави у спірних правовідносинах в межах строків позовної давності.

Прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, оскільки уповноважений орган - Укртрансбезпека, який може захистити інтереси держави, з позовною заявою про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не звертався і не планував звертатися.

Таким чином, Луцька місцева прокуратура, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 24743,17 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, належним чином обгрунтувала, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначила орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, навела підстави для представництва - нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, який не вживає заходів позовного характеру для забезпечення надходження до бюджету грошових коштів, незважаючи на те, що має таке право.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, викладене у відзиві на позов, не підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції станом на час перевірки) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон (для контейнеровозів понад 44 т), навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні осі - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) здійснюється за спеціальними правилами.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок), якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір» , який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Абзацом 1 пункту 28 Порядку встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 31 Порядку визначено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідачем було порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» , оскільки вантаж перевозився відповідачем із перевищенням встановлених осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

Цей факт підтверджується актом № 0010604 від 12.01.2018 про перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 034863 від 12.01.2018, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Як вбачається з позовної заяви першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури сума, заявлена до стягнення з відповідача, була обчислена враховуючи курс гривні до євро з інформації, взятої з офіційного сайту Національного банку України станом на 12.01.2018.

Станом на 12.01.2018 1 (одне) євро становило 34,1832 грн. Згідно з розрахунком № 1 від 12.01.2018 за перевищення вагових параметрів відповідачу нараховано 723,84 євро, відтак в національній валюті ця сума становить 24 743,17 грн.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, сума плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 24 743,17 грн. підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України сума судового збору, сплаченого прокуратурою, у зв`язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 29, 48, 53 Закону України «Про автомобільний транспорт » , ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» , п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, п. п. 21, 27, 28, 21, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла (Волинська область, Луцький район, с.Підгайці, вул. Східно Межова, 37, код ЄДРПОУ 39587863) на користь Державного бюджету України (отримувач: УК у Луцькому районі/Луцький.рн/22160100, код отримувача ЄДРПОУ 38009654, р/р 31215216003208, Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998) 24 743 грн. 17 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла (Волинська область, Луцький район, с.Підгайці, вул. Східно Межова, 37, код ЄДРПОУ 39587863) на користь Прокуратури Волинської області (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код 02909915, на р/р НОМЕР_3 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1921 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 11.10.2019.

Суддя І. О. Якушева